Рішення

від 04.02.2025 по справі 917/1914/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025 Справа № 917/1914/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Акціонерного товариства Полтаваобленерго, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія, м. Кременчук

про стягнення 274 222,16 грн

за участю представників:

від позивача: Штепа Д. Ю., від відповідача: Гуйван П. Д.

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Акціонерне товариство Полтаваобленерго з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія про стягнення 274 222,16 грн, з них 238 450, 34 грн інфляційних та 35771,82 грн 3% річних за несвоєчасну оплату вартості необлікованої електричної енергії, визначеної в рішенні, оформленому протоколом № 00002813 від 03.11.2020.

Відповідач у відзиві 22.11.2024 (вхід. № 15834 від 22.11.2024; а.с. 41-45) проти позову заперечує посилаючись на наступне:

- позивач не довів наявність у нього, починаючи з 10.01.21, безспірної вимоги щодо сплати 607006,72 грн, нарахованих ним за виявлене порушення ПРРЕЕ 3 листопада 2020 року, оскільки, у разі наявності спору з даного приводу встановлює судовий порядок визначення розміру реальної заборгованості по акту про порушення ПРРЕЕ;

- позивач не надав належні докази направлення відповідачу рішення комісії, оформлене протоколом;

- стягнення з боржника 3% річних та інфляції покликане забезпечити компенсаторну функцію, воно спрямоване на відшкодування реальних збитків, понесених кредитором, натомість позивач не довів понесення збитків, не навів їх обгрунтування та розмір.

Позивач у відповіді на відзив від 29.11.2024 (вхід. № 16190 від 29.11.2024; а.с. 56-60) не погоджується із твердженнями відповідача та зазначив, що:

- відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості необлікованої електричної енергії з 10.01.2021 року, оскільки мав здійснити оплату протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка, тобто до 09.01.2021;

- між сторонами укладено договір від 22.12.2016 року №729 (особовий рахунок 20400729), у п. 10 цього договору зазначено, що ТОВ «Приватбудіндустрія» знаходиться за адресою вул. 50 років СРСР, 41-А, кв.24, м. Кременчук, 39600;

- позивач направив протокол та рахунок на оплату відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу, вказану в п. 10 договору про постачання електричної енергії № 729 від 22.12.2016 року. Вказаний лист отримав керівник ТОВ «Приватбудіндустрія» 10.12.2020;

- рішеннями Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 року по справі № 917/1208/22 та від 09.01.2024 року по справі № 917/485/23 встановлено преюдиційні факти, що мають значення для справи 917/1914/24.

У запереченнях від 04.12.2025 (вхід. № 16406 від 04.12.2024; а.с. 72-77) відповідач конкретизував вказані у відзиві заперечення проти позову.

Відповідач подав заяви від 20.01.2025 (вхід. № 780 від 21.01.2025 та № 807 від 21.01.2025), в яких прохає врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2024 у справі № 914/585/22.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 (а.с. 33) цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/1914/24.

Ухвалою від 11.11.2024 (а.с. 36-37) суд відкрив провадження у справі № 917/1914/24 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду надсилалась та доставлена позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 11.11.2024, а.с. 38, 39, 40).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 11.11.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 26.11.2024 (а.с. 49) суд призначив розгляд справи у судове засідання з повідомленням сторін на 10.12.2024 о 10:00 год. Проте внаслідок оголошення повітряної тривоги у Полтавській області цього дня о 10:00 год це судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 10.12.2024 (а.с. 82) та ухвалою від 21.01.2025 (а.с. 98) суд повідомляв сторони про дати судових засідань у цій справі.

Про час і місце розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, що підтверджується доставкою ухвали від 10.12.2024 та ухвали від 21.01.2025 позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд, розпискою відповідача від 21.01.2025 (а.с.99), явкою представника позивача та представника відповідача у судове засідання 04.02.2025.

У судовому засіданні 04.02.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі № 917/1208/22 (адреса доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107215466; а.с.19-21) за позовом Акціонерного товариства Полтаваобленерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія про стягнення 607006,72 грн заборгованості за необліковану активну електричну енергію за період з 09.03.2020 до 08.09.2020, згідно з актом про порушення № 00002813 від 08.09.2020 та Протоколом засідання комісії № 00002813 з розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ та/або умов договору від 03.11.2020, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) приєдналося до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 20400729, шляхом підписання заяви - приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 729 від 22.12.2016 (особовий рахунок 20400729).

Відповідно до укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії AT «Полтаваобленерго» є Оператором системи (далі позивач), а ТОВ «Приватбудіндустрія» - Споживачем (далі відповідач).

Відносини між сторонами договору регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), Кодексом системи розподілу (далі КСР), а також Кодексом комерційного обліку електричної енергії (далі ККОЕЕ).

08.09.2020 уповноваженим представником AT «Полтаваобленерго» здійснено технічну перевірку на об`єкті, що належить ТОВ «Приватбудіндустрія» та знаходиться за адресою: вул. Великотирнівська, 218, м. Глобине, Полтавська обл., 39000 (ЕІС код точки комерційного обліку 62Z8210524895688).

Під час технічної перевірки засобів комерційного обліку вказаного об`єкта встановлено, що Споживач порушив облік електричної енергії, а саме: п. 2.3.4, п.п. 8 п. 5.5.5, п. 8.2.4, п.п. 2 п. 8.4.2 ПРРЕЕ - відсутні пломби ОСР ЖП - 0902 та ЖП - 0903, які встановлені на шафі обліку (ввідному автоматі). Ці пломби перешкоджали доступу до дооблікового ввідного автомату, який є частиною вузла обліку.

Відповідно до акта про пломбування засобів обліку електричної енергії до 1 000 В від 20.12.2018 ТОВ «Приватбудіндустрія» прийняло на відповідальне зберігання від AT «Полтаваобленерго» (на той час ПАТ «Полтаваобленерго») всі пломби зазначені в ньому, про що є підпис представника ТОВ «Приватбудіндустрія» Затинацького В. А. (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ця особа є представником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Приватбудіндустрія»).

08.09.2020 уповноваженими представниками AT «Полтаваобленерго» - провідним фахівцем групи енергоаудиту Ларіною Д. М. та фахівцем групи енергоаудиту Овчаренком В. В. у присутності особи, що допустила на територію ТОВ «Приватбудіндустрія» Кіріченка О. М., складено акт про порушення № 00002813.

Відповідно до вимог п. 8.2.5 ПРРРЕЕ в акті про порушення № 00003601 від 12.05.2021 зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення.

Факт виявлення порушення підтверджується також підписом особи, що допустила на територію ТОВ «Приватбудіндустрія» ОСОБА_1 та підписом представника основного Споживача заступника начальника філії «Глобинський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» Дюкарева В.А. в акті про порушення № 00002813 від 28.09.2020.

03.11.2020 проведено засідання комісії Глобинської філії AT «Полтаваобленерго» з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, на якому розглянуто акт про порушення № 00002813 від 08.09.2020 і встановлено факт причетності споживача - ТОВ «Приватбудіндустрія» до порушення ПРРЕЕ, а також прийнято рішення провести нарахування обсягу та вартості необлікованої активної електричної енергії згідно з п.п. 2 п. 8.4.2, п. 8.4.10 ПРРЕЕ на суму 607 006,72 грн.

Зазначене рішення оформлено Протоколом № 00002813 засідання комісії AT «Полтаваобленерго» від 03.11.2020 з розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ.

Нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, проведено відповідно до п. 8.4.7, п. 8.4.10 ПРРЕЕ та з урахуванням п.п. 2 п. 8.4.2, п.п. 1 п. 8.4.8. та п. 8.4.9ПРРЕЕ.

Обсяг необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ТОВ «Приватбудіндустрія» ПРРЕЕ становить 197 115 кВт/год на загальну суму 607 006,72 грн (з ПДВ).

Листом № 14-03/3480 від 05.11.2020 AT «Полтаваобленерго» направило на адресу ТОВ «Приватбудіндустрія» протокол та рахунок на оплату, яке відповідач отримав 10.12.2020.

Проте на день подання позовної заяви та розгляду Господарським судом Полтавської області справи № 917/1208/22 ТОВ «Приватбудіндустрія» зазначену заборгованість на користь AT «Полтаваобленерго» не сплатив.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі № 917/1208/22 суд задовольнив позовні вимоги AT «Полтаваобленерго» про стягнення з ТОВ «Приватбудіндустрія» заборгованості за необліковану активну електричну енергію в сумі 607 006,72 грн.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (адреса доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107215466) зазначене рішення набрало законної сили 29.11.2022. Відомості щодо його апеляційного оскарження у цьому Реєстрі відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Заборгованість у загальному розмірі 607 006,72 грн ТОВ «Приватбудіндустрія» перед АТ «Полтаваобленерго» за необліковану електричну енергію по акту про порушення №00002813 від 08.09.2020р. та протоколу засідання комісії по розгляду акту про порушення № 00002813 від 03.11.2020 року, а також обставини її виникнення встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.02.2022 по справі № 917/1208/22.

Зазначена заборгованість була стягнута з ТОВ «Приватбудіндустрія» та перерахована АТ «Полтаваобленерго» приватним виконавцем Лукмасло Т. Ю. 28.12.2022 року в сумі 616 343,98 грн (з них 607 006,72 грн боргу та 9337,26 грн витрати зі сплати судового збору), що підтверджується платіжним дорученням № 7933 від 28.12.2022 (а.с.22).

Позивач у відповіді на відзив повідомив, що у провадженні Господарського суду Полтавської області була справа № 917/485/23 за позовом ТОВ «Приватбудіндустрія» до АТ «Полтаваобленерго» про скасування рішення комісії, оформленого протоколом № 00002813 від 03.11.2020 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 року у справі № 917/485/23 (адреса доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116381991) у позові відмовлено.

При цьому у рішенні від 09.01.2024 року у справі № 917/485/23 суд прийшов до висновку, що відповідачем дотримано порядок проведення перевірки та фіксації порушення позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії та в подальшому прийняття рішення про донарахування плати за необліковану електричну енергію, а позивачем не спростовано обставин, встановлених в Акті про порушення та не доведено відсутність порушення позивачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, що стало підставою для донарахування йому вартості необлікованої електричної енергії.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 (доступ в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117619919) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Приватбудіндустрія" на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 04.04.2024 (адреса доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118197745) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбудіндустрія" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 917/485/23

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (адреса доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116381991) рішення Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23 набрало законної сили 13.03.2024.

Позивач у позові вказує, що ТОВ «Приватбудіндустрія» прострочило виконання зобов`язання по оплаті необлікованої електричної енергії, в зв`язку з чим позивач заявив вимоги про стягнення 238 450, 34 грн інфляційних та 35771,82 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 10.01.2021 року по 27.12.2022 року на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст. 193 ГКУ суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 77 Закону України Про ринок електричної енергії зазначено, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 72 частини першої статті 1 Закону встановлено, що регулятор - це Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону, постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 затверджено Кодекс систем розподілу (далі - КСР); постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ); постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 затверджено Кодекс комерційного обліку електричної енергії (далі - ККО), дані нормативні акти регулюють основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними.

Відповідно до п.8.2.5. ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил.

Відповідно до п. 8.2.6. ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.

Відповідно до п.8.2.6 ПРРЕЕ у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі № 917/1208/22, яке набрало законної сили, суд встановив наступні обставини:

- на підставі п. 8.2.5. ПРРЕЕ, представники АТ «Полтаваобленерго» склали Акт про порушення від 08.09.2020 року №00002813, де зазначено, що під час технічної перевірки засобів комерційного обліку на об`єкті, що належить ТОВ «Приватбудіндустрія» та знаходиться за адресою: вул. Великотирнівська, 218, м. Глобине, Полтавська обл., 39000 (ЕІС код точки комерційного обліку 62Z8210524895688), встановлено, що споживач порушив облік електричної енергії, а саме: п. 2.3.4, п.п. 8 п. 5.5.5, п. 8.2.4, п.п. 2 п. 8.4.2 ПРРЕЕ - відсутні пломби ОСР ЖП - 0902 та ЖП - 0903, які встановлені на шафі обліку (ввідному автоматі); ці пломби перешкоджали доступу до дооблікового ввідного автомату, який є частиною вузла обліку;

- 03.11.2020 року Комісія з розгляду актів про порушення споживачем ПРРЕЕ, розглянула Акт про порушення №00002813 від 08.09.2020 року з додатками, та встановила факт причетності споживача - ТОВ «Приватбудіндустрія» до порушення ПРРЕЕ та умов договору та визначила обсяг та вартість необлікованої електричної енергії, який становить 197 115 кВт/год на загальну суму 607 006,72 грн (з ПДВ);

- рішення засідання комісії АТ «Полтаваобленерго» по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ оформлено протоколом №00002813 від 03.11.2020 року;

- листом №14-03/3480 від 05.11.2020 року АТ «Полтаваобленерго» направлено на адресу споживача протокол та рахунок на оплату 607 006,72 грн, які були отримані відповідачем 10.12.2020 року.

Вказані обставини також були встановлені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23, яке набрало законної сили

Отже, на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України вказані обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи 917/1914/24, оскільки у цій. справі, беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 5.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов Договору.

Пунктом 8.2.7. ПРРЕЕ визначено, що кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи.

Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 року у справі № 917/1208/22 встановлено: «Обсяг необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ТОВ «Приватбудіндустрія» ПРРЕЕ становить 197 115 кВт/год на загальну суму 607 006,72 грн (з ПДВ).

Листом № 14-03/3480 від 05.11.2020 АТ «Полтаваобленерго» направило на адресу ТОВ «Приватбудіндустрія» протокол та рахунок на оплату, яке відповідач отримав 10.12.2020 року».

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 року у справі № 917/485/23 встановлено: «Листом № 14-03/3480 від 05.11.2020 AT "Полтаваобленерго" направило на адресу ТОВ "Приватбудіндустрія" (м. Кременчук, вул. 50 років СРСР,41А,кв. 24) протокол та рахунок на оплату, який відповідач отримав 10.12.2020, що підтверджується поштовим повідомленням та підписом у ньому керівника позивача Сухорук».

Відповідач у відзиві на позов та у запереченні відхиляє позовні вимоги. зокрема з тих підстав, що позивач не надав належні докази направлення відповідачу рішення комісії та рахунку на оплату, оскільки юридичною адресою ТОВ «Приватбудіндустрія» є 39602 Полтавська область м. Кременчук вул. Велика набережна, 9, кв. 10, а із наданого до справи позивачем доказу копії рекомендованого повідомлення видно, що відправлення було надіслано на адресу м. Кременчук, вул. 50-річчя СРСР, 41А, кв. 24. У заяві-приєднанні до договору від 1 січня 2019 р., підписаної ТОВ «Приватбудіндустрія», зазначена адреса споживача: м. Глобине, вул. Володимирівська, 218. На думку відповідача, факти, встановлені у рішенні по справі № № 917/1208/22, мають бути переглянуті, оскільки відповідач не барв участі у її розгляді.

Також у заяві від 20.01.2025 (а.с.94-97) відповідач прохає врахувати правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2024 у справі № 914/585/22 щодо преюдиційності.

Заперечення відповідача щодо фактів отримання рахунку, встановлених у рішеннях суду у справах № 917/1208/22 та № 917/485/23, суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

За ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 75, 76 постанови Верховного Суду від 02.10.2022 року у справі №140/6115/21 суд зазначив: Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту).

У постанові від 03.07.2018 року Великої палати Верховного суду по справі № 12-144гс18 суд вказав, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Роз`яснюючи свою позицію, суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій за наслідками аналізу ухвалених рішень у справі № 922/646/17 встановили, що у вказаній справі не досліджувались обставини визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом № 1 від 12 січня 2015 року, а лише встановлювались підстави виплати дивідендів з огляду на неналежним чином засвідчену копію протоколу, який не визнаний доказом проведення загальних зборів і прийняття ними рішень, в той час як оригінал протоколу учасниками справи не надавався. Про даний факт зазначено судами у мотивувальній частині рішення у рамках встановлення обставин, що входили до кола доказування предмета спору, що розглядався.

Посилаючись на частину сьому статті 75 ГПК України, якою передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, суди попередніх інстанцій вказали, що надана оцінка матеріалів іншої справи не є преюдиціальним фактом у даній справі, та підставно відмовили у задоволенні позову, поданого на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки дивіденди виплачені учасникам справи на підставі рішення загальних зборів.

У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, Суд навів висновок, за яким звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19, від 07.02.2023 у справі № 905/125/20.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Вказане також зазначено й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2023 року у cправі № 902/670/22 (висновки якої прохає врахувати відповідач у відзиві та у запереченні).

Суд також враховує правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2024 у справі № 914/585/22 щодо преюдиційності (на який посилається відповідач у заяві від 20.01.2025):

« 5.28. Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

5.29. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

5.30. У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.

5.31. Отже, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

5.32. Крім того, колегія суддів зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22.

Відповідач заперечує направлення та вручення відповідачу рішення комісії та рахунку на оплату, оскільки із наданого до справи позивачем доказу копії рекомендованого повідомлення (а.с.18 на звороті) видно, що відправлення було надіслано на адресу м. Кременчук, вул. 50-річчя СРСР, 41А, кв. 24, а юридичною адресою ТОВ «Приватбудіндустрія» є 39602 Полтавська область м. Кременчук вул. Велика набережна, 9, кв. 10.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 року у справі № 917/1208/22 за позовом АТ «Полтаваобленерго» до ТОВ «Приватбудіндустрія» про стягнення вартості необлікованої електричної енергії встановлено: «Листом № 14-03/3480 від 05.11.2020 АТ «Полтаваобленерго» направило на адресу ТОВ «Приватбудіндустрія» протокол та рахунок на оплату, яке відповідач отримав 10.12.2020 року».

Відповідач заперечує прийняття цього факту як преюдиційного, оскільки він не приймав участь у розгляді справи № 917/1208/22.

Проте, у справі № 917/485/23 за позовом ТОВ «Приватбудіндустрія» до АТ «Полтаваобленерго» рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 року зокрема встановлено: «Листом № 14-03/3480 від 05.11.2020 AT "Полтаваобленерго" направило на адресу ТОВ "Приватбудіндустрія" (м. Кременчук, вул. 50 років СРСР,41А,кв. 24) протокол та рахунок на оплату, який відповідач отримав 10.12.2020, що підтверджується поштовим повідомленням та підписом у ньому керівника позивача Сухорук».

Поштове повідомлення з таким же змістом надано до справи № 917/1914/24 рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 року

Суд враховує, що ТОВ «Приватбудіндустрія» приймав участь у розгляді справи № 917/485/23 як позивач. Тому обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23, про направлення відповідачу протоколу та рахунку на оплату, який відповідач отримав 10.12.2020, є преюдиційними у справі № 917/1914/24 та не підлягають повторному доказуванню відповідно до ст. 75 ГПК України.

Також суду зазначає, що у пунктах 75, 76 постанови Верховного Суду від 02.10.2022 року у справі №140/6115/21 Суд зазначив: інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази.

У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 Суд вказав, що для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

У п. 5.32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений від 18.06.2024 у справі № 914/585/22 (на яку посилається відповідач у заяві від 20.01.2025), колегія суддів зазначила, що для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 викладено правовий висновок про те, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Відповідач не надав жодного доказу в спростування факту вручення йому вказаних протоколу та рахунку, які були встановлені у судових рішеннях у справі № 917/1208/22 та у справі № 917/485/23.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Приватбудіндустрія» є Сухорук О. А.

Саме така особа вказана у поштовому рекомендованому повідомленні (а.с.18 на звороті) як отримувач відправлення, адресованого ТОВ «Приватбудіндустрія».

У рішенні Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 року у справі № 917/1208/22 та у рішенні Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 у справі № 917/485/23 суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 приєдналося до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 20400729, шляхом підписання заяви - приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 729 від 22.12.2016 (особовий рахунок НОМЕР_1 ).

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (які є загальнодоступними) первісною адресою місцезнаходження ТОВ «Приватбудіндустрія» було м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, буд. 41А, кв. 24.

До відповіді на відзив позивач надав договір про постачання електричної енергії № 729 (особовий рахунок 20400729) від 22.12.2016 року, укладений між АТ «Полтаваобленерго» та ТОВ «Приватбудіндустрія» (а.с.65-68). У п. 10 цього договору зазначена адреса ТОВ «Приватбудіндустрія» - вул. 50 років СРСР, 41-А, кв.24, м. Кременчук, 39600. Під вказаною адресою в договорі стоїть підпис директора ТОВ «Приватбудіндустрія» О.А. Сухорук.

Отже, відповідач під час укладення договору визначив адресу, за якою буде відбуватися листування щодо питань, які виникатимуть в процесі виконання умов договору сторонами.

Доказів повідомлення позивача про зміну своєї адреси відповідач суду не надав.

У заяві-приєднанні до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії відповідач не вказав іншої адреси свого місцезнаходження.

Відповідач у відзиві вказує, що у заяві-приєднанні вказано місцезнаходження струмоприймачів відповідача - вул. Володимирівська 218, м. Глобине. Проте суд приймає до уваги, що відповідач не зазначав цю адресу як свою адресу для листування.

Відповідач жодним доказами не спростував встановлених у вказаних рішеннях суду у справі № 917/1208/22 та у справі № 917/485/23 фактів, що «Листом № 14-03/3480 від 05.11.2020 АТ «Полтаваобленерго» направило на адресу ТОВ «Приватбудіндустрія» протокол та рахунок на оплату, яке відповідач отримав 10.12.2020 року».

Відповідач у відзиві також заперечує період прострочення, вказуючи, що законність нарахувань за протоколом енергокомпанії можуть виникати: за позовом оператора ринку про стягнення нарахованих сум; або за позовом споживача про визнання недійсним рішення Обленерго, оформленого протоколом комісії щодо нарахування. На думку відповідача згідно з п. 8.2.7 ПРРЕЕ обов`язок оплати виникає після розгляду відповідного спору судом.

Проте ці заперечення суд визнає необґрунтованими з таких підстав.

Суд зазначає, що у Правилах користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕКП від 31.07.1996 року № 28, було положення про те, що споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Проте вказані Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕКП від 31.07.1996 року № 28, втратили чинність 11.06.2018 року у зв`язку з набранням чинності Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312.

Тобто на дату прийняття рішення комісії АТ «Полтаваобленерго» по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ оформлено протоколом №00002813 від 03.11.2020 року, діяли Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, які не містять вказаних відповідачем положень.

У абзаці третьому п. 8.2.7 ПРРЕЕ вказано, що у разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії.

Факт безоблікового споживання електричної енергії відповідачем та правильність визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії у сумі 607006,72 грн підтверджені у рішеннях суду у справі № 917/1208/22 та у справі № 917/485/23.

Пунктом 8.2.7. ПРРЕЕ визначено, що споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Саме в цей період у відповідача виникло зобов`язання оплатити вартість необліковану електричну енергію.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17. Проте ця постанова була прийнята за результатами розгляду спору між електропостачальною організацією та споживачем, спірні відносини між якими регулювалися Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕКП від 31.07.1996 року № 28, які втратили чинність 11.06.2018 року у зв`язку з набранням чинності Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312. Тому, висновки, які зазначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у справі 917/1914/24 оскільки стосуються норм права, які на момент виникнення спору втратили свою чинність.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Регламентоване законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор має право вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 15.08.2019 у справі № 905/1758/18 та враховується судом при вирішенні цієї справи.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення 35 771,82 грн - 3% річних та 238 450,34 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.01.2021 по 27.12.2022 (розрахунок ціни позову наведений у позовній заяві, а.с. 3).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У рішеннях Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 по справі № 917/1208/22 та від 09.01.2024 у справі № 917/485/23 встановлено, що відповідач 10.12.2020 отримав протокол та рахунок.

Отже, за положеннями п. 8.2.7 ПРРЕЕ відповідач мав сплатити заборгованість протягом 30 днів, цей строк закінчується 09.01.2021.

Оскільки 09.01.2021 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно останнім днем виконання зобов`язання є 11.01.2021 (понеділок), а початком прострочення є 12.01.2021 року.

Як встановив суд, позивач неправильно визначив початок періоду нарахування річних та інфляційних (з 10.01.2021), що призвело до завищення суми річних, заявлених до стягнення, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 35 672,04 грн - 3% річних, нарахованих за період з 12.01.2021 по 27.12.2022. В іншій частині вимог про стягнення річних суд відмовляє як необґрунтованих.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 238 450,34 грн, суд встановив, що розмір інфляційних не перевищує розрахованому судом за період з 12.01.2021 по 27.12.2022 та підлягає задоволенню.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 35 672,04 грн - 3% річних та 238 450,34 грн інфляційних втрат.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подання цього позову позивач сплатив 3290,66 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1055360 від 19.04.2024 (а.с. 6). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 22.04.2024 (а.с. 34).

Оскільки позовна заява у цій справі подана в електронній формі через систему Електронний суд, то враховуються положення ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, де встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В позовній заяві позивач прохав стягнути з відповідача 274 222,16 грн.

З цих вимог судовий збір належить сплачувати в сумі 3290,66 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд визнав правомірними вимоги про стягнення 274 122,38 грн (35 672,04 грн 3% річних та 238 450,34 грн інфляційних втрат).

Отже, витрати по сплаті судового збору, що покладаються на відповідача, в розмірі 3289,47 грн.

Позивач у позові заявив до відшкодування витрати на професійну правову допомогу у цій справі, орієнтовний розмір яких визначив в сумі 27422,22 грн. У судовому засіданні 04.02.2025 позивач повідомив, що відповідні розрахунки розміру судових витрат, разом з необхідними доказами будуть подані після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідач у відзиві заявив до відшкодування витрати на професійну правову допомогу у цій справі, орієнтовний розмір яких визначив в сумі 30000,00 грн та вказав, що відповідні розрахунки розміру судових витрат, разом з необхідними доказами будуть подані після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач має право звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія (вул. Велика Набережна, буд. 9, кв. 10, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 33434992) на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 00131819) 35672 грн 04 коп. - 3% річних, 238450 грн 34 коп. втрат від інфляції, 3289 грн 47 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 06.02.2025.

Суддя Т. М. Безрук