Постанова

від 04.02.2025 по справі 209/117/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1242/25 Справа № 209/117/24 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,

суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,

Учасники справи:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ,

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 ,

Третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Лобарчук О.О., -

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У січні 2024року ОСОБА_1 подала в суд позов проти ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, з вимогою про визначення з нею місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з 10 червня 2011року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від спільного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі шлюб між подружжям розірвано та після припинення фактичних стосунків вона та відповідач не проживають разом.

Позивачка вказувала, що донька ОСОБА_3 беззаперечно виявила бажання постійно знаходитися поряд з мамою та проживати з нею, також син ОСОБА_6 виявив бажання проживати з матір`ю та сестрою, з якою у нього склалися теплі, дружні стосунки, однак відповідач здійснює постійний психологічний тиск на дітей і за усною домовленістю вирішити з відповідачем питання проживання дітей з мамою не виявляється можливим.

Заявниця зазначала, що за адресою її проживання в квартирі АДРЕСА_1 у дітей є все необхідне для проживання та навчання. Вона сама забезпечує та утримує дітей, оскільки вона є фізичною-особою підприємцем і її дохід дозволяє повністю забезпечити необхідний фінансовий рівень життя. Діти мають значну прихильність до матері, у них дружні та теплі стосунки і саме в їх інтересах проживання разом із нею. Більше того, діти мають бажання зростати разом, тож розлучення дітей між собою вкрай негативно може вплинути на їх психологічний стан. Більше того, звертає увагу суду, що відповідач не працює та не має постійного заробітку для належного грошового забезпечення двох малолітніх дітей, за яких потрібно сплачувати кошти за гуртки, школу, одяг, їжу та розваги.

Згідно характеристики ОСОБА_3 - учениці 4-го класу, виданої КЗ «Ліцей № 40», мама приймає участь у вихованні дівчинки, слідкує за виглядом дитини.

Згідно характеристики ОСОБА_7 - учня 6-го класу, виданої КЗ «Ліцей № 40», хлопець має позитивну характеристику, старанний, уважний, працелюбний, має навчальні досягнення середнього рівня, навчається не в повну міру своїх сил.

Також вказувала, що через тривожність сина вона вимушена була звернутись за професійною допомогою до практичного психолога, яким надано відповідний висновок.

У березні 2024року ОСОБА_2 подав в суд зустрічний позов проти ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, з вимогою про визначення з ним місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_2 .

Існування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 пов`язував із тим, щопісля розірвання шлюбу, на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2024року, син ОСОБА_8 залишився проживати з батьком в квартирі АДРЕСА_2 , донька ОСОБА_3 почала проживати з матір`ю.

Заявник стверджував, що після розірвання шлюбу, донька час від часу повідомляє батьку, що не бажає проживати з матір`ю, оскільки остання не надає їй достатньої турботи та виховання, займається лише влаштуванням свого особистого життя, також донька неодноразово прохала його забрати її проживати до себе.

ОСОБА_2 пояснював, щовін також є фізичною особою-підприємцем, отримує достатній дохід, має власне житло, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , тому може забезпечити дітям гарні умови для проживання. Останній наполягав на тому, що визначення місця проживання дітей разом з батьком, в першу чергу, буде повністю відповідати інтересам дітей.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 квітня 2024року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2024року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

21 жовтня 2024року ОСОБА_2 ,через представника адвоката Ворон Артема Ігоровича подав апеляційну скаргу на рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2024року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про визначення з ним місця проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , водночас заявник вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення з нею місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції при вирішенні спору безпідставно надав перевагу одному з батьків при реалізації батьківських прав та обов`язків, не врахував думку дитини і не взяв до уваги обставини фактичного добровільного проживання сина з батьком.

ОСОБА_2 вважав, що висновок практичного психолога від 30 грудня 2023року, складений за результатами експертного психологічного дослідження, є неналежним та недопустимим доказом, який не мав братися до уваги судом. Діагностика ОСОБА_9 проводилась психологом у присутності матері та за відсутності батька, з якою психолог не співпрацював.

Стверджує, що висновок спеціалістів служби у справах дітей не є обов`язковим для суду, він не має наперед встановленої сили чи переваги над іншими доказами, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом в сукупності з іншими доказами.

Вважає, що з огляду на обставини справи, думка дитини має бути вирішальною в цьому спорі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_10 заперечила проти апеляційної скарги, заявляла що обставини якими відповідач обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2024року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2024року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2024року.

04 грудня 2024року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 11?? год 28 січня 2025року.

У зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2024року № 3558/0/15-24 про відставку судді ОСОБА_11 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 06 грудня 2024року № 4830 та у відповідності до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач - Никифоряк Л.П., судді: Гапонов А.В., Новікова Г.В.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024року справу призначено до розгляду на 09?? год 28 січня 2025року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком зазначений ОСОБА_2 , громадянин України, мати - ОСОБА_1 , громадянка України (копія свідоцтва про народження від 08 січня 2014року, а.с.13).

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком зазначений ОСОБА_2 , громадянин України, мати - ОСОБА_1 , громадянка України (копія свідоцтва про народження від 19 липня 2011року, а.с.14).

Згідно наданої характеристики ОСОБА_3, учениці 4-го класу КЗ «Ліцей № 40» Кам`янської міської ради, дівчинка має позитивну характеристику, має достатній рівень навчальних досягнень, на зауваження вчителів реагує адекватно, фізично розвинена (а.с.15).

Згідно наданої характеристики ОСОБА_7 , учня 6-го класу КЗ «Ліцей № 40» Кам`янської міської ради, хлопець має позитивну характеристику, старанний, уважний, працелюбний, має навчальні досягнення середнього рівня, навчається не в повну міру своїх сил (а.с.16).

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.18).

У висновку практичного психолога від 30 грудня 2023року встановлено, що ігнорування бажання дитини - ОСОБА_12 знаходитися поряд з мамою та рідною сестрою, досягти чого можливо при постійному контакті з мамою (проживання дитини з нею) можуть призвести до ускладнень психологічного стану дитини та надбаних стійких психологічних розладів (а.с.19-21, 22-26).

Актом про проживання № 198 від 06 березня 2024року встановлено, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 , та з ним проживає його син - ОСОБА_8 з січня 2024року (а.с.48).

ОСОБА_2 на праві власності належить 1/3 частина квартири в квартирі АДРЕСА_2 (витяг з Державного реєстру речових прав а.с.49).

Квартира 24 будинку АДРЕСА_3 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_2 (копія свідоцтва про право власності на житло а.с.50).

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 04 січня 2024року (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань а.с.51).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 25 березня 2024року щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільним буде визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю ОСОБА_1 . Таке рішення органом опіки обґрунтовувалось тим, що діти мешкають окремо один від одного, зустрічаються в школі на перерві та охоче спілкуються один з одним, люблять обох батьків та повинні проживати разом (а.с.56-57).

Згідно характеристики учня 6-Б класу ОСОБА_12 , починаючи з грудня 2023року рівень навчальної успішності та досягнень змінився, середній бал раніше складав 6,9, то станом на лютий 2024року бал складає 5,5 балів (а.с.69).

За період з 01 січня 2024року по 01 квітня 2024року та довідки про доходи ФОП ОСОБА_1 , дохід ОСОБА_1 складає 78 000,00грн (заключна виписка а.с.70-71, 72).

дохід ОСОБА_2 за перший квартал 2024року складає 52 000,00грн (копія податкової декларації ФОП ОСОБА_2 а.с.79-80).

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції за однакових обставин щодо даних, які позитивно характеризують обох батьків та їх особисті якості, які спроможні забезпечити дітям місце проживання і належні умови утримання та розвитку, віддав перевагу інтересам матері та вважав, що в найкращих інтересах дітей буде проживання саме з матір`ю.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні невідповідають обставинам справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 160 СК України унормовано, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, як мінімум, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: а) погляди дитини; б) індивідуальність дитини; в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; г) піклування; захист і безпека дитини; ґ) вразливе положення; д) право дитини на здоров`я; е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: а) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; б) стосунки між дитиною і батьками в минулому; в) бажання батьків бути опікунами; г) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; ґ) бажання дитини.

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024року у справі № 465/6496/19 зазначено: «якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер. При визначенні роздільного місця проживання дітей, з урахуванням конкретних обставин справи, окрім емоційного зв`язку між братами/сестрами необхідно звернути увагу на деякі аспекти: чи не завдасть братам/сестрам істотної психологічної травми подальше роздільне проживання, а отже, чи може це вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану; різниця у віці між дітьми, чи мала місце опіка старшої дитини над молодшим братом/сестрою; чи є відчуття дітьми однієї сім`ї на час вирішення спору. Має значення також проживання в одному чи різних населених пунктах, відстань між ними, чи унеможливить віддаленість місця проживання дітей спілкування між собою; тривалість проживання кожного з дітей з батьком або матір`ю на час вирішення спору; чи не проявляв один з батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо тощо».

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що обоє батьків мають бажання та спроможні опікуватись своїми дітьми, забезпечити гармонійний розвиток та виховання дітей, створили для них необхідні умови проживання та навчання.

Сторони припинили спільне проживання. Впродовж останнього року ОСОБА_6 проживає разом з батьком, має до нього більшу прихильність, що він підтвердив в суді.

Апеляційний суд, враховуючи зазначене та вік дитини, психологічний стан та особливості розвитку ОСОБА_9 , його думку та бажання проживати з батьком, необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов`язками батьків, дійшов висновку про визначення місця проживання ОСОБА_9 разом з батьком, оскільки за обставин цієї справи, наразі немає підстав змінювати усталене місце проживання дитини тим самим забезпечивши якнайкращі інтереси дитини.

Апеляційний суд звертає увагу, що висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання малолітнього ОСОБА_12 з матір`ю ОСОБА_1 , за конкретного його змісту не є достатньо обґрунтованим і не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок не має наперед встановленої сили чи переваги над іншими доказами, є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом в сукупності з іншими доказами.

У цій справі не встановлено обставин, які б давали підстави для неврахування думки дитини та для висновку про те, що визначення місця проживання ОСОБА_9 з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення проживати разом з батьком у звичному для дитини середовищі.

Думка та бажання ОСОБА_9 проживати з батьком висловлена у бесіді із практичним психологом під час психологічного обстеження, це ж бажання дитини також підтверджене в апеляційному суді.

У суді першої інстанції ОСОБА_2 звертався із клопотанням щодо заслуховування судом думки ОСОБА_9 , якому на той час виповнилось 13 років, проте судом першої інстанції у задоволенні цього клопотання було відмовлено.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 одночасно подав клопотання про опитування дитини ОСОБА_9 . В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав вказане клопотання та просив опитати малолітнього ОСОБА_9 в судовому засіданні за відсутності батьків та у присутності представника Служби у справах дітей Кам`янської міської ради.

Апеляційний суд враховує думку ОСОБА_9 щодо його бажання проживати з батьком у сукупності з наявними у справі доказами.

Водночас визначене у цій справі місце проживання малолітньої дитини в подальшому може бути змінено як за згодою батьків і дитини, так і в судовому порядку, а із досягненням 14-річного віку ОСОБА_6 , в силу закону (частина друга статті 29 ЦК України, частина третя статті 160 СК України), матиме право вільно обрати собі місце проживання.

Апеляційний суд звертає увагу, що саме по собі визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_9 з батьком не повинно негативно відображатись на взаємовідносинах сина з матір`ю. ОСОБА_1 не позбавлена батьківських прав, має право брати участь у вихованні дитини, безперешкодно спілкуватися із сином, брати першочергову участь у вирішенні всіх питань пов`язаних із життям та здоров`ям ОСОБА_9 (освіта, лікування, дозвілля тощо).

У випадку недосягнення батьками згоди щодо способів участі матері у вихованні дитини, ОСОБА_1 вправі звернутися до органу опіки та піклування або суду для визначення такого порядку.

Так само і ОСОБА_2 має аналогічні права щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 , яка проживає із матір`ю.

Апеляційний суд погоджується з доводами позивачки за первісним позовом, що за загальним правилом, рідні брати та сестри мають проживати разом. Водночас за обставин цієї справи враховуючи вік дитини ОСОБА_9 (13 років) та неодноразово висловлене його бажання проживати з батьком, наявні у справі докази, зокрема висновок експерта, апеляційний суд дійшов висновку, що на даному етапі життя дитини доцільним буде залишити його проживати з батьком у звичному середовищі.

Одночасно апеляційний суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 259 СК України мати та батько, з якими поживають неповнолітні брати, мають забезпечити їхнє право на спілкування між собою та зобов`язані сприяти такому спілкуванню для збереження родинних зв`язків.

Отже в першу чергу саме батьки зобов`язані створити умови для спілкування братів і збереження родинних зв`язків.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Заразом апеляційний суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Незважаючи на те, що сторони є колишнім подружжям, однак усі найважливіші питання щодо життя їх дітей мають вирішуватися ними спільно, на засадах рівності, справедливості, добросовісності та розумності.

Сторонам перш за все необхідно налагодити стосунки між собою, спільно вирішувати суттєві питання щодо виховання і розвитку дітей, керуючись при цьому найкращими інтересами дітей.

Наявність особистісного конфлікту та непослідовні дії сторін пов`язані із вирішенням судових спорів, безпосередньо впливають на стан дитини та вочевидь не сприяють дотриманню права дитини на належне виховання та гармонійний розвиток, забезпечення якого є обов`язком обох батьків.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2024рокупідлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, визначивши місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , а малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним та зустрічним позовами слід відмовити.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2024року- скасувати.

Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_4 .

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_5 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним та зустрічним позовами - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 лютого 2025року.

Судді: