Ухвала

від 30.01.2025 по справі 484/2986/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12022152110000212 за апеляційними скаргами прокурора Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2023 року відносно

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайську Миколаївської області, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_8 ,

обвинувачений - ОСОБА_7 ,

захисник - ОСОБА_9 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Ухвалено, на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки.

Ухвалено, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення експертних досліджень в сумі 4633,72 грн.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 28931,51 грн. та моральної шкоди в розмірі 50652 грн. відмовити.

Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Прокурор просить вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України, призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи. В іншій частині вирок залишити без змін.

Від заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_10 до Миколаївського апеляційного суду надійшли зміни до апеляційної скарги, в яких прокурор просить вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.04.2023 р. стосовно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання. Пом`якшити призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України з 3 років обмеження волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, без позбавленням права керувати транспортними засобами до штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Потерпіла просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_7 матеріальну шкоду завдану внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у розмірі 28931,51грн. Стягнути з ОСОБА_7 моральну шкоду завдану внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у розмірі 50652 грн. Судові витрати стягнути за рахунок ОСОБА_7 .

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у незастосуванні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Зазначає, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 69 КК України, суд може не призначити додаткове покарання, що передбачене в санкції статті як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до санкції ч. 1 ст. 286 КК України, за дане кримінальне правопорушення передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Відтак, приписи ч. 2 ст. 69 КК України містять виняток із загальної норми, коли суд може не призначати додаткове покарання, що передбачене як обов`язкове. Це зокрема, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вважає, що при призначенні покарання судом першої інстанції необхідно було призначити обвинуваченому ОСОБА_7 додаткове покарання,передбачене санкцією ч. 1 ст. 286КК України, у виді позбавлення правакерувати транспортнимизасобами настрок 1рік.

В зміненій апеляційній скарзі прокурор наголошує, що на день ухвалення вироку судом першої інстанції ОСОБА_7 виповнилося 62 роки, тому, призначивши покарання у виді обмеження волі обвинуваченому, суд не дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, що підлягав застосуванню (ч. 3 ст. 61 КК України).

В апеляційній скарзі потерпіла зазначає, що під час її лікування, на яке вона витратила 28931,51 грн., обвинувачений не компенсував жодної витрати на це лікування. Вказує, що після перенесених травм має погане самопочуття, досі не відновилися функції лівої ноги, натомість обвинувачений не проявив співчуття, не допомагав в оплаті лікування, навпаки зневажливо ставився до неї, вважає, що має право на отримання моральної компенсації в розмірі 50652 грн.

Наголошує, що відповідно до висновків щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 р. у справі № 756/12292/14-ц, нею було обрано спосіб здійснення свого права на отримання компенсації, шляхом звернення виключно до особи, яка завдала шкоди, а саме до обвинуваченого, а не до страхової компанії.

Не погоджується потерпіла і з призначеним ОСОБА_7 покаранням із застосуванням положеньст.75КК Українита незастосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Вважає такі висновки суду незаконними та не вмотивованими. На думку потерпілої суд повинен був призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

13.04.2022 р. о 15.10 год. ОСОБА_7 керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому рухався по вул. Київська в м. Первомайськ Миколаївської області, зі сторони вул. Вознесенська в напрямку вул. Автодорівська, зі швидкістю 24 км/год., яка не перевищувала допустиму швидкість в умовах населеного пункту, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу після перехрестя з вул. Трудової Слави, позначеного дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.1 «вузька суцільна лінія», 1.14.1 «зебра» Правил дорожнього руху України, ОСОБА_7 , діючи з необережністю, не стежачи належним чином за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, яка полягала у виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 , яка вийшла на проїзну частину та рухалася з правої сторони пішохідного переходу в ліву, по відношенню до напрямку руху автомобіля, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування, та на вказаному пішохідному переході допустив наїзд на ОСОБА_6 передньою правою частиною керованого ним автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому зовнішнього відростку лівої великогомілкової кістки.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обираючивидтамірупокаранняобвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має позитивну характеристику, є інвалідом ІІІ групи, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Вироком Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2023 року в частині призначення покарання скасовано, та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи.

Ухвалено, іспитовий строк ОСОБА_7 рахувати з дня ухвалення вироку судом першої інстанції, тобто з 26.04.2023 р.

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2024 року вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказане рішення мотивовано тим, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , належним чином не перевірив даних про особу винного, за необхідності не розглянув можливості призначення альтернативних видів покарання, передбачених санкцією ч. 1 ст.286 КК та дійшов передчасного висновку про можливість призначення ОСОБА_7 основного покарання у виді обмеження волі.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку інших учасників провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку. Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 1 ст.286 КК України вірно та апелянтами не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, то апеляційний суд доходить наступного.

Відповідно до положень ст. 65 КК України та роз`яснень п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 р. № 7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Досліджуючи дані про особу, суд повинен з`ясувати вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан тощо.

За положеннями, передбаченими ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначається, крім іншого, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

За загальними правилами, визначеними ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Водночас, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 народився 8 квітня 1961 року та на момент ухвалення вироку йому виповнилось 60 років і він є особою пенсійного віку, що унеможливлює застосування до останнього покарання у виді обмеження волі.

Тому, з урахуванням наведеного, а також враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має позитивну характеристику, є інвалідом ІІІ групи, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, апеляційний суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч. 1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, що буде законним, справедливим і таким, що сприятиме попередженню вчиненню ОСОБА_7 нових злочинів.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судом апеляційної інстанції судового рішення, зокрема, є неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, відповідно до ст. 420 КПК України, вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає зміні в частині призначеного покарання.

Стосовно доводів потерпілої щодо здійснення свого права на отримання компенсації, шляхом звернення виключно до особи, яка завдала шкоди, а саме до обвинуваченого, а не до страхової компанії, апеляційний суд погоджується

з висновком суду першої інстанції.

Судом вірно зазначено, що цивільний позов до обвинуваченого не підлягав задоволенню, оскільки заявлений передчасно, та у випадку недостатності суми страхового відшкодування потерпіла не позбавлена можливості звернутись із відповідними позовними вимогами до обвинуваченого в порядку цивільного судочинства. Крім того, цивільний позивач не зверталась до страхової компанії ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» із заявою про сплату страхового відшкодування, а тому не отримувала відмову у виплаті такого відшкодування.

Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б призводили до зміни чи скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 420 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу прокурора Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2023 року відносно ОСОБА_7 в частині призначення покарання змінити.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3