Постанова

від 05.02.2025 по справі 826/13139/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 826/13139/17

касаційне провадження № К/9901/8801/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Перспектива» (далі - Товариство) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 (суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0036961404.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.2017 №462/26-15-14-04-04/38586722, що покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в частині висновку про завищення позивачем задекларованого показника податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з контрагентом-субпідрядником - ТОВ «Технобуд-Поліс». Позивач стверджує, що господарські операції ТОВ «БК «Перспектива» з названим контрагентом є реальними, підтверджені всіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю товариства. За наведених обставин, позивач вважає, що ним дотримані всі передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту за звітний період грудень 2016 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019, у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не доведено реального руху активів в процесі здійснення господарської операції саме між ним та ТОВ «Технобуд-Поліс», зокрема, жодних документальних доказів обліку позивачем вартості субпідрядних робіт у складі собівартості виконаних ним підрядних робіт (наданих послуг) на користь ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ТОВ «ДТЕК Добропільвугілля», Військовою частиною НОМЕР_1 за відповідні звітні періоди позивач до суду не подав, як і доказів погодження позивачем кандидатури ТОВ «Технобуд-Поліс» як субпідрядника із замовниками - ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ТОВ «ДТЕК Добропільвугілля», з урахуванням того, що у ТОВ «Технобуд-Поліс» відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для здійснення таких об`ємів роботи, а також зважаючи на те, що повного розрахунку за виконані роботи з ТОВ «Технобуд-Поліс» станом на день розгляду даної справи у суді Товариством надано не було. Крім того, суди виходили з того, що надані Товариством первинній бухгалтерські документи містять недоліки, суперечності та невідповідності положенням договорів (специфікацій). З огляду на викладене, суди не знайшли причинно-наслідкового зв`язку між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями та, відповідно, наявністю у позивача ділової мети на укладення договорів субпідряду з ТОВ «Технобуд-Поліс».

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 04.04.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що позивачем до суду надано документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, що свідчить про реальне виконання умов договорів та, відповідно, надає позивачу право на формування податкового кредиту по таких операціях, з урахуванням того, що податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 22.01.2025, а ухвалою від 22.01.2025 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 05.02.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди установили, що Управління провело документальну позапланова виїзна перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Технобуд-Поліс» за період грудень 2016 року, результати якої оформлені актом від 07.07.2017 №462/26-15-14-04-04/38586722 (далі - акт перевірки), за висновками якого позивачем були порушені вимоги пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2016 року, на загальну суму 966667,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що за період, який перевірявся, Товариство задекларувало показник податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1360538 грн., з них суму - 966667,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Технобуд-Поліс» згідно договорів №02122016/БМР від 02.12.2016, №БМР-1201/2016 від 01.12.2016, №№31082016 від 31.08.2016 та №01112016/БМР від 01.11.2016, за умовами яких ТОВ «Технобуд-Поліс» мало виконати на користь позивача власними силами будівельні, ремонтні та інші підрядні роботи. За результатами виконаних робіт сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в). За інформацією, наведеною в цих актах, в ході виконання будівельних та ремонтних робіт ТОВ «Технобуд-Поліс» були використані машини та механізми та задіяно значну кількість трудових ресурсів. Згідно наданих Товариством оборотно-сальдових відомостей по вказаних операціях станом на 31.12.2016 наявна кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Технобуд-Поліс» у розмірі 4426600,00 грн. (в тому числі: за договором №02122016/БМР від 02.12.2016 у сумі 524000,00 грн., за договором №БМР-1201/2016 від 01.12.2016 - у сумі 3600000,00 грн., за договором №01112016/БМР від 01.11.2016 - у сумі 302600,00 грн.).

Також, у акті перевірки було вказано, в ході аналізу отриманої податкової інформації встановлені наступні відомості щодо контрагента позивача (ТОВ «Технобуд-Поліс»): основним видом діяльності названого товариства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Згідно даних поданого ТОВ «Технобуд-Поліс» звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за грудень 2016 року штатна чисельність 1 особа (директор). Інформація щодо наявності основних засобів відсутня, оскільки фінансовий звіт (баланс) та додаток AM до рядка 1.2.1. додатку РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік до контролюючих органів не надавався. За період грудень 2016 року січень 2017 року ТОВ «Технобуд-Поліс» сформувало податкових кредит з рядом контрагентів-постачальників за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей, що за своєю номенклатурою не тотожні номенклатурі тих операцій, що були укладені між ТОВ «Технобуд-Поліс» і його контрагентами-покупцями (в тому числі з позивачем).

Крім того, в акті перевірки було вказано, що проаналізувавши тексти ухвал Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2017 та Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13.06.2017, прийнятих в рамках кримінальних проваджень №12016000000000133 і №32017270000000006 з питань задоволення клопотань слідчих про надання тимчасового доступу до документів юридичних осіб - ТОВ «ЮКК «Апріорі» і ТОВ «Будспец» по господарських операціях з ТОВ «Технобуд-Поліс», контролюючий орган дійшов висновку, що згідно матеріалів досудового слідства ТОВ «Технобуд-Поліс» фігурує у кримінальних провадженнях як суб`єкт господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Вказані обставини слугували підставою для висновку контролюючого органу про відсутність у Товариства правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Технобуд-Поліс».

24.07.2017 Управління на підставі висновків вказаного акта перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення №0036961404 (форми «Р»), яким збільшило Товариству грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1208334,00 грн. (в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 966667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 241667,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом, зокрема (але на виключно), у постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 (справа №640/4687/19), від 28.05.2020 у справі №826/15364/17, від 28.05.2020 у справі №820/379/16, від 15.06.2020 у справі №1440/2276/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визнаючи доведеними доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій Товариства з ТОВ «Технобуд-Поліс», суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи, які складені на ці операції, не підтверджують факт господарських операцій. Таку оцінку документів суди попередніх інстанцій зробили з врахуванням обставин щодо видів діяльності, які здійснює ТОВ «Технобуд-Поліс»; відсутності у зазначеного контрагента позивача необхідних для здійснення господарських операцій умов та ресурсів; ТОВ «Технобуд-Поліс» сформувало податкових кредит з рядом контрагентів-постачальників за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей, що за своєю номенклатурою не тотожні номенклатурі тих операцій, що були укладені між ТОВ «Технобуд-Поліс» і його контрагентами-покупцями (в тому числі з позивачем).

На користь висновку про нереальний характер господарських операцій Товариства з вказаним контрагентом суди також оцінили ті обставини, що за змістом наданих позивачем копій актів форми №КБ-2в та довідок форми №КБ-3, оформлених на виконання договорів від 02.12.2016 №02122016/БМР, від 31.08.2016 №31082016, Товариство визначене як генпідрядник, а ТОВ «Технобуд-Поліс» як субпідрядник на відповідних об`єктах, а у випадках договорів від 01.12.2016 №БМР-1201/2016 та від 01.11.2016 №01112016/БМР - Товариство визначене як замовник, а ТОВ «Технобуд-Поліс» - як генпідрядник. Разом з цим, в текстах рахунків на оплату, актів надання послуг, актів форми №КБ-3, відомостей ресурсів, розрахунків витрати відсутні відомості про посади та П.І.П посадових осіб суб`єктів господарювання, які їх склали та підписали.

Судами попередніх інстанцій також було установлено, що в актах форми № КБ-2в зафіксовані значні витрати праці робітників-будівельників та робітників, що обслуговують машини, зокрема: за договором від 02.12.2016 №02122016/БМР - в кількості 7076,8 люд.-год., за договором від 01.12.2016 №БМР-1201/2016 - в кількості 15924,68 люд.-год., за договором від 31.08.2016 №31082016 - в кількості 27380 люд.-год., за договором від 01.11.2016 №01112016/БМР - в кількості 3058,86 люд.-год. В той же час, ТОВ «Технобуд-Поліс» у поданому до контролюючого органу звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форми Д4) за грудень 2016 року задекларувало лише одного працівника - директора, а фінансового звіту (балансу) та додатка АМ до рядка 1.2.1. додатку РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік до контролюючих органів не подавався. В актах форми № КБ-2в та в інших наданих позивачем до суду документів не зазначено про залучення ТОВ «Технобуд-Поліс» до виконання спірних робіт третіх осіб інших субпідрядників.

Крім того, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивач не надав суду жодних документальних доказів на підтвердження фактів узгодження з ТОВ «Технобуд-Поліс» необхідної кількості працівників з метою забезпечення своєчасного та якісного виконання підрядних робіт, видачі таким працівникам відповідних перепусток на об`єкти будівництва тощо.

Також, як зазначено в акті перевірки, станом 31.12.2016 згідно наданої позивачем до перевірки оборотно-сальдової відомості по рах. 631 у Товариства обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Технобуд-Поліс» за договором №02122016/БМР від 02.12.2016 у розмірі 524000,00 грн., за договором №БМР-1201/2016 від 01.12.2016 у розмірі 3600000,00 грн., за договором №31082016 від 31.08.2016 - відсутня, за договором №01112016/БМР від 01.11.2016 у розмірі 302600,00 грн. В той же час, станом на день розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій факти проведення Товариством повного або часткового розрахунку за договорами №БМР-1201/2016 від 01.12.2016 та №02122016/БМР від 02.12.2016, повного розрахунку за договором №01112016/БМР від 01.11.2016 та/або обліку в бухгалтерському обліку сум залишку кредиторської заборгованості перед субпідрядником після періоду 2016 року позивачем документально не підтверджено. При цьому, за даними наданих позивачем роздруківок платіжних доручень суди попередніх інстанцій встановили, що за договором №31082016 від 31.08.2016 позивач перерахував ТОВ «Технобуд-Поліс» кошти на загальну суму 1799000,00 грн., в той час як вартість за договором від 31.08.2016 №31082016 згідно довідки про вартість виконаних робіт (форми №КБ-3) до такого договору склала лише 1500000,00 грн. (разом з ПДВ).

Крім того, під час дослідження наданих позивачем копій догорів, укладених з контрагентами-замовниками підрядних робіт, а саме: ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ТОВ «ДТЕК Добропільвугілля», Військовою частиною НОМЕР_1 у сукупності з первинними документами до таких договорів, суди попередніх інстанцій встановили, що такі документи не містять жодних відомостей про фактичне залучення до виконання будівельних та ремонтних робіт конкретних субпідрядників (в тому числі ТОВ «Технобуд-Поліс»), тоді як за умовами договорів №5126-ДС від 12.05.2016 (п. 2.9), №3303-ДУ-УМТС від 16.11.2016 (п. 2.15) підрядник (в даному випадку позивач) має право залучити до виконання робіт субпідрядників за попереднім письмовим погодженням замовника. Проте документальних доказів погодження Товариством кандидатури ТОВ «Технобуд-Поліс» як субпідрядника, із замовниками - ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» та ТОВ «ДТЕК Добропільвугілля» у матеріалах справи відсутні. В свою чергу, порівнявши дані актів форми №КБ-2в за спірними договорами від 02.12.2016 №02122016/БМР і від 31.08.2016 №31082016 з актами приймання виконаних будівельних робіт, складених та підписаних між позивачем і Військовою частиною НОМЕР_1 , суди попередніх інстанцій встановили наявність розбіжностей у кількостях витрат праці працівників (люд.-год.), а саме: за даними акта форми КБ-2в га грудень 2016 року (датований 06.12.2016) до договору №95 від 14.04.2016 кількість витрат праці складає 23557,25 люд.-год., а за договором від 31.08.2016 №31082016 - 27380 люд.-год., за даними акта форми №КБ-2в за грудень 2016 року (датований 15.12.2017) до договору №127 від 07.12.2016 кількість витрат праці складає 5715,82 люд.-год., а за договором від 02.12.2016 №02122016/БМР - 7076,8 люд.-год., з урахуванням того, що договір від 02.12.2016 №02122016/БМР був укладений раніше за договір №127 від 07.12.2016.

Жодних документальних доказів обліку позивачем вартості субпідрядних робіт у складі собівартості виконаних ним підрядних робіт (наданих послуг) за відповідні звітні періоди позивач до судів попередніх інстанцій не подав, з огляду на що суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями та, відповідно, відсутності у позивача ділової мети на укладення договорів субпідряду з ТОВ «Технобуд-Поліс».

Будь-яких доводів на спростування вказаних вище обставин позивач у касаційній скарзі не навів.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, а отже, відсутні підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Перспектива» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова В.В. Хохуляк