Рішення

від 31.01.2025 по справі 922/4426/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2025м. ХарківСправа № 922/4426/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Ваго", м.Чугуїв Харківської області про стягнення 3 764,69 грн. за участю представників:

від позивача: Іванцов Д.В.

від відповідача: Ігнатенко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Ваго" (надалі - відповідач) про стягнення 10764,69грн., з яких: 7000,00грн. основного боргу, 1774,15грн. пені, 326,79грн. 3% річних, 683,75грн. індексу інфляції, 980,00грн. штрафу.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення оплати за договором про забезпечення пропускного режиму №8 від 28.12.2020.

Ухвалою від 16.12.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

В той же час, учасники справи скористалися своїм правом на подання наступних заяв по суті справи та заяви з процесуальних питань:

- 25.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про стягнення судових витрат в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність заборгованості за договором про забезпечення пропускного режиму №8 від 28.12.2020, а також на неправомірне застосування позивачем штрафних санкцій;

- 25.12.2024 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він на підставі статті 46 ГПК України просив закрити провадження в частині стягнення 7000,00грн. основного боргу;

- 27.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він з доводами відповідача не погодився та наполягав на правомірності своїх позовних вимог;

- 01.01.2025 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому він навів додаткові аргументи на підтвердження своєї правової позиції;

- 06.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копій актів приймання-надання послуг за договором №8 від 28.12.2020 про забезпечення пропускного режиму за травень-червень 2023 року.

В ухвалі від 09.01.2025 у даній справі суд звернув увагу сторін на невідповідність поданих ними заяв вимогам процесуального законодавства, а саме:

- відповідач звертаючись до суду з відзивом та запереченням на відповідь на відзив всупереч вимогам ч. 6 ст. 6 ГПК України не виконав свій обов`язок щодо реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами;

- позивач у заяві про зменшення позовних вимог фактично просив закрити провадження у справі в частині стягнення 7000,00грн. основного боргу у зв`язку з його добровільним погашенням відповідачем після відкриття провадження у даній справі. Отже позивачу слід уточнити яке саме клопотання він ставить на розгляд суду - про часткове закриття провадження у справі або про зменшення розміру позовних вимог;

- позивач у клопотанні про долучення доказів не навів обґрунтування неможливості їх подання у встановлений процесуальним законодавством строк з причин, що не залежали від нього, що не відповідає приписам ч.8 ст.80 ГПК України.

У зв`язку з цим, з метою надання сторонам можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами з обов`язковим дотриманням вимог процесуального законодавства, суд в ухвалі від 09.01.2025 визнав за необхідне за власною ініціативою призначити дану справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 31.01.2025.

15.01.2025 від відповідача надійшла заява, в якій він повідомив про те, що з моменту відкриття провадження у справі він намагався виконати свій обов`язок щодо реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, однак через проблеми з реєстрами це зробити було не можливо. Лише 13.01.2025 такий електронний кабінет вдалося зареєструвати. У зв`язку з цим відповідач просить розгляд справи проводити з урахуванням всіх документів по суті справи, які були подані з боку представника відповідача та з урахуванням доказів, доданих до них.

Розглянувши вказані доводи відповідача, суд вважає їх такими, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного виконання відповідачем свого обов`язку з реєстрації електронного кабінету, передбаченого ч.6 ст.6 ГПК України, а тому вважає за необхідне прийняти та долучити подані ним заяви по суті справи та заяву про стягнення судових витрат в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.

16.01.2025 від позивача надійшла заява, в якій він уточнив, що у зв`язку з частковим погашенням відповідачем спірної заборгованості він зменшує свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача: пеню в розмірі 1774,15 грн., 3% річних в розмірі 326,79грн., індекс інфляції в розмірі 683,75грн., штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості на суму 980грн.

Суд зазначає, що пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 46 ГПК України встановлено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Враховуючи те, що вищевказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вищевказаним вимогам процесуального законодавства, суд вважає за можливе її задовольнити.

У зв`язку з цим, у даній справі розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 3764,69грн.

Крім того, у вищевказаній заяві позивач зазначив, що надані ним разом із клопотанням про долучення доказів від 06.01.2025 додаткові докази були подані з пропуском встановленого строку через те, що на даний час бухгалтерський та юридичний відділи ДП "ХЕМЗ" знаходяться не на території підприємства. Через часті повітряні тривоги та ракетну небезпеку підприємство задля збереження документів, тримає їх більшу частину в іншому, безпечнішому, місці. Це впливає на час надходження потрібного документа для конкретної справи. І саме через це позивач не зміг одразу подати всі потрібні документи в позові.

У зв`язку з цим суд зазначає, що згідно з ч. ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Розглянувши наведені позивачем доводи та обставини, суд дійшов висновку, що вони підтверджують наявність об`єктивних та поважних причин, через які додаткові докази не були подані у встановлений ч.2 ст.80 ГПК України строк. У зв`язку з цим, суд приймає та долучає до справи надані позивачем копії актів приймання-надання послуг за договором №8 від 28.12.2020 про забезпечення пропускного режиму за травень-червень 2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2025 підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти вимог позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

28 грудня 2020 року між позивачем, як Стороною 1, та відповідачем, як Стороною 2, укладено договір про забезпечення пропускного режиму №8 (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався: організувати безперебійну роботу контрольно-пропускного пункту розташованого за адресою - місто Харків, проспект Московський (теперішня назва - Героїв Харкова), 199, організувати санкціонований прохід співробітників і відвідувачів, ввезення/вивезення продукції і матеріальних цінностей, запобігання безконтрольного проникнення сторонніх осіб і транспортних засобів на територію та в окремі будівлі (приміщення), що є у власності Сторін, надати консультації щодо організації пропускного режиму, а відповідач зобов`язався завчасно надавати перелік працівників, відвідувачів та автотранспорту для доступу на територію, надати зразки супровідних документів та зразки підписів матеріально-відповідальних осіб, під час виконання умов договору враховувати положення інструкції з пропускного режиму затвердженої на ДП "ХЕМЗ", своєчасно проводити оплату за договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 15.12.2021) щомісячно з 01.01.2022 сума оплати за договором встановлена за згодою Сторін та складає 3500,00 грн., крім того ПДВ - 583,33 грн. Всього з ПДВ: 3500,00грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору плата переховується Стороною-2 на розрахунковий рахунок Сторони-1 щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо внесення оплати виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з оплати послуг, наданих позивачем у травні та червні 2023 року в загальному розмірі 7000,00грн.

У зв`язку з цим 15.07.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію з проханням виконати зобов`язання та погасити заборгованість.

Дана претензія залишена відповідачем без реагування, заборгованість не сплачена.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 7000,00грн. основного боргу, 1774,15грн. пені, 326,79грн. 3% річних, 683,75грн. індексу інфляції, 980,00грн. штрафу.

Проте, оскільки після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив оплату за Договором на загальну суму 7000,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1823 від 20.12.2024 та №1824 від 23.12.2024, позивач зменшив розмір своїх позовних вимог на суму основного боргу.

Внаслідок зменшення позивачем розміру позовних вимог у даній справі судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 1774,15грн. пені, 326,79грн. 3% річних, 683,75грн. індексу інфляції, 980,00грн. штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що за умовами Договору позивач у травні-червні 2023 року надав відповідачу послуги по забезпеченню пропускного режиму на загальну суму 7000,00грн. Факт надання цих послуг підтверджується наданими позивачем актами приймання-надання послуг від 31.05.2023 та від 30.06.2023, які підписані обома сторонами без будь-яких зауважень. Відповідач надання йому послуг за Договором у вказаному періоді також не заперечує.

Відповідно до умов пункту 3.2 Договору відповідач повинен був оплатити надані у вказаному періоді послуги наступним чином:

- за послуги, надані у травні 2023 року, відповідач мав сплатити 3500,00грн. не пізніше 15.06.2023;

- за послуги, надані у червні 2023 року, відповідач мав сплатити 3500,00грн. не пізніше 15.07.2023.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази своєчасної оплати послуг, наданих за Договором у травні-червні 2023 року.

Лише після відкриття провадження у даній справі відповідач на підставі акту звіряння взаєморозрахунків за Договором станом на 23.12.2024 здійснив погашення заборгованості в загальному розмірі 7000,00грн. шляхом здійснення наступних платежів: 3500,00грн. за платіжною інструкцією №1823 від 20.12.2024 та 3500,00грн. за платіжною інструкцією №1824 від 23.12.2024.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, оскільки відповідач виконав своє зобов`язання з порушенням передбачених п.3.2 Договору строків, його слід вважати таким, що порушив своє договірне зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 1774,15 грн. за період 16.05.2023-16.11.2023, а також 3% річних в розмірі 326,79грн. та індекс інфляції в розмірі 683,75грн., які нараховані за період 16.05.2023-03.12.2024.

Крім того, відповідачем на підставі ч.2 ст.231 ГК України застосовано штраф у розмірі 980,00грн.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, а також підстави для їх нарахування, суд визнав позовні вимоги про їх стягнення такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Слід зазначити, що позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас слід наголосити, що наведена норма ч.2 ст.231 ГК України підлягає застосуванню лише в тому випадку, коли інший порядок застосування штрафних санкцій та їх розміри не передбачені умовами відповідного договору, щодо якого допущено порушення господарського зобов`язання.

Так, у даному випадку сторони в пункті 3.3 Договору передбачили, що плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, перераховується на розрахунковий рахунок Сторони-1 в тому числі з індексацією за кожний день прострочення, включаючи день оплати, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних.

Отже у спірних правовідносинах сторони узгодили, що відповідач за невиконання свого зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг має нести відповідальність лише у вигляді сплати суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. При цьому додаткового стягнення з відповідача штрафу за вказане порушення його зобов`язання умови Договору не передбачають.

У зв`язку з цим, вимога позивача про стягнення 980,00грн. штрафу задоволенню не підлягає, оскільки підстави для його застосування відсутні.

Фактично позивач має право на стягнення з відповідача лише суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, про що він обґрунтовано зазначає у позовній заяві та доданих до неї розрахунках.

В той же час, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, суд встановив, що він здійснений з неправильним визначенням періоду прострочення.

Так, позивач нарахував суму пені за період з 16.05.2023 по 16.11.2023, виходячи з суми заборгованості в розмірі 7000,00грн. Однак таке нарахування є помилковим, оскільки станом на 16.05.2023 відповідачем не було допущено прострочення з оплати послуг ані за травень, ані за червень 2023 року, а починаючи з 16.06.2023 і до 15.07.2023 (включно) розмір заборгованості складав лише 3500,00грн.

У зв`язку з цим, суд відмовляє в стягненні пені, нарахованої на суму заборгованості за травень 2023 року в розмірі 3500,00грн. за період з 16.05.2023 по 15.06.2023, а також на суму заборгованості за червень 2023 року в розмірі 3500,00грн. за період з 16.05.2023 по 15.07.2023.

З урахуванням викладено, до стягнення підлягає сума пені в розмірі 1123,45грн., що складається з:

- 633,64 грн. пені, нарахованої за прострочення оплати послуг, наданих у травні 2023 року, на суму 3500,00грн. за період з 16.06.2023 по 16.11.2023;

- 489,81 грн. пені, нарахованої за прострочення оплати послуг, наданих у червні 2023 року, на суму 3500,00грн. за період з 16.07.2023 по 16.11.2023.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Як зазначалося вище, положення частини 2 статті 625 ЦК України та умови п.3.3 Договору передбачають нарахування відповідачу 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення.

Проте, здійснюючи нарахування цих сум, відповідач допустив аналогічну помилку при визначенні дати початку прострочення та суми заборгованості.

У зв`язку з цим, суд відмовляє в стягненні 3% річних та індексу інфляції, нарахованих на суму заборгованості за травень 2023 року в розмірі 3500,00грн. за період з 16.05.2023 по 15.06.2023, а також на суму заборгованості за червень 2023 року в розмірі 3500,00грн. за період з 16.05.2023 по 15.07.2023.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 3% річних в розмірі 299,79грн., що складається з:

- 154,21 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення оплати послуг, наданих у травні 2023 року, на суму 3500,00грн. за період з 16.06.2023 по 03.12.2024;

- 145,58 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення оплати послуг, наданих у червні 2023 року, на суму 3500,00грн. за період з 16.07.2023 по 03.12.2024.

Також, за розрахунком суду сума індексу інфляції за допущене відповідачем прострочення дорівнює 791,04 грн., що складається з:

- 383,80 грн. індексу інфляції, нарахованого за прострочення оплати послуг, наданих у травні 2023 року, на суму 3500,00грн. за період з 16.06.2023 по 03.12.2024;

- 407,24 грн. індексу інфляції, нарахованого за прострочення оплати послуг, наданих у червні 2023 року, на суму 3500,00грн. за період з 16.07.2023 по 03.12.2024.

Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення суму індексу інфляції у меншому розмірі (683,75грн.), суд, виходячи з неможливості виходу за межі позовних вимог (ч.2 ст.237 ГПК України), задовольняє вимоги про стягнення суми індексу інфляції в розмірі, що визначений позивачем - 683,75грн.

Щодо заперечень відповідача проти позову в частині недоведеності існування заборгованості за травень-червень 2023 року суд зазначає, що всупереч вимогам пункту 3 частини 3 статті 2, частини 3 статті 13, статтей 74, 76, 77 ГПК України відповідач не надав суду будь-яких доказів здійснення своєчасної оплати.

В той же час, за наявного у справі Акту звіряння взаєморозрахунків за Договором станом на 23.12.2024, який підписано обома сторонами вбачається наступне.

На початок 2024 року у відповідача існувала заборгованість в розмірі 10500,00грн. (початкове сальдо) і в подальшому позивачем було нараховано 11 щомісячних платежів за січень-листопад 2024 року на загальну суму 38500,00грн.

При цьому відповідач у 2024 році здійснив 14 платежів по 3500,00грн. кожний, що відповідає оплаті послуг за 11 місяців 2024 року (січень-листопад) на загальну суму 38500,00грн. та ще 3 платежі в загальному розмірі 10500,00грн. за минулий період до 2024 року. У тому числі відповідач здійснив останні 2 платежі 20.12.2024 та 23.12.2024 вже після повної оплати послуг, що надавалися у 2024 році, тобто ці платежі не стосувалися погашення поточної заборгованості, про що вказує відповідач.

Внаслідок проведення всіх вищевказаних платежів у відповідача відсутня як заборгованість, так і переплата за Договором, оскільки кінцеве сальдо складає 0,00грн.

Таким чином, з аналізу даного Акту звіряння взаєморозрахунків можна зробити висновок, що у відповідача станом на момент подання позову уданій справі існувала заборгованість в розмірі 7000,00грн., що відповідає вартості послуг за Договором за 2 місяці, тобто за травень та червень 2023 року. І ця заборгованість була погашена лише наприкінці грудня 2023 року.

Стосовно посилань відповідача на пропуск позивачем позовної давності за вимогами про стягнення неустойки.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Як зазначалося вище, порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати послуг, наданих у травні 2023 року, почалося з 16.06.2023, а щодо оплати послуг, наданих у червні 2023 року - з 16.07.2023. Отже річний строк позовної давності спливає 16.06.2024 та 16.07.2024, відповідно.

В той же час, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, оскільки позивача звернувся з позовом у даній справі 11.12.2024, тобто в період дії воєнного стану, перебіг вищевказаного річного строку позовної давності щодо його вимог про стягнення пені було зупинено.

З урахуванням викладеного позивач не може вважатися таким, що пропустив строк позовної давності, а тому вищевказані заперечення відповідача є необґрунтованими.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Ваго" (63503, Харківська обл., м.Чугуїв, вул.Харківська, буд.127, офіс 654, код 37565481) на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м.Харків, пр.Героїв Харкова (колишня назва - Московський), будинок 199, код 05405575) 1123,45грн. пені, 299,79грн. 3% річних, 683,75грн. індексу інфляції, 1694,69грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "05" лютого 2025 р.

СуддяМ.В. Калантай