Ухвала

від 04.02.2025 по справі 757/56731/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/353/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/56731/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 року та накладено арешт на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження (повний перелік майна зазначається в оскаржуваній ухвалі).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023 року, скасувати її в частині накладення арешту на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку належить ОСОБА_6 , та відмовити у задоволенні клопотання прокурора в цій же частині.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги власник майна зазначає, що оскаржувана ухвала в частині накладення арешту на вищевказану квартиру є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому такою, що підлягає скасуванню.

Вказує, що ані в клопотанні прокурора, ані в оскаржуваній ухвалі належним чином не мотивовані підстава та мета накладення арешту та не зазначено, яким чином арешт у вигляді позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку належить ОСОБА_6 , сприятиме швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінального провадження, відповідно до норм ч. 2 ст. 170 КПК України.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що наразі у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 року жодній особі не повідомлено про підозру, а також відсутні будь-які підстави для визнання зазначеної квартири об`єктом кримінального правопорушення.

Наголошує власник майна, що посилання слідчого судді першої інстанції на наявність в матеріалах кримінального провадження постанови про визнання квартир речовими доказами є безпідставним, оскільки сам факт наявності вказаної постанови не є підставою для накладення арешту.

Щодо поновлення строку апеляційного оскарження на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023 року апелянт зазначає, що про існування оскаржуваної ухвали вона дізналась 21.10.2024 року, в цей же день на звернення до суду було надано повний текст оскаржуваної ухвали.

В судове засідання прокурор та представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, прокурор направив клопотання, в якому просив відкласти розгляд апеляційної скарги, однак колегія суддів вважає, що причини, за яких сторона обвинувачення просила відкласти розгляд апеляційної скарги є неповажними.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що власником майна ОСОБА_6 не було пропущено строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки дана ухвала оскаржується тільки в частині, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних вимог апелянта, а щодо іншого майна на яке накладено арешт вказаною ухвалою, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ОСОБА_8 ), який за час життя не склав заповіт. Відповідно до закону спадкоємцями ОСОБА_8 є його: брат - ОСОБА_9 ; син - ОСОБА_10 ; дружина - ОСОБА_11 , та неповнолітні діти: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Після смерті ОСОБА_8 його корпоративні права залишились в управлінні ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).

16.06.2021 року його дружиною ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ОСОБА_11 ), подано письмову заяву до приватного нотаріуса Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_15 про охорону спадкового права, що потребує управління, яка була задоволена та нотаріусом відкрито спадкову справу за № 48/2021, і з числа спадкоємців, ОСОБА_11 призначено для управління корпоративними правами юридичних осіб, а саме ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).

Повноваження управителя спадщини ОСОБА_11 мають тривати до отримання свідоцтва про право на спадщину на корпоративні права всіма спадкоємцями. ОСОБА_11 була попереджена про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 197 КК України за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків як управителя спадковим майном.

15.07.2021 року, ОСОБА_11 прийнято одноосібне рішення про призначення себе на посаду виконуючого обов`язки директора ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714), та 22.07.2021 про призначення себе на посаду директора ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).

В подальшому, в період часу з кінця 2021 року та впродовж всього 2022 року, ОСОБА_11 , будучи керівником ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769) здійснила продаж рухомого (транспортних засобів) та нерухомого майна (квартир) цих підприємств за цінами, що нижчі за ринкові та таким чином порушила виконання своїх обов`язків з приводу охорони спадкового майна.

З`ясовано, що управитель ПП «Вектра Плюс» та ТОВ «Європабуд» ОСОБА_11 у період з 16.06.2021 по теперішній час здійснила продаж квартир розташованих в житлових будинків по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , що належать вищевказаним підприємствам, за заниженою ринковою вартістю від 4000 до 6000 гривень за один квадратний метр.

Крім того, згідно свідчень брата померлого - ОСОБА_9 , ОСОБА_11 уклала договори купівлі-продажу майнових прав на квартири датовані 2017-2021 роком від імені померлого чоловіка - ОСОБА_8 , в результаті чого здійснила підроблення його підпису, тобто здійснила підробку документів, та після уклала з покупцями акти прийому-передачі квартир датовані 2022 роком, тобто вже після смерті ОСОБА_8 , та наразі вже реалізувала 68 квартир за двома адресами, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки ріелторської компанії нерухомості « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ФОП « ОСОБА_16 » середня вартість квадратного метра квартири новобудови за адресою:

1) АДРЕСА_3 складає: - у 2022 році від 600-700 доларів США, у 2021 році від 650-680 доларів США, у 2019 році від 650-680 доларів США;

2) АДРЕСА_2 складає: у 2022 році від 700-780 доларів США, у 2021 році від 750-800 доларів США, у 2019 році від 750-850 доларів США.

Допитаний в ході досудового розслідування ОСОБА_17 з обставин вчинення кримінального правопорушення пояснив, що у лютому 2022 року він сплатив 350 000 грн. за придбання у власність квартири АДРЕСА_4 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартири АДРЕСА_4 має загальну площу 73.5 кв.м.

Таким чином вартість 1 кв.м. за квартиру АДРЕСА_4 становила 4 761, 90 грн.

Допитана в ході досудового розслідування ОСОБА_18 з обставин вчинення кримінального правопорушення пояснила, що у лютому 2021 році вона сплатила 297 000 грн. за придбання у власність квартири АДРЕСА_5 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартири АДРЕСА_5 має загальну площу 66 кв.м..

Таким чином вартість 1 кв.м. за становила квартиру АДРЕСА_5 4 500 грн.

Допитаний в ході досудового розслідування ОСОБА_19 з обставин вчинення кримінального правопорушення пояснив, що у грудні 2021 році він сплатив 520 650 грн. за придбання у власність квартири АДРЕСА_6 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартири АДРЕСА_6 має загальну площу 115.7 кв.м.

Таким чином вартість 1 кв.м. за квартиру АДРЕСА_6 становила 4 500 грн.

Допитана в ході досудового розслідування ОСОБА_20 з обставин вчинення кримінального правопорушення пояснила, що влітку 2021 році вона сплатила 300 000 грн. за придбання у власність квартири АДРЕСА_7 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартири АДРЕСА_7 має загальну площу 65.1 кв.м.

Таким чином, вартість 1 кв.м. за квартиру АДРЕСА_7 становила 4 608,29 грн.

Згідно курсу НБУ вартість 1 долара США станом на 01.01.2021 становила 28,27 грн., а станом на 01.01.2022 становила 27,27 грн.

Під час досудового розслідування зазначено, що наразі продано наступне нерухоме майно, а саме:

- квартира АДРЕСА_8 ;

- приміщення 136-1 в будинку АДРЕСА_3 ;

- квартира АДРЕСА_4 ;

- квартира АДРЕСА_9 ;

- квартира АДРЕСА_7 ;

- квартира АДРЕСА_1 ;

- квартира АДРЕСА_10 ;

- квартира АДРЕСА_11 ;

- квартира АДРЕСА_12 ;

- квартира АДРЕСА_13 ;

- квартира АДРЕСА_14 ;

- квартира АДРЕСА_15 ;

- квартира АДРЕСА_16 ;

- квартира АДРЕСА_17 ;

- квартира АДРЕСА_18 ;

- квартира АДРЕСА_19 ;

- квартира АДРЕСА_20 ;

- квартира АДРЕСА_5 ;

- квартира АДРЕСА_21 ;

- квартира АДРЕСА_22 ;

- квартира АДРЕСА_23 ;

- квартира АДРЕСА_24 ;

- квартира АДРЕСА_25 ;

- квартира АДРЕСА_26 ;

- квартира АДРЕСА_6 ;

- квартира АДРЕСА_27 .

Вищевказане нерухоме майно старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні визнано речовим доказом та відповідно 07.12.2023 року винесено про це постанову.

11.12.2023 року (клопотання датоване 08.12.2023 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 року, на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження, а саме:

- квартири АДРЕСА_8 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_22 ;

- приміщення 136-1 в будинку АДРЕСА_3 , право власності зареєстровано за ОСОБА_23 ;

- квартири АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_17 ;

- квартири АДРЕСА_9 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_24 ;

- квартири АДРЕСА_7 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_20 ;

- квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- квартири АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_25 ;

- квартири АДРЕСА_11 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_26 ;

- квартири АДРЕСА_12 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_27 ;

- квартири АДРЕСА_13 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_28 ;

- квартири АДРЕСА_14 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_29 ;

- квартири АДРЕСА_15 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_30 ;

- квартири АДРЕСА_16 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_31 ;

- квартири АДРЕСА_17 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_32 та ОСОБА_33 по частці в кожного;

- квартири АДРЕСА_18 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_34 ;

- квартири АДРЕСА_19 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_35 ;

- квартири АДРЕСА_20 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_36 ;

- квартири АДРЕСА_5 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_18 ;

- квартири АДРЕСА_21 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_37 ;

- квартири АДРЕСА_22 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_38 ;

- квартири АДРЕСА_23 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_39 ;

- квартири АДРЕСА_24 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_40 ;

- квартири АДРЕСА_25 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_41 ;

- квартири АДРЕСА_26 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_42 ;

- квартири АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_19 ;

- квартири АДРЕСА_27 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_43 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023 року вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження (повний перелік майна зазначається в оскаржуваній ухвалі).

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту у вигляді позбавлення права на відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 , перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам апелянта.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 , на яку прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено її відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу власника майна, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376,395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, в частині задоволення клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 року та накладення арешту на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку належить ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4