Ухвала

від 10.01.2025 по справі 160/29212/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 січня 2025 року Справа 160/29212/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача-3 - Управління по роботі з активами Самарівської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/29212/24,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває вищезазначена адміністративна справа за позовною заявою керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м.Самар до Самарівської міської ради, виконавчого комітету Самарівської міської ради, управління по роботі з активами Самарівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині невжиття заходів щодо приведення в належний стан розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, що знаходиться за адресою: в районі будинку АДРЕСА_1 , на підставі паспорту прив`язки тимчасових споруд № 166 від 27.09.2022 року, виданого на замовлення ФОП ОСОБА_1 ;

- скасувати паспорт прив`язки тимчасової споруди № 166 від 27.09.2022 року, виданий на замовлення ФОП ОСОБА_1 «Для здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1 ».

До суду 06.01.2025 року від відповідача-3 надійшло клопотання про повернення позовної заяви без розгляду, оскільки позовну заяву подано з порушенням вимог визначених с.53 КАС України, ст.131-2 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач-3 зазначив, що за положеннями статті 39 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями. Тобто, твердження прокурора про відсутність державного органу, до повноважень якого належить питання здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів, є необґрунтованими, адже таким органом, яким здійснюється саме державний контроль у сфері благоустрою, є місцеві державні адміністрації. Крім того, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації», яким передбачено право місцевих державних адміністрацій як суб`єкта владних повноважень на звернення до суду при застосуванні своєї компетенції. Проте законодавцем не передбачено повноважень місцевих державних адміністрацій на звернення до суду із заявленими прокурором позовними вимогами як позивача. Також, просить врахувати висновки викладені у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 року у справі № 160/28951/24.

08.01.2025 року до суду від керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м.Самар надійшла заява, в якій останній вказав, що постанови апеляційних судів не є правотворчими чи правозастосовними актами, вони не встановлюють, не змінюють, не припиняють норм права та не є актами інтерпретації цих норм, визначеними чинним законодавством. Більш того, ст.328 КАС України передбачено право касаційного оскарження учасниками справи постанов апеляційного суду повністю або частково, а отже постанова апеляційного суду не є остаточним рішенням у справі. Тому посилання відповідача-3 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 р. у справі № 160/28951/24 є безпідставним та не може бути враховано судом. Так, доводи відповідача-3, викладені у клопотанні, є надуманими, не містять належного обґрунтування, не відповідають змісту позовної заяви та усталеній судовій практиці. Особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу. У позовній заяві прокурором чітко визначено органи, до компетенції яких віднесено повноваження у спірних правовідносинах. Також з посиланням на норми чинного законодавства перераховано повноваження вищевказаних уповноважених органів. Отже, звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання вимог містобудівного та земельного законодавства, законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, а тому прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, діяв відповідно до вимог ст.53 КАС України та ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

До суду 08.01.2025 року від відповідача-1 та відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, в яких останні зазначають, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 року у справі № 160/28951/24 апеляційну скаргу керівника Новомосковської окружної прокуратури на зазначену ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 року в справі № 160/28951/24 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 року залишено без змін. В обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції зробив наступні висновки: «.. діючим законодавством передбачено право місцевих державних адміністрацій як суб`єкта владних повноважень на звернення до суду при застосуванні своєї компетенції, тоді як законодавцем не передбачено повноважень місцевих державних адміністрацій на звернення до суду із заявленими в цій справі позовними вимогами як позивача (скасування паспортів прив`язки ТС). Отже, прокурором у цій позовній заяві цілком безпідставно вказано про відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів, позаяк таким органом є місцеві державні адміністрації, проте ці державні органи не мають права на звернення до суду з позовними вимогами, заявленими в даній справі. Відповідно, в цій справі відсутні підстави, встановлені частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII, які дають прокурору право на представництво інтересів держави в суді та, власне, звернення до суду в інтересах держави.». Отже, судом апеляційної інстанції в аналогічній справі за позовом прокурора до тих самих відповідачів, з тих самих підстав та з тим самим предметом позову зроблено висновок, який відповідає позиції відповідача-3, а саме, про відсутність у прокурора права на представництво інтересів держави в суді та, відповідно, звернення до суду із заявленим позовом.

Розглянувши вищевказане клопотання та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.23 Закону № 1697-VII.

Відтак, суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 року у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 року у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 року у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 року у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18, від 01.06.2022 року у справі №260/1815/21, та від 22.11.2023 року у справі № 320/835/23.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено відповідачами в частині невжиття заходів щодо приведення в належний стан розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, що знаходиться за адресою: в районі будинку АДРЕСА_1 , на підставі паспорту прив`язки тимчасових споруд № 166 від 27.09.2022 року, виданого на замовлення ФОП ОСОБА_1 , суд вважає, що прокурором доведено підстави для захисту інтересів держави у суді.

На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», відтак суд вважає, що у цій справі звернення до суду прокурором з позовною заявою мало на меті захист «інтересів держави».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача-3 про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з підстав заявлених в ньому.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-3 - Управління по роботі з активами Самарівської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі №160/29212/24.

Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Кучма