Ухвала

від 16.01.2025 по справі 576/3217/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №576/3217/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/29/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

16 січня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 576/3217/23 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04.10.2024 щодо накладення арешту на майно,

установила:

В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, оскільки не була взята до уваги копія договору купівлю-продажу мотоцикла, раніше належного ОСОБА_7 , який останній продав ще до повідомлення йому про підозру. В резолютивній частині ухвали вказано інший номер кримінального провадження ніж той, в рамках якого слідчим подане клопотання про арешт майна, не зазначені підстави застосування арешту, строк на який він застосований та спосіб. Просить поновити пропущений з поважних причин строк апеляційного оскарження ухвали, так як її копію представник власника майна на електронну пошту отримала лише 07.10.2024.

26.09.2024 до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про накладення арешту на майно, погодженим із начальником Глухівського відділу Шосткинської окружної прокуратури, звернувся слідчий СВ ВП № 1 (м. Глухів) Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023200620000576 від 20.10.2023 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК за фактом внесення начальником філії «Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_7 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, а також в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Зважаючи, що ОСОБА_7 є підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 366 КК, з метою відшкодування спричиненої вказаними злочинами шкоди, тому слідчий просив накласти арешт на належне ОСОБА_7 майно.

Ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04.10.2024 клопотання слідчого задоволене і накладений арешт на належне підозрюваному ОСОБА_7 майно: причіп-платформу ПГ 02-И, 2017 р. в., шасі НОМЕР_1 , д. н. з. НОМЕР_2 та мотоцикл «Aprilia Pegaso 650», 1997 р. в., д. н. з. НОМЕР_3 . Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що до підозрюваного ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про відшкодування Управлінню житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради 732 497 грн шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, тому відповідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК є підстави для накладення арешту на його майно.

Відповідно ч. 1 ст. 24 КПК, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим Кодексом, а згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Процесуальні строки це встановлені, зокрема законом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії; будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК (ст. 113 КПК), а згідно ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк, повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Власник майна ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_9 не були присутні під час судового засідання 04.10.2024, копію ухвали слідчого судді ОСОБА_9 отримала електронною поштою 07.10.2024, а апеляційну скаргу направила засобами поштового зв`язку 09.10.2024, тому колегія суддів приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, який підлягає поновленню.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, від прокурора ОСОБА_10 , власника майна ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_9 надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а згідно ч. 6, 8 і 10 цієї статті випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 1-2, 4 ст. 173 КПК).

Здійснивши розгляд клопотання слідчого про арешт майна та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність арешту вилученого в ході обшуку майна, оскільки у кримінальному провадженні № 12023200620000576 від 20.10.2023 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК прокурором в інтересах Управління житлово-комунального господарства та містобудування Глухівської міської ради заявлений цивільний позов про стягнення з підозрюваного ОСОБА_7 в рахунок відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди в розмірі 732497 грн.

Так, при вирішенні зазначеного вище питання слідчим суддею суду першої інстанції були дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно осіб (учасників кримінального провадження), а саме наявність правової підстави для арешту майна і розмір шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим СВ ВП № 1 (м. Глухів) Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023200620000576 від 20.10.2023 відносно начальника філії «Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК за фактом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, та в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

18.09.2024 ОСОБА_7 було вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК.

26.09.2024 прокурор у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов про стягнення з підозрюваного ОСОБА_7 в рахунок відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди в розмірі 732497 грн.

Згідно інформації ТСЦ МВС № 5941 за ОСОБА_7 зареєстровані т/з: причіп-платформа марки ПГ 02-И, 2017 р. в., шасі НОМЕР_1 , д. н. НОМЕР_2 ; мотоцикл марки «Aprilia Pegaso 650», 1997 р. в., д. н. НОМЕР_3 , рама ZD4ML0000VN002110 (а. с. 30).

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції про наявність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту вказаного вище майна, оскільки вилучене в ході обшуку майно може бути використане для забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, а вартість цього майна є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тому на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування всупереч доводів апеляційної скарги виправдовують втручання у права особи, яка володіє арештованим майном, та у її інтереси з метою забезпечення кримінального провадження в частині відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що представником власника майна не наведено обґрунтувань, яким саме чином накладення арешту на майно, може суттєво порушити права, свободи чи законні інтереси ОСОБА_7 .

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна колегія суддів враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, неможливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного в ухвалі майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

У сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на зазначене у клопотанні слідчого майно, діяв у спосіб та в межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Необхідно зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Що ж стосується доводів представника власника майна ОСОБА_9 про належність арештованого мотоцикла іншій особі, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки на час постановлення слідчим суддею суду першої інстанції рішення про арешт цього т/з згідно наданих органом досудового розслідування документів власником т/з був ОСОБА_7 і, як обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі щодо наданої копії договору купівлі-продажу мотоцикла, само по собі укладення договору купівлі-продажу т/з ще не свідчить, що покупець автоматично набув право власності на т/з, а іншої інформації щодо перереєстрації т/з слідчий суддя не мав.

Зокрема, згідно наданої суду апеляційної інстанції копії свідоцтва про реєстрацію т/з із д. н. з. НОМЕР_3 (мотоцикла), починаючи з 17.09.2024 ОСОБА_7 не є його власником, мотоцикл зареєстрований за ОСОБА_11 (а. с. 78), тому права ОСОБА_7 як власника майна взагалі ніяким чином не порушуються, що унеможливлює оскарження ним рішення слідчого судді суду першої інстанції про арешт цього т/з.

До того ж, сам ймовірний власник т/з мотоциклу марки «Aprilia Pegaso 650» ОСОБА_11 до суду апеляційної інстанції щодо порушення його права власності на мотоцикл не звертався і ухвалу слідчого судді суду першої інстанції не оскаржував, що об`єктивно свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують тимчасове втручання у права та законні інтереси власника/власників майна із метою забезпечення цивільного позову.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_9 про те, що в резолютивній частині ухвали вказано інший номер кримінального провадження ніж той, в рамках якого слідчим подане клопотання про арешт майна, то такі недоліки законного та обґрунтованого судового рішення можуть бути усунуті шляхом подання заяви про виправлення описки, що врегульовано нормами ст. 379 КПК, а не в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає оскаржену ухвала слідчого судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України,

постановила:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_12 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04.10.2024.

Ухвалу слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04.10.2024 щодо накладення арешту на майно ОСОБА_13 залишити без змін, а апеляційну скаргу його представника як власника майна ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4