Рішення

від 05.02.2025 по справі 520/29399/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року № 520/29399/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправними дії та стягнення коштів -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа Державна казначейська служба України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не виплати нарахованої ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 25 липня 2023 року, а саме : виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270,00 грн. за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, підлягає до виплати після вирахування податків і зборів 109819,92 грн.; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн. за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, підлягає до виплати після вирахування податків і зборів 243212,13 грн.; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн. за період з 01.01.2023 до 25.07.2023, підлягає до виплати після вирахування податків і зборів 214970,79 грн., а всього в загальній сумі 568002,84 грн., з якої ТУ ДСА України в Харківській області здійснено вирахування податки і збори;

- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 нараховану суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 25 липня 2023 року, а саме : виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270,00 грн. за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, підлягає до виплати після вирахування податків і зборів 109819,92 грн ; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн. за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, підлягає до виплати після вирахування податків і зборів 243212,13 грн.; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн. за період з 01.01.2023 до 25.07.2023, підлягає до виплати після вирахування податків і зборів 214970,79 грн., а всього в загальній сумі 568002,84 грн., з якої ТУ ДСА України в Харківській області здійснено вирахування податки і збори, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів», відкритої на рівні ТУ ДСА України в Харківській області;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошової винагороди в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо не виплати нарахованої ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 25 липня 2023 року, а саме : виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270,00 грн. за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, підлягає до виплати після вирахування податків і зборів 109819,92 грн.; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн. за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, підлягає до виплати після вирахування податків і зборів 243212,13 грн.; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн. за період з 01.01.2023 до 25.07.2023, підлягає до виплати після вирахування податків і зборів 214970,79 грн., а всього в загальній сумі 568002,84 грн., з якої ТУ ДСА України в Харківській області здійснено вирахування податки і збори.

Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відзив на позовну заяву від Державної судової адміністрації України до не надішов.

Третя особа правом на подання пояснень по справі не скористалась.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на посаді судді Дзержинського районного суду міста Харкова.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 по справі №520/19879/23 визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за періоди з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., та з 01 січня 2023 року по 25 липня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за періоди з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., та з 01 січня 2023 року по 25 липня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за періоди з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., та з 01 січня 2023 року по 25 липня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за періоди з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., та з 01 січня 2023 року по 25 липня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Не погодившись із діями щодо не виплати нарахованої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 25 липня 2023 року, а саме : виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270,00 грн. за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн. за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн. за період з 01.01.2023 до 25.07.2023, всього в загальній сумі 568002,84 грн.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі по тексту Закон № 1402-VIII), гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (далі по тексту - Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV Про прожитковий мінімум, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зі змісту означеної норми Закону № 966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15 грудня 2020 року № 1082-IX (далі по тексту - Закон України № 1082-IX) встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 2 грудня 2021 року № 1928-IX (далі по тексту - Закон України № 1928-IX) встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Згідно зі ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 3 листопада 2022 року № 2710-IX (далі по тексту - Закон України № 2710-IX) встановити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Законами України № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Проте, означені Закони України № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн.), 01.01.2022 (2481,00 грн.), 01.01.2023 (2684,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.), на підставі Законів України № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, була неправомірною.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позивач з посиланням на розрахунки несплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення складені Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області вважає, що їй нараховано спірну частину суддівської винагороди та допомогу на оздоровлення, проте не здійснено їх виплату.

Проте, вказані розрахунки містять лише математичний вираз невиплаченої частини спірних коштів та не можуть свідчити про фактичне нарахування таких сум з відповідним бухгалтерським проведенням.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області докази щодо нарахування (копії відповідних наказів, копії документів бухгалтерського проведення) ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 25 липня 2023 року, а саме : виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270,00 грн. за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 - 109819,92 грн.; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн. за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 243212,13 грн.; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн. за період з 01.01.2023 до 25.07.2023 - 214970,79 грн., всього в загальній сумі 568002,84 грн.

Проте, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області не надано до суду доказів нарахування (копій відповідних наказів, копій документів бухгалтерського проведення) ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 25 липня 2023 року, а саме : виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270,00 грн. за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 - 109819,92 грн.; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн. за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 243212,13 грн.; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн. за період з 01.01.2023 до 25.07.2023 - 214970,79 грн., всього в загальній сумі 568002,84 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні суми не було нараховано позивачу, а тому відповідно відсутні підстави для визнання протиправною саме невиплату спірних сум та стягнення таких коштів.

Щодо посилань Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на те, що позов по справі №520/29399/24 є аналогічним за своїм предметом та підставами в частині виплати перерахованої суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 25.07.2023, позову який було подано у справі №520/19879/23, суд зазначає наступне.

Так, у справі № 520/19879/23 спірні правовідносини склались через нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, на думку позивача, у неналежному розмірі.

Натомість у даній справі позивач не погоджується з невиплатою нарахованої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних посилань відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, 36, корп.2, м. Харків, 61050), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5 м.Київ, 01021), третя особа Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) про визнання протиправними дії та стягнення коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.