Ухвала

від 06.02.2025 по справі 460/14424/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

06 лютого 2025 року м. Рівне№460/14424/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.А. Борискін, розглянувши клопотання позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Афрако" доДержавної служби України з безпеки на транспорті пропро забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Афрако"звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 12.11.2024 №ЖТ001/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ002/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ003/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ004/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ005/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ006/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ007/24/ПС.

03.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанов про накладення штрафу від 12.11.2024 №ЖТ001/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ002/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ003/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ004/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ005/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ006/24/ПС, від 12.11.2024 №ЖТ007/24/ПС до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заява мотивована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Афрако" було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 №77028474 на суму штрафу 119000,00 грн, який застосований Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області (Укртрансбезпека). Зважаючи на те, що позивач не погоджується із оскаржуваною постановою про накладення штрафу і не має наміру його сплачувати у добровільному порядку, на даний час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої згідно з чинним законодавством не зупиняє її виконання. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що розглядається.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд керується та виходить з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець встановив підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією (бездіяльністю) суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з нормами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених вимог дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

У будь-якому випадку при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З наведеного аналізу слідує, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливості в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

Отже, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та долучені до неї документи, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактів, які б могли слугувати правовими підставами для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову.

Будь-яких доказів на обґрунтування заяви та необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем суду не надано, як і не наведено обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог позивача, або обставин, за яких захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення позову допускається, коли очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. При цьому, очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування.

В поданій заяві про забезпечення позову не наведено очевидної протиправності рішень, дій відповідача, а без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії судового розгляду задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.

Враховуючи те, що судом не встановлено і позивачем не доведено, в чому саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Афрако" про забезпечення позову у справі №460/14424/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 06 лютого 2025 року.

Суддя С.А. Борискін