Постанова

від 06.02.2025 по справі 139/700/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/700/24

Провадження № 22-ц/801/289/2025

Категорія: 22

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 рокуСправа № 139/700/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Вендичанська селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Тучинської Н. В. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про стягнення витрат на поліпшення земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договорукупівлі-продажувід 07жовтня 2020року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 за 40000 грн., яка розташована натериторії Вендичанськоїселищної радиМогилів-Подільськогорайону Вінницькоїобласті

Ділянка була непридатна до використання, у зв`язку із чим позивачем було проведено роботи із покращення земельної ділянки, а саме корчування кущів та ліквідація ярка. Вартість таких землевпорядних робіт склала 49 788 грн.

31 грудня 2022 року на підставі договору оренди землі ОСОБА_1 передав в оренду Приватному підприємству «Влад» земельну ділянку площею 42 га, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 10 квітня 2023 року вказана земельна ділянка була витребувана від ОСОБА_1 як добросовісного набувача у комунальну власність Вендичанської селищної ради. Такого висновку суд дійшов, оскільки ОСОБА_2 порушив законодавство, повторно скориставшись правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

31 липня 2024 року позивач із ТОВ «Екперт ІН» уклав договір про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, за результатами проведення якої було встановлено її вартість у розмірі 184600 грн.

Позивач звертався до Вендичанської селищної ради щодо відшкодування здійснених витрат на поліпшення майна, однак отримав відмову.

Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просив суд стягнути з Вендичанської селищної ради на його користь понесені ним витрати на поліпшення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300, як витребувана у комунальну власність Вендичанської селищної ради, у розмірі 49788 грн, а також судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, та витрат на послуги експертної установи у розмірі 4000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції встановив, що роботи, які ОСОБА_1 з 24 травня до 05 червня 2021 року провів на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300, можна вважати поліпшенням земельної ділянки.

Водночас суд зробив висновок, що доказів того, чи забезпечили проведені на земельній ділянці роботи (поліпшення) приріст її ринкової вартості, позивач не надав. Адже із поданого позивачем Звіту про експертну грошову оцінку слідує, що питання приросту ринкової вартості земельної ділянки з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 за рахунок поліпшення, оцінювачем не здійснювалося. У цьому ж Звіті зазначено, що збільшення ринкової вартості землі є наслідком об`єктивних причин загальнодержавна тенденція до зростання вартості землі, а також «через війну вартість землі змінюється залежно від географії».

Надані ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог договір про надання послуг екскаватора від 24 травня 2020 року, акти прийому-передачі виконаних робіт, платіжні доручення на суму 49 788 гривень є лише доказом понесених витрат. В той же час, за положенням ч. 4 ст. 390 ЦК України, до відшкодування підлягають не витрати на поліпшення майна, а сума, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення.

За встановлених обставин справи, норм матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів, які ОСОБА_1 витратив на поліпшення земельної ділянки, оскільки позивач не довів, що саме проведені ним поліпшення земельної ділянки призвели до збільшення її ринкової вартості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Шемета Т. М., Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2025 року справу призначено до розгляду на 06 лютого 2025 року в порядку письмового провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

Також позивач зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки. Призначення у справі експертизи, на думку позивача, є недоцільним і є затягуванням судового розгляду.

Суд, установивши факт неможливості застосування положення ч. 4 ст. 390 ЦК України, мав би застосувати положення ст. 22 ЦК України, якою передбачено порядок відшкодування збитків особі у результаті порушення її цивільного права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

07 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 (а. с. 78-79).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 227248323 цього ж дня право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 (а. с. 80).

Для використання земельної ділянки за цільовим призначенням ОСОБА_1 організував проведення робіт з освоєння земельної ділянки. Зокрема, як слідує із договору про надання послуг екскаватора від 24 травня 2021 року та акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по договору від 24 травня 2021 року, на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 було здійснено її очищення від рослинності (кущів і дерев), переміщено ґрунт із найвищих місць у яр. На проведення таких робіт, спрямованих на освоєння земельної ділянки, ОСОБА_1 витратив 49 788 грн, що стверджується копіями платіжних доручень про перерахування коштів виконавцю з надання послуг екскаватора (а. с. 6-13).

31 грудня 2022 року на підставі договору оренди землі ОСОБА_1 передав, вказану земельну ділянку в оренду Приватному підприємству «Влад» (а. с. 81-83).

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 10 квітня 2023 року, яке набрало законної сили 31 серпня 2023 року, було задоволено позов Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 та ПП «Влад», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки.

Витребувано у ОСОБА_1 в комунальну власність Вендичанської селищної ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.

Витребувано у ПП «Влад» в комунальну власність Вендичанської селищної ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.

При цьомусудом буловстановлено,що наказГоловного управлінняДержгеокадастру уВінницькій області№ 895-УБДвід 15вересня 2020року,яким безоплатнонадано ізземель державноївласності увласність ОСОБА_2 земельну ділянкуз кадастровимномером 0522884600:10:003:0300для веденняособистого селянськогогосподарства єнезаконним,а томуця земельнаділянка підлягаєвитребуванню яку ОСОБА_1 , як у добросовісного набувача на користь держави, так і в ПП «Влад», який орендує спірну ділянку (а. с. 84-92).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 вересня 2023 року на підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду у справі № 139/123/23 від 10 квітня 2023 року право власності на земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 зареєстровано за Вендичанською селищною радою Могилів-Подільського району Вінницької області (а. с. 5).

Як видно зі звіту про експертну грошову оцінку ТОВ «Експерт ІН» від 01 серпня 2024 року, складеного на підставі договору №VR240731-002 від 31 липня 2024 року, ринкова вартість земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 станом на 01 серпня 2024 року становить 184600 грн (а. с. 19-69).

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з Вендичанської селищної ради на його користь понесені ним витрати у розмірі 49788 грн на поліпшення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300, яка за рішенням суду витребувана у нього як у добросовісного набувача у комунальну власність Вендичанської селищної ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 390 ЦК Українидобросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Тобто, добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Під поліпшенням слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості майна.

Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна.

Зокрема визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню, необхідно виходити з суми, на яку збільшилась вартість майна, або часу з якого майно підлягало поверненню та вартості необхідних витрат на його утримання та збереження, які вимушений здійснити добросовісний володілець починаючи з цього часу.

З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що проведені ОСОБА_1 роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300, можна вважати поліпшенням земельної ділянки, які неможливо відокремити, що не заперечується сторонами.

Водночас позивач помилково просив суд стягнути з Вендичанської селищної ради понесені ним витрати на поліпшення майна у розмірі 49788 грн, що суперечить положенням ч. 4 ст. 390 ЦК України, відповідно до якої відшкодуванню підлягають не витрати на поліпшення майна, а сума, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення.

Із матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 була придбана ОСОБА_1 у ОСОБА_2 за ціною 40000 грн.

Відповідно до наданого позивачем звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки ринкова вартість вказаної земельної ділянки становить 184600 грн.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, зі змісту звіту вбачається, що для визначення ринкової вартості земельної ділянки було застосовано метод зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок. При цьому методичний підхід, що ґрунтується на врахуванні витрат на земельні поліпшення, при грошовій оцінці земельної ділянки з кадастровим номером 0522884600:10:003:0300 не застосовувався.

Окрім того апеляційний суд звертає увагу на те, що оцінювачем була визначена ринкова вартість вказаної земельної ділянки станом на 01 серпня 2024 року, у той час як рішення про її витребування у позивача на користь органу місцевого самоврядування набуло законної сили 13 серпня 2023 року.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не довів розміру суми відшкодування, на яку збільшилася вартість земельної ділянки після поліпшення, та яка відповідно підлягає стягненню з відповідача на його користь, а надані позивачем на підтвердження понесених витрат докази щодо проведення робіт із поліпшення на земельній ділянці є лише доказом понесених витрат.

Слушними є висновки місцевого суду про те, що позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами та не скористався правом на заявлення клопотання про проведення відповідної судової експертизи з метою вирішення питань, що входять до предмету доказування у цій справі.

При цьому апеляційний суд не бере до уваги надану позивачем на його запит відповідь КНДІСЕ від 31 грудня 2024 року (а. с. 143, 144), відповідно до якої визначити питому вагу фактору збільшення ринкової вартості незабудованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення у зв`язку із поліпшенням відносно інших факторів неможливо.

Так, зі змісту запиту ОСОБА_3 та відповіді експертної установи вбачається, що вони є абстрактними. Відповідь КНДІСЕ від 31 грудня 2024 року не базується на дослідженні конкретних об`єктів та доказів, а тому не може бути належним доказом у цій справі.

У апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевий суд, установивши факт неможливості застосування положення ч. 4 ст. 390 ЦК України, мав би застосувати положення ст. 22 ЦК України.

За змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Однак матеріали справи не містять доказів завдання ОСОБА_3 шкоди незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю Вендичанської селищної ради, відповідної позовної вимоги ОСОБА_3 не заявляв, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїбез змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, понесені ним судові витрати у суді апеляційної інстанції слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Т. М. Шемета

О. С. Панасюк