Ухвала

від 05.02.2025 по справі 215/6697/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/817/25 Справа № 215/6697/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

засудженого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2024 року,якою відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи «Криворізька УВП (№3)» стосовно засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -

ВСТАНОВИЛА:

З ухвали суду вбачається, щоначальник ДУ «Криворізька УВП (№ 3)» звернувся до суду із заявою про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.

Ухвалою судувідмовлено взадоволеннізаяви.Своєрішення судмотивував тим,що відсутні підстави для застосування умовно-дострокового звільнення ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та звільнити ОСОБА_8 від подальшого відбування покарання. Зазначає, що суд не повністю з`ясував фактичні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, на які ДУ «Криворізька УВП (№3)» посилалась в обґрунтування подання. Вважає, що ОСОБА_8 довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці. Звертає увагу, що сам по собі факт звернення ДУ «Криворізька УВП (№3)» з поданням до суду вже свідчить про те, що засуджений довів своє виправлення установі, у якій відбуває покарання, та довіру до нього. Наголошує, що аналіз матеріалів, наданих начальником установи вказує на стійкі зміни особи засудженого протягом всього відбування покарання в напрямку виправлення. Вказує, що суд безпідставно послався на попередні судимості ОСОБА_8 , оскільки даний факт не може враховуватись під час вирішення питання умовно-дострокового звільнення. Зауважує, що звільнення ОСОБА_8 є умовним, і останній і надалі буде перебувати під наглядом уповноважених державних органів та виконуватиме обов`язки покладені на нього чинним законодавством.

Заслухавши доповідача, доводи захисника та засудженого, який підтримав апеляційну скаргу захисника, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 537 КПК Українипід час виконання вироків суд, визначений частиною другоюстатті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно зі ст. 50,65 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з положеннямист. 81 КК Україниособу може бути умовно-достроково звільнено від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув визначений законом строк покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не меншедвох третин строкупокарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Слід зазначити, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари, ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 засуджений 16.08.2022 року вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, за вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.07.2022 р., до відбуття 4 роки 2 місяці позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 19.09.2022 р.

Початок строку відбування покарання визначено як 28.12.2021 р., кінець строку 28.02.2026 р.

ОСОБА_8 за власним бажанням, на підставі поданої ним заяви, залишений в ДУ «Криворізька УВП (№3)» для виконання роботи з господарського обслуговування слідчого ізолятора та був переведений до відділення соціально-психологічної служби установи для подальшого відбування покарання. В подальшому був працевлаштований на посаду підсобного робітника. Під час відбування покарання залучався до виконання робіт з благоустрою установи, прибирання території, до робіт із заготівлі та забезпечення продуктами, садівництва, вирощування квітів та овочів на території установи. ОСОБА_8 був заохочений два рази, стягнення до нього не застосовувалися, характеризується позитивно, у взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконує їх законні вимоги, дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується в побуті та при виконанні дорученої роботи; здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням. Засуджений підтримує стосунки зі своїми рідними, отримує посилки та передачі, використовує право на телефонні дзвінки. Після звільнення має намір працевлаштуватися за спеціальністю.

Згідно з довідкою про заохочення та стягнення від 16.10.2024 р. засуджений ОСОБА_8 має два заохочення, стягнень не має.

Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 , останній довів своє виправлення та має бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Станом на 18.11.2024 р. невідбутий строк покарання складає 1 рік 03 місяці 10 днів.

Апеляційним судом враховується не тільки факт відбуття засудженим певноїчастини покарання, а й тяжкість і характер вчиненого ним злочину, поведінка засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.

Тому, головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи. Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.

Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого ст. 81 КК України, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.

Апеляційним судом враховується не тільки факт відбуття засудженим певноїчастини покарання, а й тяжкість і характер вчинених ним злочинів, поведінку засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також відомості про особу засудженого, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання засудженим, є недоцільним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.404, 407, 419, 537КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2024 року,якою відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи «Криворізька УВП (№3)» стосовно засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді