Постанова

від 05.02.2025 по справі 640/5138/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 640/5138/19

адміністративне провадження № К/990/9218/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА. УА" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (суддя: Головенко О.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року (судді: Сорочко Є.О., Коротких А.Ю., Єгорова Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА. УА" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА. УА" (далі - ТОВ "РОЗЕТКА. УА") звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач) , у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 №0007374402, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 2 868 852,41 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17 липня 2020 року скасовано рішення попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих мотивів, що судами попередніх інстанцій не витребувана та не досліджена жодна податкова накладна, що зазначені в додатку до акта перевірки, на предмет встановлення причин ненадання отримувачу (покупцю) податкової накладної, внаслідок несвоєчасної реєстрації яких відповідачем і були нараховані штрафні санкції, що унеможливлює встановлення наявності підстав застосування відповідальності за пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК). Також суд касаційної інстанції акцентував увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року, ухваленим за результатами нового розгляду справи №640/5138/19 та залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду було скасовано, а справу - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції вказав про те, що судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання наявності/відсутності вини в діях позивача в частині несвоєчасності реєстрації податкових накладних, тобто фактично обставини застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення залишилися не з`ясованими; судами в межах своєї компетенції не встановлено наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правової норми на спірні правовідносини, зокрема, судами не встановлено узгодженість/неузгодженість грошового зобов`язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

02 березня 2023 року під час нового розгляду справи представником позивача до суду першої інстанції подано клопотання про зміну предмета позову.

Протокольною ухвалою від 08 березня 2023 року Київський окружний адміністративний суд задовольнив заяву про зміну предмета позову представника позивача та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати з уточненими позовними вимогами, а саме: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2022 № 00541/040402.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що у справі, що розглядається, мають місце вчинені протягом певного періоду, однотипні податкові правопорушення (несвоєчасна реєстрація податкових накладних), що мають під собою одну об`єктивну причину, що перебуває поза контролем/виною позивача як платника податку (неповідомлення позивача про зміну органу обліку) та виявлені в ході однієї перевірки і зафіксовані в одному Акті перевірки / податковому повідомленні-рішенні. Ці обставини дозволяють розглядати ці порушення як фактично одне триваюче порушення, за яке має бути застосована одна міра відповідальності у вигляді одного штрафу (включаючи його граничний розмір), а не відповідальність за кожен окремий елемент такого порушення шляхом сумування відповідних штрафів в межах граничного розміру кожного штрафу. Обґрунтованість такого підходу підтверджується актуальною практикою адміністративних судів в спорах щодо триваючих порушень на рівні апеляційних судів, а також ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року в справі № 640/9199/20 (адміністративне провадження № К/9901/10268/21.

Також, на переконання скаржника, судами попередніх інстанцій не виконано приписів Верховного Суду щодо необхідності дослідження питання наявності/відсутності вини в діях позивача в частині несвоєчасності реєстрації податкових накладних та зміни правового регулювання в сфері відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з ПДВ.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Офісом великих платників податків Державної податкової служби України, правонаступником якого є ЦМУ ДПС по роботі з ВПП було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації ТОВ «РОЗЕТКА.УА» в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних з датою виписки, що припадає на січень - лютий 2017 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт № 3638/28-10-44-02/37193071 від 21.11.2018, яким зафіксовано порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

19 грудня 2018 року за результатами такої перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0007374402, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2 868 852,41 грн за порушення строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, складених за операціями з постачання товарів/послуг покупцям, які не зареєстровані як платники податку.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, одночасно з яким також звернувся до відповідача з адміністративним позовом про зобов`язання податкового органу здійснити перерахунок суми штрафів за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2018 № 0007374402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2021 у справі № 640/24817/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021, визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні перерахунку грошового зобов`язання позивача, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 19.12.2018 № 0007374402 та зобов`язано здійснити перерахунок суми штрафів позивачу за таким податковим повідомленням-рішенням, виходячи зі ставки, що встановлена абзацом першим пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2021 у справі №640/24817/20 контролюючий орган здійснив перерахунок суми штрафів надіслав позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 21.09.2022 №00541/040402 про визначення позивачу штрафу у розмірі 1 443 081 грн.

У зв`язку із виданням відповідачем нового податкового повідомлення-рішення, позивачем було подано заяву про зміну предмету позову у цій справі, яка була задоволена протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року.

Таким чином, наразі предметом розгляду у цій справі є саме правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.09.2022 № 00541/040402, винесеного контролюючим органом на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2021 у справі №640/24817/20.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про те, що відповідачем правомірно обраховано та застосовано до позивача штраф за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК, для реєстрації податкових накладних, перелік яких наведено в додатку до Акта перевірки від 21.11.2018 № 3638/28-10-44-04/37193071. Аналізуючи ж доводи позивача щодо відсутності у його діях вини як необхідної складової податкового правопорушення, суди дійшли висновку, що вказані позивачем причини не виключають його вини у порушенні встановлених законом строків реєстрації податкових накладних.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отже, на продавця, який в межах даної справи є позивачем, покладено обов`язок здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Норма пункту 120-1.1 статті 120 ПК встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме окреслює коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких, платник податків не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.

Так, диспозиція пункту 120-1.1 статті 120 ПК передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Така правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у справах №816/1488/17, № 807/68/18 та № 808/3250/17.

Дослідивши правомірність донарахування спірних сум штрафних санкцій суди попередніх виходили з того, що правовідносини, в межах яких до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано штрафні санкції, не підпадають під визначення винятків, обумовлених пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України, оскільки такі податкові накладні виписані на постачання товарів/послуг неплатникам податку.

Означені вище висновки були підтримані Верховним Судом у постанові від 15.06.2021 за наслідками касаційного перегляду у цій справі.

Відтак, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів скаржника в частині того, що наведені у пункті 120-1.1 статті 120 ПК України умови виключають відповідальність позивача.

Своєю чергою, 23.05.2020 набули чинності положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX (далі - Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Пізніше, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14.07.2020 № 786-IX (далі - Закон № 786-IX; який набрав чинності 08.08.2020) у підрозділі 2 у пункті 73 Податкового кодексу України в абзацах першому і другому після слів та цифр "відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу" доповнено словами "та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної", а слова і цифри "до 31 грудня 2019 року" замінено словами "до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або"; в абзаці першому цифри і слова "2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень" замінено цифрами і словами "1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень"; в абзаці другому цифри і слова "5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень" замінено цифрами і словами "2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень".

Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, можна зробити висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями п. 120-1.2 ст. 120 ПК, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК.

Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

При цьому, відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 у даній справі.

Як вже було встановлено вище, на виконання рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.02.2021 у справі №640/24817/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 21.09.2022 № 00541/040402, яке наразі є предметом даного спору.

З матеріалів справи вбачається, що розмір застосованих таким податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних визначений у розмірі 1% обсягу постачання та не перевищує 510 грн за кожною з несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних, що свідчить про те, що оскаржуване податкове-рішення відповідає вимогам пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Посилання позивача на те, що у спірних правовідносинах мала бути застосована одна штрафна санкція за порушення строку реєстрації всіх податкових накладених є безпідставними, оскільки в абзаці другому пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України законодавець вжив словосполучення «податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної» в однині, а не множині. Більш того, кожен факт нереєстрації податкової накладної є окремим податковим правопорушенням, яке тягне за собою настання наслідків у вигляді притягнення до відповідальності.

Відтак, розрахунок здійснюється окремо щодо кожної податкової накладної/розрахунку коригування, передбаченої (передбачених) абзацом другим пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, факт нереєстрації якої (яких) було виявлено під час проведення перевірки і зафіксовано в попередньому податковому повідомленні-рішенні.

Аналогічний правовий підхід вже неодноразово було висловлено Верховним Судом, зокрема, у поставі від 23 лютого 2023 року по справі № 440/4570/21 та у постанові від 14 грудня 2023 року по справі №600/1865/21-а.

Своєю чергою, посилання скаржника в цьому аспекті на практику апеляційних адміністративних судів та ухвалу Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження від 07 квітня 2021 року в справі № 640/9199/20, колегія суддів вважає нерелевантним, адже такі судові рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелами права, що застосовуються судом при вирішенні справ, та виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України їх висновки не є практикою та не обов`язкові для врахування.

Окремо аналізуючи доводи скаржника в частині відсутності у його діях «вини» як обов`язкової складової такого виду податкового правопорушення, суд касаційної інстанції зауважує наступне.

Так, за змістом пункту 109.1. статті 109 ПК податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, здійснюючи підприємницьку діяльність на власний ризик позивач зобов`язаний забезпечити дотримання встановлених законом вимог до здійснення такої діяльності. Неможливість організувати підприємницьку діяльність у спосіб, який забезпечуватиме дотримання вимог закону, не звільняє підприємство від відповідальності за порушення таких вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач наполягає на відсутності у його діях вини як необхідної складової податкового правопорушення, з огляду на те, що про зміну основного місця обліку та переведення на облік до іншого контролюючого органу він дізнався лише 06.01.2017, відповідно саме з цієї дати він зміг здійснювати реєстрацію податкових накладних за новим місцем обліку.

При цьому, судами слушно зауважено що зміна місця обліку сама по собі не може бути визнана поважною причиною порушення встановлених законом строків. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був позбавлений можливості дізнатись про зміну місця обліку у порядку та строки, визначеними податковим законодавством, або про те, що податковий орган допустив протиправну бездіяльність у повідомленні позивача про такі зміни.

Також судами наголошено, що визначення структури бухгалтерської служби, забезпечення технічної та фізичної можливості виконання покладених на підприємство законом обов`язків належить виключно до сфери відповідальності позивача та охоплюється поняттям свободи підприємницької діяльності. Саме позивач мав організувати свою бухгалтерську службу таким чином, аби забезпечити технічну та фізичну можливість реєстрації спірних накладних у встановлені строки.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач після зміни місця обліку до 06.01.2017 добросовісно вживав всіх залежних від нього дій для з`ясування відповідних причин та/або вчиняв дії для реєстрації накладних за новим місцем обліку.

Крім того, судами відхилено доводи позивача щодо відсутності у товариства технічної спроможності зареєструвати достатньо велику кількість податкових накладних одним днем, оскільки зазначені в додаткових поясненнях накладні були фактично зареєстровані одним днем, а саме - 03.01.2017. Зазначена обставина спростовує доводи позивача про наявність поважних причин (недостатня кількість робітників; недостатня кількість часу) для своєчасної реєстрації всіх накладних ТОВ «Розетка.УА».

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права. Висновки судів є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.09.2022 №00541/040402 є законним та обґрунтованим, а, відтак, не підлягає скасуванню.

Аналізуючи обґрунтованість заявлених позивачем підстав касаційного оскарження, колегія суддів робить висновок, що фактично доводи Товариства стосуються оцінки судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, адже доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, переважно стосуються площини фактичних обставин справи, установлення й перевірка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, який, відповідно до процесуального закону, є судом права, а не факту. Своєю чергою, обставини, що слугували підставою відкриття касаційного провадження, не підтвердилися за результатами касаційного перегляду.

Таким чином, переглянувши судові рішення в межах вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА. УА" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська