Постанова

від 05.02.2025 по справі 160/18861/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/18861/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (суддя Коренев А.О.) в справі №160/18861/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі ДПС) про:

визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10809191/40122718 від 29 березня 2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 12 лютого 2024 року на суму податку на додану вартість 188 000,00 грн;

зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 7 від 12 лютого 2024 року на суму податку на додану вартість 188 000,00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання 29 лютого 2024 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10809191/40122718 від 29.03.2024 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 12.02.2024 р. на суму ПДВ 188 000,00 грн.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 7 від 12.02.2024 р. на суму ПДВ 188 000,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання 29.02.2024 р.

ТОВ «Біо Експорт» 14 жовтня 2024 року подано до суду першої інстанції заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 8 980 грн; за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України - в сумі 8 980 грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року заява задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Біо Експорт» вартість судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 4000,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь ТОВ «Біл Експорт» вартість судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 4000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ДПС просить скасувати додаткове рішення з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Вважає, що вартість послуг, зазначена в акті виконаних робіт, є неспівмірною зі складністю справи, в акті виконаних робіт зазначено занадто велику кількість часу на аналіз законодавства, підготовку документів, з огляду на незначну складність справи, відсутні відомості про вартість однієї години роботи адвоката.

Також вказує, що витрати не є доведеними та такими, що є неминучими.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити додаткове рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, відповідно до якої додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Суд першої інстанції, врахувавши подані позивачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, заперечення відповідача, дійшов висновку про стягнення з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення позивачем відповідних витрат в загальному розмірі 17 960,00 грн підтверджено документально, а саме: договором про надання правничої допомоги № 277/27/24 від 10 червня 2024 року, укладеним між ТОВ «Біо Експорт» з Адвокатським бюро Олександра Рисіна, угодою про розмір гонорару бюро від 10 червня 2024 року, актом про нарахування гонорару успіху від 07 жовтня 2024 року, платіжною інструкцією № 437 від 27 червня 2024 року на суму 15 000 грн, актом прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 07 жовтня 2024 року.

Як зазначено вище, судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 8 000,00 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України встановлено вимоги до визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, який має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, та доходить до висновку, що стягнутий на користь позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу (8 000 грн) є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на доведеність факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи в розмірі присудженої судом першої інстанції суми (8 000,00 грн), недоведеність та власне не спростування відповідачем неспімірності розміру таких витрат в розмірі, присудженому судом першої інстанції, зі складністю справи, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Доводи апелянта повторюють підстави, які зазначені ГУ ДПС у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення. Так, відповідач вважає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу мають бути враховані такі обставини: справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; предмет спору не є складним, не потребує значних зусиль з боку представника позивача щодо складання позову, збирання доказів; документи, необхідні для складання позовної заяви, наявні у позивача; недоведеність відомостей, зазначених в акті виконаних робіт.

Разом з тим, судом першої інстанції при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка має бути відшкодована позивачу, враховані зазначені обставини та зменшено розмір витрат, про стягнення яких просив позивач.

Зважаючи на доведеність факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, що стягнута судом першої інстанції, відсутність підстав вважати, що такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, враховуючи обсяг наданих позивачу адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для позивача, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року в справі № 160/18861/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року в справі № 160/18861/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 05 лютого 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2025 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов