Ухвала

від 06.02.2025 по справі 902/183/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" лютого 2025 р. Cправа № 902/183/24(902/131/25)

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до: ОСОБА_2 (адреса не відома; РНОКПП НОМЕР_3)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № 902/183/24

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/183/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28.05.2024 року відкрито провадження у справі № 902/183/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/183/24 арбітражного керуючого Багінського А.О.

04.02.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява б/н від 04.02.2025 року (сформовано в системі "Електронний суд" 04.02.2025 року, вх.№ 136/25) до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/183/24(902/131/25), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 922/928/17).

Таким чином, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18).

Також суд зазначає, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (п. 100-102).

Отже, на позовні заяви, що подаються для розгляду спору по суті, який розглядається в межах справи про банкрутство, поширюються загальні вимоги ГПК України щодо їх форми та змісту (ст.ст. 162-164 ГПК України) (ухвала Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі № 905/1818/19).

Також, як вказано Верховним Судом у постанові від 15.02.2021 року у справі № 910/11664/20, визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Так, за правилами господарського процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 162, 164 ГПК України, а також вимогам статті 172 цього Кодексу.

Положеннями ст.ст. 162-164 ГПК України, визначено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Разом з тим, позивачем у позовній заяві зазначено, що адреса відповідача не відома, а РНОКПП відповідача зазначено - НОМЕР_3, з посиланням на те, що персональні дані відповідача позивачем були втрачені.

Відтак, в порушення п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивач не зазначив місце проживання чи перебування відповідача - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу).

Також, згідно п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

За змістом прохальної частини позовної заяви, позивач просить витребувати на свою користь з незаконного володіння ОСОБА_2 транспортний засіб Opel Vivaro, об`єм двигуна 1870 см.куб, 2005 року випуску, № куз. НОМЕР_2 .

За ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Таким чином, в межах даної справи позивачем заявлено майнову вимогу (про витребування рухомого майна), що потребує зазначення у позовній заяві ціни позову (у розмірі вартості спірного майна).

Разом з тим, всупереч приписам п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві ціни позову не зазначено.

Крім того, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270 (зі змінами, далі - Правила).

Пунктом 17 Правил передбачено, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку.

Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Оригінал опису вкладення в поштовий конверт, в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату, є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

Наведені вище положення також дають підстави дійти висновку, що звертаючись до суду із заявою, на заявника покладений обов`язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов`язковим для виконання вимог ГПК України про належне надсилання заяви та документів іншій стороні.

Правові висновки щодо необхідності наявності номеру поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, викладені у постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі №910/9962/16 та від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15.

Слід зазначити, що правильне заповнення опису вкладення надає можливість суду встановити, які саме документи направлено іншим учасникам справи та їх відповідність документам, які додані до заяви, яка надійшла до суду.

Разом з тим, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте, дослідивши матеріали позовної заяви судом встановлено, що в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не виконано зобов`язання додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме позивачем не надано докази щодо перебування в його власності транспортного засобу, що є предметом спору та його шерингу відповідачу, про що містяться посилання в позовній заяві.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимоги ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, що відповідно до вимог ч.1 ст. 174 ГПК України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ст.174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 162, 164, 174, 234 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 б/н від 04.02.2025 року (вх.№ 136/25) до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння у справі №902/183/24(902/131/25), в межах справи № 902/183/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- зазначення місця проживання чи перебування відповідача - фізичної особи ОСОБА_2;

- зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача - фізичної особи ОСОБА_2 за його наявності або номер і серію паспорта (якщо такі відомості відомі позивачу);

- зазначення ціни позову (у розмірі вартості спірного майна);

- надання доказів надсилання відповідачу ОСОБА_2 копії позовної заяви та доданих до неї документів засобами поштового зв`язку (опис вкладення з зазначенням переліку вкладення до поштового відправлення) або до електронного кабінету ОСОБА_2 в ЄСІТС (в разі його наявності у відповідача);

- надання доказів щодо перебування у власності позивача транспортного засобу, що є предметом спору та його шерингу відповідачу, про що зазначено в позовній заяві.

4. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 ГПК України.

5. Копію ухвали направити до електронного кабінету ЄСІТС та на адресу електронної пошти: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала підписана суддею - 06.02.2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи