Постанова

від 05.02.2025 по справі 420/3613/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3613/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

31.05.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лувр Плюс» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.10.2023 №155350017397 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.10.2023 №155350017397 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу роботи період навчання 01.09.1977-17.07.1979 в Технічному училищі №26 Обласного управління Професійної технічної освіти м. Бреста Білоруської Радянської Соціалістичної республіки на підставі атестату №5353, періоди роботи 23.07.1979-03.07.1980 та 02.11.1983-09.03.1989 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , період військової служби 26.07.1980-22.06.1983 в лавах Радянської Армії на підставі військового квитка НОМЕР_2 , період роботи 01.03.2022-31.05.2022, 01.01.2023-31.03.2023, 01.07.2023-30.09.2023 в Товаристві з обмеженою відповідальності «ЛУВР ПЛЮС»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 23.10.2023 про призначення пенсії за віком на підставі частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що в жовтні 2023 позивачка зверталась до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявами про призначення пенсії за віком. Заяви позивачки за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і рішеннями №155350017397 від 18.10.2023, №155350017397 від 30.10.2023 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість рішень територіальних управлінь ПФУ, позивачка зазначає, що при досягненні відповідного віку та за наявності необхідного страхового стажу набула законне право на призначення пенсії за віком відповідно до положень частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, формальні зауваження УПФУ до поданих документів не можуть бути підставою для обмежень у реалізації особою права на соціальне забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155350017397 від 18.10.2023.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155350017397 від 30.10.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком: період навчання 01.09.1977-17.07.1979 в Технічному училищі №26 Обласного управління Професійної технічної освіти м. Бреста Білоруської Радянської Соціалістичної республіки на підставі атестату №5353, періоди роботи 23.07.1979-03.07.1980 та 02.11.1983-09.03.1989 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , період військової служби 26.07.1980-22.06.1983 в лавах Радянської Армії на підставі військового квитка НОМЕР_2 , період роботи 01.03.2022-31.05.2022, 01.01.2023-31.03.2023, 01.07.2023-30.09.2023 в Товаристві з обмеженою відповідальності «ЛУВР ПЛЮС».

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2023 про призначення пенсії за віком на підставі ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,2 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,2 грн.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності оспорюваних рішень УПФУ критеріям обґрунтованості та правомірності. При цьому, суд зауважив на тому, що додані до заяви документи містили необхідні відомості, реквізити, підписані уповноваженими особами та були достатніми для підтвердження страхового стажу позивачки, законності вимог про призначення пенсії за віком.

Таким чином, з посиланням на протиправність відхилення наданих позивачкою документів, що підтверджують її страховий стаж, та не встановлення необхідності у наданні позивачкою додаткових доказів для підтвердження страхового стажу, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідального за пенсійне забезпечення позивачки, зарахувати до загального спірний страховий стаж із повторним вирішенням поданої заяви про призначенні пенсії за віком.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що покладення на УПФУ обов`язку зарахувати до загального страхового стажу спірних періодів робіт, навчання та проходження військової служби суперечить приписам Порядку №22-1, Інструкції №162 та Інструкції №58, Закону №1058, адже до наданого позивачкою разом із заявою про призначення пенсії за віком атестату про навчання у технічному училищі, складеному іноземною мовою, не був доданий переклад на державну мову; трудова книжка позивачки заповнена з порушенням установленого порядку ведення трудових книжок, у тому числі така не містить рік заповнення, запис про зміну прізвища позивачки та виправлення зроблено з порушенням порядку ведення трудових книжок; військовий квиток не містить відомості про підставу зміни у ньому прізвища позивачки; в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивачку відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, з 01.01.2023 по 31.03.2023, з 01.07.2023 по 30.09.2023.

Також, апелянт не погоджується із розподілом судом першої інстанції судових витрат, зауважуючи на тому, що стягнення з Управлінь ПФУ судового збору відбулось у більшому розмірі, ніж фактично сплачено під час звернення позивачки із адміністративним позовом. При цьому, апелянт наголошує, що кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків, які використовуються на визначені Законом цілі, не можуть бути спрямовані на відшкодування понесених стороною судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Відзиви на апеляційну скаргу від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у визначений апеляційним судом строк не надійшли.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні 63 років, 11.10.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказану заяву, за принципом екстериторіальності, розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення від 18.10.2023 за №155350017397 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком.

Так, здійснюючи розгляд заяви, Управління у рішенні зазначило про неможливість зарахування позивачці наступного страхового стажу:

1)періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.07, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутній рік заповнення та запис про зміну прізвища заявниці зроблено з порушенням інструкції ведення трудових книжок. Необхідно долучити свідоцтво про укладення шлюбу.

2) період проходження військової служби з 25.07.1980 року по 23.07.1982 року згідно військового квитка НОМЕР_2 від 25.07.1980 року, оскільки не повна підстава зміни прізвища заявниці (відсутня дата видачі паспорта).

3)період навчання з 01.09.1977 року по 19.07.1979 року згідно з атестатом №5353 від 17.07.1979 року, оскільки відсутнє свідоцтво про укладення шлюбу.

Таким чином, на підставі розглянутих документів, УПФУ визначило, що страховий стаж позивачки складає 13 років 11 місяців 2 дні, який є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23.10.2023 року позивачка повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Вказану заяву, за принципом екстериторіальності, розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким прийнято рішення від 30.10.2023 за №155350017397 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком.

Так, здійснюючи розгляд заяви, Управління у рішенні зазначило про неможливість зарахування позивачці наступного страхового стажу:

1)період проходження військової служби з 25.07.1980 року по 23.07.1982 року та з 26.07.1982 року по 22.06.1983 року, оскільки у військовому квитку НОМЕР_2 від 25.07.1980 року неповна підстава зміни прізвища заявниці (відсутня дата видачі паспорта) та в трудовій книжці НОМЕР_3 відсутня назва організації куди приймається заявниця, а також відсутнє посилання на документи у підставі у прийнятті на роботу (наказ, розпорядження, тощо);

2)період навчання з 01.09.1977 року по 17.07.1979 року згідно атестату №5353 від 17.07.1979 року, оскільки печатка на іноземній мові та відсутній переклад печатки;

3)період з 23.07.1979 року по 03.07.1980 року, оскільки є виправлення у даті наказу про звільнення та відсутній рік заповнення трудової книжки НОМЕР_3 .

Таким чином, на підставі розглянутих документів УПФУ визначило, що страховий стаж позивачки складає 16 років 03 місяці 10 днів, який є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із висновками та рішеннями УПФУ, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на пенсійне забезпечення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказані положення Закону від 05.11.1991 року №1788-XII кореспондуються із приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Разом з цим, у пунктах 1, 3 Порядку від 12.08.1993 року №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Сталою та послідовною є правова позиція Верховного Суду про те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулась за пенсією.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Отже, право особи на пенсію не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Слід також враховувати, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Виходячи з обставин справи, слід зважати на те, що на підтвердження наявності необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком позивачкою представлено органу пенсійного фонду трудову книжку НОМЕР_3 .

Зокрема, записи трудової книжки за №1-№2 показують, що у період з 23.07.1979 по 03.07.1980 позивачка перебувала на посаді кравця у Барановицькій фабриці індивідуального пошиву одягу.

Колегія суддів враховує, що вказані записи трудової книжки засвідчені відповідною уповноваженою (відповідальною) особою, скріплені печаткою підприємства, послідовно занесені до трудової книжки та відображають відповідний період робіт позивачки.

У титульну сторінку трудової книжки внесено зміни шляхом закреслення попереднього прізвища позивачки та записом нових даних із посиланням на номер та дату відповідного свідоцтва про одруження. Зазначені зміни також завірено підписом уповноваженої особи.

При цьому, несвоєчасне внесення записів до трудової книжки, таких як проставлення печатки підприємства, чи відсутність у цих записах посилання на дату рік заповнення трудової книжки є саме відповідним недоліком при заповненні трудової книжки. Однак, як показують норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, працівник не може нести відповідальність за недотримання правил ведення трудової книжки, а відтак відповідні негативні наслідки, у тому числі, у виді відмови у призначенні пенсії за віком не може нести особа, яка звернулась за призначенням пенсії та надала основні документи, що підтверджують її право на пенсійне забезпечення.

Повторюючись, колегія суддів звертає увагу на те, що трудова книжка позивачки містить дані про періоди трудової діяльності, а сумніви Управління щодо можливості зарахування цих періодів робіт до страхового стражу не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.

Аналогічним чином, судом першої інстанції правильно визнано необґрунтованими доводи УПФУ про неможливість зарахування до страхового стажу періоду проходження позивачкою військової служби з 25.07.1980 року по 23.07.1982 року, з 26.07.1982 року по 22.06.1983 року, адже у титульному аркуші військового квитка НОМЕР_2 від 25.07.1980 наявний запис про зміну прізвища шляхом закреслення попереднього прізвища рівною горизонтальною лінією та зазначенням нового прізвища ОСОБА_2 . При цьому, на сторінці №23 військового квитка НОМЕР_2 від 25.07.1980 наявний запис, засвідчений підписом Іллічівського воєнкома підполковника ОСОБА_3 (ініціали відсутні) та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_2 : «Виправленому прізвищу на - ОСОБА_2 «вірити» на основі паспорту V- НОМЕР_4 ».

Стосовно висновків УПФУ про неможливість зарахування до страхового стажу періоду навчання позивачки в училищі за період з 01.09.1977 по 17.07.1979, яке підтверджувалось під час звернення за пенсією на підставі атестату №5353 від 17.07.1979 року, оскільки відомості атестату внесені іноземною мовою, колегія суддів вважає зауважити наступне.

Відповідно до абзацу 8 пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачаю міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Водночас, стверджуючи про неможливість врахування відомостей про освіту позивачки, УПФУ не зазначило, якими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено протилежне.

Окремо апеляційний суд також враховує, що оспорювані за цим позовом рішення не містять висновків про неможливість зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 02.11.1983 по 09.03.1989 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 та з 01.03.2022 по 31.05.2022, з 01.01.2023 по 31.03.2023, з 01.07.2023 по 30.09.2023 в Товаристві з обмеженою відповідальності «ЛУВР ПЛЮС».

Колегія суддів у повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відсутність страхового стажу за спірний період в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не може бути підставою для відмови у врахуванні стажу наявного у трудовій книжці, оскільки позивачка не може нести негативних наслідків у сфері пенсійного забезпечення через невиконання страхувальником зобов`язань, у тому числі, у виді сплати єдиного внеску.

Однак, слід зауважити на тому, що відповідно до положень статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеної норми адміністративного процесуального законодавства слідує, що захисту в адміністративному суді підлягають саме порушені суб`єктом владних повноважень права та інтереси особи, яка звернулась із адміністративним позовом.

На переконання апеляційного суду, відсутність у рішенні УПФУ висновків про відмову у зарахуванні до страхового стажу певного (конкретного) періоду робіт, позбавляє адміністративний суд процесуальної можливості надати таким висновкам суб`єкта владних повноважень правової оцінки як і достеменно вказати на порушення цим суб`єктом прав позивачки на момент звернення з цим адміністративним позовом.

При цьому, наведення сторонами відповідних доводів та заперечень стосовно певного періоду робіт, а саме з 02.11.1983 по 09.03.1989 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 та з 01.03.2022 по 31.05.2022, з 01.01.2023 по 31.03.2023, з 01.07.2023 по 30.09.2023 в Товаристві з обмеженою відповідальності «ЛУВР ПЛЮС», який не наведений в оспорюваних рішеннях і, відповідно, які не були підставою для залишення вимог заявниці без задоволення, лише додатково підтверджує саме необґрунтованість цих рішень і наявність підстав для повторного вирішення заяви позивачки про призначення пенсії за віком.

В контексті спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що останній розгляд заяви позивачки про призначення пенсії за віком здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тому саме на цей орган підлягає покладенню обов`язок про повторне вирішення заяви позивачки про призначення пенсії за віком. Натомість, у спірних правовідносинах Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у відношенні позивачки не приймалось жодних рішень, у тому числі, оспорюваних за цим позовом.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що здійснення судом першої інстанції розподілу судових витрат у цій справі у повній мірі відповідає положенням частини 1 статті 139 КАС України, а також документальним даним, що містяться в матеріалах справи, стосовно розміру витрат позивачки у зв`язку із зверненням з позовом до адміністративного суду.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає частковому скасуванню із прийняттям нового судового рішення у відповідній частині.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком: період навчання 01.09.1977-17.07.1979 в Технічному училищі №26 Обласного управління Професійної технічної освіти м. Бреста Білоруської Радянської Соціалістичної республіки на підставі атестату №5353, періоди роботи 23.07.1979-03.07.1980 та 02.11.1983-09.03.1989 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , період військової служби 26.07.1980-22.06.1983 в лавах Радянської Армії на підставі військового квитка НОМЕР_2 , період роботи 01.03.2022-31.05.2022, 01.01.2023-31.03.2023, 01.07.2023-30.09.2023 в Товаристві з обмеженою відповідальності «ЛУВР ПЛЮС», та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2023 про призначення пенсії за віком на підставі ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2023 про призначення пенсії за віком на підставі частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині цих позовних вимог відмовити.

В інших частинах рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв