Рішення

від 18.02.2025 по справі 917/1914/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2025 Справа № 917/1914/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства Полтаваобленерго

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі

за позовною заявою Акціонерного товариства Полтаваобленерго, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія, м. Кременчук

про стягнення 274 222,16 грн

за участю представників:

від позивача: Штепа Д. Ю., від відповідача: Гуйван П. Д.

встановив:

Акціонерне товариство Полтаваобленерго подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цій справі у відповідності до п. 8 ст. 129 ГПК України, в якій прохає стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія 27420,00 грн витрат на професійну правову допомогу (а.с.124-126).

Відповідач подав відповідь на заяву (вхід. №2130 від 17.02.2025), в якій заперечує проти стягнення судових витрат, прохає зменшити їх розмір, а також прохає постановити окрему ухвалу щодо позивача.

Ухвалою від 11.02.2025 (а.с. 137) суд призначив вказану заяву до розгляду у судове засідання на 18.02.2025.

Про судове засідання та розгляд заяви учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 11.02.2025про доставку ухвали від 11.02.2025 по системі Електронний суд позивачу, представнику позивача та відповідачу (а.с. 138, 139, 140), явкою представників позивача та відповідача у судове засідання 18.02.2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У судовому засіданні 18.02.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

До Господарського суду Полтавської області звернулось Акціонерне товариство Полтаваобленерго з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія про стягнення 274 222,16 грн, з них 238 450, 34 грн інфляційних та 35 771,82 грн 3% річних за несвоєчасну оплату вартості необлікованої електричної енергії, визначеної в рішенні, оформленому протоколом № 00002813 від 03.11.2020.

Ухвалою від 11.11.2024 (а.с. 36-37) суд відкрив провадження у справі № 917/1914/24 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За клопотанням відповідача (а.с.45) суд ухвалою від 26.11.2024 призначив розгляд справи у судове засідання (а.с.49).

Господарський суд Полтавської області за результатом розгляду справи № 917/1914/24 прийняв рішення від 04.02.2025 (а.с. 106-120) про задоволення позову частково; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія (ідентифікаційний код 33434992) на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго (ідентифікаційний код 00131819) 35672 грн 04 коп. - 3% річних, 238450 грн 34 коп. втрат від інфляції, 3289 грн 47 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Позивач у позові заявив до відшкодування витрати на професійну правову допомогу у цій справі в сумі 27422,22 грн та прохав стягнути їх з відповідача. У судовому засіданні 04.02.2025 позивач повідомив, що відповідні розрахунки розміру судових витрат, разом з необхідними доказами будуть подані після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цій справі у відповідності до п. 8 ст. 129 ГПК України, в якій прохає стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія 27420,00 грн витрат на професійну правову допомогу (а.с.124-126).

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В ч. 1 - ч. 3 ст. 124 ГПК України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 2, ч.4 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи надані: копія договору про надання професійної правничої допомоги № 5085 від 01.11.2024, укладений між позивачем (клієнтом) та Адвокатським бюро «Дмитра Штепи» (а.с. 130-133), акт від 04.02.2024 про прийняття-передачу наданої правничої допомоги відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 5085 від 01.11.2024 (а.с. 133), розрахунок судових витрат (а.с.134) та ордер на надання правничої допомоги 01.11.2024 (а.с. 7).

Право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Штепою Дмитром Юрійовичем підтверджено свідоцтвом від 26.07.2022 (а.с. 32).

У договорі № 5085 від 01.11.2024 його сторони погодили наступні положення:

- предметом договору є надання професійної правничої допомоги АТ «Полтаваобленерго» у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія (код ЄДРПОУ 33434992) заборгованості зі сплати інфляційних втрат, 3% річних у загальному розмірі 274 222,16 грн. за несвоєчасну оплату вартості необлікованої електричної енергії, нарахованої згідно рішення комісії Глобинської філії АТ «Полтаваобленерго» по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ оформленого протоколом №00002813 від 03.11.2020 року (п. 1.1 Договору);

- безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Штепа Дмитро Юрійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 26 липня 2022 року № 11 (п. 2.3 Договору);

- ціну договору визначає розмір гонорару за надані послуги з правничої допомоги, який становить 10% від розміру позовних вимог, тобто 27 420,00 грн без ПДВ (п. 4.1 Договору);

- оплата послуг здійснюється протягом 10 днів після набрання рішенням суду законної сили, за яким досягнуто позитивного результату для клієнта (п. 4.3 Договору);

- дія договору припиняється 31.12.2025 року (п. 6.1 Договору).

Сторони підписали акт від 04.02.2024 про прийняття-передачу наданої правничої допомоги відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 5085 від 01.11.2024 (а.с. 133), в якому підтвердили виконання адвокатом Штепою Д. Ю. договору та надання правової допомоги на суму 27 420,00 грн.

На підставі вказаного позивач заявив до відшкодування 27420,00 грн витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Відповідач у відповіді на заяву (вхід. №2130 від 17.02.2025) заперечує проти стягнення судових витрат, прохає зменшити їх розмір, а також прохає постановити окрему ухвалу щодо позивача.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне:

- адвокат Штепа Д., який у цьому процесі представляє інтереси АТ «Полтаваобленерго», є штатним працівником АТ «Полтаваобленерго» на посаді юрисконсульта; майже вся діяльність з участі адвоката у судовому процесі у справі № 917/1914/24 була проведена поза межами дії договору № 5085 від 1.11.24 року та в межах дії трудового договору. Отже додаткових витрат на виконання умов договору № 5085, які б не охоплювалися дією існуючого трудового договору, позивач у даній справі не поніс;

- до заяви має бути доданий детальний опис робіт чи послуг, наданих адвокатом, чого позивач не зробив ні в розрахунку, ані в акті прийняття-передачі; позивач у заяві про розподіл судових витрат не надав детальний розрахунок понесених витрат, що усуває можливість їх відшкодування;

- акт передачі-прийняття послуг датований 4 лютого 2024 року, тоді як він зроблений на виконання договору від 1.11.24 року;

- документи, які, зокрема, обгрунтовують наявність самої основної заборгованості ТОВ «Приватбудіндустрія» були в розпорядженні Штепи Д. ще з 2020 року, які він тоді ж проаналізував і використовував, будучи представником АТ «Полтаваобленерго» в суді у справах № 917/1208/22 та № 917/485/23

- вказана сума витрат в розмірі 27420 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності, обґрунтованості та необхідності) розумності їх розміру (розмір гонорару є завищеним); розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/1914/24 підлягає зменшенню до 2000 грн.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, про те що вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

В п. 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначити розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (п. 5.37 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

У цій справі у договорі № 5085 від 01.11.2024 його сторони погодили, що розмір гонорару за надані послуги з правничої допомоги, який становить 10% від розміру позовних вимог, тобто 27 420,00 грн без ПДВ (п. 4.1 Договору).

Тобто сторони встановили фіксований розмір гонорару.

Щодо заперечень відповідача щодо недостатньої деталізації робіт, виконаних адвокатом, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Відповідач зауважив щодо невідповідності дати акту від 04.02.2024 про прийняття-передачу наданої правничої допомоги відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 5085 від 01.11.2024 (а.с. 133). В судовому засіданні представник позивача пояснив це опискою в даті року, який правильно слід вважати 2025, та заявив усну заяву про наявність такої описки.

При цьому вказана описка у даті акту не впливає на вирішення питання щодо відшкодування судових витрат на послуги адвоката, оскільки вартість цих послуг сторони встановили у договорі у фіксованому розмірі 27420,00 грн.

Відповідач заперечує проти відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки Штепа Д. Ю. на час представлення інтересів у суді був у трудових відносинах з АТ «Полтаваобленерго».

Проте доказів в підтвердження вказаних обставин відповідач суду не надав, і матеріали справи таких доказів не містять.

Натомість, Штепа Д. Ю. представляв інтереси позивача у Господарському суд Полтавської області на підставі ордеру на надання правничої допомоги, виданим Адвокатським бюро «Дмитра Штепи» 01.11.2024 (а.с. 7).

У договорі про надання професійної правничої допомоги № 5085 від 01.11.2024, укладеного між позивачем (клієнтом) та Адвокатським бюро «Дмитра Штепи» (а.с. 130-133), вказано, що безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Штепа Дмитро Юрійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 26 липня 2022 року № 11 (п. 2.3 Договору);

Право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Штепою Дмитром Юрійовичем підтверджено свідоцтвом від 26.07.2022 (а.с. 32).

Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом позивачу правничої допомоги, а саме адвокат склав позовну заяву та подав її до суду, склав розрахунок заборгованості, підготовив відповідь на відзив, приймав участь у судовому засідання 04.02.2025, отримував процесуальні документи суду у своєму електронному кабінеті в системі «Електронний суд».

Отже, у цій справі Штепа Д. Ю. представляв інтереси позивача саме як адвокат на підставі ордеру та договору про надання професійної правничої допомоги № 5085 від 01.11.2024.

Відповідач у відзиві зазначає, що вказана сума витрат в розмірі 27420 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності, обґрунтованості та необхідності) розумності їх розміру (розмір гонорару є завищеним); розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/1914/24 підлягає зменшенню до 2000 грн.

Проте визначена відповідачем сума 2000,00 грн також є заниженою та неспіврозмірною із проведеною адвокатом роботою. При цьому суд приймає до уваги, що відповідач у відзиві на позов заявляв свої судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Виходячи із змісту статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) (п. 5.40 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

Як вже було зазначено вище, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням від 04.02.2025 суд позовні вимоги задовольнив частково. Відповідно, правомірна сума витрат на правничу допомогу становить 27 412,23 грн.

Суд, беручи до уваги заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також зважаючи на предмет спору (стягнення інфляційних та річних), малозначність справи, наявні в матеріалах справи заяви по суті спору, їх зміст, тривалість розгляду справи, вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та розумним на суму 7000,00 грн.

Сума витрат на правничу допомогу, понесених Акціонерним товариством «Полтаваобленерго», підлягає відшкодуванню Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватбудіндустрія» в розмірі 7 000,00 грн.

Отже, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.

Суд відхиляє клопотання відповідача про винесення окремої ухвали, оскільки не вбачає підстав для її ухвалення.

Керуючись статтями 232, 233, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Акціонерного товариства Полтаваобленерго задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбудіндустрія (вул. Велика Набережна, буд. 9, кв. 10, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 33434992) на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 00131819) 7000 грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині заявлених Акціонерним товариством Полтаваобленерго до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного додаткового рішення: 21.02.2025.

Суддя Т. М. Безрук