Рішення

від 06.02.2025 по справі 200/6427/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року Справа№200/6427/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38652962, 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Першотравнева, буд.54-А), 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38311831; 85700, Донецька область, м. Волноваха, пров. Енергетичний, буд. 6) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому просить суд (з урахуванням уточненого позову):

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані 126 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки ОСОБА_1 при звільненні;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 126 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки.

В обґрунтування позовних позивач посилається на те, що він проходив службу на службі цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області з 29.11.2013, зокрема, з 27.03.2024 на посаді провідного фахівця відділу інженерно-технічних заходів та оповіщення управління організації заходів цивільного захисту Головного управління, має спеціальне звання майора служби цивільного захисту. Наказом начальника ГУ ДСНС України у Донецькій області від 08.08.2024 № 669 позивач звільнений зі служби цивільного захисту.

Позивач наголошує, що згідно з протоколом № 14 від 21.12.2015 засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у ДСНС України, визнаний учасником бойових дій.

Позивач зазначає, що додатковою відпусткою за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки не скористався, отже, до вимог чинного законодавства мав право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за ці роки, проте, відповідач при звільнені не виплатив йому належні суми компенсації. Позивач вважає бездіяльність відповідача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо відмови у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпуски за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки протиправними та такими, що порушують його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.

Ухвалою суду від 30.09.2024 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 19.11.2024 витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 27.11.2024 клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про продовження строку виконання ухвали суду від 19.11.2024 задоволено. Продовжено Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області строк, встановлений ухвалою суду від 19.11.2024, щодо надання довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.11.2013 по 08.08.2024, до 10.12.2024.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні в іншому підпорядкованому підрозділі, а саме в 11 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38311831) на посаді начальника групи організації заходів цивільного захисту цього підрозділу.

Також вказує, що позивач звернувся до Головного управління з питань щодо нарахування та виплати йому компенсації невикористаної частини додаткової відпустки як учасника бойових дій. Головне управління відповіло листом від 03.09.2024 № 50 01-7449/50 14, яким відмовило у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, посилаючись на положення пункту 153 постанови КМУ від 11.07.2013 № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», якими виплата компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій не передбачена. Водночас у цьому ж листі Відповідач зазначив, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів термін зберігання наказів щодо щорічних оплачуваних відпусток не перевищує 5 років. Тому інформація щодо використання або не використання позивачем відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки відсутня.

Щодо невикористаної позивачем відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік Головне управління інформує, що ОСОБА_1 проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні в іншому підпорядкованому підрозділі, а саме в 11 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38311831) на посаді начальника групи організації заходів цивільного захисту цього підрозділу.

Наказом Головного управління від 10.06.2021 № 145 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду головного фахівця відділу цивільного захисту Волноваського районного управління Головного управління з 14 червня 2021 року (витяг з наказу додається). Таким чином відповідач 1 висновує, що інформація про використану або не використану позивачем відпустку як учаснику бойових дій, а також про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2020 рік та розміру грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки йому як учаснику бойових дій в Головному управлінні відсутня.

Також вказує, що позивач не звертався до Головного управління з відповідними рапортами про надання йому відпустки як учаснику бойових дій протягом 2022-2024 років (періоди проходження служби позивача в Головному управлінні). Також при формуванні бюджетного запиту на відповідний рік кошти на значені компенсаційні виплати не виділялися, оскільки це не передбачено кошторисом.

Відповідач - 2 вважає, що діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до законодавства, та норми матеріального права у спірних правовідносинах застосовано вірно, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У відповіді на відзив відповідача 1 представник позивача вказує, що про закінчення п`ятирічного терміну зберігання наказів про відпустки за 2015-2019 рік, ГУ ДСНС України у Донецькій області не надає жодних доказів, які б підтверджували фактичне знищення цих наказів за строком зберігання (накази, розпорядження про знищення, акти знищення тощо). Крім того вважає, що відповідно до ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки», саме власник або уповноважений ним орган (тобто адміністрація підприємства, організації, установи, або фізична особа роботодавець) зобов`язані вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Також вказує, що з відомостями, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , доданій до позовної заяви, останній з 29.11.2013 по 08.08.2024 безперервно проходив службу в ГУ ДСНС України в Донецькій області. Жодних відомостей про звільнення позивача, його призначення на іншу посаду, переведення до іншого органу (підрозділу) тощо трудова книжка ОСОБА_1 не містить.

Вказує, що відповідачем-1 не надано доказів того, що у період служби з 2015 по 2024 роки позивач звільнявся зі служби, переводився до іншого органу цивільного захисту, використовував додаткові відпустки як УБД (крім 2021 року) або отримував грошову компенсацію за невикористані дні вказаної додаткової відпустки.

Також вказує, що оскільки ОСОБА_1 не були використані додаткові відпустки зі збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки (загалом 9 років), загальна кількість невикористаних днів цієї додаткової відпустки становить 126 календарних днів (9 років х 14 днів). Враховуючи одноденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення в сумі 876, 81 грн., наданий відповідачем, представник позивача вважає, що при звільненні йому мала бути виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки в загальній сумі 126 днів х 876, 81 грн. = 110 478, 06 грн.

У запереченнях (на відповідь на відзив) відповідач-1 вказує, що керівництво 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області, де проходив службу Позивач до 14.06.2021 на посаді начальника групи організації заходів цивільного захисту 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області звернулось до Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо порушення кримінального провадження за фактом незаконного захоплення та знищення майна, зокрема й актів про знищення наказів за 2015-2019 роки. Волноваським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області 17.06.2022 відкрито кримінальне провадження за №12022052630000497.

Також вказує, що твердження позивача, що у трудовій книжці ОСОБА_1 , доданій до позовної заяви, останній з 29.11.2013 по 08.08.2024 безперервно проходив службу в Головному управлінні є помилковими. Запис в трудовій книжці при звільненні позивача робиться тим підрозділом, в якому останній проходив службу цивільного захисту тобто Головним управлінням. Вказує, що період проходження служби позивачем з 29.11.2013 по 08.08.2024 визначає терміни проходження служби взагалі в системі МНС, ДСНС України, а не виключно в Головному управлінні.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування у справі доказів та залучення співвідповідача у справі з огляду на наступне.

Позивач пред`явив вимоги до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області з приводу не нарахування та невиплати грошову компенсації за невикористані 126 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки.

В матеріалах справи міститься довідка 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивачу за період з листопада 2014 року по червень 2021 року.

Отже, з матеріалів наявних у справі судом встановлено, що у спірний у період, зокрема з 2015 року по червень 2021 року, позивач проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні в 11 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38311831).

Ухвалою суду від 05.12.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача 11 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Донецькій області (ЄДРПОУ 38311831; юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, пров. Енергетичний, 6) та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

Відповідачем 2, 11 державним пожежно-рятувальним загонм Головного управління ДСНС України у Донецькій області, через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач - 2 наголошує, що додаткова відпустка учасника бойових дій відповідно до ст. 16-2 Закону України Про відпустки не має обов`язкового щорічного характеру, вона не надається у наступному році у разі її невикористання в минулому році, зокрема, після закінчення дії особливого періоду, з урахуванням норм ст. 10-1 зазначеного Закону. Також у відповідності до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 107/13/84-16 додаткова відпустка учасника бойових дій не відноситься до виду щорічних відпусток, про що позивачу було повідомлено. Також, вказує, що позивач не звертався до 11 ДПРЗ з відповідними рапортами про надання йому відпустки як учаснику бойових дій протягом спірного періоду. Також при формуванні бюджетного запиту на відповідний рік кошти на значені компенсаційні виплати не зазначалися, оскільки це не передбачено кошторисом.

Відповідач - 2 вважає, що діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до законодавства, та норми матеріального права у спірних правовідносинах застосовано вірно, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У відповіді на відзив відповідача 2 представник позивача вказує, що відповідачем-2 не заперечується, що ОСОБА_1 протягом 2015-2021 років рапорти про надання відпустки як УБД не подавались та, відповідно, додаткові відпустки не були використані, відповідач 2, натомість, виступає проти задоволення позовних вимог. Заперечення відповідача фактично зводиться до того, що додаткова відпустка як УБД не має характеру обов`язкової, щорічної відпустки, може бути використана лише у календарному році, в якому виникає право на таку відпустку, отже, не підлягає грошовій компенсації у разі її невикористання.

Разом з тим вказує, що у позовній заяві наведене вичерпне обґрунтування обов`язку роботодавця у разі звільнення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпустки (як основної, так і додаткової), у тому числі, за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Крім того, вказує, що у відзиві на позов відповідачем-2 вказана неправдива інформація щодо того, що позивач проходив службу цивільного захисту з 29.11.2013 по 08.08.2024 в 11 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Донецькій області. Матеріалами справи, наданими як позивачем, так і самими відповідачами (трудова книжка, послужний список, наказ про звільнення зі служби тощо) підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу в 11 ДПРЗ Головного управління до 14.06.2021, в подальшому був переведений на посаду головного фахівця відділу цивільного захисту Волноваського районного управління ГУ ДСНС України у Донецькій області, а з 27.03.2024 до 08.08.2024 (дня звільнення зі служби цивільного захисту) перебував на посаді провідного фахівця відділу інженерно-технічних заходів та оповіщення управління організації заходів цивільного захисту ГУ ДСНС України у Донецькій області.

Зазначає, що за змістом частини двадцять п`ятої статті 129 Кодексу цивільного захисту України та пункту 153 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, грошова компенсація за невикористані відпустки особам рядового і начальницького складу виплачується саме у рік звільнення із служби цивільного захисту. В свою чергу, вичерпний перелік підстав звільнення зі служби цивільного захисту визначений статтею 106 Кодексу цивільного захисту України і серед них відсутнє переведення з одного органу (підрозділу) цивільного захисту до іншого. Позивач ОСОБА_1 безперервно перебував на службі цивільного захисту з 29.11.2013 до 08.08.2024, протягом цього періоду зі служби не звільнявся. Він звільнявся виключно з займаної посади в порядку просування по службі, фактично переведення з однієї посади на іншу/з одного підрозділу до іншого. Таким чином, вважає, що на час звільнення зі служби цивільного захисту ОСОБА_1 проходив службу саме в ГУ ДСНС України в Донецькій області, відповідний розрахунок при звільненні, зокрема, виплату грошової компенсації за невикористані відпустки як УБД, мав здійснити саме цей відповідач.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

21.12.2015 позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що позивач перебував на службі цивільного захисту в Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області з 29.11.2013.

Згідно з запису №1 трудової книжки НОМЕР_4 позивач з 29.11.2013 по 08.08.2024 проходив службу в ДСНС України (наказ ДСНС України від 29.11.2023 №709; наказ ГУДСНС України у Донецькій області від 08.08.2024 №669).

З наданого витягу «Проходження служби в ЗС, СБУ, МВС, МНС» послужного списку позивач проходив службу у 11 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Донецькій області з 29.11.2013 до 14.06.2021, в подальшому був переведений на посаду головного фахівця відділу цивільного захисту Волноваського районного управління ГУ ДСНС України у Донецькій області, а з 27.03.2024 до 08.08.2024 (дня звільнення зі служби цивільного захисту) перебував на посаді провідного фахівця відділу інженерно-технічних заходів та оповіщення управління організації заходів цивільного захисту ГУ ДСНС України у Донецькій області.

Згідно витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (по особовому складу) від 10.06.2021 № 145 о/с позивача звільнено з займаних посад та за згодою призначено капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 (3218601636), начальника групи організації заходів цивільного захисту 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області - головним фахівцем Відділу цивільного захисту Волноваського районного управління Головного управління ДСНС України у Донецькій області, встановивши посадовий оклад у розмірі 5070 грн., оклад за спеціальним званням у розмірі 1270 гривень, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу, окладу за спеціальним званням з урахуванням надбавки за вислугу років, у порядку просування по службі, з 14.06.2021.

Згідно витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (по особовому складу) від 08.08.2024 № 669 позивача звільнено із служби цивільного захисту за пунктами 170, 186-1, 176 підпунктом 8 (у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту). Знято з усіх видів забезпечення та виключити з кадрів ДСНС України 08.08.2024.

20.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

У відповіді ГУ ДСНС України у Донецькій області №50 01-7449/50 14 від 03.09.2024 повідомило, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 термін зберігання наказів щодо щорічних оплачуваних відпусток не перевищує 5 років. Відповідно до цього, дані щодо використання або невикористання додаткової відпустки, як учасника бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017. 2018, 2019 роки (з моменту отримання статусу учасника бойових дій), відсутні. Рапортів на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2020, 2022, 2023, 2024 роки не надавали. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за вказані періоди не виплачувалась, оскільки у відповідності до пункту 153 постанови КМУ від 11 липня 2023 р. № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (із змінами в редакції постанови КМУ від 09.05.2023 № 468) у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу виплачується компенсація виключно у разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпустки, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.

Додатково повідомлено, що вищезазначена відпустка у 2021 була використана позивачем у повному обсязі (Наказ №289 к від 23.11.2021 «Про перебування на лікуванні, надання відпусток»).

Позивач вважає, що відповідно до вимог Закону України Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту він мав право на отримання додаткової відпустки, однак, ним така відпустка за період за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки використана не була, у зв`язку при звільненні з військової служби мав право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки протиправною, у зв`язку з чим звернулась до суду із даною позовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з п. 8 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасниками бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 16-2 Закону України Про відпустки учасниками бойових дій, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що у рік звільнення, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців із служби, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям жінкам, які мають дітей.

У відповідності до вимог положень Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпустки.

Таким чином, відповідач наголошує що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена в разі наявності відповідного права на відпустку. Позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотриману додаткову відпустку, оскільки п. 19 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей припинено надання військовослужбовців додаткової відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ст. 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про відпустки від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з ст. 16-2 Закону України Про відпустки учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з п. 8 ст.10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України Про відпустки або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з п. 18 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Згідно ст. 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За п. 155 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2013 № 593, у разі звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у зв`язку із закінченням строку контракту невикористана нею щорічна основна відпустка за її бажанням може надаватися тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. В такому разі дія зазначеного контракту продовжується до закінчення відпустки.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII та Про оборону України від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

Згідно з ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України Про оборону України визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Водночас, в ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Тому у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у періоди, передбачені п.п.17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, п. 8 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, ст. 16-2 Закону України Про відпустки.

Крім того відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України Про відпустки та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Крім того суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 справі Тимошенко проти України (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту законності, передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у зразковій справі у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18), яке набрало законної сили 21.08.2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

З огляду на вказане, суд вважає, що при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним за період за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки додаткову відпустку, як учасник бойових дій, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, а тому наявна протиправна бездіяльність саме відповідача 1 щодо не нарахування та невиплати такої компенсації.

При цьому посилання відповідачів на те, що на момент звільнення не надходило рапорту від позивача щодо надання невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, або грошової компенсації за вищевказаний вид відпусток, суд не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством не поставлено в залежність виплату компенсації за невикористані дні відпустки від подачі відповідної заяви особою, яка має на неї право.

Щодо твердження відповідача-1 про те, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів термін зберігання наказів щодо щорічних оплачуваних відпусток не перевищує 5 років. Тому інформація щодо використання або не використання позивачем відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки відсутня.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, будь які обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами (стаття 73 та 75 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В даній справі відповідачем-2 - 11 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України у Донецькій області не заперечуються наявність невикористаної позивачем додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рік, тобто за період перебування позивача на службі у 11 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Донецькій області з 29.11.2013 до 14.06.2021. Крім того, позивач не заперечує того факту, що він скористався своїм правом на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітній плати за 2021 рік (14 днів), а тому вказані обставини не підлягають доведенню.

Усі інші спірні періоди по використанню додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020, 2022, 2023 та 2024 роки, відповідачем 1 належним чином обліковані (інформація щодо їх використання мається у відповідача 1) про що свідчить довідка від 08.10.2024 №884 про перебування позивача у відпустках (щорічних, додаткових) за період з 2020 по 2024 року, а тому вказані обставини не потребують додаткової перевірки судом.

Щодо визначення належного відповідача, який відповідальний за виплату спірної компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд вказує, що відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Пунктом 153 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 передбачено, що у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.

Таким чином, на час прийняття наказу №669 від 08.08.2024 про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем 1 протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасник бойових дій, оскільки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В той же час, суд зазначає, що кількість невикористаних позивачем календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій повинна визначатись саме відповідачем, який наділений відповідними дискреційними повноваженнями.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог до відповідача-1 Головно управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не нарахування та невиплати позивачу, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 08.08.2024, зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу, як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 08.08.2024.

Вимоги в частині зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткової відпустки як учаснику бойових дій в загальній сумі 110 478, 06 грн. за спірний період, не підлягають задоволенню, оскільки є передчасно заявленими. Суд вказує, що розрахунок суми компенсації повинен бути проведений відповідачем 1, яка виключила позивача зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення, оскільки облік невикористаних днів, надання відпустки та здійснення нарахувань належить до виключної компетенції роботодавця, в даному випадку відповідач-1. Нарахування та виплата компенсації невикористаної відпустки є дискреційними повноваженнями відповідача 1, визначення розміру та кількості днів недоотриманих за вказаний строк виплат є виключною компетенцію відповідача, а тому суд не повинен та не уповноважений втручатися у дискреційні повноваження щодо виконання відповідачем обов`язку з визначення днів чи суми недоотриманих виплат.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38652962, 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Першотравнева, буд.54-А), 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38311831; 85700, Донецька область, м. Волноваха, пров. Енергетичний, буд. 6) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 08.08.2024.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 та 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 08.08.2024.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В.Загацька