Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/3891/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа № 910/3891/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сабадин А.В.

від відповідача: Середюк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 (повний текст рішення складено та підписано 05.08.2024) (суддя Гулевець О.В.)

у справі № 910/3891/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування"

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про визнання права на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" (далі - ТОВ "Безпечне паркування", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс", відповідач) про визнання права позивача на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Оноре де Бальзака, 1-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 90 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за договором № ДНП-2021-02/27 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 24.02.2021 (далі - Договір) строком дії 2 190 календарних днів від дати підписання 22.03.2021 акта приймання-передачі КП "Київтранспарксервіс" в експлуатацію ТОВ "Безпечне паркування" майданчика для паркування.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 24.02.2021 між відповідачем та позивачем складено протокол узгодження розбіжностей до Договору, який є невід`ємною частиною Договору та підписаний уповноваженими особами, згідно з яким п. 7.2 викладено в редакції сторони-2 (ТОВ "Безпечне паркування"): строк дії Договору 2 190 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі стороною-1 (КП "Київтранспарксервіс") в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування, відтак строк дії Договору становить 2 190 календарних днів від 22.03.2021, а отже, даний Договір є діючим, а не припиненим. Проте відповідач не визнає права позивача на експлуатацію, утримання та облаштування зазначеного майданчика для паркування.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/3891/24 позов задоволено повністю; визнано право ТОВ "Безпечне паркування" на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Оноре де Бальзака, 1-а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що включає 90 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за договором від 24.02.2021 № ДНП-2021-02/27, строком дії 2 190 календарних днів від дати підписання 22.03.2021 акта приймання-передачі КП "Київтранспарксервіс" в експлуатацію ТОВ "Безпечне паркування" майданчика для паркування; стягнуто з КП "Київтранспарксервіс" на користь ТОВ "Безпечне паркування" судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Місцевий господарський суд виходив із того, що наданий для огляду оригінал протоколу узгодження розбіжностей від 24.02.2021 та наявні в матеріалах справи протокол узгодження розбіжностей від 24.02.2021 та заява свідка ОСОБА_1 свідчать про узгодження з боку КП "Київтранспарксервіс" в особі виконуючого обов`язки директора Свириди А.О. розбіжностей до Договору. З урахуванням викладеного, судом не встановлено факту припинення Договору, відповідач не подав доказів на підтвердження односторонньої відмови від Договору.

За таких обставин, суд першої інстанції визнав обґрунтованими посилання позивача на те, що строк дії Договору становить 2 190 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.

З огляду на погоджені сторонами умови Договору та підписання сторонами акта приймання-передачі паркувального майданчика 22.03.2021, за висновком місцевого господарського суду, відсутні правові підстави вважати Договір припиненим.

Оскільки відповідачем не визнається право позивача на експлуатацію, утримання та облаштування спірного майданчика для паркування, суд першої інстанції визнав наявними підстави для захисту такого права в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, оскільки судом не встановлено факту припинення Договору, відповідач не подав доказів на підтвердження односторонньої відмови від Договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/3891/24, КП "Київтранспарксервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Безпечне паркування" відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що:

- судом першої інстанції не було взято до уваги, що правило розгляду пропозицій протягом 20-ти днів, встановлене ч. 5, 7 ст. 181 Господарського суду України (далі - ГК України), є обов`язковим при вирішенні спору та дослідженні судом обставин. Якщо після отримання протоколу розбіжностей сторона договору до суду у двадцятиденний строк не звернулася, вважається, що вона прийняла пропозиції іншої сторони. Отже, договір є укладеним в редакції протоколу розбіжностей. Моментом укладення сторонами договору в редакції протоколу розбіжностей є наступний день після спливу 20-ти денного строку розгляду протоколу розбіжностей. При цьому, законом не передбачено альтернативного надсилання стороні договору акта врегулювання розбіжностей. Пропозицій від ТОВ "Безпечне паркування" щодо підписання протоколу узгодження розбіжностей на поштову адресу КП "Київтранспарксервіс" не надходило, також позивачем до суду не було надано жодних доказів у підтвердження надсилання таких пропозицій;

- судом першої інстанції не враховано обставину, що в Договорі відсутні будь-які застереження щодо наявності протоколу узгодження розбіжностей, що, в свою чергу, є порушенням ч. 4 ст. 181 ГК України (в редакції, що діяла на момент укладення Договору);

- суд першої інстанції неправильно визначив, що Договір, укладений між позивачем і відповідачем, є договором найму, та застосував положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що регулюють відносини найму, зокрема і ч. 1 ст. 785 ЦК України;

- за правовою природою Договір є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення КП "Київтранспарксервіс" як виконавцем певних дій за плату (надання права на експлуатацію, утримання та облаштування), відповідно, необхідно застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/3891/24; призначено розгляд апеляційної скарги на 03.12.2024 о 10:20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги КП "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/3891/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 14.01.2025 о 10:40.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.01.2025 о 09:55.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Також, позивач подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у даній справі.

Від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові поясннення у даній справі.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 21.01.2025 взяли участь представники позивача та відповідача.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" КП "Київтранспарксервіс" визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

24.02.2021 між КП "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та ТОВ "Безпечне паркування" (сторона-2) укладений договір № ДНП-2021-02/27 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 24.02.2021 (Договір), за умовами якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 1-А, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 90 (дев`яносто) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 (десять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору майданчик для паркування вважається фактично повернутим стороні-1 з моменту підписання сторонами акта повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки, визначені п. 7.13. У випадку непідписання стороною-2 акта повернення з експлуатації майданчика для паркування сторона-1 має право підписати даний акт в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення стороні-2, після чого майданчик вважається повернутим стороні-1.

Згідно з п. 4.3 Договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100 % місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата, не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору строк дії Договору становить 1 095 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Договір укладений із протоколом узгодження розбіжностей від 24.02.2021.

Так, згідно з п. 7.2 Договору (у редакції протоколу узгодження розбіжностей від 24.02.2021), строк дії Договору становить 2 190 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.

22.03.2021 КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Безпечне паркування" склали та підписали акт приймання-передачі паркувального майданчика до Договору, відповідно до якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 100 машиномісць за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 1а (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

21.02.2024 позивач отримав від відповідача лист за вих. № 053/05-581 від 15.02.2024, в якому вказано, що між сторонами укладено договір від 24.02.2021 № ДНП-2021-02/27 з терміном дії до 22.03.2024, відтак у зв`язку з припиненням дії Договору позивач зобов`язаний у термін до 06.04.2024 включно звільнити паркувальний майданчик та з`явитися до КП "Київтранспарксервіс" для підписання акта повернення з експлуатації майданчика для паркування за вказаною в листі адресою.

У відповідь на вищезазначений лист позивач надіслав відповідачу лист за вих. № 07 від 22.02.2024 (вх. № 053/05/597 від 22.02.2024), в якому зазначив, що строк дії Договору становить 2 190 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі в експлуатацію майданчика (22.03.2021), а отже, Договір є діючим, а не припиненим, та відсутні підстави для повернення майданчика для паркування КП "Київтранспарксервіс" до 06.04.2024 включно. Також у листі позивач повідомив відповідача, що оскільки Договір є діючим, то вимога КП "Київтранспарксервіс" про повернення паркувального майданчика та підписання акта повернення з експлуатації майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Оноре де Бальзака, 1-А, є пропозицією про дострокове розірвання Договору, яка ТОВ "Безпечне паркування" відхиляється.

У подальшому відповідач направив позивачу рахунок на оплату послуг № 889 від 01.03.2024 на суму 12 870,00 грн.

Позивач вважає, що вимога КП "Київтранспарксервіс" про повернення паркувального майданчика та підписання акта повернення з експлуатації майданчика для паркування є незаконною і такою, що не ґрунтується на вимогах закону та умовах Договору, оскільки Договір є діючим, а вимога відповідача про повернення паркувального майданчика є пропозицією про дострокове розірвання Договору.

Оскільки відповідач не визнає право позивача на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Оноре де Бальзака, 1-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 90 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за Договором строком дії 2 190 календарних днів від дати підписання 22.03.2021 акта приймання-передачі в експлуатацію, позивачем заявлено позовну вимогу про визнання права ТОВ "Безпечне паркування" на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Оноре де Бальзака, 1-а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що включає 90 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за Договором строком дії 2 190 календарних днів від дати підписання 22.03.2021 акта приймання-передачі КП "Київтранспарксервіс" в експлуатацію ТОВ "Безпечне паркування" майданчика для паркування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що строк дії Договору становить 1 095 календарних днів з дати підписання акта приймання- передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.

Відповідач вважає, що оскільки акт приймання-передачі паркувального майданчика підписано 22.03.2021, то термін дії Договору - до 24.02.2024.

За доводами відповідача, у КП "Київтранспарксервіс" відсутній примірник протоколу узгодження розбіжностей від 24.02.2021, про існування якого відповідачу зовсім нічого не відомо. Відповідач звернув увагу, що вказаний протокол узгодження розбіжностей вносить численні зміни до Договору та підписаний майже одночасно з підписанням Договору, тією ж датою, коли було укладено Договір, кожен пункт Протоколу встановлює кращі умови для позивача.

Відповідач повідомив, що в Договорі відсутні будь-які застереження щодо протоколу узгодження розбіжностей.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ставить під сумнів чинність Протоколу узгодження розбіжностей, оскільки в КП "Київтранспарксервіс" як у сторони договірних відносин відсутній його примірник, також не надано підтвердження направлення Протоколу узгодження розбіжностей з пропозиціями його підписати на поштову адресу КП "Київтранспарксервіс", не надано докази отримання відповіді на зазначені пропозиції або підтвердження неотримання чи відмови від отримання у відділенні поштового зв`язку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України, яка кореспондується із частиною другою статті 20 ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Невизнання відповідачем права позивача на експлуатацію, утримання та облаштування спірного майданчика для паркування за Договором є підставою для захисту такого права в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Укладений між сторонами договір № ДНП-2021-02/27 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 24.02.2021 за своєю правовою природою є договором найму, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними в постанові від 15.03.2024 у cправі № 910/1248/23.

Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила паркування), регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів. Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики (п. 1, 2 Правил паркування).

Пунктом 4 Правил (в редакції, чинній на момент укладення Договору) визначено, зокрема, що: відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306; спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 5 Правил паркування, паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.

Відповідно до п. 7 Правил паркування майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно з п. 23 Правил паркування послуги з утримання майданчиків для платного паркування надаються оператором з метою використання таких майданчиків за призначенням, а також санітарного очищення, збереження та відновлення їх відповідно до законодавства, нормативів, норм, стандартів, порядків і правил з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху. Перелік основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування визначає Мінрегіон.

Відповідно до підп. 17.3.1 п. 17.3 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила благоустрою міста Києва), організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів, здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно з підп. 17.3.2 п. 17.3 Правил благоустрою міста Києва на земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, оператор або підприємство, з яким оператор уклав відповідний договір, не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення Договору, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 283 ГК України в редакції, яка діяла на момент укладення Договору, було передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення Договору, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 795 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення Договору, було передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як зазначено вище, за актом приймання-передачі паркувального майданчика від 22.03.2021 до Договору позивачем було прийнято в експлуатацію паркувальний майданчик на 100 машиномісць за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 1а (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.02.2024 відповідач надіслав позивачу лист за вих. № 053/05-581 від 15.02.2024, в якому вказав, що між сторонами укладено Договір з терміном дії до 22.03.2024, відтак у зв`язку з припиненням дії Договору ТОВ "Безпечне паркування" зобов`язане в термін до 06.04.2024 включно звільнити паркувальний майданчик та з`явитися до КП "Київтранспарксервіс" для підписання акта повернення з експлуатації майданчика для паркування.

Отже, права позивача щодо експлуатації спірного паркувального майданчика фактично не визнаються з боку КП "Київтранспарксервіс".

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач посилається на протокол від 24.02.2021 узгодження розбіжностей до Договору, згідно з яким позивач запропонував свою редакцію пункту 7.2 Договору.

Так, протоколом узгодження розбіжностей від 24.02.2021 сторонами погоджено пункт 7.2 Договору в редакції позивача, згідно з якою строк дії Договору становить 2 190 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.

Вказаний протокол узгодження розбіжностей підписано зі сторони КП "Київтранспарксервіс" виконуючим обов`язки директора Свиридою Анатолієм Олексійовичем, який діє на підставі розпорядження Київського міського голови від 13.04.2020 та Статуту, та зі сторони ТОВ "Безпечне паркування" директором Лубським Андрієм Анатолійовичем, який діє на підставі Статуту, та посвідчено печатками сторін.

Під час розгляду справи відповідачем було поставлено під сумнів чинність Протоколу узгодження розбіжностей, із посиланням на те, що в КП "Київтранспарксервіс" відсутній його примірник, а позивачем не надано підтвердження направлення Протоколу узгодження розбіжностей із пропозиціями його підписати на поштову адресу КП "Київтранспарксервіс", не надано докази отримання відповіді на зазначені пропозиції або підтвердження неотримання чи відмови від отримання у відділенні поштового зв`язку.

Крім того, відповідач звертає увагу, що в Договорі відсутнє застереження, що Договір підписується з протоколом узгодження розбіжностей.

Відтак, за твердженням відповідача, строк дії Договору становить 1 095 календарних днів, а не 2 190.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 ЦК України в редакції, чинній на дату підписання Договору, визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Приписами ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3).

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5).

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни (ч. 6).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7).

Тобто, вказана стаття визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору, і це правило є загальним у всіх без винятків випадках.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у cправі № 907/811/21.

Згідно зі ст. 181 ГК України в редакції, чинній на час підписання Договору, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1).

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2).

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3).

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч. 6).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч. 7).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8).

Вказаною статтею врегульовано порядок дій сторін у разі заперечень щодо окремих умов проекту договору, запропонованого будь-якою із сторін.

Отже, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом із підписаним договором. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі, зокрема, протоколом узгодження розбіжностей. Порядок розгляду пропозицій протягом 20-ти днів, встановлений частиною п`ятою статті 181 ГК України, є обов`язковим.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 918/370/17 та від 09.12.2019 у справі № 910/15190/18.

Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2019 у справі № 904/5542/18 викладено висновки про те, що комплексний аналіз ч. 2 ст. 180, ч. 6-8 ст. 181 ГК України свідчить, що ч. 7 ст. 181 ГК України фактично розрахована на принцип "мовчазної згоди", коли сторона, яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, тобто відсутністю будь-яких активних дій фактично погоджується з пропозиціями, викладеними в протоколі розбіжностей.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив із того, що наданий для огляду оригінал протоколу узгодження розбіжностей від 24.02.2021 і наявні в матеріалах справи протокол узгодження розбіжностей від 24.02.2021 та заява свідка ОСОБА_1 свідчать про узгодження з боку КП "Київтранспарксервіс" в особі виконуючого обов`язки директора Свириди А.О. розбіжностей до Договору.

Відтак, за висновком суду першої інстанції, сторони у розумінні положень ч. 6 ст. 181 ГК України досягли згоди щодо всіх умов, зазначених у протоколі узгодження розбіжностей від 24.02.2021, у тому числі щодо редакції пункту 7.2 Договору.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновків про обґрунтованість посилань позивача на те, що строк дії Договору становить 2 190 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування, а отже, з огляду на погоджені сторонами умови Договору та підписання сторонами акта приймання-передачі паркувального майданчика 22.03.2021, правові підстави вважати Договір припиненим відсутні. Відповідно, вимога КП "Київтранспарксервіс" про звільнення позивачем спірного паркувального майданчика та підписання акта повернення з експлуатації майданчика для паркування, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів звернення відповідача про дострокове розірвання Договору, є необґрунтованою.

З урахуванням викладеного, оскільки судом не встановлено факту припинення Договору, відповідач не подав доказів на підтвердження односторонньої відмови від Договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання права ТОВ "Безпечне паркування" на експлуатацію, утримання та облаштування спірного майданчика для паркування за Договором строком дії 2 190 календарних днів від дати підписання 22.03.2021 акта приймання-передачі КП "Київтранспарксервіс" в експлуатацію ТОВ "Безпечне паркування" майданчика для паркування, та наявність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Щодо заяви свідка ОСОБА_1 , наданої суду позивачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як визначено у ч. 1 ст. 87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ч. 1 ст. 88 ГПК України).

Матеріали справи містять оригінал заяви свідка ОСОБА_1 такого змісту: "Я, ОСОБА_1 , перебував на посаді першого заступника директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" з 16.11.2020 по 19.02.2024, та виконував обов`язки директора цього підприємства з 10.01.2022 по серпень 2022 року.

24.02.2021 виконуючим обов`язки директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" Свиридом Анатолієм Олексійовичем в моїй присутності в приміщенні Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" було вручено директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" Лубському Андрію Анатолійовичу в двох примірниках проект Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 1-А, в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

24.02.2021 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" Лубськомим Андрієм Анатолійовичем було надано виконуючому обов`язки директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" Свириду Анатолію Олексійовичу два примірники Протоколу узгодження розбіжностей та підписаний екземпляр Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

24.02.2021 в моїй присутності виконуючим обов`язки директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" Свиридом Анатолієм Олексійовичем було підписано протокол узгодження розбіжностей до Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 1-А, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, та вручено підписаний примірник Протоколу узгодження розбіжностей директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" Лубському Андрію Анатолійовичу.

В квітні 2023 року Службою Безпеки України проведено обшук в приміщенні Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" за місцем фактичного розташування, під час проведення якого було вилучено Протокол узгодження розбіжностей від 24.02.2021 до Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 1-А, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, а також інші Протоколи узгодження розбіжностей до Договорів, Договори про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування та інші документи.

Я, ОСОБА_1 , як перший заступник директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", підписував протокол обшуку, примірник якого знаходиться в Комунальному підприємстві "Київтранспарксервіс".

Я, ОСОБА_1 , на виконання вимог ч. 2 ст. 88 ГПК України, підтверджую те, що обізнаний із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана заява свідка не підтверджує змісту протоколу узгодження розбіжностей, зокрема в частині строку дії Договору, та вчинення інших необхідних дій для врегулювання розбіжностей, передбачених ст. 181 ГК України (в редакції станом на час спірних правовідносин).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що Договір не містить будь-яких застережень щодо протоколу узгодження розбіжностей, так само протокол узгодження розбіжностей не вказано в Договорі як його додаток.

Матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем попереднього договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

З урахуванням викладеного, підписання Договору та протоколу узгодження розбіжностей до Договору від 24.02.2021 не свідчить про підписання Договору на умовах, встановлених у протоколі узгодження розбіжностей від 24.02.2021. Вказане свідчить про підписання протоколу узгодження розбіжностей до договору № ДНП-2021-02/27 від 24.02.2021 після підписання самого договору № ДНП-2021-02/27 від 24.02.2021.

При цьому, матеріали справи не містять доказів внесення змін до Договору на умовах, встановлених у протоколі узгодження розбіжностей від 24.02.2021.

Таким чином, з урахуванням вказаного вище, строк дії Договору є таким, що закінчився 22.03.2024.

Не врахувавши викладеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання права позивача на експлуатацію, утримання та облаштування спірного майданчика для паркування за Договором строком дії 2 190 календарних днів від дати підписання 22.03.2021 акта приймання-передачі КП "Київтранспарксервіс" в експлуатацію ТОВ "Безпечне паркування" майданчика для паркування, та неправомірно задовольнив позов у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Відтак оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові повністю.

Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі КП "Київтранспарксервіс", знайшли своє підтвердження, у зв`язку із чим вказана апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

З урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ "Безпечне паркування" не підлягають задоволенню, судові витрати, понесені ним у суді першої інстанції, покладаються на позивача (ТОВ "Безпечне паркування").

У свою чергу, витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з огляду на задоволення апеляційної скарги, покладаються на позивача в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційної скарги КП "Київтранспарксервіс", яка подана в електронній формі, мав бути сплачений судовий збір у сумі 3 633,60 грн (4 542,00 х коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), тоді як скаржником було сплачено 4 542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3 633,60 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених відповідачем у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/3891/24 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" відмовити повністю.

5. Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, покласти на позивача.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" (04211, місто Київ, вулиця Йорданська, будинок 6, ідентифікаційний код 44065596) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, ідентифікаційний код 35210739) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повний текст постанови складено та підписано - 03.02.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська