Постанова

від 29.01.2025 по справі 910/9478/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. Справа№ 910/9478/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Діденко Н.О.;

від відповідачів: 1) Срібна А.Р.;

2) не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 (повний текст рішення складено і підписано 19.11.2024)

у справі № 910/9478/23 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна»

до 1) Головного управління Національної поліції в Київській області

2) Державної казначейської служби України

про стягнення 127 339, 54 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна» звернулося до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (відповідач-1) та Державної казначейської служби України (відповідач-2) про стягнення з останнього за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача: 27 339,54 грн завданої матеріальної шкоди, що становить вартість втраченого майна, та 100 000,00 грн завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб органів досудового розслідування позивачу завдано збитків, оскільки майно, яке було вилучене у позивача під час обшуків в ході кримінального провадження, не повернуто.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/9478/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/9478/23 касаційну скаргу ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» було задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 скасовано, а справу №910/9478/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/9478/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна» 27 339 грн 54 коп. матеріальної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/9478/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обгрунтування позовних вимог зводиться до надання оцінки діям з посиланням на норми Кримінально-процесуального кодексу України, що виходить за межі повноважень суду господарської юрисдикції, визначені положеннями Кодексу господарського судочинства України.

Апелянт зазначає, що встановлення правомірності та/або неправомірності дій та/або бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні до компетенції господарських судів України не відноситься.

Крім того, скаржник вказує, що позивачем не надано суду доказів заподіяння йому саме посадовими особами відповідачів матеріальної (моральної) шкоди, яка б полягала, у понесені витрат, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права на своєчасне та неупереджене досудове слідство, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідачів та такою шкодою.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 у справі №910/9478/23 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, 09.12.2024 від Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн.

23.12.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач зазначає, що позивачу не повернуто, яке було вилучене відповідачем 1 під час проведення обшуків, що є порушенням ст. 169 КПК України. Вказана неправомірна поведінка відповідача 1 призвела до завдання позивачу збитків у вигляді вартості неповернутого майна.

Представник позивача у судовому засіданні 29.01.2025 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача 1 у судовому підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача 2 у судове засідання 29.01.2025 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа наявного в матеріалах справи.

Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача 2 у судовому засіданні 29.01.2025.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 08.08.2019 представниками органів досудового розслідування проведено обшук в житловому будинку за адресою: м. Київ, вулиця Шкільна, 12-М, що належить ОСОБА_1 , під час якого виявлено та надалі було вилучено речі.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 16.08.2019 №369/10617/19 (провадження №1-кс/369/3316/19) задоволено клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про арешт майна у кримінальному провадженні за №12019110200002299 від 13.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України. Накладено арешт на речі та документи, які виявлені та вилучені під час обшуку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

08.08.2019 на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області №369/10020/19 від 02.08.2019 проведено обшук за місцем здійснення фактичної господарської діяльності ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , під час якого виявлено та в подальшому вилучено речі.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 20.08.2019 №369/10619/19 (провадження №1-кс/369/3317/19) задоволено клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про арешт майна у кримінальному провадженні за №12019110200002299 від 13.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України. Накладено арешт на речі та документи, що були виявлені та вилучені під час обшуку, що відбувався 08.08.2019 за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 17.06.2021 №369/6217/21 (провадження №1-кс/369/1217/21) задоволено частково клопотання адвоката Діденко Н.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна: скасовано арешт майна у кримінальному провадженні №12019110200002299, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.08.2019 у справі №369/10617/19, в частині накладення арешту на:

- планшет марки «Samsung», чорного кольору, серійний номер 355620/09/115124/7; СR52K801G4HD, який поміщено до спец. пакету №7139085;

- ноутбук марки «Apple» серійний номер № CO2LGMH4FSN7, який поміщено до спец. пакету №7139083;

- ноутбук марки «Apple» серійний номер № CСO2VR51HG1WK, який поміщено до спец. пакету № INZ4066222;

- ноутбук марки «DELL» чорного кольору серійний номер 29839165454, який поміщено до спец. пакету № INZ4066222. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Також ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 17.06.2021 №369/6220/21 (провадження №1-кс/369/1219/21) задоволено частково клопотання адвоката Діденко Н.О., яка діє в інтересах ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна», про скасування арешту майна: скасовано арешт майна у кримінальному провадженні № 12019110200002299, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.08.2019 у справі №369/10619/19, в частині накладення арешту на:

- флеш-накопичувач марки «Apacer», 8G, gAP8GAH111, 541632201092, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066351;

- флеш-накопичувач марки «Genins»: FSUGMZLD, чорного кольору, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066351;

- спеціальний технічний засіб RF Bug Detector, сірого кольору, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- диктофон марки Olympus, VN-713PC, чорного кольору, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- невідомий електричний виріб @hua TECHNOLOGY з накопичувачем марки TOSHIBA SEP-2016, s/n 96T65K8AS , TZ5, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- відеореєстратор периметру марки WD20EZRZ, s/n WCC4M622KLED, MDL: WD20EZRZ-00Z5HBO, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- ноутбук марки DELL, s/n 52X3CL2 та зарядний пристрій марки DELL, номер CN-00285k-CH200-84Q-054E-A05, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066354;

- системний блок марки «GIGABYTE CHASSIS», чорного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору № 30079182;

- хасп - ключ з надписами Н4NETS ORGL8, червоного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору № 30079182;

- ноутбук марки DELL, s/n GB078L2, чорного кольору та зарядний пристрій марки DELL, номер CN-ОМGJN9-LOC00-83R-A2A1-A05, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066355;

- ноутбук марки «ACER», s/n NXGNPEU023726008C47600, A315-51-576E та зарядний пристрій LITENO, model PA-1450-26, ADT KP04503010720035EDPE01, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066356;

- системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору, б/н, скріплено біркою з підписами слідчого та понятих. У задоволенні іншої частині клопотання відмовлено.

23.06.2021 позивач звернувся до Бучанського РУП ГУНП в Київській області з клопотанням про повернення майна за вих. №23/21, долучивши оригінали ухвал суду від 17.06.2021 про часткове скасування арештованого майна.

09.07.2021 старшим слідчим Бучанського РУП ГУНП надано відповідь на клопотання від 23.06.2021 про встановлення місцезнаходження вилучених речей.

17.08.2021 адвокатом Діденко Н.О. надіслано слідчому Бучанського РУП ГУНП в Київській області Громадському Б.А. адвокатський запит про надання інформації щодо виконання ухвал суду. На підтвердження відправлення запиту надано опис вкладення у цінний конверт з повернення повідомлення, поштова накладна та фіскальний чек. Позивач відповідь на вказаний запит не отримав.

17.12.2021 адвокатом Діденко Н.О. повторно надіслано слідчому Бучанського РУП ГУНП в Київській області Громадському Б.А. адвокатський запит про надання інформації відносно виконання ухвал суду. На підтвердження відправлення запиту надано опис вкладення у цінний конверт з повернення повідомлення, поштова накладна та фіскальний чек.

24.12.2021 старшим слідчим Бучанського РУП ГУНП надано відповідь на адвокатський запит від 17.12.2021, з якої вбачається, що уповноваженою особою органу досудового розслідування здійснюють всі можливі заходи для встановлення місцезнаходження вилучених речей.

02.02.2022 уповноваженим представником ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» на адресу відповідача-1 надіслано скаргу про порушення прав на захист, володіння майном та бездіяльність слідчого. На підтвердження відправлення запиту надано опис вкладення у цінний конверт з повернення повідомлення, поштова накладна та фіскальний чек.

09.12.2022 за результатними розгляду скарги позивача, відповідачем-1 надано інформацію про заміну слідчого відносно розслідування кримінального провадження та надіслання листа до Києво-Святошинської окружної прокуратури в Київській області щодо встановлення місцезнаходження неповернутих речових доказів.

Відповідно до наказу ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» про проведення щорічної інвентаризації від 30.01.2023, товариством виявлено недостачу: хасп - ключ з надписами H4NETS ORGL8 вартістю 10 560,00 грн, системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору вартістю 11 124,54 грн, планшет «Samsung» CR52K801G4HD вартістю 5 655,00 грн. У зв`язку з відсутністю товарно-матеріальних цінностей директор ОСОБА_1 зазначив про проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування збитків товариству.

Вартість вказаного майна підтверджується прибутковими накладними від 24.12.2014 №2724, від 21.12.2011 №2567 та надходженням НМА №2 від 27.09.2011.

Згідно з рапортом слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, 16.03.2023 в порядку статті 209 КПК України виявлено відсутність речових доказів:

- спеціальний технічний засіб RF Bug Detektor, сірого кольору;

- хасп-ключ з надписом H4NETS ORGL8, червоного кольору;

- системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору;

- планшет марки «Samsung» чорного кольору серійний номер 355620/09/115124/7, CR52K801G4HD.

У зв`язку з втратою відповідальними працівниками відповідача-1 вищезазначеного майна, ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» звернулося з даним позовом до суду про стягнення з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 27 339,54 грн завданої майнової шкоди, що становить вартість втраченого майна, та 100 000,00 грн моральної шкоди.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірні дії цього органу, 2) наявність шкоди та 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 та від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

Неправомірна поведінка ГУНП в Київській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За частиною 1 статті 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді (частина 3 статті 169 КПК України).

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

Крім цього, частиною 4 статті 168 КПК України на уповноважену службову особу покладено обов`язок забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2022 №1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 названого Порядку №1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 08.08.2019 представниками органів досудового розслідування проведено обшуки в житловому будинку за адресою: м. Київ, вул.. Шкільна, 12-М, та за місцем здійснення фактичної господарської діяльності ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» за адресою: м. Київ, вул. Словечанська, 7, що належить ОСОБА_1 , під час яких виявлено та в подальшому вилучено речі.

Ухвалами слідчих суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.08.2019 №369/10617/19 (провадження №1-кс/369/3316/19) та від 20.08.2019 №369/10619/19 (провадження №1-кс/369/3317/19) задоволено клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про арешт майна у кримінальному провадженні за №12019110200002299 від 13.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України. Накладено арешт на речі та документи, які виявлені та вилучені під час вказаних обшуків.

Надалі ухвалами слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 17.06.2021 №369/6217/21 (провадження №1-кс/369/1217/21), №369/6220/21 (провадження №1-кс/369/1219/21) частково скасовано арешт, який було накладено вищевказаними ухвалами, щодо майна:

- планшет марки «Samsung», чорного кольору, серійний номер 355620/09/115124/7; СR52K801G4HD, який поміщено до спец. пакету №7139085;

- ноутбук марки «Apple» серійний номер № CO2LGMH4FSN7, який поміщено до спец. пакету №7139083;

- ноутбук марки «Apple» серійний номер № CСO2VR51HG1WK, який поміщено до спец. пакету № INZ4066222;

- ноутбук марки «DELL» чорного кольору серійний номер 29839165454, який поміщено до спец. пакету № INZ4066222;

- флеш-накопичувач марки «Apacer», 8G, gAP8GAH111, 541632201092, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066351;

- флеш-накопичувач марки «Genins»: FSUGMZLD, чорного кольору, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066351;

- спеціальний технічний засіб RF Bug Detector, сірого кольору, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- диктофон марки Olympus, VN-713PC, чорного кольору, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- невідомий електричний виріб @hua TECHNOLOGY з накопичувачем марки TOSHIBA SEP-2016, s/n 96T65K8AS, TZ5, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- відеореєстратор периметру марки WD20EZRZ, s/n WCC4M622KLED, MDL: WD20EZRZ-00Z5HBO, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- ноутбук марки DELL, s/n 52X3CL2 та зарядний пристрій марки DELL, номер CN-00285k-CH200-84Q-054E-A05, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066354;

- системний блок марки «GIGABYTE CHASSIS», чорного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору № 30079182;

- хасп - ключ з надписами Н4NETS ORGL8, червоного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору № 30079182;

- ноутбук марки DELL, s/n GB078L2, чорного кольору та зарядний пристрій марки DELL, номер CN-ОМGJN9-LOC00-83R-A2A1-A05, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066355;

- ноутбук марки «ACER», s/n NXGNPEU023726008C47600, A315-51-576E та зарядний пристрій LITENO, model PA-1450-26, ADT KP04503010720035EDPE01, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066356;

- системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору, б/н, скріплено біркою з підписами слідчого та понятих. У задоволенні іншої частині клопотання відмовлено.

Згідно з рапортом слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, 16.03.2023 в порядку статті 209 КПК України виявлено відсутність речових доказів: спеціальний технічний засіб RF Bug Detektor, сірого кольору; хасп-ключ з надписом H4NETS ORGL8, червоного кольору; системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору; планшет марки «Samsung» чорного кольору серійний номер 355620/09/115124/7, CR52K801G4HD.

Таким чином, неповернення майна, з якого було знято арешт, та його несхоронність (відсутність), що означає його втрату, свідчить про протиправну поведінку службової особи відповідача-1.

Заперечуючи проти задоволення позову апелянт вказує, що розгляд даної справи не відноситься до компетенції господарських судів. Встановлення правомірності та/або неправомірності дій та/або бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні не відноситься до компетенції господарських судів.

Водночас, колегія суддів вважає вказані доводи апелянта помилковими враховуючи наступне.

Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, скаржник не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв`язку з втратою тимчасово вилученого майна, тобто, через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.

Вказаний висновок сформований у правовідносинах, які є подібними до спірних, а тому у відповідності до частини 4 статті 236 ГПК України, підлягає врахуванню судом у даній справі.

Колегією суддів встановлено, що наказом ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» про проведення щорічної інвентаризації від 30.01.2023, товариством виявлено недостачу: хасп - ключ з надписами H4NETS ORGL8 вартістю 10 560,00 грн, системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору вартістю 11 124,54 грн, планшет «Samsung» CR52K801G4HD вартістю 5 655,00 грн. У зв`язку з відсутністю товарно-матеріальних цінностей директор ОСОБА_1 зазначив про проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування збитків товариству.

Вартість вказаного майна підтверджується: прибутковими накладними від 24.12.2014 №2724 (системний блок марки ASUS) вартістю 11 124,54 грн, від 21.12.2011 №2567 (планшет "Samsung") вартістю 5 655,00 грн та надходженням НМА №2 від 27.09.2011 (хасп - ключ з надписами H4NETS ORGL8) вартістю 10 560,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідач-1 заперечував проти розміру вартості вказаного майна, однак жодних доказів, які спростовували б вартість вищевказаних втрачених речей, не надав. Отже, відповідні заперечення ґрунтуються на власних припущеннях відповідача-1, що не відповідає принципу змагальності.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що надані позивачем докази щодо підтвердження вартості втраченого майна, є більш вірогідними, а тому їх вартість становить 27 339,54 грн (11 124,54 грн + 5 655,00 грн + 10 560,00 грн).

Отже, завдана шкода у розмірі 27 339,54 грн є об`єктивним наслідком неправомірної поведінки службової особи ГУНП в Київській області, таким чином протиправна поведінка останнього (незабезпечення схоронності, неповернення майна) є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 27 339,54 грн майнової шкоди (реальних збитків).

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає зокрема в у приниженні ділової репутації юридичної особи (пункт 4 частини 2 статті 23 ЦК України).

За положеннями частин 3-5 статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Визначення терміну «ділова репутація» наведено у пункті 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За частиною 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Так само як у випадку з майновою шкодою, у контексті спірних правовідносин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірна бездіяльність цього органу, 2) наявність моральної шкоди та 3) причинний зв`язок між протиправною бездіяльністю і заподіяною шкодою. При цьому тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, у той час як відсутність хоча б однієї з них виключає настання відповідальності.

У даній справі позивач стверджує про завдання йому моральної шкоди внаслідок зниження престижу і довіри до діяльності позивача та інших немайнових прав останнього.

Крім цього, позивач зазначає, що у зв`язку з арештом комп`ютерної техніки (сервер) із вмістом базою 1С Підприємство позивач не зміг здійснювати належним чином господарську діяльність та змусило його призупинити господарську діяльність; після скасування арешту сервер, де зберігалася база 1С Підприємство, не було повернуто, відтак разом з обладнанням була також загублена й інформаційна база клієнтів, постачальників та більшість трудового колективу і фактично доведено до банкрутства; у зв`язку з неповерненням майна позивач не мав змоги брати участь у тендерних закупівлях на протязі 4 років у зв`язку з розповсюдження інформації по замовникам.

Як було раніше зазначено, неповернення майна, з якого було знято арешт, та його несхоронність (відсутність), що означає його втрату, свідчить про протиправну поведінку службової особи відповідача-1. Тобто неправомірна поведінка службової особи вже була доведена та встановлена.

Однак, саме собою неповернення арештованої техніки не спричинює виникнення моральної шкоди у формі приниженням її ділової репутації.

Проаналізувавши вказані твердження у сукупності з фактичними обставинами справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідні доводи можуть стосуватися не моральної шкоди, а збитків, а саме упущеної вигоди (пункт 2 частини 2 статті 22 ЦК України) - доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів судом не встановлено і позивачем не доведено факту приниження його ділової репутації як юридичної особи, що спростовує наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав.

Оскільки позивачем не доведено всіх необхідних елементів цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди, зокрема її наявності та причинно-наслідкового зв`язку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Витрати по сплаті судового збору, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 року у справі № 910/9478/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 року у справі № 910/9478/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/9478/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 06.02.2025