Ухвала

від 05.02.2025 по справі 320/53449/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

05 лютого 2025 року м. Київ № 320/53449/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Димерської селищної ради про забезпечення позову, подану в рамках адміністративної справи за позовом Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов від 29.08.2024 про стягнення виконавчого збору, про виправлення помилки у постанові, про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП №75905520.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 відкрито позовного провадження без повідомлення учасників справи, з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

31.01.2025 (зареєстровано та передано головуючій судді для розгляду 04.02.2025) позивачем засобами підсистеми «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд :

застосувати заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення виконавчого збору з Димерської селищної ради на підставі постанови ВП №75905520 про стягнення виконавчого збору від 29.08.2024 (зміненою постановою державного виконавця Бялого М.Г. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 30.08.2024 про виправлення помилки у процесуальному документі, що є невід`ємною частиною постанови про стягнення виконавчого збору від 29.08.2024) до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №320/53449/24;

застосувати заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дій у межах ВП 75905520, яке перебуває на виконанні у державного виконавця Бялого М.Г. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо продажу (реалізації) нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 3773075) та земельна ділянка площею 0,2260 га кадастровий номер 3221883601:20:265:0204, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул. Першотравнева, буд. 39 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №320/53449/24.

Відповідно до пункту 3 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що відповідач листом від 22.01.2025 №75905520 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому Законом порядку, тобто, стверджує, що здійснено продовження дій, направлених на виконання виконавчого провадження №75905520. Позивач вказує, що у такому разі матиме місце небезпека заподіяння шкоди правам та майновим інтересам Димерської селищної ради.

Заявник зауважує, що вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, оскільки подання адміністративного позову автоматично не зупиняє дію оскаржуваних рішень відповідача, що може призвести до застосування до позивача примусових заходів з примусового виконання виконавчого листа Вишгородського районного суду від 16 квітня 2024 року.

Щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що у разі невжиття заходів забезпечення позову до розгляду судом позовної заяви та прийняття рішення у справі буде неможливе виконання рішення суду, прийнятого у справі 320/53449/24, оскільки у випадку, якщо до закінчення розгляду справи, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) буде реалізовано предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, що призведе до порушення та обтяження законних прав та інтересів позивача, а в разі задоволення позову виконання даного рішення буде ускладнено.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Інститут забезпечення адміністративного позову врегульований статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При розгляді та вирішенні такої заяви суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб в тому числі й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Отже у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення.

Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватись судом із підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, із урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваних постанов, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.

Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Проаналізувавши мотиви, якими Димерська селищна рада обґрунтовує свою заяву, суд доходить висновку про відсутність об`єктивних підстав та доказів на їх підтвердження, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів, зокрема, позивачем не подано доказів проведення державним виконавцем активних дій та заходів, спрямованих на стягнення з позивача стягнення виконавчого збору .

Щодо забезпечення позову шляхом зупинення дій у межах ВП 75905520, яке перебуває на виконанні у державного виконавця Бялого М.Г. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо продажу (реалізації) нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 3773075) та земельна ділянка площею 0,2260 га кадастровий номер 3221883601:20:265:0204, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №320/53449/24, суд зазначає наступне.

Відповідно частини другої пункту 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства, не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Суд зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 75905520 в частині виконання рішення Вишгородського районного суду не є предметом оскарження в рамках даної адміністративної справи, оскільки предметом розгляду адміністративного суду, відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», є правомірність стягнення виконавцем виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Суд звертає увагу заявника, що згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення оскаржуються до суду, який видав виконавчий документ.

Відтак забезпечення позову даним шляхом суперечить нормам частини другої пункту 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Шевченко А.В.