Постанова

від 05.02.2025 по справі 201/10684/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1900/25 Справа № 201/10684/22 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого Ткаченко І.Ю.

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Релігійна громада Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на майно

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на протокольнуухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2022 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на майно. В позові просила суд ухвалити рішення яким зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудоване нерухоме майно А - 1 молитовний будинок, що складається з під. А-1 - підвал площею -109,4 кв.м, І поверх: 1 - коридор площею - 6,7 кв.м, 2 - сходи площею - 3,6 кв.м, З - приміщення площею - 103,6 кв.м, всього - 113, 6 кв.м та повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для подальшого використання стан. Припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на вказаний вище об`єкти нерухомого майна.

В ході розгляду справи до участі у якості третьої особи було залучено Релігійну громаду Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці».

23 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Релігійна громада Православна церква «Храм на честь Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці» про захист права власності та визнання відсутнім права власності на земельну ділянку.

У зустрічному позові ОСОБА_1 поставила питання про поновлення строку для подачу зустрічного позову та про його прийняття. Просила суд ухвалити рішення яким визнати відсутнім права власності територіальної громади, в особі Дніпровської міської ради на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:253:0007 по фактичному розміщенню молитовного будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року, відмовлено у поновленні строку для подачі зустрічного позову та у його прийняття до розгляду.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить протокольну ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строк нею пропущено з поважних причин. У разі задоволення зустрічного позову повністю виключається задоволення первісного позову та є доцільним розглядати вказані позови в одному провадженні. Подання окремого позову в процесі його подальшого розгляду все одно викличе необхідність об`єднання із позовом Дніпровської міської ради.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку норм ЦПК України.

Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватися вимог ЦПК України щодо її подання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 06 листопада 2024 року, протокольною ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, відмовлено відповідачці в поновленні строку для подачі зустрічного позову та у прийнятті зустрічного позову до розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Згідно ч. 3 ст. 193 ЦПК України вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

У частинах 7, 8 статті 127 ЦПК України зазначено, що про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, зустрічна позовна заява містить окрему вимогу щодо визнання поважними причин пропуску процесуального строку та його поновлення, отже, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, мав постановити мотивовану ухвалу про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви або про відмову у поновленні процесуального строку чи про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.

При цьому, постановляючи протокольну ухвалу про відмову у поновленні процесуального строку для подачі зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції не навів належного обґрунтування підстав відмови у поновленні процесуального строку, чим порушив вимогу процесуального закону, який зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, та позбавив апеляційний суд можливості перевірити та оцінити законність підстав такої відмови.

За вищенаведених обставин протокольна ухвала суду від 06 листопада 2024 року про відмову у поновленні процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви та відмову у прийняті підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська протокольну ухвалу від 06 листопада 2024 року постановлено з порушенням норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-383 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Протокольну ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 року - скасувати,справу направитидля продовженнярозгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Судді: