Ухвала

від 31.01.2025 по справі 947/3688/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/3688/25

Провадження № 1-кс/947/1730/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2025 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , в режимі відеоконференції за участю прокурора ОСОБА_3 , представника особи щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024001600000039 від 19.12.2024,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, детективи відділу детективів із розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованою групою осіб, Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024001600000039 від 19.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.199, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204 КК України, за фактами незаконного виготовлення підакцизної продукції, а також вчинення невстановленими особами виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена група осіб за попередньою змовою запровадила злочинну схему із виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку.

Крім того, невстановлені особи організували незаконне виготовлення підакцизної продукції тютюнових виробів на території Тернопільської та Чернівецької областей, які в подальшому збувають оптовими партіями на території України.

Згідно з Податковим кодексом України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до ст.226 Податкового кодексу України встановлено,

що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв

і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Крім того, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Крім цього під час слідства встановлено, що ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з іншими невстановленими особами використовують підроблені марки акцизного податку під час незаконного виготовлення підакцизної продукції, зокрема тютюнових виробів, на території Тернопільської та Чернівецької областей, які в подальшому збувають оптовими партіями на території України. Так, незаконно виготовлена тютюнова продукція, для придання їй вигляду законного походження, обклеюється підробленими марками акцизного податку.

Відповідно до п.п. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платниками податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Згідно з п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

Згідно з п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

При цьому, п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України передбачено, що до підакцизних товарів належать, зокрема, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; тютюнова сировина, тютюнові відходи.

Відповідно до п. 216.1 ст. 216 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених устаттях 225та229цього Кодексу.

За змістом пункту 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» до неякісної та небезпечної продукції, серед іншого, належить:

(а) продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей;

(б) продукція, яка не відповідає обов`язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров`я людини, майна і довкілля;

(в) продукція, під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) до змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомлятися;

(г) продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції.

Таким чином, відповідна продукція не може бути введена в обіг на митній території України та підлягає конфіскації та знищенню.

Так, відповідно до рапорту працівників Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, 23.01.2025 року отримано інформацію, що знаряддя кримінального правопорушення та майно, яке здобуте у результаті його вчинення, зберігається у транспортному засобі Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, майно, що знаходиться в автомобілі, може бути знищене.

Враховуючи вищевикладене встановлено, що для незаконного транспортування, а також зберігання підакцизної продукції фігурантами кримінального провадження використовується транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI д.н.з. НОМЕР_1 , в якому міститься незаконно виготовлена підакцизна продукція (тютюнові вироби), у зв`язку з чим майно яке знаходиться у вказаному автомобілі має значення у кримінальному провадженні для доказування вини осіб причетних до протиправної діяльності, та може бути знищене, або вивезене з метою приховування злочинної діяльності, у зв`язку з тим, що особи, які причетні до протиправної діяльності мають зв`язки у державних органах влади та правоохоронних органах, та можуть бути завчасно повідомлені про проведення слідчих (розшукових) дій.

З метою недопущення втрати доказів та врятування майна, яке має значення у кримінальному провадженні виникла необхідність у проникненні до транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI д.н.з. НОМЕР_1 .

З метою врятування майна, яке має вагоме значення для досудового розслідування та може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, у порядку ст.ст.233, 234 КПК України, як невідкладний випадок проведено обшук транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI д.н.з. НОМЕР_1 , під час проведення якого встановлено, що в даному транспортному засобі знаходиться незаконно виготовлена тютюнова продукція без марок акцизного податку.

Так, у період у період з 21:03 год. по 22:39 год. 23.01.2025 проведено обшук транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: Чернівецька обл., м.Чернівці, просп.Ентузіастів,5, за результатами проведення якого виявлено та вилучено тютюнові вироби марки «Kent CRYSTAL» без марок акцизного податку загальною кількістю 28000 пачок.

24.01.2025 на підставі ст. 98 КПК України детективом БЕБ винесено постанову про визначення вищезазначеного майна речовими доказами та приєднано до кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав просив задовольнити, посилаючись на доводи викладені письмово. Окремо додав, що відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС ДСР НП України ОСОБА_7 встановлено особу, що причетна до протиправної діяльності пов`язаної з незаконним виготовленням та збутом підакцизних товарів ОСОБА_5 , який використовує транспортний засіб марки Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 .

Представник особи щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту адвокат ОСОБА_4 на електронну адресу суду направив письмові заперечення, доводи викладені в яких підтримав в судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на вилучений транспортний засіб, посилаючись на його необґрунтованість, не відповідність вимогам КПК України. Зазначив, що власник автомобіля ОСОБА_6 не має відношення до кримінального провадження та до вилучених в транспортному засобі тютюнових виробів, вказаний автомобіль останній надав в тимчасове користування знайомому на ім`я ОСОБА_8 , для перевезення невідомого йому габаритного вантажу з мста до села. Зауважив, що автомобіль ОСОБА_6 не має жодного значення для кримінального провадження, не є засобом вчинення злочину та не відповідає вимогам встановленим ст.98 КПК України. Просив не позбавляти власника права користування зазначеним транспортним засобом.

Вивчивши клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, письмові заперечення адвоката ОСОБА_4 , вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що вилучене майно є предметами,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дій,використовувалося,як засібвчинення злочинута містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою детектива про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно може свідчити про незаконний збут, незаконно виготовлених підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей, зокрема великої кількості немаркованих марками акцизного податку тютюнових виробів, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.199, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204 КК України.

Доводи представника власника майна адвоката ОСОБА_4 що автомобіль ОСОБА_6 жодним чином не відноситься до предмету досудового розслідування кримінального провадження, потребують докладної перевірки з боку сторони обвинувачення.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що вилучений стороною обвинувачення під час проведення обшуку транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 , в якому знаходилися тютюнові вироби марки «Kent CRYSTAL» без марок акцизного податку загальною кількістю 28000 пачок, міг використовуватися як засіб вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.2 ст.199, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Необхідність накладення арешту на зазначений транспортний засіб в частині заборони користування зазначеним транспортним засобом обумовлений певним ризиком його сховання або розукомплектування, або передачі в користування іншій особі, перетину кордону, що може призвести до його втрати в якості речового доказу.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024001600000039 від 19.12.2024 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучено 23.01.2025 року в ході проведення обшуку автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI д.н.з. НОМЕР_1 який був проведений у період з 21:03 год. по 22:39 год. 23.01.2025 за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці,

просп. Ентузіастів, 5, а саме:

-тютюнові вироби марки «Kent CRYSTAL» без марок акцизного податку загальною кількістю 28000 пачок;

-транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI д.н.з. НОМЕР_1 ,

шляхом заборони будь-кому відчужувати, розпоряджатися та користуватися будь-кому до скасування арешту у встановленому КПК України.

Виконання ухвали покласти на уповновноваженого детектива, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024001600000039 від 19.12.2024 р.

Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1