Постанова

від 21.01.2025 по справі 759/13185/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/13185/19 Головуючий у І інстанції - Шум Л.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/2107/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали суду від 17 червня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

установив:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувала на розгляді справа за вказаним вище позовом.

12 червня 2024 року від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення позову по справі, а саме: накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , та/або ОСОБА_3 і знаходяться на усіх їх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах ціни позову 15591302,17 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, заяву представника позивача про забезпечення позову, задоволено частково.

Накладено арешт на майно, що належать ОСОБА_2 , та/або ОСОБА_3 у межах ціни позову 15591302,17 грн., а саме на: Нежитлове приміщення НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 рада, Бучанського району (колишнього - Макарівського району) Київської області; Квартира АДРЕСА_2 ; Автомобіль марки «BMW 525D», 2015 року випуску, до винесенням судом рішення по справі та набуттям його чинності.

28 червня 2024 року, представник позивача звернулася до суду з клопотання про роз`яснення резолютивної частини ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року в частині того, яким чином необхідно застосовувати норми чинного законодавства для виконання вимог судового рішення шляхом їх тлумачення.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року, у задоволенні клопотання представника позивача про роз`яснення ухвали суду від 17 червня 2024 року - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд в ухвалі помилково наголошував на тому, що ним, подано клопотання замість заяви, що не відповідає дійсності, оскільки він звертався до суду саме із заявою про роз`яснення резолютивної частини ухвали.

Також зазначає, що не відповідають дійсності посилання в ухвалі на те, що він у своїй заяві, нібито просить роз`яснити мотивувальну частину рішення. Це чітко вбачається з тексту його заяви і особливо її прохальної частини, де він просить суд роз`яснити виключно резолютивну частину ухвали. Тому відмова у роз`ясненні ухвали саме з цієї підстави суперечить законодавству і не відповідає заявленим ним вимогам.

Твердження суду стосовно того, що заява не містить посилань на те, що певні частини постанови суду викликають труднощі в їх розумінні, а тому і не потребують роз`яснень не відповідає дійсності і свідчить про неповне з`ясування обставин наведених в Заяві та ігнорування доданих до неї доказів. Насправді ж в Заяві було аргументовано описано причини неможливості виконання ухвали в тій формі, в якій вона складена судом та з порушенням ст. 431 ЦПК України. Додатковим доказом даних тверджень є той факт, що ухвалу було повернуто виконавцем без прийняття до виконання, у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам передбаченим п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про роз`яснення резолютивної частини ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала суду є зрозумілою і такою, що не припускає різного тлумачення, судом не встановлено обставин, що утруднюють виконання судового рішення, судове рішення є цілком зрозумілим.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

По справі встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, заяву представника позивача про забезпечення позову, задоволено частково.

Накладено арешт на майно, що належать ОСОБА_2 , та/або ОСОБА_3 у межах ціни позову 15591302,17 грн., а саме на: Нежитлове приміщення НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 рада, Бучанського району (колишнього - Макарівського району) Київської області; Квартира АДРЕСА_2 ; Автомобіль марки «BMW 525D», 2015 року випуску, до винесенням судом рішення по справі та набуттям його чинності.

21 червня 2024 року Старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С., позивачу було повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання, у зв`язку з тим, що він не відповідає вимогам, передбаченим п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями ст.271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

За правилами ст.267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Такі ж права закріплені у статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

З ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року вбачається, що її описова, мотивувальна та резолютивна частина викладені чітко, конкретно та зрозуміло та додаткового роз`яснення не потребують.

Крім цього, резолютивна частина вищевказаної ухвали не припускає кілька варіантів тлумачення, тоді як доводи заяви про її роз`яснення ґрунтуються на роз`ясненні виконання судового рішення, що відноситься до повноважень виконавчої служби та врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року слід залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст по станови складений 05 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді С.О. Журба

Т.О. Писана