Постанова

від 28.01.2025 по справі 522/17947/23-е

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1342/25

Справа № 522/17947/23-Е

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 адвоката Волинець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Волинець Володимира Володимировича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.03.2024 року, ухваленого під головуванням судді Луняченка В.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного-акціонерного товариства «Порто-Франко» в особі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш Плюс» про визнання припиненим належним виконанням зобов`язання за кредитним договором,

встановив:

12.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ « Порто-Франко» в особі правонаступника ТОВ «Інвестмаш плюс», про визнання припиненим належним виконанням зобов`язань за кредитним договором №445/1-07 від 22.02.2007 року.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що згідно висновку судово-економічної експертизи №606 від 08.11.2021 року вартість оплачених боржником грошових коштів на погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків свідчить про повне виконання зобов`язань по кредитному договору №445/1-07 від 22.02.2007 року у розмірі 47 000 доларів США, та підтверджують наявну переплату у розмірі 272,11 доларів США.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.03.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.70-71).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Волинець В.В. ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.03.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.86-91).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОСОБА_1 адвоката Волинець В.В. та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.133-134).

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з`явившихся учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено факту повного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому і недоведеними є вимоги про визнання зобов`язань припиненими (а.с.70-71).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2009 року у справі № 2-4679/09 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБ «Порто-Франко» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № 445/01-07 від 22.02.2007 року, в загальному розмірі 1198338,20 грн., а також судові витрати у розмірі 1700,00 грн. та 250,00 грн. (а.с.35-36).

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.09.2022 року у справі № 2-4679/09 рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2009 року було змінено та з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АКБ «Порто-Франко» було солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором№ 445/01-07 від 22.02.2007 року в загальному розмірі 1104578,61 грн. (а.с.91-95).

Крім того, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2011 року у справі №2-3684/11 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Порто-Франко», правонаступником якого є ТОВ «Інвестмаш Плюс», було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 445/1-07 від 22.02.2007 року в сумі 11 231,14 доларів США, що становило згідно курсу НБУ за станом на 12.05.2011 року 89531,28 грн., а також судові витрати у сумі 892,61 грн. та 120,00 грн.

На даний час в Одеському апеляційному суді перебуває апеляційна скарга ОСОБА_2 на вищевказане заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2011 року у справі № 2-3684/11 (а.с.96-97). Наступне судове засідання призначене на 11.02.2025 року.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що за змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду і зазначає, що відповідно до ст. 525 та ст. 599 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 598ЦКУкраїни визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого ОСОБА_1 , у період з 09.01.2008 року по 10.12.2008 року позичальником було сплачено 27000,00 доларів США, а за період з 07.07.2009 року по 11.11.2010 року було сплачено додатково 22 500 доларів США (а.с.3-5, 89-90).

Проте, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2009 року у справі № 2-4679/09, зміненого постановою Одеського апеляційного суду від 27.09.2022 року, про що було вказано вище, було встановлено заборгованість за кредитним договором № 445/01-07 від 22.02.2007 року, з урахуванням часткового виконання кредитного договору, у розмірі 1104578,61 грн., що значно перевищує суму, яку зазначив апелянт в своєму розрахунку заборгованості.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Банк, під час розгляду справи № 2-4679/09, ввів суд першої інстанції в оману, не надавши достовірних доказів на отримання ОСОБА_3 кредитних коштів у розмірі 139178,98 доларів США, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку предметом розгляду є визнанняприпиненим належнимвиконання зобов`язання за кредитним договором.

Апеляційний суд роз`яснює, що у разі незгоди із судовими рішеннями, сторона у справі має право їх оскаржити у встановленому законом порядку.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновками експертизи не можуть бути скасовані обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Волинець Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.02.2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова