Постанова

від 06.02.2025 по справі 200/3513/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року справа №200/3513/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №200/3513/24 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-130-53 від 11.03.2024р.; зобов`язання вчинити дії з внесення змін до даних інтегрованої картки платника податку щодо дійсної сплати єдиного внеску на дату подання позову, а саме: зарахувати єдиний соціальний внесок за листопад 2019 року в сумі 23553,28 грн, який був сплачений ТОВ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ДОНБАС» від імені ТОВ «МЕГАПРОМ» платіжним дорученням № 2923 від 20.12.2019р. на особисту картку ТОВ «МЕГАПРОМ».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 р. позов задоволено. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-130-53 від 11.03.2024р. Головного управління ДПС у Донецькій області. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області внести зміни до даних інтегрованої картки платника податку щодо фактичної сплати єдиного внеску, а саме: зарахувати єдиний соціальний внесок за листопад 2019 року в сумі 23553,28 грн, сплачений ТОВ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ДОНБАС» від імені ТОВ «МЕГАПРОМ» платіжним дорученням № 2923 від 20.12.2019 на особову картку ТОВ «МЕГАПРОМ».

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно прийнято спірну вимогу, оскільки за позивачем обліковувалась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 29.02.2024 р. в розмірі 316009,98 грн..

Заборгованість виникла за рахунок несплати сум, самостійно нарахованих платником відповідно до наданої звітності за періоди: листопад 2019 грудень 2020 року; І квартал 2021 ІV квартал 2023 роки, що підтверджується відомостями з ІТС ДПС України в інтегрованій картці платника податку (далі - ІКП) за технологічним кодом 71010100 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності», а також наданими позивачем роздруківками з електронного кабінету щодо сплати єдиного податку. Доказів погашення цієї суми заборгованості позивачем не надано.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапром» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31023892, створено 28.07.2000 та здійснює неспеціалізовану оптову торгівлю.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області 11.03.2024р. прийнято податкову вимогу № Ю-130-53 про сплату боргу (недоїмки) (далівимога), якою ТОВ «МЕГАПРОМ» повідомлено, що станом на 29.02.2024 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 316009,98 грн..

Заборгованість виникла за рахунок несплати сум, самостійно нарахованих платником відповідно до наданої звітності за періоди: листопад 2019грудень 2020 року; І квартал 2021ІV квартал 2023 роки, що підтверджується відомостями з ІТС ДПС України в інтегрованій картці платника податку (далі ІКП) за технологічним кодом 71010100 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності», а також наданими позивачем роздруківками з електронного кабінету щодо сплати єдиного податку.

Позивачем подано до ДПС України скаргу № 5-юр від 12.04.2024р. щодо прийнятої вимоги.

Рішенням ДПС України від 06.05.2024р. № 13107/6/99-00-06-02-01-06 не було взято до уваги доводи, викладені у скарзі, та залишено скаргу без задоволення, а вимогу без змін.

У поданій скарзі зазначено, що між ТОВ «МЕГАПРОМ» та ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» укладено договір доручення №18/02 від 18 лютого 2019 року, відповідно до якого повірений (ТОВ «Шахтоуправління «Донбас») зобов`язується від імені довірителя (ТОВ «Мегапром») здійснити дії, в тому числі, сплачувати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Так, перераховані 20.12.2019р. платіжним дорученням № 2923 кошти платником ТОВ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ДОНБАС» у сумі 23553,28 грн. на виконання договору доручення №18/02 від 18 лютого 2019 року не зараховані відповідачем в рахунок сплати єдиного внеску позивачем та включені до складу боргу (недоїмки) в оскарженій вимозі № Ю-130-53 від 29.02.2024р..

Незважаючи на існування судових рішень щодо правомірності сплати ЄСВ, станом на дату винесення вимоги не здійснено зарахування суми платіжного доручення № 2923 від 20.12.2019 р. та не проведено відповідне коригування відомостей в ІКП ТОВ «МЕГАПРОМ».

Позивач листом від 04.03.2024р. № 3-юр звернувся до відповідача із вимогою зарахування єдиного соціального внеску за листопад 2019 року в сумі 23553,28 грн на особисту картку ТОВ «МЕГАПРОМ» (код ЄДРПОУ 31023892). Однак відповідач листом від 03.04.2024 № 4105/6/05-99-19-04 відмовив у здійсненні зарахування платежу в зв`язку з відсутністю законодавчих підстав.

Відповідно до ІКП ТОВ «МЕГАПРОМ» за 2020 рік заборгованість з ЄСВ за листопад 2019 року у сумі 23553,28 грн частково погашена платіжним дорученням від 20.01.2020 №2980 в сумі 21084,80 грн..

З лютого 2020 року інтегрована картка платника ТОВ «Мегапром» не містить відомостей про сплату позивачем (чи ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» від імені позивача) єдиного внеску.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Статтею 2 Закону № 2464-VI встановлено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р.№449, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790), зареєстр. в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016р. №609/28739, (далі - Інструкція №449) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до п.4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно даних ІКП позивача недоїмка з єдиного внеску станом на 29.02.2024 р. складала 316009,98 грн., яка виникла за рахунок несплати сум, самостійно нарахованих платником відповідно до наданої звітності за періоди: листопад 2019грудень 2020 року; І квартал 2021 ІV квартал 2023 роки, що підтверджується відомостями з ІТС ДПС України в інтегрованій картці платника податку (далі ІКП) за технологічним кодом 71010100 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності», а також наданими позивачем роздруківками з електронного кабінету щодо сплати єдиного податку.

На підтвердження сплати єдиного соціального внеску за листопад 2019 року в розмірі 23553,28 грн. позивачем надано копію платіжного доручення від 20 грудня 2019 року № 2923, за яким ТОВ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ДОНБАС» за договором доручення 18/02 від 18.02.19р. на користь ТОВ «Мегапром» сплата ЄСВ 22,0% за листопад 2019, податок повністю перерах. до бюдж, без ПДВ».

Проте, перераховані 20.12.2019р. платіжним дорученням № 2923 кошти платником ТОВ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ДОНБАС» у сумі 23553,28 грн. на виконання договору доручення №18/02 від 18 лютого 2019 року не зараховані відповідачем в рахунок сплати єдиного внеску позивачем та включені до складу боргу (недоїмки) в оскарженій вимозі.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не оспорюється сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464-VI.

У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі №2464 - щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника зі сплати єдиного внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справах № 817/85/16 (К/9901/22068/18) та №812/1281/17 (К/9901/39057/18).

Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що сплачена ТОВ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ДОНБАС» 20.12.2019 року платіжним дорученням №2923 сума 23553,28 грн. із зазначенням призначення платежу: «…сплата на користь ТОВ «Мегапром» ЄСВ 22,0% за листопад 2019 р.» безпідставно не зарахована відповідачем в рахунок сплати внеску та увійшла до суми боргу, визначеного спірною податковою вимогою.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-130-53 від 11.03.2024р. містила в собі також суму недоїмки за грудень 2019р., січень-грудень 2020 року; І квартал 2021 - ІV квартал 2023 роки, що підтверджується відомостями з ІТС ДПС України в інтегрованій картці платника податку (далі ІКП) за технологічним кодом 71010100 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності», а також наданими позивачем роздруківками з електронного кабінету щодо сплати єдиного податку.

Проте, доказів погашення суми недоїмки за цей період позивачем надано не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-130-53 від 11.03.2024р. в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-130-53 від 11.03.2024р. підлягає скасуванню в сумі 23553 грн. 28 коп.. Відтак, вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає у задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що за приписами статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №200/3513/24 - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 200/3513/24 - змінити.

Абзац перший рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 200/3513/24 доповнити словом «частково».

Абзац другий рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 200/3513/24 викласти в наступній редакції: «Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ю-130-53 від 11.03.2024р. про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23553 грн. 28 коп.».

В абзаці четвертому рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 200/3513/24 вислів «судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.» замінити на «судовий збір в сумі 451 (чотириста п`ятдесят одна) грн. 37 коп.».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 200/3513/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 06 лютого 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 06 лютого 2025 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Геращенко