Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/14317/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/14317/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Оіл Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна»

про визнання договору недійсним

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача не з`явився

від відповідача Жаданов І.Г., ордер серії ВВ № 1044376 від 04.12.2024

СУТЬ СПОРУ:

20.11.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Оіл Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» про визнання генерального договору поставки нафтопродуктів № 15 382/223/НП/1/29 від 01.02.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в січні 2024 року на адресу позивача надійшла претензія про сплату коштів за поставлений товар за договором № 15 383/223/НП/1/29, який укладений між сторонами 01.02.2023. Однак, про існування договору позивач до надходження претензії не знав, а також позивачем було встановлено, що підпис, яким скріплений договір, не належить директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Оіл Трейд». Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання вказаного договору недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києві № 910/14317/24 від 26.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/14317/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.12.2024.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.11.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 26.11.2024 о 20:10 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.11.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 26.11.2024 о 20:10 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 12.12.2024 включно.

06.12.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що навіть якщо припустити, що мало місце не підписання позивачем спірного генерального договору поставки нафтопродуктів, то вказане призводить до його неукладеності, а не недійсності. Вказує на те, що на генеральному договорі поставки нафтопродуктів, міститься підпис та печатка ТОВ «Захід Оіл Трейд» та який виконувався позивачем до певного часу, оскільки з його боку здійснювались приймання та оплати за поставлений товар, а тому позовні вимоги є цілком необґрунтованими і у їх задоволенні має бути відмовлено. Зазначає, що позивач звернувся з цим позовом до суду після звернення відповідача із позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором.

17.12.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз для з`ясування питання чи виконано підписи, зображення яких вміщено на генеральному договорі № 15 382/223/НП/1/29 поставки нафтопродуктів від 01.02.2023 навпроти слів «від Покупця» директором ТОВ «Захід Оіл Трейд» ОСОБА_1.

Позивач у підготовче засідання 17.12.2024 не з`явився.

17.12.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З огляду на те, що предметом спору у справі є визнання недійсним договору, оскільки з боку позивача він підписаний не директором товариства, потреба у спеціальних знаннях для встановлення справжності підпису директора позивача на спірному договорі відсутня, оскільки наявні в матеріалах справи документи підтверджують вчинення позивачем ряду дій, які свідчать про виконання ним договору, а тому суд відмовляє в клопотанні позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14317/24 від 17.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/14317/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2025.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 17.12.2024 було надіслано позивачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 18.12.2024 о 23:10 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Позивач у судове засідання 21.01.2025 не з`явився.

Відповідач в судовому засіданні 21.01.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.

В судовому засіданні 21.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» (позичальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Оіл Трейд» (покупець, позивач) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 15 382/223/НП/1/29 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, далі - продукція, за цінами та в кількості відповідно до додаткових угод до цього договору (далі - додаткові угоди), що є його невід`ємною частиною та які укладаються сторонами на підставі письмових заявок покупця. Заявки покупця надаються постачальнику не пізніше 1-го робочого дня до дати відвантаження продукції. Форма заявок зазначена у додатку № 1 до цього договору. В додаткових угодах зазначаються асортимент продукції, її кількість, одиниця виміру, ціна, умови доставки, строк.

Відповідно до п. 7.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що підпис, яким скріплений генеральний договір, не належить директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Оіл Трейд», а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Водночас, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).

Настання передбачених ст. 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.

Позивач стверджує, що генеральний договір № 15 382/223/НП/1/29 від 01.02.2023 підписаний невідомою особою, а не його директором ОСОБА_1, тобто у ТОВ «Захід Оіл Трейд» було відсутнє будь-яке волевиявлення до укладення такого договору.

Однак, з наведеними твердженнями позивача суд не погоджується, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення ним дій, які свідчать про схвалення спірного договору.

Так, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду б/н від 10.10.2023 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 15 382/223/НП/1/29 від 01.02.2023, в якій сторони погодили умови поставки нафтопродуктів. Дана додаткова угода містить підпис та печатку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв згідно договору № 15 382/223/НП/1/29 від 01.02.2023 продукцію загальною вартістю 467.085,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 290000837 від 10.10.2023 та товарно-транспортною накладною № АО290000837/960 від 10.10.2023. Дані видаткова накладна та товарно-транспортна накладна містять підпис та печатку позивача.

Крім того, позивач здійснював оплату за продукцію поставлену згідно договору, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 458 від 02.10.2023 на суму 89.000,00 грн, № 459 від 04.10.2023 на суму 102.000,00 грн, № 462 від 06.10.2023 на суму 100.000,00 грн, № 463 від 09.10.2023 на суму 102.000,00 грн, № 464 від 10.10.2023 на суму 42.000,00 грн, № 482 від 16.10.2023 на суму 71.000,00 грн, № 484 від 18.10.2023 на суму 115.000,00 грн, № 485 від 19.10.2023 на суму 112.000,00 грн, № 490 від 21.10.2023 на суму 70.000,00 грн, № 491 від 23.10.2023 на суму 62.000,00 грн, № 494 від 24.10.2023 на суму 33.000,00 грн, № 499 від 26.10.2023 на суму 81.000,00 грн, № 502 від 28.10.2023 на суму 70.000,00 грн, № 509 від 30.10.2023 на суму 46.000,00 грн, № 514 від 01.11.2023 на суму 54.000,00 грн, № 515 від 02.11.2023 на суму 59.000,00 грн, № 516 від 03.11.2023 на суму 86.000,00 грн, № 528 від 09.11.2023 на суму 51.000,00 грн, № 529 від 10.11.2023 на суму 40.000,00 грн, № 530 від 13.11.2023 на суму 125.000,00 грн, № 531 від 14.11.2023 на суму 54.000,00 грн, № 532 від 15.11.2023 на суму 39.000,00 грн, № 579 від 28.11.2023 на суму 45.000,00 грн, № 649 від 06.01.2024 на суму 20.000,00 грн, № 689 від 29.01.2024 на суму 20.000,00 грн.

У призначенні платежу всіх зазначених платіжних інструкцій міститься посилання на договір № 15 382/223/НП/1/29.

Під час розгляду даної справи позивачем не було спростовано факту отримання продукції, як і не надано доказів її повернення відповідачу; не спростовано факту здійснення ним оплат.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача про те, що про існування договору позивач дізнався після отримання в січні 2024 року від відповідача претензії про сплату отриманого за договором товару.

Крім того, судом враховано, що підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Оіл Трейд» ОСОБА_1 на спірному договорі скріплено печаткою цього товариства, яка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Тому, встановивши наявність відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Оіл Трейд» на договорі, суд приходить до висновку, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки.

Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття її з володіння позивача або використання її іншою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Оіл Трейд» не надано, як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а тому відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача.

Отже, з огляду на викладене, доводи позивача про те, що спірний договір ним не укладався, суд визнає такими, що не відповідають дійсності, з огляду на встановлені судом обставини.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем жодними належними і допустимими доказами не підтверджено відсутності його наміру створити правові наслідки на момент укладення спірного договору.

Інших доказів, які б стали підставою для визнання недійсним оспорюваного договору позивачем не подано та матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним генерального договору поставки нафтопродуктів № 15 382/223/НП/1/29 від 01.02.2023 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Оіл Трейд» задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 06.02.2025.

СуддяВ.В. Сівакова