Ухвала

від 06.02.2025 по справі 509/644/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 509/644/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі заяву старшого державного виконавця Саратського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про роз`яснення рішення суду, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.09.2023 р., в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовлено.

Постановою ОАС від 09.04.2024 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.09.2023 р. скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, що підлягав сплаті за подачу позову у сумі 1073,60 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610,40 грн.

Крім цього, ухвалою ОАС від 05.11.2024 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз?яснення постанови ОАС від 09.04.2024 р. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.09.2023 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

27.01.2025 р. до Овідіопольського райсуду Одеської області звернулась старший державний виконавець Саратського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мандражи О. з заявою, в якій, на підставі ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» просила суд, роз?яснити рішення Овідіопольського райсуду Одеської області № 509/644/23 від 14.06.2024 р., а саме, з якого періоду потрібно нараховувати заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини з посиланням на клопотання стягувача ОСОБА_1 від 23.01.2025 р., в якому останній вважає, що заборгованість по сплаті аліментів з ОСОБА_2 потрібно нараховувати з дня пред?явлення позову до суду, тобто з 21.02.2023 р.

В судове засідання як державний виконавець, так і стягувач та боржниця не з?явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, телефонограмами на особисті мобільні телефонні номери, причини неявки не повідомили, заяв про проведення судового засідання за їх відсутності суду не надали, що згідно із ст. 271 ЦПК України не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення (а.с. 194).

Дослідивши матеріали цивільної справи та заяви про роз`яснення рішення суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України«Про міжнароднеприватне право»,законів України,що визначаютьособливості розглядуокремих категорійсправ,а такожміжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Якщоміжнародним договором,згода наобов`язковість якогонадана ВерховноюРадою України,передбачено іншіправила,ніж встановленіцим Кодексом,застосовуються правиламіжнародного договоруУкраїни. Провадженняв цивільнихсправах здійснюєтьсявідповідно дозаконів,чинних начас вчиненняокремих процесуальнихдій,розгляду івирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

У відповідності до ч. 16 ст. 7 ЦПК України, судове рішення (повне або скорочене), ухвалене у відкритому судовому засіданні, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

Приписами ст.10ЦПК Українипередбачено,що судпри розглядісправи керуєтьсяпринципом верховенстваправа. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України,законів України,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законамиУкраїни. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950року іпротоколи донеї,згоду наобов`язковість якихнадано ВерховноюРадою України,та практикуЄвропейського судуз правлюдини якджерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 18ЦПК Українивстановлює,що судовірішення,що набрализаконної сили,обов`язкові длявсіх органівдержавної владиі органівмісцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягаютьвиконанню навсій територіїУкраїни,а увипадках,встановлених міжнароднимидоговорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,-і заїї межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно ізст.271ЦПК України,за заявоюучасників справи,державного виконавця,приватного виконавцясуд роз`яснюєсудове рішення,яке набралозаконної сили,не змінюючизмісту судовогорішення. Поданнязаяви пророз`яснення судовогорішення допускається,якщо судоверішення щене виконанеабо незакінчився строк,протягом якогорішення можебути пред`явленедо примусовоговиконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Уряди європейських держав, що є однодумцями і мають спільну спадщину політичних традицій, ідеалів, свободи і верховенства права, задля того, щоб зробити перші кроки для забезпечення колективного гарантування певних прав, проголошених у Загальній декларації, домовилися про таке:

Стаття 1. Зобов`язання поважати права людини. Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 6. Право на справедливий суд :

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…

Стаття 13. Право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру та закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги : вимога «змагальності процесу відповідно до ст. 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути проінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною в ході розгляду справи», право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (справа Екбані проти Швеції від 26.05.1988 р. № заяви 10563/83 п.п. 24-33), право на ефективну участь (справа Т. та V. Проти Сполученого Королівства від 16.12.1999 р. № заяв 24724/94 та 24888/94, п.п. 83-89).

Отже, стаття 6 ЄКПЛ головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність судового рішення, прийнятого національними судами (справа Каралевічус проти Литви від 06.06.2002 р. № заяви 53254/99).

У справі«Горнсбі проти Греції»від 19.03.1997 р. - Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Право на виконання рішення, яке виніс суд є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати судове рішення (п. 40) рішення.

Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Слід зауважити, що у справі«Півень проти України»- Суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання3. Суд дійшов висновку щодо відсутності в законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що згідно із п. 1 ст. 6 ЄКПЛ та усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 ЄКПЛ зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України») 58 рішення від 10.02.2010 р.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Суд встановив, що рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.09.2023 р., в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовлено.

Постановою ОАС від 09.04.2024 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.09.2023 р. скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, що підлягав сплаті за подачу позову у сумі 1073,60 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610,40 грн. (а.с. 104-109,159-161).

Крім цього, ухвалою ОАС від 05.11.2024 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз?яснення постанови ОАС від 09.04.2024 р. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.09.2023 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини (а.с. 183-184).

В своїй заяві від 27.01.2025 р., старший державний виконавець Саратського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мандражи О. на підставі ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» просила суд, роз?яснити рішення Овідіопольського райсуду Одеської області № 509/644/23 від 14.06.2024 р., а саме, з якого періоду потрібно нараховувати заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини з посиланням на клопотання стягувача ОСОБА_1 від 23.01.2025 р., в якому останній вважає, що заборгованість по сплаті аліментів з ОСОБА_2 потрібно нараховувати з дня пред?явлення позову до суду, тобто з 21.02.2023 р.

Суд звертає увагу державного виконавця на те, що будь-якого рішення, яке просить ро?яснити державний виконавець під № 509/644/23 від 14.06.2024 р. Овідіопольським райсудом Одеської області не ухвалювалось, натомість був виданий виконавчий лист під вказаним номером та датою на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 09.04.2024 р. (а.с. 200).

Згідно із ст. 271 ЦПК України судовий наказ не підлягає роз?ясненню.

Також, суд зауважує, що постановою ОАС від 09.04.2024 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.09.2023 р. скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі1/6частини зусіх видівїї заробітку(доходу),але неменше 50%прожиткового мінімумудля дитинивідповідного вікудо досягненнядитиною повноліття,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,стягнуто з ОСОБА_2 на користьдержави судовийзбір,що підлягавсплаті заподачу позовуу сумі1073,60грн.та судовийзбір заподання апеляційноїскарги всумі 1610,40грн.

По-перше, Овідіопольський райсуд Одеської області, як суд першої інстанції позбавлений процесуальної можливості роз?яснювати постанову суду вищої інстанції (ОАС), якою було повністю скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення.

По-друге, відмовляючи стягувачу (заявнику) ОСОБА_1 у роз?ясненні своєї постанови від 09.04.2024 р., в мотивувальній частині ухвали від 05.11.2024 р., колегія суддів ОАС окремо звернула увагу заявника ОСОБА_1 на зміст ч. 1 ст. 79 СК України, відповідно до якої аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, а тому порушені заявником питання стосуються роз?яснення порядку та способу виконання постанови ОАС від 09.04.2024 р., у зв?язку з чим, до них не може бути застосовано механізм, визначений ст. 271 ЦПК України. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що вказане судове рішення від 09.04.2024 р. є зрозумілим і таким, що не припускає різного тлумачення, не встановлено обставин, що утруднюють його виконання, яке є цілком зрозумілим та роз?ясненню не підлягає, відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення вказаної заяви про роз?яснення судового рішення по справі № 509/644/23.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви старшого державного виконавця Саратського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мандражи О. про роз`яснення рішення суду з підстав, описаних вище.

Керуючись ст. 271 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви старшого державного виконавця Саратського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про роз`яснення рішення суду відмовити.

Ухвала можебути оскарженадо Одеськогоапеляційного судучерез Овідіопольськийрайонний судшляхом подачів 15-деннийстрок апеляційноїскарги здня їїпроголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 06.02.2025 р.

Суддя Гандзій Д.М.