Рішення

від 12.11.2024 по справі 910/9478/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/9478/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна"

до 1) Головного управління Національної поліції в Київській області

2) Державної казначейської служби України

про стягнення 127 339,54 грн

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Діденко Наталія Олександрівна - представник за ордером серії АА №1315079 від 01.05.2023;

від відповідача-1: Кшемінська Юлія Іванівна - у порядку самопредставництва;

від відповідача-2: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (далі - ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна") звернулося до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області, відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, відповідач-2) про стягнення з останнього за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача: 27339,54 грн завданої матеріальної шкоди, що становить вартість втраченого майна, та 100000,00 грн завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб органів досудового розслідування позивачу завдано збитків, оскільки майно, яке було вилучене у позивача під час обшуків в ході кримінального провадження, не повернуто.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/9478/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, з посиланням на те, що застосування позивачем обраного способу захисту шляхом "стягнення з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку …" жодним чином не призведе до ефективного захисту та дійсного відновлення прав заявника у спірних правовідносинах. У справі про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади та Казначейська служба. Резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватися з Державного бюджету України.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі №910/9478/23 скасувати шляхом ухвалення нового рішення про стягнення майнової шкоди у розмірі 27339,54 грн, а в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн - направити на новий розгляд.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/9478/23 касаційну скаргу ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" було задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 скасовано, а справу №910/9478/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 вказав, що відповідачі у спірних правовідносинах були визначені позивачем правильно та відповідно до сталої практики Верховного Суду вимога про відшкодування шкоди юридичній особі, завданої незаконними діями (бездіяльністю) органу державної влади відповідає змісту статей 1173, 1174 ЦК України. Однак суди попередніх інстанцій у певній мірі декларативно зазначили про те, що застосування позивачем обраного способу захисту шляхом "стягнення з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку …" жодним чином не призведе до ефективного захисту та дійсного відновлення прав заявника у спірних правовідносинах, залишивши поза увагою те, що правовою підставою позовних вимог позивач зазначив про відповідальність відповідача-1 як органу державної влади, а також принцип jura novit curia ("суд знає закони"), з огляду на законодавчо визначені повноваження органів влади. Тим самим суди фактично самоусунулися від розгляду справи по суті заявлених позовних вимог та розглянули справу без урахування правових висновків Верховного Суду. При цьому касаційним судом також зазначено, що "спосіб захисту" та "спосіб виконання рішення суду" не є тотожними поняттями, що не враховано у розгляді справи судами попередніх інстанцій.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 справу №910/9478/23 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 справу №910/9478/23 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 17.09.2024. Запропоновано сторонам до 16.09.2024 надати письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2024.

12.09.2024 через систему "Електронний суд" ГУНП в Київській області подало додаткові письмові пояснення, в яких просило відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 вказав, що фактично предметом розгляду даної справи є бездіяльність органів досудового розслідування щодо неповернення тимчасово вилученого у позивача майна та відшкодування шкоди, завданою такою бездіяльністю. Таким чином, оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно вимог статті 169 КПК України, не віднесено до юрисдикції господарських судів, а компетентним у даному питанні судом є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ;

- встановлення правомірності та/або неправомірності дій та/або бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні не відноситься до компетенції господарських судів.

- позивачем не надано суду доказів заподіяння йому саме посадовими особами відповідачів матеріальної (моральної) шкоди, яка б полягала, наприклад, у понесенні ним втрат, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права на своєчасне на неупереджене досудове слідство, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідачів та такою шкодою.

16.09.2024 через систему "Електронний суд" ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" подало додаткові письмові пояснення, в яких просило задовольнити позов.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказав, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність у відповідача-1 складу цивільно-правового правопорушення, при цьому, у відповідності до статей 1173 та 1174 ЦК України, вина ГУНП в Київській області презюмується;

- матеріальна шкода становить вартість вилученого майна, яке не було повернуто позивачу;

- моральна шкода, завдана юридичній особі, можна охарактеризувати як втрату немайнового характеру, що настала у зв`язку з приниженням її ділової репутації, що може полягати у посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а так само вчинення інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності;

- позов в частині відшкодування моральної шкоди мотивований зниженням престижу і довіри до діяльності позивача та інших немайнових прав останнього;

- у зв`язку з арештом комп`ютерної техніки (сервер) із вмістом базою 1С Підприємство позивач не зміг здійснювати належним чином господарську діяльність та змусило його призупинити господарську діяльність; після скасування арешту сервер, де зберігалася база 1С Підприємство, не було повернуто, відтак разом з обладнанням була також загублена й інформаційна база клієнтів, постачальників та більшість трудового колективу і фактично доведено до банкрутства; у зв`язку з неповерненням майна позивач не мав змоги брати участь у тендерних закупівлях на протязі 4 років у зв`язку з розповсюдження інформації по замовникам.

- при визначенні суми моральної шкоди позивач зазначає, керувався практикою Європейського суду з прав людини, яким застосовується відшкодування справедливої сатисфакції за тривале порушення гарантованих прав у сумі від 3 000 євро, та зазначає, що вважає цю компенсацією за перенесені ним душевні страждання і завданий клопіт зміною звичного життєвого ладу та втратою ділової репутації впродовж тривалого часу, а саме від 2019 року до сьогодні, що становить 4 роки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 відкладено підготовче засідання у справі №910/9478/23 на 15.10.2024.

ДКС України правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов, не скористалася, хоча про розгляд справи №910/9478/23 була повідомлена належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача-2 не надходило.

При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/9478/23 до судового розгляду по суті на 12.11.2024.

У судовому засідання 12.11.2024 представниця ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити.

Представниця Міністерства заперечила проти позову, просила відмовити у його задоволенні.

Представники ДКС України не з`явилися, хоча про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 12.11.2024на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" частково обґрунтованими.

08.08.2019 представниками органів досудового розслідування проведено обшук в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , під час якого виявлено та надалі було вилучено речі.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 16.08.2019 №369/10617/19 (провадження №1-кс/369/3316/19) задоволено клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про арешт майна у кримінальному провадженні за №12019110200002299 від 13.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України. Накладено арешт на речі та документи, які виявлені та вилучені під час обшуку в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

08.08.2019 на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області №369/10020/19 від 02.08.2019 проведено обшук за місцем здійснення фактичної господарської діяльності ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 , під час якого виявлено та в подальшому вилучено речі.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 20.08.2019 №369/10619/19 (провадження №1-кс/369/3317/19) задоволено клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про арешт майна у кримінальному провадженні за №12019110200002299 від 13.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України. Накладено арешт на речі та документи, що були виявлені та вилучені під час обшуку, що відбувався 08.08.2019 за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 17.06.2021 №369/6217/21 (провадження №1-кс/369/1217/21) задоволено частково клопотання адвоката Діденко Н.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна: скасовано арешт майна у кримінальному провадженні №12019110200002299, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.08.2019 у справі №369/10617/19, в частині накладення арешту на:

- планшет марки "Samsung", чорного кольору, серійний номер 355620/09/115124/7; СR52K801G4HD, який поміщено до спец. пакету №7139085;

- ноутбук марки "Apple" серійний номер № CO2LGMH4FSN7, який поміщено до спец. пакету №7139083;

- ноутбук марки "Apple" серійний номер № CСO2VR51HG1WK, який поміщено до спец. пакету № INZ4066222;

- ноутбук марки "DELL" чорного кольору серійний номер 29839165454, який поміщено до спец. пакету № INZ4066222. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Також ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 17.06.2021 №369/6220/21 (провадження №1-кс/369/1219/21) задоволено частково клопотання адвоката Діденко Н.О., яка діє в інтересах ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна», про скасування арешту майна: скасовано арешт майна у кримінальному провадженні № 12019110200002299, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.08.2019 у справі №369/10619/19, в частині накладення арешту на:

- флеш-накопичувач марки "Apacer", 8G, gAP8GAH111, 541632201092, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066351;

- флеш-накопичувач марки "Genins": FSUGMZLD, чорного кольору, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066351;

- спеціальний технічний засіб RF Bug Detector, сірого кольору, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- диктофон марки Olympus, VN-713PC, чорного кольору, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- невідомий електричний виріб @hua TECHNOLOGY з накопичувачем марки TOSHIBA SEP-2016, s/n 96T65K8AS , TZ5, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- відеореєстратор периметру марки WD20EZRZ, s/n WCC4M622KLED, MDL: WD20EZRZ-00Z5HBO, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- ноутбук марки DELL, s/n 52X3CL2 та зарядний пристрій марки DELL, номер CN-00285k-CH200-84Q-054E-A05, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066354;

- системний блок марки "GIGABYTE CHASSIS", чорного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору № 30079182;

- хасп - ключ з надписами Н4NETS ORGL8, червоного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору № 30079182;

- ноутбук марки DELL, s/n GB078L2, чорного кольору та зарядний пристрій марки DELL, номер CN-ОМGJN9-LOC00-83R-A2A1-A05, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066355;

- ноутбук марки "ACER", s/n NXGNPEU023726008C47600, A315-51-576E та зарядний пристрій LITENO, model PA-1450-26, ADT KP04503010720035EDPE01, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066356;

- системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору, б/н, скріплено біркою з підписами слідчого та понятих. У задоволенні іншої частині клопотання відмовлено.

23.06.2021 позивач звернувся до Бучанського РУП ГУНП в Київській області з клопотанням про повернення майна за вих. №23/21, долучивши оригінали ухвал суду від 17.06.2021 про часткове скасування арештованого майна.

09.07.2021 старшим слідчим Бучанського РУП ГУНП надано відповідь на клопотання від 23.06.2021 про встановлення місцезнаходження вилучених речей.

17.08.2021 адвокатом Діденко Н.О. надіслано слідчому Бучанського РУП ГУНП в Київській області Громадському Б.А. адвокатський запит про надання інформації щодо виконання ухвал суду. На підтвердження відправлення запиту надано опис вкладення у цінний конверт з повернення повідомлення, поштова накладна та фіскальний чек.

Позивач відповідь на вказаний запит не отримав.

17.12.2021 адвокатом Діденко Н.О. повторно надіслано слідчому Бучанського РУП ГУНП в Київській області Громадському Б.А. адвокатський запит про надання інформації відносно виконання ухвал суду. На підтвердження відправлення запиту надано опис вкладення у цінний конверт з повернення повідомлення, поштова накладна та фіскальний чек.

24.12.2021 старшим слідчим Бучанського РУП ГУНП надано відповідь на адвокатський запит від 17.12.2021, з якої вбачається, що уповноваженою особою органу досудового розслідування здійснюють всі можливі заходи для встановлення місцезнаходження вилучених речей.

02.02.2022 уповноваженим представником ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" на адресу відповідача-1 надіслано скаргу про порушення прав на захист, володіння майном та бездіяльність слідчого. На підтвердження відправлення запиту надано опис вкладення у цінний конверт з повернення повідомлення, поштова накладна та фіскальний чек.

09.12.2022 за результатними розгляду скарги позивача, відповідачем-1 надано інформацію про заміну слідчого відносно розслідування кримінального провадження та надіслання листа до Києво-Святошинської окружної прокуратури в Київській області щодо встановлення місцезнаходження неповернутих речових доказів.

Відповідно до наказу ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" про проведення щорічної інвентаризації від 30.01.2023, товариством виявлено недостачу: хасп - ключ з надписами H4NETS ORGL8 вартістю 10 560,00 грн, системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору вартістю 11 124,54 грн, планшет "Samsung" CR52K801G4HD вартістю 5 655,00 грн. У зв`язку з відсутністю товарно-матеріальних цінностей директор ОСОБА_1 зазначив про проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування збитків товариству.

Вартість вказаного майна підтверджується прибутковими накладними від 24.12.2014 №2724, від 21.12.2011 №2567 та надходженням НМА №2 від 27.09.2011.

Згідно з рапортом слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, 16.03.2023 в порядку статті 209 КПК України виявлено відсутність речових доказів:

спеціальний технічний засіб RF Bug Detektor, сірого кольору;

хасп-ключ з надписом H4NETS ORGL8, червоного кольору;

системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору;

планшет марки "Samsung" чорного кольору серійний номер 355620/09/115124/7, CR52K801G4HD.

У зв`язку з втратою відповідальними працівниками відповідача-1 вищезазначеного майна, ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" звернулося з даним позовом до суду про стягнення з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 27 339,54 грн завданої майнової шкоди, що становить вартість втраченого майна, та 100 000,00 грн моральної шкоди.

1. Вирішуючи спір про стягнення майнової шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірні дії цього органу, 2) наявність шкоди та 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 та від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

1.1. Неправомірна поведінка ГУНП в Київській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За частиною 1 статті 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді (частина 3 статті 169 КПК України).

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

Крім цього, частиною 4 статті 168 КПК України на уповноважену службову особу покладено обов`язок забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2022 №1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 названого Порядку №1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.

Як було раніше встановлено, 08.08.2019 представниками органів досудового розслідування проведено обшуки в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, та за місцем здійснення фактичної господарської діяльності ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1, під час яких виявлено та в подальшому вилучено речі.

Ухвалами слідчих суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.08.2019 №369/10617/19 (провадження №1-кс/369/3316/19) та від 20.08.2019 №369/10619/19 (провадження №1-кс/369/3317/19) задоволено клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про арешт майна у кримінальному провадженні за №12019110200002299 від 13.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України. Накладено арешт на речі та документи, які виявлені та вилучені під час вказаних обшуків.

Надалі ухвалами слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 17.06.2021 №369/6217/21 (провадження №1-кс/369/1217/21), №369/6220/21 (провадження №1-кс/369/1219/21) частково скасовано арешт, який було накладено вищевказаними ухвалами, щодо майна:

- планшет марки "Samsung", чорного кольору, серійний номер 355620/09/115124/7; СR52K801G4HD, який поміщено до спец. пакету №7139085;

- ноутбук марки "Apple" серійний номер № CO2LGMH4FSN7, який поміщено до спец. пакету №7139083;

- ноутбук марки "Apple" серійний номер № CСO2VR51HG1WK, який поміщено до спец. пакету № INZ4066222;

- ноутбук марки "DELL" чорного кольору серійний номер 29839165454, який поміщено до спец. пакету № INZ4066222;

- флеш-накопичувач марки "Apacer", 8G, gAP8GAH111, 541632201092, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066351;

- флеш-накопичувач марки "Genins": FSUGMZLD, чорного кольору, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066351;

- спеціальний технічний засіб RF Bug Detector, сірого кольору, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- диктофон марки Olympus, VN-713PC, чорного кольору, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- невідомий електричний виріб @hua TECHNOLOGY з накопичувачем марки TOSHIBA SEP-2016, s/n 96T65K8AS, TZ5, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- відеореєстратор периметру марки WD20EZRZ, s/n WCC4M622KLED, MDL: WD20EZRZ-00Z5HBO, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066351;

- ноутбук марки DELL, s/n 52X3CL2 та зарядний пристрій марки DELL, номер CN-00285k-CH200-84Q-054E-A05, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066354;

- системний блок марки "GIGABYTE CHASSIS", чорного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору № 30079182;

- хасп - ключ з надписами Н4NETS ORGL8, червоного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору № 30079182;

- ноутбук марки DELL, s/n GB078L2, чорного кольору та зарядний пристрій марки DELL, номер CN-ОМGJN9-LOC00-83R-A2A1-A05, поміщено до спец. пакету МВС №INZ4066355;

- ноутбук марки "ACER", s/n NXGNPEU023726008C47600, A315-51-576E та зарядний пристрій LITENO, model PA-1450-26, ADT KP04503010720035EDPE01, поміщено до спец. пакету МВС № INZ4066356;

- системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору, поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору, б/н, скріплено біркою з підписами слідчого та понятих.

У задоволенні іншої частині клопотання відмовлено.

23.06.2021 позивач звернувся до Бучанського РУП ГУНП в Київській області з клопотанням про повернення майна за вих. №23/21, долучивши оригінали ухвал суду від 17.06.2021 про часткове скасування арештованого майна.

09.07.2021 старшим слідчим Бучанського РУП ГУНП надано відповідь на клопотання від 23.06.2021 про встановлення місцезнаходження вилучених речей.

17.08.2021 адвокатом Діденко Н.О. надіслано слідчому Бучанського РУП ГУНП в Київській області Громадському Б.А. адвокатський запит про надання інформації щодо виконання ухвал суду. На підтвердження відправлення запиту надано опис вкладення у цінний конверт з повернення повідомлення, поштова накладна та фіскальний чек.

Позивач відповідь на вказаний запит не отримав.

17.12.2021 адвокатом Діденко Н.О. повторно надіслано слідчому Бучанського РУП ГУНП в Київській області Громадському Б.А. адвокатський запит про надання інформації відносно виконання ухвал суду. На підтвердження відправлення запиту надано опис вкладення у цінний конверт з повернення повідомлення, поштова накладна та фіскальний чек.

24.12.2021 старшим слідчим Бучанського РУП ГУНП надано відповідь на адвокатський запит від 17.12.2021, з якої вбачається, що уповноваженою особою органу досудового розслідування здійснюють всі можливі заходи для встановлення місцезнаходження вилучених речей.

02.02.2022 уповноваженим представником ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" на адресу відповідача-1 надіслано скаргу про порушення прав на захист, володіння майном та бездіяльність слідчого. На підтвердження відправлення запиту надано опис вкладення у цінний конверт з повернення повідомлення, поштова накладна та фіскальний чек.

09.12.2022 за результатними розгляду скарги позивача, відповідачем-1 надано інформацію про заміну слідчого відносно розслідування кримінального провадження та надіслання листа до Києво-Святошинської окружної прокуратури в Київській області щодо встановлення місцезнаходження неповернутих речових доказів.

Згідно з рапортом слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, 16.03.2023 в порядку статті 209 КПК України виявлено відсутність речових доказів:

спеціальний технічний засіб RF Bug Detektor, сірого кольору;

хасп-ключ з надписом H4NETS ORGL8, червоного кольору;

системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору;

планшет марки "Samsung" чорного кольору серійний номер 355620/09/115124/7, CR52K801G4HD.

Таким чином, неповернення майна, з якого було знято арешт, та його несхоронність (відсутність), що означає його втрату, свідчить про протиправну поведінку службової особи відповідача-1.

Заперечуючи проти задоволення позову ГУНП в Київській області вказувала, що розгляд даної справи не відноситься до компетенції господарських судів. Встановлення правомірності та/або неправомірності дій та/або бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні не відноситься до компетенції господарських судів. Однак суд вважає такі висновки помилковими, з огляду на таке.

У постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 Велика Палата Верховного Суду також зазначила про те, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, скаржник не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв`язку з втратою тимчасово вилученого майна, тобто, через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК.

Вказаний висновок сформований у правовідносинах, які є подібними до спірних, а тому у відповідності до частини 4 статті 236 ГПК України, підлягає врахуванню судом у даній справі.

1.2. Перевіряючи заявлений до стягнення розмір майнової шкоди, судом було встановлено, що наказом ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" про проведення щорічної інвентаризації від 30.01.2023, товариством виявлено недостачу: хасп - ключ з надписами H4NETS ORGL8 вартістю 10 560,00 грн, системний блок марки ASUS, 94X350049251 чорного кольору вартістю 11 124,54 грн, планшет "Samsung" CR52K801G4HD вартістю 5 655,00 грн. У зв`язку з відсутністю товарно-матеріальних цінностей директор ОСОБА_1 зазначив про проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування збитків товариству.

Вартість вказаного майна підтверджується: прибутковими накладними від 24.12.2014 №2724 (системний блок марки ASUS) вартістю 11 124,54 грн, від 21.12.2011 №2567 (планшет "Samsung") вартістю 5 655,00 грн та надходженням НМА №2 від 27.09.2011 (хасп - ключ з надписами H4NETS ORGL8) вартістю 10 560,00 грн.

Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Судом встановлено, що відповідач-1 заперечував проти розміру вартості вказаного майна, однак жодних доказів, які спростовували б вартість вищевказаних втрачених речей, не надав. Отже, відповідні заперечення ґрунтуються на власних припущеннях відповідача-1, що не відповідає принципу змагальності.

Таким чином, надані позивачем докази щодо підтвердження вартості втраченого майна, є більш вірогідними, а тому вважає доведеною їх вартість у розмірі 27 339,54 грн (11 124,54 грн + 5 655,00 грн + 10 560,00 грн).

1.3. Також суд погоджується з доводами позивача про те, що завдана шкода у розмірі 27339,54 грн є об`єктивним наслідком неправомірної поведінки службової особи ГУНП в Київській області, таким чином протиправна поведінка останнього (незабезпечення схоронності, неповернення майна) є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, позивачем доведено і судом встановлено наявність складу цивільного правопорушення, що є підставою для притягнення вказаного органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Таким чином, позов в частині стягнення 27 339,54 грн майнової шкоди (реальних збитків) є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

2. Розглядаючи спір в межах даної справи про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає зокрема в у приниженні ділової репутації юридичної особи (пункт 4 частини 2 статті 23 ЦК України).

За положеннями частин 3-5 статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (такий висновок викладено у постанові пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 та є сталим у судовій практиці, зокрема Верховного Суду).

Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Релевантність цього визначення для врахування у правовідносинах із відшкодування шкоди підтверджується, зокрема, висновками щодо застосування цієї норми Закону у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №915/1375/20, від 06.10.2022 у справі №910/18745/21, від 09.03.2023 у справі №910/17451/21 та багатьох інших.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За частиною 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Так само як у випадку з майновою шкодою, у контексті спірних правовідносин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірна бездіяльність цього органу, 2) наявність моральної шкоди та 3) причинний зв`язок між протиправною бездіяльністю і заподіяною шкодою. При цьому тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, у той час як відсутність хоча б однієї з них виключає настання відповідальності.

У цій справі позивач стверджує про завдання йому моральної шкоди внаслідок зниження престижу і довіри до діяльності позивача та інших немайнових прав останнього.

Крім цього, позивач зазначає, що у зв`язку з арештом комп`ютерної техніки (сервер) із вмістом базою 1С Підприємство позивач не зміг здійснювати належним чином господарську діяльність та змусило його призупинити господарську діяльність; після скасування арешту сервер, де зберігалася база 1С Підприємство, не було повернуто, відтак разом з обладнанням була також загублена й інформаційна база клієнтів, постачальників та більшість трудового колективу і фактично доведено до банкрутства; у зв`язку з неповерненням майна позивач не мав змоги брати участь у тендерних закупівлях на протязі 4 років у зв`язку з розповсюдження інформації по замовникам.

Як було раніше зазначено, неповернення майна, з якого було знято арешт, та його несхоронність (відсутність), що означає його втрату, свідчить про протиправну поведінку службової особи відповідача-1. Тобто неправомірна поведінка службової особи вже була доведена та встановлена.

Однак, саме собою неповернення арештованої техніки не спричинює виникнення моральної шкоди у формі приниженням її ділової репутації.

Тобто якби техніка була б повернута або взагалі не вилучалася (за звичайних обставин) позивач мав би реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, маючи доступ до клієнтської бази та програми 1С Підприємство.

Проаналізувавши вказані твердження у сукупності з фактичними обставинами справи, суд дійшов висновку, що відповідні доводи можуть стосуватися не моральної шкоди, а збитків, а саме упущеної вигоди (пункт 2 частини 2 статті 22 ЦК України) - доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів судом не встановлено і позивачем не доведено факту приниження його ділової репутації як юридичної особи, що спростовує наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав.

Оскільки ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" не доведено всіх необхідних елементів цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди, зокрема її наявності та причинно-наслідкового зв`язку, позовна вимога в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

3. Щодо обраного позивачем способу захисту та визначення ГУНП в Київській області та ДКС України у якості відповідач суд вказує наступне.

У прохальній частині позову ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" просило суд стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача матеріальну майнову шкоди.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі №1-36/2001визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України).

У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діянням якого завдано шкоду (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) (пункти 63, 64), від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) (пункт 71));

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУНП в Київській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна, та ДКС України, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Велика Палата Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.

У той же час, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) (пункт 44), 19.06.2018 у справі №910/23967/16.

У постанові від 10.11.2021 у справі №346/5428/17 Верховний Суд зазначив, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з ДКСУ шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.

Грошові кошти не можуть примусово стягуватись і з міністерства чи іншого державного органу. Кожне міністерство, інший державний орган покликані виконувати державні функції, покладені на них відповідно до законодавства; саме з цією метою здійснюється їх фінансування. Примусове стягнення коштів з міністерства чи іншого державного органу може призвести до неможливості виконання ними покладених на неї функцій, а відтак до розбалансування державної влади (постанова Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №902/21/21).

Наведені висновки Верховного Суду щодо порядку відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, є загальними та підлягають врахуванню у розгляді цієї категорії спорів безвідносно до правовідносин, що склалися в конкретній справі.

Отже, у спірних правовідносинах відповідальною за шкоду, заподіяну органом державної влади, є держава, а не відповідач-1 та відповідач-2.

При цьому, той факт, що позивач просив моральну та майнову шкоду відшкодувати за рахунок ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України не є підставою для відмови у позові, оскільки правовою підставою позовних вимог ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" зазначало про відповідальність відповідачів як органів державної влади. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (провадження №14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (провадження №14-104цс19).

Крім цього, направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 11.07.2024 зазначив, що "спосіб захисту" та "спосіб виконання рішення суду" не є тотожними поняттями.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачі у спірних правовідносинах були визначені позивачем правильно та відповідно до сталої практики Верховного Суду. При цьому. ефективним способом захисту у спірних правовідносинах буде вимога про відшкодування шкоди юридичній особі, завданої незаконними діями (бездіяльністю) органу державної влади, шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України, а не з ГУНП в Київській області та ДКС України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" підлягає частковому задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Механізм розподілу судових витрат, зокрема судового збору, визначений статтею 129 ГПК України.

Однак у відповідності до пункту 11 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Отже, сплачений позивачем судовий збір, не підлягає покладенню на відповідачів 1, 2, а може бути повернутий у порядку, визначеним статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч. 1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (08137, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Волошкова, будинок 42/2, офіс 1; ідентифікаційний код 33776341) 27 339 (двадцять сім тисяч триста тридцять дев`ять) грн 54 коп. матеріальної шкоди.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 19.11.2024.

СуддяСергій МУДРИЙ