Ухвала

від 04.02.2025 по справі 520/8795/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2025 року

м. Київ

справа №520/8795/24

адміністративне провадження № К/990/51207/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі № 520/8795/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОМЮКРЕЙН» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі № 520/8795/24, залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний термін з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків, шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

До Верховного Суду надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Заява про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивована тим, що вперше касаційну скаргу було подано в межах визначеного законом строку, а повторно касаційну скаргу подано без надмірних зволікань з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку. Зазначає, що приписами КАС України встановлено два строки звернення до суду з касаційною скаргою (тридцять днів і один рік), якщо скарга не подана протягом тридцять днів з поважних причин. На думку скаржника, нормами КАС України дозволена подача касаційної скарги до спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Також наводить практику Верховного Суду, відповідно до яких податковому органу було поновлено строк на касаційне оскарження під час реалізації права на повторне звернення до суду після повернення попередньої касаційної скарги. Просить надати можливість захистити економічні інтереси Держави та не позбавляти права на касаційне оскарження судового рішення.

Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Цитує окремі абзаци постанов Верховного Суду.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, колегія суддів вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення обґрунтування вимог касаційної скарги, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Загальний строк, що сплинув з дня ухвалення судового рішення і до дня звернення з касаційною скаргою втретє становить більше трьох місяців, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.

У клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання вимог ухвали від 13.01.2025, ГУ ДПС не обґрунтовує проміжки часу, що спливали між датами отримання ухвал про повернення касаційних скарг і до моменту їх чергового подання, як такі, що були об`єктивно необхідні задля приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що в інших справах Верховний Суд, оцінивши наведені причини пропуску строку у взаємозв`язку із наданими доказами, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, не доводить наявність відповідних підстав у цій справі.

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Щодо доводів скаржника про те, що КАС України передбачає право скаржника звернутися зі скаргою протягом одного року, є безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі № 520/8795/24 відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі № 520/8795/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон