Постанова

від 29.01.2025 по справі 334/3216/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.01.2025 Справа № 334/3216/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/3216/24 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І.М.

Провадження № 22-ц/807/300/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

Провадження №22-ц/807/300/25-2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняЛенінського районногосуду м.Запоріжжя від31жовтня 2024року, апеляційну скаргу заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради на ухвалуЛенінського районногосуду м.Запоріжжя від27листопада 2024року пророзстрочення виконаннярішення суду у справі за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до суду із позовною заявою, яку в подальшому у серпні 2024 року уточнив, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

В обгрунтування позову зазначає, що 01 вересня 2009 року Запорізькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєстровано укладений між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки площею 0,1388 га з кадастровим номером 2310100000:04:037:0213 для розташування пункту технічного обслуговування автомобілів, за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору оренди 10 років.

На підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2017 року зареєстрованого в реєстрі за № 3814, право власності на нерухоме майно незавершене будівництво, недобудована будівля ремонтного боксу № НОМЕР_1 літ. Б. недобудована будівля гаражу на 2 автомобіля та складу запчастин літ. В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частках перейшло у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Відповідно до п. 3 вказаного договору даний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:037:0213.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 120 Земельного Кодексу України, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло право користування вказаною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у ОСОБА_3 , тобто зі строком дії до 01 вересня 2019 року.

Рішенням Запорізької міської ради від 30 вересня 2020 року № 44/148 передано в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 10 років земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:037:0213 площею 0,1388 га, по АДРЕСА_1 для розташування пункту технічного обслуговування автомобілів за рахунок земель Запорізької міської ради. Натомість, на теперішні час зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Відповідно до витягу № НВ -2300024192024 із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:037:0213 становить 4578692,76 гривень.

Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 1388 кв. м. розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчує право оренди ( користування) за період з 01 вересня 2019 року по 11 березня 2022 року, становить 267756,95 гривень та за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року 137360,78 гривень.

Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вищезазначений період часу користувались вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, тому відповідно до положень ст. ст. 1212-1214 ЦК України повинні відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати у розмірі 405117,73 гривень.

16 серпням 2024 року прокурором подано заяву про збільшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01 вересня 2019 року по 31 грудня 2023 року з кожного у розмірі 250561, 32 гривень, на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя стягнути судові витрати у розмірі 7516, 84 гривень.

У жовтні 2024 року представник відповідачів по справі адвокат Леліков С.О. подав до суду заяву про визнання позову, в якій зазначив, що даною заявою підтверджують факт визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позову з врахуванням збільшення вимог у повному обсязі. Одночасно з цим у відповідності до положень ст. 435 ЦПК України, просять разом з ухваленням рішення в порядку ч. 1 ст. 267 ЦПК України розстрочити його виконання на 12 календарних місяців від дня набуття рішення законної сили у зв`язку з тим, що відповідачі є фізичними особами, а триваючий воєнний стан в Україні обмежує можливість реалізувати свої права в тому числі право підприємницької ініціативи з об`єктивних причин.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01 вересня 2019 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 250 561 грн 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01 вересня 2019 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 250 561 грн 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя судовий збір у розмірі 2257 грн 71 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя судовий збір у розмірі 2257 грн 71 коп.

Повернуто за рахунок коштів державного бюджету на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя судовий збір у розмірі 4515 грн 42 коп.

У задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення відмовлено.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника адвоката Лелікова С.О. звернулися до суду із заявою, в якій просять суд розстрочити виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року у справі №334/3216/24.

Заява мотивована тим, що відповідачі є фізичними особами та отримують заробітну плату, яка склала у ОСОБА_2 62388,71 грн за пів року роботи, а у ОСОБА_1 74669,15 грн із врахуванням утримань податків та зборів. Виплата присудженого кожному в одноразовому розмірі є неспівмірним з їх можливостями на даний час, що зумовить покладання на них додаткової фінансової відповідальності у вигляді виконавчого збору та безпідставно обмежить їх в інших правах.

З метою виконання рішення суду, вважають необхідним розстрочити сплату суми за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року на один рік для кожного окремо тобто рівними частинами по 20880 грн 11 коп, що забезпечить реальне виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення у справі 334/3216/24 за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна задоволено, розстрочено відповідачам виконання рішення строком на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року, в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про розстрочення виконання судового рішення на 12 календарних місяців.

Узагальненими доводамиапеляційної скарги є те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду, не врахував, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення заяви у зв`язку з тим, що відповідачі є фізичними особами, а триваючий воєнний стан в Україні обмежує можливість реалізовувати свої права, в тому числі право підприємницької ініціативи з об`єктивних причин.

Не погоджуючись з ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2024 року заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 27 листопада 2024 року у справі №334/3216/24 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника адвоката Лелікова С.О. про розстрочення виконання рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року, відмовити.

Узагальненими доводамиапеляційної скаргиє те,що суд першої інстанції не врахував, що питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Представником відповідачів не доведено, а районним судом не перевірено і не встановлено наявності виключних обставин, що дають підстави для розстрочки виконання судового рішення. Враховуючи відомості про отриманні відповідачами доходи надані податковими органами, відповідачі фактично не позбавлені можливості виконати

рішення судуу справі№334/3216/24,адже булиобізнані якпро необхідністьздійснення платиза користуванняспірною земельноюділянкою (на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.09.2020 №44/148), та і про наявність цього спору за позовом прокурора (з квітня 2024 року) та могли акумулювати необхідну суму. Крім того зазначає, що Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя не була повідомлена про час та дату судового засідання із розгляду заяви про розстрочку виконання судового рішення у відповідності до ч. 2 ст. 435 ЦПК України та відповідно була позбавлена можливості висловити перед судом свої доводи із вказаного питання, подати докази на підтвердження своєї позиції висловленої під час ухвалення рішення 31 жовтня 2024 року щодо заперечення проти розстрочки виконання судового рішення.

Відзиву на апеляційні скарги в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзивів на апеляційні скарги не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи через свого представника, адвоката Лелікова С.О., що підтверджується доставкою судової повістки повідомлення про виклик до суду в його електронний кабінет, про що свідчить довідка працівника суду ( а.с. 122-123) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому,колегія суддівзауважує,що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Зважаючи навказане,колегія увідповідності доположень ч.2ст.372ЦПК України та враховуючиположення статті 371ЦПК Українищодо строкурозгляду апеляційноїскарги,ухвалила здійснюватиапеляційний розгляду відсутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представника, адвоката Лелікова С.О..

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасниківапеляційного розгляду,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїта обставинисправи вмежах доводівапеляційної скаргиі вимог,заявлених всуді першоїінстанції,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга ОСОБА_1 не підлягаєзадоволенню,апеляційна скарга заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п.. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справам, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині зазначеним вимогам відповідає, ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2024 року зазначеним вимогам не відповідає.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року у справі №334/3216/24 відмовлено у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення, оскільки воно не містило викладених обставин, які перешкоджають в майбутньому виконанню рішення суду, та будь-якого обґрунтування такої вимоги.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення у справі 334/3216/24 від 31 жовтня 2024 року, розстрочено відповідачам виконання рішення строком на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили, у зв`язку з тим, що відповідачі є фізичними особами, а триваючий воєнний стан в Україні обмежує можливість реалізовувати свої права, в тому числі право підприємницької ініціативи з об`єктивних причин. Заявник надав суду переконливі докази свого тяжкого матеріального становища, добровільного погашення заборгованість за договором. Посилання заявника на вказані обставини є достатніми, на думку суду, підставами для розстрочення виконання рішення, судом також враховані інтереси стягувача.

З висновками суду, які викладенні в рішенні Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року в його оскаржуваній частині, колегія суддів погоджується. З висновками суду, які викладені в оскаржуваній ухвалі Ленінського суду від 27 листопада 2024 року, колегія суддів не може повністю погодитись, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року у цивільній справі 334/3216/24 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01 вересня 2019 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 250561 грн 32 коп з кожного. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя судовий збір у розмірі 2257 грн 71 коп з кожного. У задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення відмовлено.

18 листопада 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника адвоката Лелікова С.О. звернулися до суду із заявою, в якій просять суд розстрочити виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року у справі №334/3216/24.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення у справі 334/3216/24 за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна задоволено, розстрочено відповідачам виконання рішення строком на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили .

За змістом ч. 1ст. 267 ЦПК Українисуд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1ст. 435 ЦПК Україниза заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3ст. 435 ЦПК Українипідставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочката відстроченнявиконання судовогорішення неможе перевищуватиодного рокуз дняухвалення такогорішення,ухвали,постанови (ч.ч.4, 5ст.435ЦПК України).

Право на звернення до суду звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене такожстаттею 33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Системне тлумачення положеньст. 435 ЦПК Україниі 33Закону України "Про виконавче провадження"свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена впостановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі N 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі N 2-55/10.

Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто, стягувача.

Підставою для застосуванняст. 435 ЦПК Україниіст. 33 Закону України "Про виконавче провадження"є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року у справі N 295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормамиЦПК Українине встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі N 9901/598/19.

Так, згідно з положеньстатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до статей12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Звертаючись до суду із заявою про визнання позову та з ухвалення рішенням в порядку передбаченому ч. 1 ст. 267 ЦПК України від 31 жовтня 2024 року, представник відповідачів просив розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців від дня набрання рішення законної сили у зв`язку з тим, що відповідачі є фізичними особами, а триваючий воєнний стан в Україні обмежує можливість реалізувати свої права в тому числі право підприємницької ініціативи з об`єктивних причин розстрочення виконання (а.с. 146 т. 1).

На підтвердження фінансового становища відповідачів, представником не надано будь-яких документів щодо відсутності у відповідачів доходів, рахунків у банках та інших фінансових установах, права власності на нерухоме майно.

Суд першої інстанції оцінивши доводи заяви про розстрочку виконання рішення суду без надання представником відповідачів доказів, дійшов вірного й обґрунтованого висновку, що відповідачі не доводять їх матеріальний стан, який суд міг би оцінити як обставину, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки матеріальний стан визначається загальною сукупністю усіх витрат та доходів конкретної людини, а також усім обсягом наявного у людини майна.

Окрім того, доводи представника відповідачів, що введення та продовження строку воєнного стану в Україні зумовили неспроможність відповідачів виконувати судове рішення через скрутний матеріальний стан були предметом розгляду судом першої інстанції та як правильно зазначив суд ці обставини не можуть свідчити ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду.

Отже, наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§ § 2930 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Ruiz Torija v. Spain", заява N 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Hirvisaari v. Finland", заява N 49684/99).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 листопада 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника адвоката Лелікова С.О. звернулися до суду із заявою, в якій просять суд розстрочити виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року у справі №334/3216/24.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення у справі 334/3216/24 за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна задоволено, розстрочено відповідачам виконання рішення строком на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили, оскільки суд прийшов до висновку, що заявники надали суду переконливі докази свого тяжкого матеріального становища.

В апеляційній скарзі Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя посилалася, зокрема, на порушення місцевим судом норм цивільного процесуального права, а саме - неповідомлення її належним чином про розгляд справи, а отже не могла надати відповідні заперечення та докази на спростування доводів сторони відповідачів щодо рострочення виконання судового рішення, що є порушенням права на доступ до правосуддя та ефективний захист.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 211ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 130ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, надісланої засобами поштового зв`язку, є, зокрема повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання 27 листопада 2024 року про розгляд заяви сторони відповідачів про розстрочення виконання рішення суду, судова повістка Дніпровській окружній прокуратурі міста Запоріжжя, Запорізькій міській раді відповідно до вимог статті 128 ЦПК України, не надсилалися, доказів того, що останні отримали повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу цих осіб, матеріали справи не містять . Отже, в матеріалах справи відсутні визначені процесуальним законом докази належного повідомлення Дніпровській окружній прокуратурі міста Запоріжжя, Запорізької міської ради про розгляд судом першої інстанції справи 27 листопада 2024 року (день постановлення оскаржуваної ухвали). Таким чином, колегія суддів приходить до висновків, що прокурор та Запорізька міська рада не були повідомлені про дату, час та місце судового засідання 27 листопада 2024 року.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE, № 38789/04, § 23, від 08 квітня 2010 року).

ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі "Харченко проти України", заява № 37666/13, від 03 жовтня 2019 року).

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Місцевий суд порушив право Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя, Запорізької міської ради знати про час і місце судового засідання (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Віктор Назаренко проти України" від 3 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України" від 27 червня2017 року).

В апеляційній скарзі Дніпровська окружнапрокуратура містаЗапоріжжяпосилалася, зокрема, на порушення місцевим судом норм цивільного процесуального права, а саме - неповідомлення її належним чином про розгляд справи, що є порушенням права на доступ до правосуддя та ефективний захист.

Таким чином, Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя, Запорізька міська рада не були повідомлені про час та дату судового засідання із розгляду заяви про розстрочку виконання судового рішення у відповідності до ч. 2 ст. 435 ЦПК України та відповідно були позбавлені можливості висловити перед судом свої доводи із вказаного питання, подати докази на підтвердження своєї позиції висловленої під час ухвалення судового рішення від 27 листопада 2024 року щодо заперечення проти розстрочки виконання рішення.

Отже, розглянувши справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про розстрочення виконання судового рішення у справі №334/3216/24, за відсутності учасника справи Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя, Запорізької міської ради щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є безумовною підставою для скасування судового рішення. При цьому, суд першої інстанції порушив конституційне право скаржника на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати докази та навести доводи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд не перевіряє обґрунтованість ухвали суду щодо вирішення судом заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Узагальнюючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції у судовому рішенні вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, підстав для розподілу судових витрат понесених ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, немає.

Враховуючи,що апеляційнийсуд дійшоввисновку прочасткове задоволенняапеляційної скарги керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради на ухвалу Ленінського районного суду від 27 листопада 2024 року та її скасування з направленням справи на новий розгляд, тому питання щодо стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 379, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось.

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2024 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 04 лютого 2025 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.