Рішення

від 03.02.2025 по справі 906/1068/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1068/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Мелешко М.А., адвокат, ордер серії ВС №1321835 від 31.10.2024

від відповідача: Варгалюк Н.В., представник, наказ №24 від 12.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Шулакової Лариси Петрівни

до Комунальне підприємство "Інспекція з благоустрою м.Житомира"

про стягнення 64800 грн.

Процесуальні дії по справі.

21 жовтня 2024 через діловодну службу Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Шулакової Лариси Петрівни до Комунального підприємства "Інспекції з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради про стягнення 61 800, 00 грн. майнової шкоди та 3 000, 00 грн. витрат на проведення оціночних послуг щодо майна.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 04.11.2024 відкрив провадження у справі №906/1068/24 та призначив перше підготовче засідання на 09.12.2024 о 12:00 год.

В підготовчому засіданні 09.12.2024 суд не вчиняв процесуальних дій, оскільки визнав поважними причини неявки у підготовче засідання представника позивача, представник відповідача КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" подала клопотання про розгляд справи без її участі (вх. г/с №15426/24 від 09.12.2024).

Суд ухвалою від 09.12.2024 відклав підготовче засідання на 14.01.2025 р. о 12:00, встановив відповідачу КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" строк для подання заперечення на відповідь на відзив до 31.12.2024.

Суд ухвалою від 14.01.2025 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 03.02.2025.

Заслухавши у судовому засіданні вступне слово представників сторін, здійснивши безпосереднє дослідження доказів, заслухавши виступи представників у судових дебатах, після виходу з нарадчої кімнати Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Фізична особа-підприємець Шулакова Лариса Петрівна звернулася з позовом до Комунального підприємства Інспекція з благоустрою м. Житомира Житомирської міської ради про стягнення 64 800 грн майнової шкоди, з яких: 61 800, 00 грн майнової шкоди та 3 000, 00 грн витрат на проведення оціночних послуг щодо майна (далі - Позивач та Відповідач).

В обґрунтування фактичних підстав позову Позивач вказує, що 23.08.2013 представники Відповідача здійснили демонтаж металевих кіосків за №1271, 1377, 748, 694, 1513, які були розміщені по вулиці Хлібній, 17 у місті Житомирі на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 275 від 19.06.2013 "Про демонтаж металевих конструкцій", про що було складено акт про демонтаж металевої конструкції від 23.08.2013. Місцем зберігання демонтованих кіосків визначено провулок Кавалерійський, 13 у місті Житомирі на території КП "Зеленбуд".

За позовом Позивача та інших осіб рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/1882/14 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №275 від 19.06.2013 "Про демонтаж металевих конструкцій" в частині включення до переліку металевих конструкцій, які підлягають демонтажу кіоски за №№694,748,1271,1377.

Позивач та інші особи 17.04.2015 звернулись до Житомирської міської ради з колективним зверненням щодо повернення Відповідачем демонтованих кіосків, 13.06.2017 щодо їх повернення Відповідачем на місце розташування по вулиці Хлібній, 17 у м. Житомирі. У листі Департаменту містобудування та земельних відносин за №3667/13 від 28.07.2017 повідомлено про неможливість повернення демонтованих кіосків на місце їх розташування, оскільки земельну ділянку по вулиці Хлібна, 17 у м. Житомирі було надано в оренду фізичній особі - підприємцю Волинець Є.Д. на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.11.2014 за №229 для розміщення нерухомого майна та на підставі рішення сесії Житомирської міської ради №592 від 04.04.2017 відчужено у приватну власність. Зазначено про можливість Відповідача повернути лише демонтовані металеві кіоски.

Позивач 14.02.2023 звернулась до Житомирської міської ради та Відповідача про повернення незаконно демонтованого у 2013 році кіоску №1377. У відповідь на своє звернення Позивач отримала лист Виконавчого комітету Житомирської міської ради за № 25/Ш-29із 25/ш-1564/339 від 24.02.2023 про утилізацію демонтованих кіосків. Відповідач у відповіді на запит №274 від 04.10.2023 зазначив, що отриманий від утилізації кіосків метал здано ТОВ "Укроблресурс", а отримані кошти оприбутковані.

Таким чином, констатує Позивач, Відповідач не повернувши належне їй майно, без її дозволу та відома, прийняв незаконне рішення про утилізацію металевого кіоску чим спричинив майнову шкоду власнику майна. Відповідно до складеного суб`єктом оціночної діяльності звіту про незалежну оцінку металевого кіоску №1377 станом на 01.02.2018 вартість майна без врахування ПДВ становить 61800,00грн, витрати на проведення оцінки - 3000,00грн. Загалом сума до відшкодування за цим позовом складає 64800,00грн.

В якості правових підстав позову Позивач вказує ст.ст. 22, 386 та 1166 ЦК України. За змістом ч.2 ст. 1166 ЦК України, доводить Позивач, у справах про завдання шкоди діє презумпція вини Відповідача, обов`язок спростування якої несе останній, тоді як Позивач повинен довести лише наявність шкоди. Оскільки ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.06.2024 у справі № 296/5734/24 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Позивача до Відповідача про відшкодування шкоди, спір, що виник у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У відзиві на позов КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради позов не визнає з таких підстав. У відповідності до п.2.2 Статуту підприємства на Відповідача покладено функції забезпечення виконання рішень Житомирської міської ради та її виконавчого комітету, направлених на виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків суб`єктів господарювання та фізичних осіб в сфері благоустрою міста. Виконуючи рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2013 року №275 "Про демонтаж металевих конструкцій", 23 серпня 2013 року підприємство здійснило демонтаж 5 кіосків, що розміщувались по вул. Хлібна, 17 у м.Житомирі, в тому числі і кіоску №1377. На момент здійснення демонтажу кіоску №1377 наведене рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради було чинне, тому дії підприємства були законними. Копію акту про демонтаж металевої конструкції від 23.08.2013 було особисто вручено Позивачці 27 серпня 2013. Демонтована ТС зберігалась в КП "Зеленбуд", що знаходиться по провулку Кавалерійському,13 у м. Житомирі. Відповідач також керувався п. 3.3 Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів", затвердженим рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.02.2016 №63 щодо строку зберігання демонтованих ТС. Враховуючи тривалий час зберігання майна (понад 4 роки), відсутність звернень власників, у газеті "Місто" за №22 (1053) було опубліковано повідомлення про знахідку, а актом обстеження демонтованої споруди №6 від 06.02.2018 зафіксовано її незадовільний стан та прийнято рішення про її утилізацію. Звітом про оцінку майна, виконаним ПП "КОЕКС" від 14.02.2018, було визначено ринкову вартість 23 об`єктів оцінки (демонтованих ТС) у загальній сумі 14 650,0 грн без ПДВ та 17580,00грн з ПДВ. Належна Позивачу ТС мала вагу 100 кг, а її вартість згідно оцінки склала 600грн з ПДВ. Відповідно до договору №41690039 від 02.01.2018, укладеного з ТОВ "Укроблресурс" вартість 1 тони металобрухту склала 6600грн без ПДВ. За актом приймання-передачі металів чорних (вторинних) підприємством було здано 3880 кг металу (в тому числі і 100 кг металу від кіоску Позивачки) та отримано кошти в загальній сумі 24 327,60грн, з яких 660,00грн за метал від кіоску Позивачки. Відповідач також категорично не погоджується із вартістю відшкодування демонтованого та утилізованого кіоску в сумі 61 800,00грн. Так, кіоск № 1377 належав Позивачці з 1996 року, тобто на дату проведення демонтажу 23.08.2013 він використовувався понад 17 років, а його утилізація відбулася ще через 4 роки лютий-березень 2018 року.

Відповідач у відзиві заявив про застосування строку позовної давності до позову, вказуючи на те, що перебіг останнього розпочався з 23.08.2013, коли був демонтований кіоск, а тому останній збіг до звернення Позивачки з цим позовом до суду. Відповідач також подав заяву від 19.11.24 №241 (вх. № г/с 01-44/3251/24) про застосування позовної давності.

У відповіді на відзив Позивач доводить, що спір виник через знищення Відповідачем металевого каркасного кіоску №1377, а не щодо незаконного його демонтажу. Доводи Відповідача про незнання особи, яка була власником демонтованого кіоску не заслуговують на увагу, оскільки такі відомості були відомі з рішення у справі 296/1882/14-а, учасником якої був також Відповідач , окрім того, такі відомості були у договорі №62 на виконання робіт по санітарному прибиранні та вивезенні твердих побутових відходів від 20.01.2012 та договорі про встановлення особистого строкового сервітуту від 14.05.2010. Натомість Відповідач не вчинив дій, спрямованих на повернення майно Позивачу та не повідомивши власника, вирішив утилізувати кіоск, начебто останній був знахідкою. При цьому вартість утилізованого майна його власнику не відшкодовано. Відповідач не подав жодного доказу на підтвердження доводів про те, що демонтований кіоск №1377 важив 100 кг, тому Позивач вважає вагу заниженою. Не заслуговують доводи Відповідача про те, що демонтований кіоск разом у складі 23 штук був належним чином оцінений ПП "КОЕКС", оскільки оцінка здійснювалась не порівняльним підходом, а як металобрухту, що значно занижує вартість об`єкта оцінки. Натомість належна оцінка об`єкта викладена у звіті про незалежну оцінку (станом на 01.02.2018), яку у 2024 році виконав ФОП Ревуцький Ю.В. Доводи Відповідача про сплив строку позовної давності не заслуговують нам увагу, оскільки про знищення майна Позивачка дізналася лише 02.03.2023 року після отримання відповіді на запит від виконавчого комітету Житомирської міської ради № 25/Ш-29із 25/ш-1564/339 від 24.02.2023.

У запереченні на відповідь на відзив Відповідач наголошує, що демонтаж кіоску № 1377 було здійснено на виконання чинного станом на дату демонтажу рішення виконавчого комітету від 19.06.2013 №275 та що демонтаж не призводить до знищення чи пошкодження конструкцій та елементів об`єкту, що демонтується. Відповідач вважає себе неналежним відповідачем за цим позовом. Щодо обізнаності Позивачки про порушення її майнових прав свідчить сам факт демонтажу кіоску №1377 23.08.2013 та його зберігання на території КП "Зеленбуд". Крім того, процедура утилізації проводилась відкрито та прозоро, про що доводить повідомлення про виявлення знахідки до Житомирського відділу поліції від 22.05.2017 №55 та його публікація в місцевій газеті "Місто" № 22(1053). У повідомленні доведено до відома всіх власників демонтованих кіосків про їх право забрати останні протягом 2 місяців з відшкодуванням зберігачу вартості послуг з їх зберігання. Не заслуговують на увагу доводи Позивачки про обізнаність про знищення її майна лише у 2023 році, оскільки про порушення свого права остання обізнана з 23.08.2013 року. Заявлена до відшкодування утилізованого кіоску є завищеною, тому розмір позовних вимог є необґрунтованим. Вище викладені аргументи є підставою для відмови у позові.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Виконавчим комітетом Житомирської міської ради видано дозвіл №329/561 на розміщення та експлуатацію кіоску №1377 на АДРЕСА_1 фізичній особі Шулаковій Ларисі Петрівні згідно з рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 461 від 29.08.1996 року для реалізації непродовольчих товарів з терміном дії з 01.01.2010 до 01.07.2010 (а.с. 19 на звороті).

Управлінням містобудування та архітектури Виконавчого комітету Житомирської міської Ради народних депутатів у 1996 році розроблено Проектне завдання на розробку проекту розміщення кіоску №1377 на розі вулиці Хлібна та площі Житній ринок на замовлення приватного підприємця Шулакової Лариси Петрівни (а.с. 12).

У зазначеному проекті є розрахунки розміру кіоску, вимоги до оформлення фасаду та матеріалу, з якого останній мав бути виготовлений тощо (а.с. 13-17).

Рішенням 37 сесії 5 скликання Житомирської міської ради від 02.03.2010 №1190 "Про погодження, надання дозволу на розміщення малих архітектурних форм та укладення особистих строкових сервітутів" надано дозвіл на розміщення тимчасових об`єктів архітектури - пересувних малих архітектурних форм та стаціонарних малих архітектурних форм (висотою не вище ніж 4 метри, площею близько 30 кв. метрів), які не підлягають реєстрації в КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, з виконанням комплексного благоустрою прилеглої території , на землях міської ради, та укладення особистих строкових сервітутів згідно з додатком. Встановлено плату за земельні ділянки у розмірі 6% від їх нормативної оцінки. Встановлено річний строк дії зазначеного рішення (а.с. 18).

Фізичній особі-підприємцю Шулаковій Ларисі Петрівні встановлено 5 річний строк договору строкового сервітуту для обслуговування кіоску непродовольчих товарі по вулиці Хлібній, 17 у місті Житомирі (а.с. 19).

20 січня 2012 між Комунальним підприємством "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради та фізична особа - підприємець Шулакова Лариса Петрівна уклали Договір №62 на виконання робіт по санітарному прибиранню та вивезення твердих побутових відходів, згідно з п.2.1 якого виконавець взяв на себе зобов`язання проводити санітарне прибирання території та збирання ТВ на площі 8 кв.м, де розміщений кіоск №1377 (а.с. 20).

19 червня 2013 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення №275 "Про демонтаж металевих конструкцій", яким затверджено перелік самовільно розміщених металевих конструкцій на об`єктах благоустрою міста Житомира, що підлягають демонтажу, у тому числі, 5 кіосків по вулиці Хлібній, 17 (ріг вулиці Хлібної та площі Житній ринок). Управлінню комунального господарства Житомирської міської ради ухвалено виконати демонтаж металевих конструкцій у 15-денний термін після оприлюднення цього рішення у ЗМІ (а.с. 20 на звороті, 21, 22).

23 серпня 2013 року комісією Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради на виконання рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2013 №275 складено Акт про демонтаж металевої конструкції з вулиці Хлібної, 17 у м. Житомирі. Демонтаж 5 металевих конструкцій (№№ 1271,1377,748,694,1513) розпочато о 23:40, які доставлено до місця їх зберігання - територія Комунального підприємства "Зеленбуд", адреса: провулок Кавалерійський,13 у м. Житомирі (а.с. 22 на звороті).

Актом комісії Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської ради складеним у присутності власника кіоску Шулакової Лариси Петрівни підтверджується, що 28.08.2013 о 15:10 кіоск №1377 має пошкодження, а саме: зірвані верхні двері, нижні двері; на дверях міститься елементи опломбування - контрольної стрічки комунального підприємства та пластмасовою пломбою №4203528; деформована права стінка кіоску, проламане внутрішнє покриття даху, дріт сигналізації розірвано, розірвані елементи кріплення, що сполучали між собою кіоски. О 15:20 розпочали перевірку товару в середині кіоску. З слів власника товару, який перебував в кіоску, Федотьєва Вячеслава Єдуардовича, не вистачає дві упаковки кімнатних тапок (в упаковці 7 пар), інший товар в наявності без ушкоджень та недостачі. Товар з кіоску вивантажений власником. Акт комісії від 28.08.2013, окрім її членів, додатково підписано ст. сержантом міліції О.В.Козир ( а.с.24).

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 20 січня 2015 у справі № 296/1882/14-а визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2013 року №275 "Про демонтаж металевих конструкцій" в частині включення до переліку металевих конструкцій, які підлягають демонтажу кіоски у кількості чотирьох штук за №№ 694,748,1271,1377, які визначені в п.13 додатку до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2013 року № 1377 (а.с. 24 на звороті, 25). Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у цій справі судове рішення першої інстанції залишено без змін (а.с. 26-27).

17.04.2015 за вх.№2564 виконавчим комітетом Житомирської міської ради зареєстровано колективне звернення фізичних осіб-підприємців, у числі яких була також Позивача, у якому заявники, посилаючись на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 20 січня 2015 у справі №296/1882/14-а, залишену в силі ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у цій справі, та ст.ст. 22 та 1173 ЦК України, вказували на те, що мають право звертатися з позовом про відшкодування шкоди завданої скасованим неправомірним рішенням виконавчого комітету, яка складається із збитків у формі упущеної вигоди на загальну суму 150000, 00грн та відшкодування моральної шкоди орієнтовно в розмірі 40000,00грн-60000,00грн. Цим зверненням фізичні особи - підприємці довели до відома Житомирської міської ради, що відмовляються від права звернення до суду з метою відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням виконавчого комітету ради щодо демонтажу належних їм кіосків за умови, що Житомирська міська рада та її виконавчий комітет сприяють їм у вирішенні питання про викуп у фізичної особи Волинець Є.Д., за собівартістю, по одному торговому приміщенню, для кожного, які незаконно збудовані нею на території, яка була їм передана у користування на умовах строкового особистого сервітуту по вулиці Хлібна, 17 у м. Житомирі (а. с. 28-29).

24 травня 2017 за вих. №18/3082 виконавчий комітет Житомирської міської ради звернувся до редакції місцевої газети "Місто" з проханням опублікувати повідомлення про знахідку, зокрема, щодо 3 металевих об`єктів по вулиці Хлібній, 17 (на розі вулиці Хлібної та площі Житній ринок) та такі зберігаються на території КП "Зеленбуд" Житомирської міської ради по АДРЕСА_2 . Одночасно наголошено, що після спливу 6 місяців металеві кіоски будуть утилізовані (а.с. 105). Відповідне повідомлення було опубліковано в газеті "Місто" №22(1053) червня 2017 року (а.с. 106-107). Аналогічного змісту повідомлення про знахідку від 22.05.2017 за вих. № 555 було скеровано КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" до Житомирського відділу поліції ГУНП у Житомирській області (а.с. 108).

14.06.2017 за вх. №25/кол-6534 виконавчим комітетом Житомирської міської ради зареєстровано колективне звернення фізичних осіб-підприємців, у числі яких була також Позивача, у якому заявники просили повернути на місця розташування об`єкти, які були розміщені по вулиці Хлібній, 17 та вивезені інспекцією з благоустрою в зв`язку з рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №275 від 19.06.2013 "Про демонтаж металевих конструкцій", визнане протиправним та скасоване в судовому порядку (а.с. 29 на звороті).

28.07.2017 за вих. №3667/19 Департаментом містобудування та земельних відносин надано відповідь на колективне звернення фізичних осіб-підприємців про те, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 14.11.2014 № 229 фізичній особі -підприємцю Волинець Є.Д. передано в оренду земельну ділянку по вулиці Хлібній, 17 на розміщення нерухомого майна та згідно з рішенням сесії Житомирської міської ради від 04.04.2017 за № 592 продано земельну ділянку у власність. Одночасно повідомлено про можливість повернення заявникам демонтованих тимчасових споруд (а.с.30).

06 лютого 2018 КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" оформлено акт №6 обстеження демонтованої тимчасової споруди на підставі Порядку та наказу підприємства від 05.02.2018 згідно з яким обстежено кіоски №№694,748 та 1377 та зафіксовано їх незадовільний стан (наскрізна корозія стін та основи), що може призвести до негативних наслідків при їх подальшій експлуатації. Вирішено здійснити їх утилізацію (а.с. 104).

На замовлення КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" приватним підприємством "КОЕКС" виготовлено звіт про оцінку майна, об`єктом якого стали тимчасові споруди на утилізацію у кількості 23 штук. Згідно висновку ринкова вартість об`єктів оцінки станом на 14.02.2018 склала 17580,00грн з ПДВ (а.с. 109-160).

02 січня 2018 між КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" та ТОВ "Укроблресурс" укладено договір №41690039 та додаткову угоду від 05.03.2018 згідно з якими сторони погодили, що вартість 1 тони металобрухту складає 6600,00грн (а.с. 161- 163). За актом приймання металів чорних (вторинних) від 05.03.2018 продавцем передано 3880кг металобрухту на загальну суму 24327,60грн (а.с. 164). 05.03.2018 року комісією КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" також оформлено Акт утилізації тимчасових споруд (а.с. 165).

14.02.2023 фізична особа-підприємець Шулакова Л.П. звернулась до Житомирської міської ради із запитом щодо місцезнаходження кіоску №1377, який був незаконно демонтований та вилучений КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира", а також про його повернення (а.с. 31).

24 лютого 2023 за вих. 25/Ш-1564/339 виконавчий комітет Житомирської міської ради повідомив Позивачці, що демонтовані металеві конструкції (кіоски) були утилізовані на підставі Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів", затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.02.2016 №63 (а.с. 31 на звороті).

22 вересня 2023 фізична особа-підприємець Шулакова Л.П. звернулась до Житомирської міської ради та КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" із запитом щодо обставин утилізації кіоску №1377, демонтованого у 2013 році (а. с. 32).

04 жовтня 2023 за вих. №274 КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" надано відповідь на запит, у якій повідомлено про те, що демонтовані металеві конструкції (кіоски), що розміщувались по вулиці Хлібній, 17 у м. Житомирі були утилізовані відповідно до наведеного вище Порядку, у п.3.3 якого було передбачено, що якщо протягом 6 місяців з моменту демонтажу ТС їх власник не звертається із заявою про повернення майна, або відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані з проведенням демонтажу, ТС реалізується або утилізується відповідно до порядку. Цим Порядком також передбачено, що якщо протягом 6 місяців з моменту тимчасової споруди, не буде встановлено власника знахідки, ТС стає власністю територіальної громади м. Житомира. Відповідно до акту обстеження демонтованої споруди № 6 від 06 лютого 2018 року було виявлено незадовільний стан на наскрізна корозія стін та основи демонтованої споруди, що і стало підставою для утилізації. Метал було здано в ТОВ "Укроблресурс", а кошти оприбутковані (а.с. 33).

06 грудня 2023 за вих. №367 КП "Інспекція з благоустрою м. Житомира" було повторно надано відповідь на запит, у якій повідомлено про те, що демонтовані металеві конструкції (кіоски) за №№ 1377, 694 та 748 були утилізовані та здані на металобрухт, а кошти від цього надійшли на рахунок підприємства (а.с.35).

На замовлення фізичної особи-підприємця Шулакової Л.П. фізичною особою-підприємцем Ревуцьким Ю.В. у 2024 році підготовлено звіт про незалежну оцінку металевого каркасного кіоску № 1377 станом на 01 лютого 2018 року, згідно з яким ринкова вартість об`єкта станом на дату оцінки склала 61800,00грн без ПДВ (а. с. 36 на звороті - 46).

На підставі зазначеного звіту Позивачкою визначено суму відшкодування, а також заявлено про відшкодування 3000,00грн витрат на його проведення, однак не подано докази на підтвердження цьому факту.

Відповідач позов не визнав та окрім заперечення по суті доводів останнього, заявив про застосування строку позовної давності, перебіг якого пов`язує з датою демонтажу кіоску №1377 -23.08.2013.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Визначення предмета спору є правом позивача (постанова ВПВС від 17.04.18 р. у справі № 523/9076/16-ц).

Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (постанови ВПВС від 17.04.18р. у справі № 523/9076/16-ц, від 13.03.19р. у справі № 916/3245/17).

Предметом спору за позовом фізичної особи-підприємця Шулакової Л.П. є кошти в загальній сумі 64800,00 грн, які Позивачвважає збитками заподіянимиутилізацією (передачею у металобрухт) належного їй на праві приватної власності кіоску №1377 у 2018 році.

Позивач стверджує, що збитки спричинено Комунальним підприємством "Інспекцією з благоустрою м. Житомира" Житомирської міської радивнаслідок прийнятого рішення утилізувати шляхом здачі у металобрухт кіоску №1377 у 2018 році без відома та згоди власника.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником ( п.8.49.6 постанови ВПВС від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація особі майнових втрат, заподіяних правопорушенням іншої особи. Цій меті слугує, насамперед, відшкодування збитків (постанова ВПВС від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18,п. 8.22).

Інакше кажучи, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки їх заподіювача і причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки зі збитками. Зокрема слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки - наслідком цієї протиправної поведінки. Остання тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором. Тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (див. постанову ВПВС від 6 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20).

В свою чергу, однієюз основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід враховувати, що добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його прав на нього. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій (див. постанову ВПВС від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанову ВС від 14.06.2023 у cправі № 910/5635/22).

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен учасник діє добросовісно, як добрий господар, який є виваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки (див. постанови Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 759/17745/18, від 02.08. 2023 у справі № 752/1421/21).

Щодо застосування позовної давності до вимог про відшкодування збитків за знищення (утилізацію) кіоску №1377.

Згідно із статтею 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Саме тому, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (див., зокрема, постанову ВПВС від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17).

Дія інституту позовної давності є проявом принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність цивільних відносин у суспільстві ( див. постанову ВПВС від 29.06. 2021 у справі № 904/3405/19).

За загальним правилом перебіг позовної давності обчислюється від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду відзначає, що з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою. А тому питання щодо застосування позовної давності має вирішуватись судом в конкретній справі залежності від змісту порушеного права та конкретних обставин, на які посилається позивач в обґрунтування свого порушеного права як власника майна (див. постанову від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, постанову Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 522/9497/14-ц.).

Насамперед для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - сам факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди (див. постанову ВС від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності єзабезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене (див. постанову ВС від 06.09.2023 у справі № 539/4177/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен також виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (див. постанову від 06.09.2023 у справі № 539/4177/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, сформульовано такі висновки: "Для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

Закон № 540-ІХ доповнив розділ ІХ «Прикінцеві положення» ГК України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Позивачка вважає, що перебіг позовної давності за вимогами про відшкодування майнової шкоди слід пов`язувати з отриманням листа від 24.02.2023 за вих. 25/Ш-29із 25/ш-1564/339 виконавчого комітету Житомирської міської ради, у якому повідомлено Позивачці, що демонтовані металеві конструкції (кіоски) були утилізованіна підставі Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів", затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.02.2016 №63 (а.с. 31 на звороті).

Як встановив Суд, у п. 2.10 Порядку демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та рекламних засобів", затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.02.2016 №63, було передбачено, що якщо протягом шести місяців з моменту демонтажу ТС, власник яких вважається не встановленим, буде встановлено власника або власник заявить про свої права в орган Національної поліції або до Уповноваженої особи, така ТС повертається власнику після сплати всіх платежів, зазначених у п.3.1 даного Порядку. У п.3.3 Порядку було передбачено, що якщо протягом шести місяців з моменту демонтажу ТС їх власник не звертається із заявою про повернення майна, або відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані з проведенням демонтажу, ТС реалізуються або утилізуються відповідно до п.2.9 Порядку (а.с. 100-102).

У цивільних правовідносинах прийнято вважати, що власник майна, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим, має знати та дбати про свою власність та зобов`язаний нести витрати на її утримання. При цьому особа, здійснюючи право власності на належне їй майно (особливо нерухоме), має діяти відповідально, зокрема проявляти турботу щодо цього майна, бути обізнаним про його стан тощо. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду (див. постанову ВС від 22.05.2019 у справі № 234/3341/15-ц).

Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій. Спірними правовідносини можуть вважатися протягом строку позовної давності, а випадку, якщо зацікавлені особи не звернулися до суду за захистом своїх прав у передбачений законом строк, правовідносини набувають ознак стабільності та передбачуваності (див. постанову ВСвід 09.11.2022 у справі № 592/5594/20).

Таким чином, Суд, застосовуючи аксіому ubi emolumentum, ibi onus - де користь, там і тягар (права потребують обов`язків), дійшов висновку про те, що Позивачкою пропущено строк позовної давності, оскільки Позивач знехтувала своїми правами та обов`язками щодо власного майна протягом шести місяців з моменту демонтажу кіоску №1377, не зверталася до Відповідачаіз заявою про повернення майна, щоб не відшкодувати витрати, пов`язані з проведенням демонтажу ТС та її зберігання на території КП "Зеленбуд", що призвело до його втрати (утилізації відповідно до п.2.9 Порядку (а.с. 101).

Справедливість - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Справедливість судового розгляду повинна реалізовуватися, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову ВПВС від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову ВС від 28.11.2024 у cправі № 915/187/22(915/136/24).

Оцінюючи відповідність ч.3 ст. 16 ЦК України вимозі юридичної визначеності, згідно з якою суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею частин другої - п`ятої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що ця норма є відсильною, тому її тлумачення та застосування іманентно потребують застосування норм Кодексу, на які є безпосереднє посилання у цьому приписі.

Конституційний Суд України зважає на те, що словосполуку „а також зловживання правом в інших формах, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (рішення КСУ від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України).

Оцінюючи оспорювані приписи Кодексу в посутньому зв`язку з іншими його приписами в аспекті їх відповідності статті 41 Основного Закону України, Конституційний Суд України констатує, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу не обмежують конституційного права власника володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю з урахуванням наявних меж здійснення права власності.

Конституційний Суд України вважає, що оспорювані приписи Кодексу не допускають дискримінації учасників цивільних відносин, оскільки ці приписи може бути застосовано до будь-якого учасника цивільних відносин у разі, коли він порушує межі здійснення цивільних прав, зокрема, шляхом зловживання належними йому суб`єктивними цивільними правами.

У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Частина третя статті 16 Кодексу надає суду можливість діяти на власний розсуд (дискреційно) щодо відмови в задоволенні позову за результатами розгляду справи по суті, тому цей припис, на думку Конституційного Суду України, не містить перешкод для судового захисту цивільного права та інтересу особи навіть у разі порушення нею частин другої - п`ятої статті 13 Кодексу. З цих міркувань Конституційний Суд України вважає частину третю статті 16 Кодексу домірним засобом досягнення такої мети, як стимулювання учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав.

На підставі викладеного, Суд відмовляє у позові на підставі частини третьої статті 16 ЦК України. Окрім того, Позивачка пропустила строк позовної давності, який сплинув до 12.03.2020 року, коли законодавцем фактично зупинено перебіг позовної давності спочатку на час дії карантину, а пізніше на час дії воєнного стану.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку з відмовою у позові, судовий збір покладається на Позивача на підставі ч. 2 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 06.02.25

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу, представнику (через Ел. суд)

3- відповідачу (через Ел. суд)