Рішення

від 20.02.2025 по справі 160/18861/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/18861/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» про ухвалення додаткового рішення в справі № 160/18861/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10809191/40122718 від 29.03.2024 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 12.02.2024 р. на суму ПДВ 188 000,00 грн.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 7 від 12.02.2024 р. на суму ПДВ 188 000,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання 29.02.2024 р.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 160/18861/24 залишено без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 160/18861/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без змін.

Позивачем подано до Третього апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат з оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до частини третьої статті 252 КАС України (в тому самому порядку, що й судове рішення).

Дослідивши обставини справи, суд доходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення має бути задоволена частково з наступних підстав.

За приписами частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи надано додаткову угоду № 1 від 11 грудня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 277/27/24 від 10 червня 2024 року, укладеному між ТОВ «Біо Експорт» з Адвокатським бюро Олександра Рисіна, актом приймання-передачі послуг від 05 лютого 2025 року, платіжною інструкцією від 17 грудня 2024 року про сплату позивачем адвокатському бюро 5000 грн, рахунком № 1160 від 11 грудня 2024 року на суму на 5000 грн.

Так, додатковою угодою передбачено, що позивач сплачує адвокатському бюро за надання послуг при підготовці та поданню до Третього апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду 5000 грн, а вартість послуг за підготовку та поданню до Третього апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення 3000 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частин третьої п`ятої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/73 9/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, а саме, що фактично правнича допомога полягала у підготовки відзиву на апеляційну скаргу відповідача, та доходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (6 000 грн) не є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що розмір гонорару, визначений додатковою угодою, (5000 грн) не може бути визнаний розумним і необхідним, такий розмір є явно неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

Верховним Судом в постанові від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В розглядуваному випадку, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності розміру таких послуг, фінансовий стан позивача та відповідачів - суб`єктів владних повноважень, які є бюджетними установами, суд доходить до висновку, що співмірною зі складністю справи, обсягом наданих позивачу адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для позивача, є сума правничої допомоги в розмірі 3 000,00 грн.

При цьому ця сума стягується у рівних частинах з обох відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтею 252 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» про ухвалення додаткового рішення в справі № 160/18861/24 задовольнити частково.

Ухвалити в справі № 160/18861/24 додаткове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» (ЄДРПОУ 40122718, вул. Центральна, 27-ж, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50091) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Експорт» (ЄДРПОУ 40122718, вул. Центральна, 27-ж, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50091) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

У задоволенні інших вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 20 лютого 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 лютого 2025 року.

Головуючий - суддяВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов