Рішення

від 22.01.2025 по справі 910/4423/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025Справа № 910/4423/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області

до: 1. Чернівецької обласної ради,

2. Державного реєстратора відділу реєстрації речових прав та їх обтяжень юридичного управління Чернівецької міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця»

про скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення записів про право власності на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

Представники учасників справи:

від позивача: Кутровська Н.М. (в режимі відеоконференції),

від відповідача-1: Єремійчук О.Д. (в режимі відеоконференції),

від відповідача-2: не з`явились,

від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Брусницька сільська рада Вижницького району Чернівецької області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Чернівецької обласної ради та Державного реєстратора відділу реєстрації речових прав та їх обтяжень юридичного управління Чернівецької міської ради, який містить такі вимоги:

1) скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2373955 від 05.09.2013, внесений відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 5593472 від 05.09.2013 та поновити запис за № 2337903 від 02.09.2013, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 5506772 від 02.09.2013, де власником є Брусницька сільська рада, територіальна громада, код ЄДРПОУ: 04417441, на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028 площею 0,1595 га;

2) скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2369110 від 04.09.2013, внесений відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 5583625 від 04.09.2013 та поновити запис за № 2336976 від 02.09.2013, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 5504810 від 02.09.2013, де власником є Брусницька сільська рада, територіальна громада, код ЄДРПОУ: 04417441, на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014 площею 0,1189 га;

3) скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2366435 від 04.09.2013, внесений відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 5575258 від 04.09.2013 та поновити запис за № 2353239 від 03.09.2013, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 5545694 від 03.09.2013, де власником є Брусницька сільська рада, територіальна громада, код ЄДРПОУ: 04417441, на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027 площею 0,0862 га;

4) скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2760731 від 16.09.2013, внесений відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6647295 від 05.10.2013 та поновити запис за № 2759200 від 02.09.2013, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 6447180 від 05.10.2013, де власником є Брусницька сільська рада, територіальна громада, код ЄДРПОУ: 04417441, на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026 площею 8,2160 га.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням прав позивача на нерухоме майно (земельні ділянки) оспорюваними реєстраційними діями, за якими право власності на нерухоме майно (земельні ділянки) було зареєстровано за відповідачем-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

23.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4423/24, підготовче засідання призначено на 27.05.2024. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - строк для подання відповіді на відзиви.

09.05.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву та заява про участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції.

14.05.2024 до суду надійшли:

- від відповідача-2 відзив на позовну заяву;

- від позивача відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відповідь на відзив Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, яка надійшла до суду 14.05.2024 в електронній формі, повернуто без розгляду з підстав, наведених у вказаній ухвалі.

Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 задоволено заяву відповідача-1 про участь у всіх судових засіданнях у справі № 910/4423/24 в режимі відеоконференції.

20.05.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшов лист від 10.05.2024 із заявою про уточнення позовних вимог та відповіддю на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 заяву про уточнення позовних вимог та відповідь на відзив, подані Брусницькою сільською радою Вижницького району Чернівецької області із листом від 10.05.2024 у справі № 910/4423/24 повернуто позивачу без розгляду.

В підготовче засідання 27.05.2024 з`явився представник відповідача-1 в режимі відеоконференції, інші учасники справи не з`явились.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 19.06.2024.

29.05.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка містила також вимогу про витребування доказів.

03.06.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли, зокрема: клопотання про долучення доказів до матеріалів справи; клопотання про витребування доказів від відділу реєстрації речових прав та їх обтяжень юридичного управління Чернівецької міської ради (реєстраційних справ).

06.06.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача-1 надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» (ідентифікаційний код 02005881).

10.06.2024 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у розгляді справи (в усіх судових засіданнях) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 задоволено вказане вище клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції.

18.06.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача-1 надійшла заява про застосування спливу строків давності.

В підготовче засідання 19.06.2024 з`явився представник відповідача-1 в режимі відеоконференції. Із технічних причин суду не вдалося зв`язатись із представником позивача в режимі відеоконференції. Водночас, 19.06.2024 на електронну пошту від позивача надійшла заява про проведення цього судового засідання без участі його представника.

Представник відповідача-1 в підготовчому засіданні 19.06.2024 підтримав подане ним клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» (ідентифікаційний код 02005881), мотивуючи його тим, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця», яке є підприємством, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ та міст Чернівецької області, засновником якого є відповідач-1.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Судом встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав власності Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області незаконними реєстраційними діями, якими право власності на спірні земельні ділянки загальною площею 8,5806 га було зареєстровано за Чернівецькою обласною радою. В той же час, постійним користувачем таких земельних ділянок значиться Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» (ідентифікаційний код 02005881).

Відтак, з урахуванням викладеного, з огляду на предмет та підстави даного позову, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця».

Дослідивши дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи за ідентифікаційним кодом 02005881, суд встановив, що засновником Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» є Чернівецька обласна рада, що також вбачається із п. 1.3. Статуту Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця», затвердженого розпорядженням голови Чернівецької обласної ради від 20.03.2013 № 56, наданого відповідачем-1 в матеріали справи.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність залучення Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору саме на стороні відповідача-1. У зв`язку із зазначеним, суд не вбачав необхідності у залученні вказаного підприємства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Крім того, в підготовчому засіданні 19.06.2024 судом розглянуто клопотання позивача про витребування доказів, а саме: реєстраційних справ щодо нерухомого майна - спірних земельних ділянок. Представник відповідача-1 не заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 залучено Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» (ідентифікаційний код 02005881) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1. Зобов`язано позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, докази такого направлення надати до суду. Встановлено третій особі строк для подання пояснень по суті позовних вимог. Клопотання Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області про витребування доказів задоволено. Витребувано від відділу реєстрації речових прав та їх обтяжень юридичного управління Чернівецької міської ради належним чином засвідчені копії реєстраційних справ, які стосуються нерухомого майна - земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028 площею 0,1595 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 146985273225), земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014 площею 0,1189 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 146925873225), земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027 площею 0,0862 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148024573225) та земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026 площею 8,2160 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 173809573225), які надати у строк до 15.07.2024 (включно).

Підготовче засідання відкладено на 31.07.2024 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.

02.07.2024 до суду від позивача надійшли докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

08.07.2024 через відділ діловодства суду від відділу реєстрації речових прав та їх обтяжень юридичного управління Чернівецької міської ради надійшов лист про відсутність у вказаного відділу витребуваних ухвалою суду від 19.06.2024 реєстраційних справ.

11.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви.

31.07.2024 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивачем уточнено позовні вимоги шляхом доповнення їх вимогою про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок: з кадастровим номером 7322581500:03:001:0028 площею 0,1595 га; з кадастровим номером 7322581500:02:005:0014 площею 0,1189 га; з кадастровим номером 7322581500:03:001:0027 площею 0,0862 га; з кадастровим номером 7322581500:03:001:0026 площею 8,2160 га.

В підготовче засідання 31.07.2024 з`явились представники позивача та відповідача-1 в режимі відеоконференції; представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача у підготовчому засіданні надав суду пояснення щодо поданої заяви про уточнення позовних вимог, зазначив, що таку заяву слід розцінювати як заяву про збільшення позовних вимог до заяви про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 29.05.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Однак, суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.

Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Відтак, з урахуванням наведеного та пояснень представника позивача, суд ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 29.05.2024, як заяву про зміну предмета позову; прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 31.07.2024, як заяву про збільшення позовних вимог.

Відтак, судом розглядаються вимоги Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області про:

1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5593472 від 05.09.2013 та запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2373955 від 05.09.2013, поновлення запису № 2337903 від 02.09.2013, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 5506772 від 02.09.2013, де власником є Брусницька сільська рада, територіальна громада, код ЄДРПОУ: 04417441, на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028 площею 0,1595 га;

2) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5583625 від 04.09.2013 та запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2369110 від 04.09.2013 та поновлення запису № 2336976 від 02.09.2013, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 5504810 від 02.09.2013, де власником є Брусницька сільська рада, територіальна громада, код ЄДРПОУ: 04417441, на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014 площею 0,1189 га;

3) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5575258 та запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2366435 від 04.09.2013 та поновлення запису за № 2353239 від 03.09.2013, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 5545694 від 03.09.2013, де власником є Брусницька сільська рада, територіальна громада, код ЄДРПОУ: 04417441, на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027 площею 0,0862 га;

4) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6647295 від 05.10.2013 та запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2760731 від 16.09.2013, поновлення запису за № 2759200 від 02.09.2013, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 6447180 від 05.10.2013, де власником є Брусницька сільська рада, територіальна громада, код ЄДРПОУ: 04417441, на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026 площею 8,2160 га;

5) витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок: кадастровий номер 7322581500:03:001:0028 площею 0,1595 га; кадастровий номер 7322581500:02:005:0014 площею 0,1189 га; кадастровий номер 7322581500:03:001:0027 площею 0,0862 га; кадастровий номер 7322581500:03:001:0026 площею 8,2160 га.

Суд в підготовчому засіданні 31.07.2024, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 09.09.2024, встановити представнику відповідача-1 строк до 20.08.2024 для надання відзиву на заяву про уточнення позовних вимог, позивачу встановити строк до 28.08.2024 для надання відповіді на відзив.

09.08.2024 через відділ діловодства суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про уточнення позовних вимог, аналогічна тій, яка була подана до суду електронною поштою 31.07.2024 та яка прийнята судом до розгляду.

19.08.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача-1 надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог.

29.08.2024 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 09.09.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-1 в режимі відеоконференції; представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились.

У зв`язку із заявленим усно представником позивача клопотанням про оголошення перерви в підготовчому засіданні та відсутністю заперечень представника відповідача-1 щодо такого клопотання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 30.09.2024.

11.09.2024 через відділ діловодства суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, аналогічна тій, яка була подана до суду електронною поштою 09.08.2024.

В підготовче засідання 30.09.2024 з`явились представники позивача та відповідача-1 в режимі відеоконференції; представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились.

Представник позивача у підготовчому засіданні 30.09.2024 повідомила про подання через систему Електронний Суд клопотань про долучення доказів до матеріалів справи та про витребування доказів.

Суд, отримавши клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача щодо даного клопотання та заперечення представника відповідача-1, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання про долучення доказів до матеріалів справи задовольнити, долучити подані позивачем докази до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, заслухавши пояснення представника позивача та думку представника відповідача-1 щодо вказаного клопотання, суд ухвалою від 30.09.2024 витребував від Вижницької районної державної адміністрації (59200, Чернівецька область, Вижницький район, м. Вижниця, вул. Українська, буд. 88, корп. А) оригінали реєстраційних справ щодо нерухомого майна, а саме: земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028 площею 0,1595 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 146985273225), земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014 площею 0,1189 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 146925873225), земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027 площею 0,0862 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148024573225), земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026 площею 8,2160 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 173809573225), із зобов`язанням Вижницьку районну державну адміністрацію надати належним чином засвідчені копії вказаних реєстраційних справ. Встановлено строк для надання витребуваних доказів до 21.02.2024 (включно). Підготовче засідання відкладено на 04.11.2024.

21.10.2024 до суду від Вижницької районної державної адміністрації (Вижницької районної військової адміністрації) надійшов лист на виконання ухвали від 30.09.2024, у якому повідомлено, що витребувані судом реєстраційні справи знаходяться у Чернівецької районної державної адміністрації.

04.11.2024 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (реєстраційних справи щодо спірних земельних ділянок) від Чернівецької районної державної адміністрації.

В підготовче засідання 04.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-1 в режимі відеоконференції; представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились.

Представник позивача підтримала подане клопотання про витребування доказів (реєстраційних справ) від Чернівецької районної державної адміністрації. Представник відповідача-1 не заперечувала щодо задоволення вказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 клопотання позивача про витребування доказів, яке надійшло до суду 04.11.2024, задоволено. Витребувано від Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області (58001, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, місто Чернівці, вул. Стеценка Кирила, будинок 3, ідентифікаційний код 44090800) оригінали реєстраційних справ щодо нерухомого майна, а саме: земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028 площею 0,1595 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 146985273225), земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014 площею 0,1189 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 146925873225), земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027 площею 0,0862 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148024573225), земельної ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026 площею 8,2160 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 173809573225). Зобов`язано Чернівецьку районну державну адміністрацію Чернівецької області надати належним чином засвідчені копії зазначених реєстраційних справ. Встановлено строк для надання витребуваних доказів - до 26.11.2024 (включно). Підготовче засідання відкладено на 02.12.2024.

26.12.2024 до суду від Чернівецької районної державної адміністрації надійшов лист-відповідь на виконання ухвали від 04.11.2024, у якому повідомлено, що архівні справи щодо нерухомого майна с. Брусниця Кіцманського району Чернівецької області згідно з передавальними актами Кіцманської районної державної адміністрації повинні б бути передані до Вижницької районної державної адміністрації, в тому числі щодо спірних земельних ділянок.

02.12.2024 на електронну пошту суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В підготовче засідання 02.12.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-1 в режимі відеоконференції; представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість встановлення знаходження реєстраційних справ щодо спірного нерухомого майна (земельних ділянок), та вчинення судом всіх можливих заходів щодо витребування вказаних доказів за клопотаннями позивача, враховуючи відсутність у представників сторін будь-яких інших заяв/клопотань, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у даній справі та призначити розгляд справи по суті на 18.12.2024.

В судове засідання 18.12.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-1 в режимі відеоконференції; представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились.

Заслухавши в судовому засіданні 18.12.2024 пояснення представника позивача по суті заявлених позовних вимог та заперечення представника відповідача-1, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 22.01.2025.

22.01.2025 на електронну пошту суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 22.01.2025 з`явилися представники позивача та відповідача-1 в режимі відеоконференції; представники відповідача-2 та третьої особи не з`явились.

Представник позивача підтримала вимоги позовної заяви (з урахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог), просила позов задовольнити. Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову, в позові просила відмовити.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За рішенням Брусницької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 22.12.2004 № 10/23 Обласній комунальній установі «Обласна лікарня відновного лікування» (реорганізовано у Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця») в постійне користування передано земельну ділянку загальною площею 8,5806 га для розміщення комплексу лікарні та дозволено виготовити державний акт на право постійного користування землею.

На підставі вказаного рішення Брусницької сільської ради 14.01.2005 Обласній комунальній установі «Обласна лікарня відновного лікування» видано такі державні акти:

- серії ЯЯ №350047 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1189 га, кадастровий номер 7322581500:02:005:0014;

- серії ЯЯ №350045 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0862 га, кадастровий номер 7322581500:03:001:0027;

- серії ЯЯ №350046 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1595 га, кадастровий номер 7322581500:03:001:0028;

- серії ЯЯ №350044 на право постійного користування земельною ділянкою площею 8,2160 га, кадастровий номер 7322581500:03:001:0026.

02.09.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5506772, номер запису про право власності 2337903, згідно з яким на підставі закону України від 06.09.2012 № 5245-VI за Брусницькою сільською радою, Територіальною громадою, зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028, площею 0,1595 га.

02.09.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5504810, номер запису про право власності 2336976, згідно з яким на підставі закону України від 06.09.2012 № 5245-VI за Брусницькою сільською радою, Територіальною громадою, зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014, площею 0,1189 га.

03.09.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5545694, номер запису про право власності 2353239, згідно з яким на підставі закону України від 06.09.2012 № 5245-VI за Брусницькою сільською радою, Територіальною громадою, зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027, площею 0,0862 га.

05.10.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6447180, номер запису про право власності 2759200, згідно з яким на підставі закону України від 06.09.2012 № 5245-VI за Брусницькою сільською радою, Територіальною громадою, зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026, площею 8,216 га.

Звертаючись із даним позовом, позивач зазначає, що 22.12.2021 йому стало відомо про те, що власником вищевказаних земельних ділянок згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значиться Чернівецька обласна рада (код ЄДРПОУ 25081241), тоді як жодних рішень про передачу земельних ділянок відповідачу-1 не приймалось, а відтак, реєстрація права власності на земельні ділянки, які в силу положень законодавства віднесені до комунальної власності Брусницької сільської ради, є незаконною. У зв`язку з цим, позивач просить скасувати відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими право власності на земельні ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028, площею 0,1595 га, із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014, площею 0,1189 га, із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026, площею 8,216 га та із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027, площею 0,0862 га зареєстровано за відповідачем-1 та поновити відповідні записи про державну реєстрацію 2013 року, згідно з якими власником цих земельних ділянок значиться позивач. Водночас, позивач зазначає, що належним та ефективним у даному випадку способом захисту його порушених прав буде витребування з незаконного володіння відповідача-1 зазначених земельних ділянок.

Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що на спірних земельних ділянках знаходиться майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Чернівецької області (комунальна власність), балансоутримувачем якого є Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця». Відтак, за доводами відповідача-1, спірне майно правомірно зареєстровано за територіальними громадами сіл, селищ, міст Чернівецької області.

Також відповідач-1 заявив про пропуск позивачем строків позовної давності.

Відповідач-2 у поданому до суду відзиві на позовну заяву просив відмовити у позові до неналежного відповідача - державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, з тих підстав, що останнім не було порушено законних прав та інтересів позивача, жодних реєстраційних дій щодо спірних об`єктів нерухомого майна не здійснювалось.

Третя особа у своїх письмових поясненнях вказала, що Чернівецьким обласним комунальним підприємством «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» з 2013 року сплачувались податки за землю Брусницькій сільській раді.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстави набуття права власності визначені у ст. 328 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного Закону України з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного Закону № 5245-VI визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

За наведеними вище приписами законодавства право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.

Відповідно до приписів ст. 79 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частинами 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За визначенням, яке наведене у ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад.

В той же час, згідно з пунктами «а», «в» ч. 1 ст. 12 цього кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, Земельний кодекс України не відносить обласні ради до суб`єктів права комунальної власності на землі, а уповноважує їх представляти спільні земельні інтереси територіальних громад, підстави виникнення яких наведені, зокрема, в частині п`ятій статті 83 цього Кодексу за наслідками об`єднання територіальними громадами сіл, селищ, міст на договірних засадах належних їм земельних ділянок комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, до 2013 року розпорядження спірними земельними ділянками здійснювала Брусницька сільська рада. Так, у виданих Брусницькою сільською радою Кіцманського району Чернівецької області Обласній комунальній установі «Обласна лікарня відновного лікування» державних актах на право постійного користування земельними ділянками визначено їх місцезнаходження у с. Брусниця.

В той же час, за доводами відповідача-1, реєстрація речових прав на спірні земельні ділянки за Чернівецькою обласною радою відповідає законодавству, оскільки такі земельні ділянки перебували у постійному користуванні Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця», засновником якого є Чернівецька обласна рада, а майно на земельних ділянках є спільним нерухомим майном громад області.

Однак, суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства наявність на земельній ділянці нерухомого майна Чернівецької обласної ради ніяк не дає її права власності на цю ділянку.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки розташовані на території с. Брусниця Вижницького району Чернівецької області, суд доходить висновку, що ці земельні ділянки відносяться до комунальної власності територіальної громади с. Брусниця Вижницького району Чернівецької області в силу норм закону через їх територіальне розташування в межах цього населеного пункту, а тому права власності на земельні ділянки належить позивачу, як особі, яка діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади с. Брусниця Вижницького району Чернівецької області.

Цим власне і забезпечуються принципи Європейської хартії місцевого самоврядування, згідно з якими муніципальні функції здійснюються, як правило, тією владою, яка має найтісніший контакт з громадянином. Тобто, розпоряджатися землями має той, хто несе відповідальність за комплексний розвиток території, якщо за розвиток території села, селища, міста відповідає місцева рада, то і розпоряджатися землями має вона.

Так, відповідно до положень Закону № 5245-VI та на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.09.2013 № 5506772, від 02.09.2013 № 5504810, від 03.09.2013 № 5545694 та від 05.10.2013 № 6447180 було зареєстровано право власності територільної громади с. Брусниця в особі Брусницької сільської ради на спірні земельні ділянки, що вбачається із долучених до позовної заяви витягів. Однак, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2021 рік, в кожен запис про право власності на спірні земельні ділянки було внесено зміни, а саме змінено власника нерухомого майна (з позивача на відповідача-1), хоча підстави права державної реєстрації залишились ті самі.

Водночас, суд зазначає, що будь-яких рішень Брусницькою сільською радою щодо вилучення спірних земельних ділянок із власності територіальної громади та передачі їх іншим суб`єктам, або ж щодо передачі іншим органам повноважень щодо управління спірним майном, яке належить до комунальної власності Брусницької сільської ради, не приймалось.

При цьому, під час розгляду даної справи з метою повного, всебічного встановлення усіх обставин справи та перевірки доводів відповідача-1 щодо законної реєстрації за ним права комунальної власності на спірні земельні ділянки (переходу права власності), судом неодноразово витребовувались реєстраційні справи спірних об`єктів, однак жодним із органів, від яких було витребувано такі реєстраційні справи, суду їх не було надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

В даному випадку, позивач не може повноцінно здійснювати своє право власності на спірне нерухоме майно (земельні ділянки), оскільки право власності на нього зареєстровано в Державному реєстрі прав за відповідачем-1.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Як наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.6).

Таким чином, ані позовна вимога про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ані позовна вимога про скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідають належному способу захисту у цій справі.

Більше того, судом із заявлених позивачем позовних вимог встановлено, що останній просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексні номери № 5593472 від 05.09.2013, № 5583625 від 04.09.2013, № 5575258 від 04.09.2013, № 6647295 від 05.10.2013 та відповідні записи в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 2373955 від 05.09.2013, № 2369110 від 04.09.2013, № 2366435 від 04.09.2013, № 2760731 від 16.09.2013), згідно з якими зареєстровано право постійного користування Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на земельні ділянки із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028, площею 0,1595 га, із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014, площею 0,1189 га, із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026, площею 8,216 га та із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027, площею 0,0862. Однак, за цим позовом Брусницькою сільською радою не оскаржуються права користування третьої особи земельними ділянками.

З урахуванням зазначеного, не можуть бути визнані належними також вимоги позивача про поновлення записів про право власності, за якими власником спірних земельних ділянок значиться Брусницька сільська рада, територіальна громада, код ЄДРПОУ: 04417441, адже такі вимоги по суті є похідними від вимог про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відповідних записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В той же час, позивачем було заявлено також і вимогу про витребування земельних ділянок із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028, площею 0,1595 га, із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014, площею 0,1189 га, із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026, площею 8,216 га та із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027, площею 0,0862 із незаконного володіння відповідача-1, що в силу наведеної вище судової практики є належним способом захисту порушених прав позивача за даних обставин.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За умовами ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зміст приписів ст. 388 Цивільного кодексу України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387, так і ст. 388 Цивільного кодексу України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (п. 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав (пункти 10.7-10.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

Таким чином, враховуючи, що позивач у даній справі є власником спірних земельних ділянок в силу положень законодавства, який втратив можливість володіння цими земельними ділянками, а відповідач-1 є фактичним володільцем майна без відповідних правових підстав (незаконний володілець), суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги про витребування спірних земельних ділянок із незаконного володіння Чернівецької обласної ради до комунальної власності Брусницької територіальної громади в особі Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

Водночас, крім Чернівецької обласної ради, позивач визначив відповідачем також і Державного реєстратора відділу реєстрації речових прав та їх обтяжень юридичного управління Чернівецької міської ради, вимоги до якого обґрунтовано тим, державний реєстратор не мав жодних правових підстав для внесення змін до реєстру речових прав в частині зміни власника спірних земельних ділянок із Брусницької сільської ради на Чернівецьку обласну раду.

В свою чергу, суд зазначає, що оспорювані реєстраційні дії було вчинено державним реєстратором реєстраційної служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області, а тому визначення відповідачем-2 саме Державного реєстратора відділу реєстрації речових прав та їх обтяжень юридичного управління Чернівецької міської ради суд визнає безпідставним.

В будь-якому випадку, суд зазначає, що належним відповідачем у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.06.2022 у справі № 903/833/17.

Отже, оскільки спір у даній справі спрямований на захист прав та інтересів позивача як власника земельних ділянок від їх порушення з боку відповідача-1 (Чернівецької обласної ради), належним відповідачем за даним позовом є саме Чернівецька обласна рада, як суб`єкт матеріального правовідношення, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що судом визнано неналежними вимоги позивача про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відповідних записів про право власності, згідно з якими право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за відповідачем-1, у задоволенні вимог до відповідача-2 слід відмовити.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування спливу строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013).

Відповідач-1 зазначає, що оскільки спірні земельні ділянки були передані рішенням Брусницької сільської ради у постійне користування третій особі ще у 2004 році, позивач зобов`язаний був здійснювати свої повноваження, визначені нормами Земельного кодексу України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо контролю за використанням та охороною земель, а також цікавитись станом своїх майнових прав, відтак мусив знати про те, що земельні ділянки з 2013 року не перебувають у його власності. З огляду на те, що з моменту реєстрації права власності на земельні ділянки за відповідачем-1 пройшло більше 10 років, на думку Чернівецької обласної ради, позивач пропустив строк позовної давності для заявленого позову, у тому числі й за вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд зазначає, що до даного позову підлягає застосуванню строк позовної давності 3 роки (загальна позовна давність).

Так, позивач звернувся до суду із даним позовом в квітні 2024 року.

При цьому, суд також враховує, що позивач із даним позовом неодноразово звертався ще у 2022 та 2023 роках до Господарського суду Чернівецької області, однак, судом відповідні матеріали позовної заяви передавались за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, після чого останнім повертались позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

Як вказує у позові Брусницька сільська рада, про те, що право власності на спірні земельні ділянки було зареєстроване за Чернівецькою обласною радою, стало відомо 22.12.2021 із Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, позивач пояснював під час розгляду даної справи, що раніше не було підстав для перевірки відповідних відомостей в реєстрі, оскільки користувач земельними ділянками належним чином сплачував відповідні платежі (податки, збори) до відповідного місцевого бюджету. Відтак, позивач просив суд вважати поважними причини пропуску ним строку позовної давності та відновити його порушені права шляхом задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97 гс 19).

У пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50 гс 20) вказано, що питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

У пункті 122 Велика Палата Верховного Суду вказала, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128 гс 19).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення позовної давності, суд встановив, що станом на дату звернення із даним позовом вказаний строк є таким, що сплив.

Оцінивши доводи позивача, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску ним строку позовної давності, дослідивши наявні в справі матеріали, суд зазначає, що у справі одночасно наявні докази (витяги з реєстру 2013 року та Інформаційні довідки 2021 року), з яких вбачається, що за одними і тими ж рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було внесено записи про власності на земельні ділянки за різними суб`єктами, а моменту здійснення зміни власника з позивача на відповідача-1 встановити неможливо.

При цьому, суд враховує також і пояснення третьої особи, яка вказувала що з 2013 року по 2021 рік сплачувала відповідні платежі за користування земельними ділянками до бюджету Брусницької сільської ради. Жодних належних та допустимих доказів реального (фактичного) володіння відповідача-1 земельними ділянками суду не було представлено.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивач більш вірогідними доказами довів про те, що про порушення своїх прав він міг дізнатися лише у 2021 році, аніж це спростував відповідач-1.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, суд визнає поважними причини пропущення позивачем позовної давності, відтак у даному випадку порушені права позивача підлягають захисту, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Витребувати з незаконного володіння Чернівецької обласної ради (вул. Грушевського, 1, м. Чернівці, 58001; ідентифікаційний код 25081241) на користь Брусницької територіальної громади в особі Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області (вул. Буковинська, буд. 30, с. Брусниця, Вижницький район, Чернівецька область, 59350; ідентифікаційний код 04417441) земельні ділянки, які розташовані на території Брусницької сільської громади Вижницького району Чернівецької області:

із кадастровим номером 7322581500:03:001:0028 площею 0,1595 га;

із кадастровим номером 7322581500:02:005:0014 площею 0,1189 га;

із кадастровим номером 7322581500:03:001:0027 площею 0,0862 га;

із кадастровим номером 7322581500:03:001:0026 площею 8,2160 га.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Чернівецької обласної ради (вул. Грушевського, 1, м. Чернівці, 58001; ідентифікаційний код 25081241) на користь Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області (вул. Буковинська, буд. 30, с. Брусниця, Вижницький район, Чернівецька область, 59350; ідентифікаційний код 04417441) судовий збір у розмірі 12 112,00 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.02.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко