Рішення

від 06.02.2025 по справі 320/44391/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року № 320/44391/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Діски А. Б., розглянувши у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА), Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) від 06 листопада 2023 року № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденної заробітної плати за кожен день вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 06.11.2023 до дня ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на переконання позивача, його протиправно звільнено із займаної посади на підставі пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу», оскільки відповідачем при прийнятті наказу про звільнення позивача порушено вимоги Кодексу законів про працю України та Закону України «Про державну службу». Так, зокрема, позивач зазначає про порушення відповідачем приписів статті 47 Кодексу законів про працю України та пункту 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, а саме позивача не було належним чином, у передбачений законодавством спосіб, ознайомлено з наказом про звільнення у день його звільнення, не роз`яснено причини звільнення та не видано трудову книжку. Позивач також вказує, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем порушено вимоги Закону України «Про запобігання корупції», оскільки звільнення відбулося відповідно до пункту частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», а саме у зв`язку з наявністю у державного службовця реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, при цьому підставою звільнення було зазначено доповідну записку начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель, інформація в якій, на думку позивача, не підпадає під критерії, що віднесені до обставин, які б зумовлювали висновок про наявність потенційного конфлікту інтересів та/або реального конфлікту інтересів, адже не встановлено наявність необхідних елементів: приватний інтересі, службове повноваження, наявність протиріччя між повноваженнями та інтересом. Крім того, відповідачем не прийнято рішення про врегулювання конфлікту інтересів як того вимагають імперативні положення статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» й не проведено службове розслідування. Відтак, на думку позивача, його звільнення відбулося лише за формальними ознаками та з формальних підстав.

Зважаючи на порушення відповідачем приписів чинного законодавства при звільненні позивача з посади, останній вважає, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, а він має бути поновлений на посаді зі стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/44391/23 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.12.2023 до суду надійшов відзив Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), зі змісту якого вбачається, що, на думку відповідача, оскаржуваний позивачем наказ є законним та обґрунтованим, а відтак відсутні підстави для його скасування та задоволення позовних вимог. Так, відповідач вказує, що позивач є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про державну службу», приписами яких передбачено втрата права на державну службу у разі наявності у державного службовця реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб. У зв`язку з встановленням факту використання позивачем службового становища в особистих потребах, зокрема, звернення до органів державної влади з використанням бланку Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА та повноважень, які передбачені для керівника структурного підрозділу, з особистих питань, позивач, на думку відповідача, підлягав звільненню з посади на підставі пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу».

Відповідач також зазначає, що ним дотримано процедуру звільнення позивача з посади, ознайомлено з наказом про звільнення у день його звільнення та проведено розрахунок у встановлені законодавством строки.

16.01.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), відповідно до якої позивач вказує про необґрунтованість доводів відповідача про дотримання ним процедури звільнення його з посади та про законність визначення підстави для звільнення. Зокрема, позивач наголошує, що в тексті оскаржуваного наказу не вказано, що звільнення його з посади відбулося з метою врегулювання конфлікту інтересів та відсутні посилання на норми Закону України «Про запобігання корупції». На думку позивача, відповідачем також не наведено достатніх обґрунтувань та викладу обставин, які б підпадали під критерії, що віднесені до обставин, які б зумовлювали висновок про наявність потенційного конфлікту інтересів та/або реального конфлікту інтересів у позивача. Водночас, наявність особистого інтересу при вказаних відповідачем звернень позивача до органів державної влади відповідачем не обґрунтовано.

Відтак, позивач наголошує, що відповідач з формальних підстав, без обґрунтування причин звільнення, протиправно позбавив його права на державну службу, у тому числі гарантованого Конституцією України права на працю.

12.02.2024 до суду надійшло клопотання Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) про долучення до матеріалів адміністративної справи №320/44391/23 матеріалів перевірки Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці відносно позивача.

25.02.2024 позивачем до суду подано письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що, на думку позивача, акт перевірки Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці від 29.12.2023 №Ц/КВ/31907/20, про залучення до матеріалів справи якого просить відповідач, не є належним та допустимим доказом необґрунтованості і безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки Національним агентством з питань запобігання корупції надано роз`яснення щодо відсутності в діях позивача ознак порушень вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», водночас Державна служба України з питань праці не є суб`єктом, який своїми основними завданнями забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Відтак, на думку позивача, висновки за результатами проведеної перевірки не стосуються факту встановлення в діях позивача ознак реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 залучено до розгляду справи в якості другого відповідача Центральне міжрегіональне територіальне управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, місто Київ, вул. Бориса Грінченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42640675). Витребувано у Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів належним чином засвідчені: копії матеріалів дисциплінарної справи щодо позивача (дисциплінарне провадження порушено 18.10.2023 на підставі наказу № 491/9-03-ОС); копії звернення до Національного агентства з питань запобігання корупції про можливе порушення ОСОБА_1 вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та відповіді, отриманої за результатами розгляду цього звернення. У задоволенні клопотання відповідача про розгляду адміністративної справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

25.11.2024 на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) надало до суду витребувані судом документи, а саме: копію дисциплінарної справи, копію листа АРМА з додатками від 06.11.2023 №10506/1-31-23/14, копію листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.11.2023 №37-01/27690-23, копію листа Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 17.07.2024 №111208-2024.

04.12.2024 до суду надійшов відзив Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач вказує, що процедура звільнення позивача проведена з дотриманням вимог законодавства. На думку відповідача, позивачем порушено покладені на нього посадовою інструкцією та Положенням обов`язки керівника Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що стало підставою для його звільнення відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу».

17.12.2024 позивачем подано відповідь на відзив Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в якій позивач вказує про необґрунтованість доводів відповідача про законність звільнення його з посади, оскільки відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань та викладу обставин, які б підпадали під критерії, що віднесені до обставин, які б зумовлювали висновок про наявність потенційного конфлікту та/або реального конфлікту інтересів. Зазначає, що відповідачем також не надано обґрунтування наявності в діях позивача будь-якого приватного інтересу чи наявності повноважень для задоволення такого інтересу та щодо ризиків впливу приватного інтересу на прийняття ним рішень.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 20.03.2023 № 61/9-03 ос «Про призначення ОСОБА_1 » призначено ОСОБА_1 з 22.03.2023 на рівнозначну посаду начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в порядку переведення з центрального апарату наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Присвоєно ОСОБА_1 четвертий ранг державного службовця з 22.03.2023.

Наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу» звільнено з посади начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, 06.11.2023. Підстава, зазначена в наказі: доповідна записка начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель ОСОБА_2 від 06.11.2023 №481/11-23.

До матеріалів адміністративної справи відповідачем надано акт фіксації відмови від ознайомлення ОСОБА_1 з наказом АРМА від 06.11.2023 №542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Листами від 06.11.2023 №10507/1-48-23/9 та №10509/1-40-23/9 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) направило позивачу копію наказу АРМА від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » для ознайомлення.

Відповідно до протоколу фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку від 06.11.2023 зафіксовано факт доведення інформації та документів до ОСОБА_1 , а саме наказу АРМА від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », шляхом надсилання інформації та документів на електронні пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Наказом Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 07.11.2023 №91/9-03 «Про оголошення наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 06.11.2023 №542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » оголошено наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 06.11.2023 №542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу».

Листом від 08.11.2023 №1163/1-40-23/5 Центральне міжрегіональне територіальне управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів направило позивачу належним чином завірену копію наказу Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 07.11.2023 №91/9-03 «Про оголошення наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 06.11.2023 №542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Відповідно до протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 08.11.2023 позивача ознайомлено з наказом про звільнення шляхом пересилання на домашню адресу, зазначену в особовій картці державного службовця та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач, вважаючи наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із статтею 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

За приписами частини другої статті 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний:

1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

4) з повагою ставитися до державних символів України;

5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;

6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;

13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно зі статтею 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також:

1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця;

2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців;

3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Водночас, Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

За приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII до суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Так, зокрема, відповідно до статті 39 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах.

Частиною першою статті 40 Закону № 1700-VII встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані при виконанні своїх службових повноважень дотримуватися політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків.

Крім того, частиною першою статті 41 Закону № 1700-VII передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

При цьому, як визначено пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №889-VIII до принципів державної служби належить доброчесність, яка визначається як спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

На підставі аналізу вищезазначених приписів законодавства, суд зазначає, що державна служба як правовий інститут регулює організацію та діяльність усіх державних службовців, які на професійному рівні виконують завдання й функції держави та введені (призначені, обрані) до структури державного органу чи його апарату на рівні держави, на регіональному рівні, на рівні органів місцевого самоврядування. Державні службовці повинні сумлінно, компетентно, результативно і відповідально виконувати свої посадові обов`язки, виявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення. Крім того, законом визначено, що до основних обов`язків державного службовця належить зобов`язання дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби «Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування» (далі - Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування) від 05.08.2016 № 158 затверджено загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, діяльність яких спрямована на служіння народу України і територіальній громаді шляхом забезпечення охорони та сприяння у реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

Ці Загальні правила ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, у сфері запобігання корупції, запобігання та протидії дискримінації, з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Метою цих Загальних правил є зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, формування позитивної репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також забезпечення інформування громадян про норми етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування, з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування своєю поведінкою мають зміцнювати авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків повинні проявляти стриманість у разі критики чи образ з боку громадян, зауважувати щодо неприйнятності такої поведінки і необхідності дотримання норм ввічливого спілкування.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, у тому числі в поза робочий час, повинні утримуватися від поширення інформації, зокрема розміщення коментарів на веб-сайтах і у соціальних мережах, що можуть завдати шкоди репутації державних органів та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування також зобов`язані у своїй поведінці не допускати, зокрема, впливу приватних, сімейних, суспільних або інших стосунків чи інтересів на його (її) поведінку та прийняття рішень під час виконання своїх посадових обов`язків.

Розділом III Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування визначені питання доброчесності державного службовця.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані виконувати свої посадові обов`язки якнайкраще, чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських, політичних, релігійних організацій, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії (бездіяльність) та рішення.

Державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування зобов`язані діяти доброчесно, а саме: спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів та недопущення конфлікту між приватними та публічними інтересами, уникати виникнення реального та потенційного конфлікту інтересів у своїй діяльності; не використовувати службове становище в приватних інтересах чи в неправомірних приватних інтересах інших осіб, у тому числі не використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; не розголошувати інформацію, що стала йому (їй) відома у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, зокрема персональні дані фізичних осіб, конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, режим якої встановлено Законами України «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та «Про доступ до публічної інформації», крім випадків, установлених законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальної громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов`язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування у своїй діяльності зобов`язані дотримуватись політичної неупередженості та нейтральності, а саме уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів.

Державному службовцю та посадовій особі місцевого самоврядування заборонено у будь-який спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях, у тому числі для залучення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери та інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями.

Важливість стандартів доброчесної та етичної поведінки публічних службовців наголошується у Антикорупційної стратегії на 2021-2025 роки.

Суд звертає увагу, що доброчесність державного службовця - це необхідна морально-етична складова діяльності державного службовця, яка визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго відношення до громадян та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та розпорядженні державними ресурсами.

Доброчесність є одним із компонентів проходження державної служби та визначається як спрямованість дій на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

Суд звертає увагу, що принцип доброчесності, дотримання якого є обов`язком державного службовця, обумовлений необхідністю запобігання не тільки конфлікту інтересів, а й проявів корупції в сфері державної служби.

При цьому, законодавче закріплення морально-етичного правила поведінки - юридизації доброчесності як принципу державної служби сформувало й юридичний обов`язок, а також, як наслідок, відповідальність за його порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 20.03.2023 № 61/9-03 ос «Про призначення ОСОБА_1 » призначено позивача відповідно до статей 20, 39, 41 Закону України «Про державну службу», підпункту 12 пункту 11 Положення про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №613 на рівнозначну посаду начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в порядку переведення з центрального апарату наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Присвоєно ОСОБА_1 четвертий ранг державного службовця з 22.03.2023.

Відповідно до Положення про міжрегіональне територіальне управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 15.02.2019 №38 (далі - Положення №38) начальник територіального управління АРМА, зокрема здійснює керівництво територіальним управлінням АРМА, забезпечує організацію та результативність його діяльності, а також виконання покладених на територіальне управління АРМА завдань; організовує та забезпечує виконання територіальним управлінням АРМА Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства, доручень Прем`єр-міністра України, наказів АРМА, доручень Голови АРМА або його заступників; вносить Голові АРМА пропозиції щодо визначення пріоритетів роботи територіального управління АРМА і шляхів виконання покладених на нього завдань та подає на затвердження плани роботи територіального управління АРМА (річні, піврічні), організовує та контролює їх виконання, затверджує звіти про їх виконання; забезпечує в установленому порядку взаємодію з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, територіальними органами державних органів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, органами досудового розслідування, підприємствами, установами, організаціями на відповідній території; підписує накази територіального управління АРМА. Начальник територіального управління АРМА підзвітний та підконтрольний Голові АРМА (пункт 10 Положення №38).

Відтак, зважаючи на вищезазначене, позивач є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про державну службу» та дія Закону України «Про запобігання корупції».

Позивача ознайомлено з посадовою інструкцією державного службовця категорії «Б», яка розроблена на підставі Закону № 889-VIII та Положення №38 04.04.2023.

Відповідно до матеріалів справи начальником Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель Вікторією Барсою подана доповідна записка від 06.11.2023 №481/11-23 на в.о. Голови Національного агентства з додатками на 70 аркушах щодо використання позивачем бланків Центрального міжрегіонального територіального управління в написанні листів, що надіслані до АРМА дорученнями Прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля від 02.11.2023 №34381/2/1-23, Міністра Кабінету Міністрів України Олега Немчинова від 27.10.2023 №33872/1/1-23, від 03.11.2023 №34757/1/1-23.

Відповідно до вказаної доповідної записки повідомляється, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 затверджено Типову інструкцію з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, відповідно до якої, зокрема, встановлено, що бланки установ повинні використовуватися для створення управлінських документів, спрямованих на виконання установою функцій, що забезпечують її діяльність, а не в особистих цілях.

Будь-яких обгрунтувань щодо того, з яких підстав відповідач дійшов висновку про наявність у позивача реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, ані оскаржуване рішення, ані доповідна записка начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель не містять.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, зі змісту доручень, які надійшли від Прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля від 02.11.2023 №34381/2/1-23, Міністра Кабінету Міністрів України Олега Немчинова від 27.10.2023 №33872/1/1-23, від 03.11.2023 №34757/1/1-23 відповідач дійшов висновку, що позивач звертався до органів державної влади з особистих питань, використовуючи своє службове становище, зокрема, бланк електронного документа Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та повноваження, передбачені для керівника вказаного структурного підрозділу щодо права підпису. Аналогічні звернення направлялися й до Голови депутатської фракції політичної партії Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» Юлії Тимошенко.

Зважаючи на вищезазначене, вбачаючи наявність у діях позивача як державного службовця реальний чи потенційний конфлікт інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, відповідач відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 Закону №889-VIII звільнив позивача з посади начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оскільки такий конфлікт інтересів державного службовця визначений Законом №889-VIII як підстава для припинення державної служби у зв`язку з втратою права на державну службу або його обмеження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).

Відповідно до приписів п. 7 ч. 1 статті 84 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є наявність у державного службовця реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб.

Згідно зі статтею першою Закону №1700-VII під потенційним конфліктом інтересів розуміють наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Приватним інтересом згідно зі статтею першою Закону є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

При цьому приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну.

Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів, має три складові: перша складова - це наявність у особи повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу; друга складова - це наявність у особи приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження; третя складова - це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому.

На відміну від реального конфлікту інтересів при потенційному конфлікті суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному, різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може вплинути на об`єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин.

У той же час, необхідною умовою для встановлення у особи, у тому числі потенційного конфлікту інтересів, є встановлення у такої особи наявності протиріччя між особистими інтересами та службовими повноваженнями.

Разом з тим, наявність протиріччя повинна встановлюється в кожному окремому випадку виконання доручення, розгляду листа, здійснення контрольного заходу тощо, шляхом порівняння повноважень та існуючого у особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою.

Отже, поняття реального та потенційного конфлікту інтересів чітко розмежовані за своїми ознаками, мають суттєві відмінності між собою, і саме за цими ознаками особа, уповноважена на оцінку обставин в контексті Закону України «Про запобігання корупції», має визначати вид наявного конфлікту та обирати засоби для його вирішення.

Аналогічні висновки сформульовано колегією суддів Верховного Суду в постанові від 23 грудня 2020 року у справі №826/15347/17.

З положень Закону №1700-VII вбачається, що безпосередній керівник особи або керівник органу може звільнити чи ініціювати звільнення працівника з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність цього працівника конфлікту інтересів, ухвалює рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Так, відповідно до ст. 29 Закону №1700-VII до заходів зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів належить:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Водночас, згідно з приписами статті 28 Закону №1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз`ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Вищевказані положення законодавства містять імперативні норми, які покладають на безпосереднього керівника або керівника органу, до повноваження якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, обов`язок щодо прийняття рішення про врегулювання у підлеглої особи конфлікту інтересів протягом встановленого часу після отримання повідомлення; повідомлення підлеглої особи про прийняття рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів.

За приписами частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Відповідно до статті 34 Закону №1700-VII звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Аналіз змісту вищенаведених положень законодавства свідчить про те, що звільнення як спосіб врегулювання конфлікту інтересів є крайньою мірою, що здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у діяльності особи має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, у тому числі через відсутність згоди особи на переведення або на позбавлення приватного інтересу, та може застосовуватися за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації виключно до особи, у якої наявний конфлікт інтересів; вжиття передбачених Законом України «Про запобігання корупції» заходів для запобігання та врегулювання конфліктів інтересів у підлеглої особи.

Крім того, щоб дотримати норми антикорупційного й трудового законодавства, врегулювати реальний чи потенційний конфлікт інтересів, роботодавець повинен спочатку переглянути обсяг службових повноважень або перевести працівника на іншу посаду.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 3354/120/18, від 01 грудня 2020 року у справі № 452/499/19, від 16 червня 2021 року у справі № 344/4709/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 127/7780/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 750/10411/19, від 28 серпня 2024 року у справі № 705/5802/23.

На думку суду, твердження відповідача про те, що звернення позивача до органів влади з особистих питань з використанням бланку електронного документа Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА та повноважень, передбачених для керівника вказаного структурного підрозділу щодо права підпису, свідчить про наявності у позивача реального конфлікту інтересів, не має належного обґрунтування та суперечить приписам закону.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону №1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону №1700-VII надання рекомендаційних роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів належить до повноважень Національного агентства.

Як вбачається з листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.11.2023 №37-01/27690-23, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) розглянуло повідомлення АРМА від 06.11.2023 № 10506/1-31-23/14 про можливе порушення начальником Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. У листі вказано, що інформація, наведена у листах ОСОБА_1 до органів влади не стосується особисто ОСОБА_1 у зв`язку з цим відсутні фактичні дані, які б свідчили про наявність в останнього приватного інтересу (однієї зі складових реального конфлікту інтересів). Інших фактичних даних, що розкривали б зміст приватного інтересу ОСОБА_1 у повідомленні не наведено. При цьому приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. Водночас у повідомленні зазначається, що відповідно до п. 118 розділу IV Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від І7.01.2018 № 55, не допускається підписання в установі проектів електронних документів із зверненнями безпосередньо до Верховної Ради України, Президента України, Адміністрації Президента України, Прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністрів України, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністрів, оминаючи установу, до сфери управління якої вона належать, якщо інше не передбачено за конодавством.

Національним агентством з питань запобігання корупції зазначено, що відповідно до змісту положень ч. 2 ст. 53-2 Закону, повідомлення має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корунційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можут ь бути перевірені. Наведена у повідомленні інформація не містить фактичних відомостей, які б розкривали зміст приватного інтересу ОСОБА_1 , та даних щодо службових повноважень, які були реалізовані останнім в межах компетенції. У зв`язку з викладеним у Національного агентства відсутні підстави для вжиття заходів, реагування у межах прав та повноважень, визначених Законом.

З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу» не містить інформації про те, що звільнення відбулося з метою врегулювання конфлікту інтересів та відповідних посилань на норми Закону України «Про запобігання корупції». Водночас, наведена в доповідній записці начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель Вікторії Барси від 06.11.2023 №481/11-23 інформація та виклад обставин жодним чином не підпадає під критерії, що віднесені до обставин, які б зумовлювали висновок про наявність потенційного конфлікту інтересів та/або реального конфлікту інтересів. Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що в діях позивача наявні ознаки порушень вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

При цьому суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про те, що акт перевірки Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці є належним та допустимим доказом необгрунтованості і безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки, як вбачається з наданого відповідачем акту від 29.12.2023 № Ц/КВ/31907/20, Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці не розглядалось питання щодо правомірності підстав звільнення позивача, з огляду на визначені в акті переліки питань для проведення заходу державного нагляду (контролю), нормативно-правових актів, відповідно до яких складено перелік питань для проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про організацію трудових відносин в умовах воїнного стану, з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів, та щодо додержання об`єктом відвідування вимог законодавства про працю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність обґрунтованості підстав для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки відповідачем не доведено наявності у позивача наявного конфлікту інтересів, вирішення якого необхідно здійснити за допомогою звільнення позивача з посади.

З урахуванням наведеного, суд вбачає наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а тому, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Викладене відповідає сталій практиці Верховного Суду. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 640/21065/18, від 27 квітня 2021 року по справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року по справі № 0840/3202/18, від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 25 лютого 2021 року у справі №820/292/17.

У цих постановах Верховний Суд дійшов висновку, що поновлення незаконно звільненої особи на посаді, яку вона обіймала до звільнення, є ефективним і достатнім способом захисту, що повністю відновлює порушене право особи у разі незаконного звільнення.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Тому позивач підлягає поновленню на тій посаді, з якої його було звільнено, а саме на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з 07.11.2023.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Із пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку №100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивача звільнено 06.11.2023 року (останній робочий день), відповідно, сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за вересень 2023 року та жовтень 2023 року.

Відповідно до наданих матеріалів справи, а саме довідки про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 №18 від 21.11.2023 заробітна плата з нарахуваннями за два останні місяці роботи складала: за вересень 2023 року - 50932,00 грн; за жовтень 2023 року - 43986, 74 грн. Середньоденна заробітна плата складає 2372, 97 грн (50932,00 грн + 43986,74 грн. /40 днів (сумарно число робочих днів за останні два календарних місяці)).

Вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням позивача рахується судом з 07.11.2023 (наступний день за днем звільнення) по дату винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, у даному випадку 06.02.2025 (день ухвалення судом цього рішення).

На підставі листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» суд встановив, що кількість робочих днів за період з 06.11.2023 року по 27.01.2025 становить 328 днів, а саме: з 07.11.2023 по 30.11.2023 - 18 днів; грудень 2023 року - 21 день; січень 2024 року - 23 дні; лютий 2024 року - 21 день; березень 2024 року - 21 день; квітень 2024 року - 22 дні; травень 2024 року - 23 дні; червень 2024 року - 20 днів; липень 2024 року - 23 дні; серпень 2024 року - 22 дні; вересень 2024 року - 21 день; жовтень 2024 року - 23 дні; листопад 2024 року - 21 день; грудень 2024 року - 22 дні; січень 2025 року - 23 дні, з 01.02.2025 по 06.02.2025 - 4 дні.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу за вказаний вище період становить 778334,16 грн. (2372, 97 грн х 328 днів), який підлягає стягненню з відповідача, юридичної особи публічного права, з яким позивач перебував у безпосередніх трудових відносинах - Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

При цьому сума обов`язкових податків і зборів підлягає нарахуванню та утриманню під час виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені судом на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

У силу норм статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 47459,37 грн, підлягає зверненню до негайного виконання.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивач судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) від 06 листопада 2023 року № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з 07.11.2023.

4. Стягнути з Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 42640675) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 778334,16 гривень (сімсот сімдесят вісім тисяч триста тридцять чотири гривні 16 копійок).

5. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 47459,37 гривень (сорок сім тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 37 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Діска А.Б.