Постанова

від 06.02.2025 по справі 160/24841/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/24841/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року (суддя Ільков В.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 12.11.2024 року) в справі №160/24841/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі-Бізнес Контракт» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

в с т а н о в и в:

13.09.2024 року ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (далі по тексту відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення «Про коригування митної вартості товарів» № UA209000/2024/900316/2 від 19.04.2024 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209170/2024/001314 від 19.04.2024 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року позовні вимоги задоволено.

Львівська митниця не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подала до суду апеляційну скаргу, просила скасувати рішення суду та у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару він керувався вимогами Митного кодексу України правилом визначення митної вартості переміщених товарів, де визначено, що якщо з наданих декларантом митної вартості товарів не можливо встановити дійсність задекларованої митної вартості, то митний орган вправі застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім методу за прописаною вартістю у контракті або договорі. Апелянт вказував, що ним при митному оформленні товарів виявлено розбіжності у поданих до оформлення документів, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при їх обчисленні відповідно до умов поставки, декларанта було повідомлено про виявлені розбіжності, однак у відповіді на запити при митному оформленні партій товару ним недоліки не усунуто. Апелянт вказував, що ним при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень. Апелянт вказував, що поставка товару здійснюється на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2024 року за № ULPI-UAED-240311, укладеного між компанією «NINGBO ULICA SOLAR CO. LTD» (продавець) та ТзОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» (покупець), однак у договорі відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «NINGBO ULICA SOLAR CO. LTD.» Відповідно п.12 договору будь-які зміни повинні узгоджуватись обома сторонами у письмовій формі. Для підтвердження оплати за оцінювані товари декларантом надано банківський платіжний документ від 19.03.2024 р. який не може бути взятий до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваних товарів, оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови №216, не містять банка-кореспондента, номера рахунку отримувача. У гр.70 платіжного документу зазначено лише Договір згідно з яким здійснено платіж без конкретизації платежу, а саме без вказання будь-яких інших товаросупровідних документів, а також вартість товару вказана у банківському документі не відповідає вартості товару, що зазначена у комерційних інвойсах. Відповідно до п.п 4.2.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування №347 ЕЛПІ від 28.03.2024 року оплата за отримані послуги здійснюється протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку на оплату наданих послуг. Експедитором рахунок виставлено 12.04.2024 р. за № ELP 4073-02, однак платіжний документ на оплату вищевказаних послуг декларантом до митного оформлення не надано. Покликання в банківському платіжному документі лише на контракт також не є достатнім задля того, щоб пов`язати його з конкретною поставкою, оскільки контракт довгостроковий та розрахований на чимало поставок. Позивачем не надано до митного оформлення основний документ, що підтверджує митну вартість - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Також митним органом вказано, що у гр. 16 та гр.23 наданої до митного оформлення CMR № ELP4073/2 від 12.04.2024 року наявні штампи перевізника TOV «TPK BUDKONSTRUKTSIYI», натомість, документи, що визначають договірні відносини з TOV «TPK BUDKONSTRUKTSIYI», відсутні. Документи які подані на підтвердження витрат (складових митної вартості) не піддаються обчисленню, таким чином, порушено вимоги положень частини 21 статті 58 МК України. Апелянт вказував, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2024/20660 від 12.03.2024 р., де рівень митної вартості становить 4,34 дол США /кг. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт зазначив, що він своїм рішенням правомірно визначив митну вартість товарів, оскільки заявлена позивачем митна вартість по відпрацюванню бази даних була нижча, ніж митна вартість подібних товарів, оформлених митними органами України у попередні періоди на митну територію України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» від імені якого діяв митний брокер, при поданні до митного органу митних декларацій, обґрунтовано застосовано перший метод, як основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору. Суд першої інстанції зазначив, що Львівська митниця не мала підстав змінювати митну вартість імпортованих товарів, оскільки позивачем було надано повний пакет документів на підтвердження визначеної ним у митній декларації вартості товарів, розбіжності не перешкоджають встановити справжню вартість товарів, документи дають змогу ідентифікувати товар та об`єктивно визначити його ціну по договору. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості товару, що між позивачем та митницею не відбувалось. Суд першої інстанції зазначав, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за першим методом визначення його митної вартості. Суд першої інстанції вказував, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, тобто, можливість надання додаткових документів передбачена законом. Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, зокрема, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість), резервний. Спростовуючи зауваження митниці, суд першої інстанції вказував, що відповідно до п. 12 ЗЕД Контракту № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 року, встановлено, що договір отримує юридичну силу з моменту його підписання належним чином обома сторонами, та має юридичну силу навіть при його передачі по електронній пошті або по факсу аж до моменту отримання оригіналу документа. Кожну сторінку ЗЕД Контракту № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 було завірено підписами Сторін, які є абсолютно ідентичними, задекларованим в преамбулі. Відповідно до п. 15.6 ЗЕД договору № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 року, у відповідності до якого: укладаючи дану угоду сторони підтверджують що ними узгоджені всі істотні умови договору, а представники сторін, що підписують контракт мають належні повноваження для його укладання та підписання. Щодо надання на підтвердження банківського документу, який не може бути взятий до уваги як банківський, що стосується оцінюваних товарів. Подане позивачем для митного оформлення платіжне доручення SWIFT №479583070, свідчить, що в ньому містяться всі необхідні реквізити які вимагаються ДСТУ 15022-2:2004, а саме: посилання на зовнішньоекономічний контракт № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 як на підставу здійснення транзакції, зазначено дату операції 19.03.2024, суму операції 125181,87 у валюті в доларах США, найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення, а отже поданий позивачем документ є банківським документом, що стосується оцінюваних товарів. Відповідно до 5.2 ЗЕД контракту в платіжних реквізитах сторін зазначено, що банком-кореспондентом є ProCredit Bank AG, Франкфурт-на Майні Німеччина, в платіжному дорученні SWIFT №479583070 в графі Receiver, вказано його SWIFT код: PRCBDEFFXXX. Суд першої інстанції вказував, що проформа інвойс, і комерційні інвойси дублюють положення ЗЕД угоди, оскільки містять дані про ціну, кількість, асортимент та спосіб доставки Товару, а тому їх зазначення не є обов`язковим, особливо в контексті функціонального призначення поданого відповідачу платіжного доручення з метою підтвердження заявленої митної вартості товару. Встановлено, що суми наведені в комерційних інвойсах, були визначені сторонами 21.03.2024 року, в той час як дата внесення оплати за товар 19.03.2024 року, тобто фактично сторони після поділу поставки Товару на три партії домовилися, що кожний окремий комплект товару буде супроводжувати конкретний комерційний інвойс, пакувальний лист та декларація про проходження, необхідні для обчислення числового значення митної вартості при перетині кордону; по-третє, вартість товару в банківському платіжному документі продиктована вимогами постачальника щодо внесення 100 % суми передоплати на його рахунок як умову здійснення поставки, тобто фізично сума в платіжному дорученні SWIFT № 479583070 коригуванню не піддається. Позивачем з метою проходження процедури митного контролю та оформлення на підтвердження заявленої вартості транспортних витрат було надано відповідачу рахунок на оплату № ELP4073-2 від 12.04.2024 та довідку про транспортно-експедиційні витрати №ELP4073-2 від 12.04.2024 року. Суд першої інстанції зазначав, що сам по собі договір із перевізником не є документом, надання якого в імперативному порядку вимагається законодавцем на підтвердження вказаного в митній декларації числового значення митної вартості, крім цього сама угода з ТОВ «ТПК КОНСТРУКЦІЇ» була укладена ФОП ОСОБА_1 опосередковано на виконання умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг з компанією ТОВ «ЕЛ ПІ Україна» №347_ЕЛПІ від 28.03.2024 року, і фактично дублює за своїм змістом положення вказаного контракту. Цей договірний акт не містить в своєму змісті даних, які б могли вплинути на кінцеве числове значення митної вартості, тож його надання митниці носить скоріше добровільний характер. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, слід дійти до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару, до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за методом не за ціною договору, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не зазначив країну походження та рік виготовлення такого товару, його технічний стан, що є окремою підставою для скасування такого рішення. Митниця при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів протиправно застосувала шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача. Висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Відповідно до матеріалів справи, 11.03.2024 року між ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» (покупець) та компанією «Ningbo Ulica Solar Co., Ltd.,» (КНР) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № ULPI-UAED-240311, за умовами якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, на умовах та у строки, визначені контрактом, найменування (асортимент), кількість і ціна товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну окрему партію товару, який є невід`ємною частиною даного контракту. Умовами поставки визначено, що ціна товару та базис поставки (Інкотермс, 2010) узгоджується сторонами на кожну партію окремо та вказується у специфікаціях до контракту. Умовами договору передбачено постачання товарів відповідно до базису FCA (Free Carrier) поставити замовлені покупцем товари (фотоелектричні модулі сонячні панелі) загальною кількістю 2201 штук до складу продавця у Нідерландах, покупець зобов`язався сплатити 100% від обумовленої контрактної вартості.

Сторони договору підписали специфікацію №2 згідно якої постачання товару здійснюється на суму 125181,87 доларів США та товар приймається кінцевому пункті призначення (Порт призначення). Пунктом 3.1 специфікації №2 до договору визначено, що покупець оплачує 100% загальної продажної ціни товару передоплату, шляхом банківського переказу протягом 10 днів з дати цього Договору купівлі-продажу.

21.03.2024 року після отримання за платіжним дорученням SWIFT № 479583070 від 19.03.2024 року покупця передбаченої умовами договору передплати у розмірі 125181,87 доларів США продавець «Ningbo Ulica Solar Co., Ltd.,» здійснив відправку товару морським шляхом на умовах FCA-Rotterdam.

Встановлено, що товар розділено на партії, одна партія (розділена на дві в процесі приймання від продавця товару в порту призначення) в кількості 744 штук на загальну суму 42315,00 доларів відповідно до комерційних інвойсів № ULPI-UAED-240311-2 від 21.03.2024 року, ULPI-UAED-240311-2-2 від 21.03.2024 року та пакувальних листів № ULPI-UAED-240311-2 від 21.03.2024 року, ULPI-UAED-240311-2-2 від 21.03.2024 року.

19.04.2024 року ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» було задекларовано до митного органу в`їзду Закарпатська митниця товари: сонячні панелі, фоточутливі напівпровідникові прилади зібрані у модуль вмонтовані у панель, вихідна потужність 455 Вт, призначені для перетворення сонячного світла в електричну енергію, не обладнані елементами, що дають можливість надавати електроенергію безпосередньо споживачу, шляхом подання електронної митної декларації № 24UA209170032176U5. Разом з митною декларацією подано до митного оформлення: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 11.03.2024 року № ULPI-UAED-240311, доповнення до контракту додаток №2 Специфікацію від 11.03.2024, рахунок інвойс №ULPI UAED-240311-2 від 21.03.2024 року, рахунок інвойс) №ULPI UAED-240311-2-2 від 21.03.2024 року, рахунок-проформу інвойс №ULPI UAED-240311 від 13.03.2024 року, пакувальний лист №ULPI-UAED-240311-2 від 21.03.2024 року, пакувальний лист №ULPI-UAED-240311-2-2 від 21.03.2024 року, автотранспортну накладну CMR №4073/2 від 12.04.2024 року, декларацію про походження товару №ULPI-UAED 240311-2 від 21.03.2024 року, декларацію про походження товару №ULPI-UAED-240311-2-2 від 21.03.2024 року, платіжне доручення SWIFT № 479583070 від 19.03.2024 року, рахунок фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги ELP4073-2 від 12.04.2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару (калькуляцію транспортних витрат №ELP4073-2 в гривні від 12.04.2024 року), документ, що підтверджує вартість перевезення товару (калькуляцію транспортних витрат №ELP4073_2 у валюті від 08.04.2024 року), договір про надання послуг митного брокера №БД-09012023 від 09.01.2023 року, договір щодо перевезення №347_ЕЛПІ від 28.03.2024 року. Митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Львівська митницею в ході контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митниця вказувала, що поставка товару здійснюється на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2024 року за № ULPI-UAED-240311, укладеного між компанією «Ningbo Ulica Solar Co., Ltd.,» (продавець) та ТзОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» (покупець), однак у договорі відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «Ningbo Ulica Solar Co., Ltd.,». Відповідно п.12 договору будь-які зміни повинні узгоджуватись обома сторонами у письмовій формі. Для підтвердження оплати за оцінювані товари декларантом надано банківський платіжний документ від 19.03.2024 р. який не може бути взятий до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваних товарів, оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови №216, не містять банка-кореспондента, номера рахунку отримувача. У гр.70 платіжного документу зазначено лише Договір згідно з яким здійснено платіж без конкретизації платежу, а саме без вказання будь-яких інших товаросупровідних документів, а також вартість товару вказана у банківському документі не відповідає вартості товару, що зазначена у комерційних інвойсах. Відповідно до п.п 4.2.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування №347 ЕЛПІ від 28.03.2024 року оплата за отримані послуги здійснюється протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку на оплату наданих послуг. Експедитором рахунок виставлено 12.04.2024 р. за № ELP 4073-02, однак платіжний документ на оплату вищевказаних послуг декларантом до митного оформлення не надано. У гр. 16 та гр.23 наданої до митного оформлення CMR № ELP4073/2 від 12.04.2024 року наявні штампи перевізника TOV «TPK BUDKONSTRUKTSIYI», натомість, документи, що визначають договірні відносини з TOV «TPK BUDKONSTRUKTSIYI», відсутні. Керуючись вимогами статті 53 Митного кодексу України митницею були додатково витребувані у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги, специфікації фірми виробника товару, копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Декларантом Львівську митницю повідомлено, що інші документи надати не може.

Згідно матеріалів справи, митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 року № UA209000/2024/900316/2 із застосуванням резервного методу у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Приймаючи оскаржуване рішення та коригуючи митну вартість товару, який ввозився на митну територію України, відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаної/визначеної митної вартості, згідно подібних поставок декларації від 12.03.2024 року №UA209170/2024/20660 для товару на рівні 4,34 долара США за 1 кг.

На підставі рішення, відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.04.2024 року №UA209170/2024/001314.

Скориставшись правом, ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» задекларувало зазначені товари з урахуванням коригування митниці, та випустило їх у вільний обіг за ЕМД №24UA209170032493U9 від 19.04.2024 року.

Відповідно до ст. 49, ч. 1, ч. 3 ст. 51, ч. 2 ст. 52 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, передбачений перелік документів, які подаються разом з митної декларацію, які мають на меті встановити товар та визначити його вартість, вартість страхування, транспортування, упаковки, є вичерпним. У разі, коли декларантом надано повний перелік документів передбачених частиною 2 ст. 53 МК України, та можливо встановити повну, вірну ціну товару, складники, що впливають на формування його вартості, вимагати додаткові документи заборонено.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2-4 ст. 57, ч. 1-2 ст. 58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що митниця при митному оформленні товарів мала нарікання, що поставка товару здійснюється на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2024 року за № ULPI-UAED-240311, укладеного між компанією «Ningbo Ulica Solar Co., Ltd.,» (продавець) та ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» (покупець), однак у договорі відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «Ningbo Ulica Solar Co., Ltd.,».

У матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу від 11.03.2024 року № ULPI-UAED-240311, в преамбулі якого, сторони засвідчили власні реквізити та підтвердили волевиявлення на укладання угоди шляхом проставляння оригіналів власних підписів. Кожну сторінку договору № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 року було завірено підписами сторін. Сторони за допомогою власноруч зроблених підписів погодили та затвердили його повний текст.

Львівська митниця не є уповноваженим органом, який у рівних умовах договору купівлі-продажу від 11.03.2024 року № ULPI-UAED-240311 може вказувати на необхідність вносити до нього зміни чи ставити під сумнів повноважень підписантів сторін договору.

Митним органом вказано, що для підтвердження оплати за оцінювані товари декларантом надано банківський платіжний документ від 19.03.2024 року який не може бути взятий до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваних товарів, оскільки не містять банка-кореспондента, номера рахунку отримувача.

Також митниця мала нарікання, що у гр.70 платіжного документу зазначено лише договір згідно з яким здійснено платіж без конкретизації платежу, а саме без вказання будь-яких інших товаросупровідних документів, а також вартість товару вказана у банківському документі не відповідає вартості товару, що зазначена у комерційних інвойсах.

До митного оформлення подано платіжне доручення SWIFT №479583070, у якому наявні посилання на зовнішньоекономічний контракт № ULPI-UAED-240311 від 11.03.2024 року як на підставу здійснення транзакції, дата операції 19.03.2024, суму операції 125181,87 у валюті в доларах США, найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення, а отже поданий позивачем документ є банківським документом, що стосується оцінюваних товарів. Відповідно до 5.2 контракту в платіжних реквізитах сторін зазначено, що банком-кореспондентом є ProCredit Bank AG, Франкфурт-на Майні ФРН.

Львівською митницею вказано, що позивачем не надано до митного оформлення основний документ, що підтверджує митну вартість - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. У гр. 16 та гр.23 наданої до митного оформлення CMR № ELP4073/2 від 12.04.2024 року наявні штампи перевізника TOV «TPK BUDKONSTRUKTSIYI», натомість, документи, що визначають договірні відносини з TOV «TPK BUDKONSTRUKTSIYI», відсутні.

ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» з метою підтвердження заявленої вартості транспортних витрат було надано рахунок на оплату № ELP4073-2 від 12.04.2024 року та довідку про транспортно-експедиційні витрати №ELP4073-2 від 12.04.2024 року. З наданих документів на підтвердження включення транспортних витрат можливо встановити їх розмір.

Відповідач посилається на відсутність серед поданих декларантом позивача для проходження процедури митного контролю та оформлення документів - акту про договірні відносини з ТОВ «ТПК Будконтрукції». Проте угода з ТОВ «ТПК Будконтрукції» була укладена ФОП ОСОБА_2 на виконання умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг з компанією ТОВ «ЕЛ ПІ Україна» №347_ЕЛПІ від 28.03.2024 року. ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» не укладало договір перевезення з ТОВ «ТПК Будконтрукції», який є субпідрядником та був найнятий для здійснення перевезення ТОВ «ЕЛ ПІ Україна» та ФОП ОСОБА_2 .

Договір перевезення ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт» було укладено з ТОВ «ЕЛ ПІ Україна», який з свого боку взяв на себе зобов`язання по здійсненню перевезень вантажу та наданню експедиційних послуг. Натомість для здійснення взятих на себе зобов`язань ТОВ «ЕЛ ПІ Україна» вільне у залученні інших виконавців та засобів. Не заборонено для виконавця здійснення перевезень залучати інших осіб.

Встановлено, що Львівською митницею при коригуванні митної вартості товару «сонячні панелі, фоточутливі напівпровідникові прилади зібрані у модуль вмонтовані у панель, вихідна потужність 455 Вт, призначені для перетворення сонячного світла в електричну енергію, не обладнані елементами, що дають можливість надавати електроенергію безпосередньо споживачу» було використано інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за першим методом згідно за оформленням подібного товару, за раніше поданими ВМД, зокрема від 12.03.2024 року №24UA209170020660U3.

В матеріалах справи наявна копія вантажно-митної декларації від 12.03.2024 року №24UA209170020660U3, яка була взята митним органом для коригування митної вартості товару. Декларацією взятою для коригування вартості товару підтверджується, що на територію України на умовах поставки FOB NL Rotterdam Warehouse, ввезено товари «сонячні панелі, фоточутливі напівпровідникові прилади зібрані у модуль вмонтовані у панель, вихідна потужність 455 Вт, призначені для перетворення сонячного світла в електричну енергію, не обладнані елементами, що дають можливість надавати електроенергію безпосередньо споживачу», вантажоодержувач ТОВ «Енерджі-Бізнес Контракт».

Порівнюючи умови ввезення та характеристики товару за декларацією № 24UA209170032176U5 від 19.04.2024 року, та декларації, яка була використана митницею від 12.03.2024 року №24UA209170020660U3, колегія суддів зазначає, що однаковим є товар, що ввозився, його характеристики, умови постачання. Проте, використана для митного коригування вартості товару митна декларація від 12.03.2024 року №24UA209170020660U3 визначає вартість товару за резервним методом (3 метод), тобто митниця використала декларацію, що подана декларантом після коригування, де визначено митну вартість товару не за основним методом (1 метод).

Поряд з тим, частинами 1, 2, 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, митниця не довела правомірність свого рішення, не обґрунтувала в чому саме, на її думку, розбіжності в документах поданих позивачем, не дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом за ціною товару, визначеною позивачем у інвойсі до контракту.

Суд вказує, що частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

На думку суду, позивачем було вірно проведено розрахунок митної вартості, відповідно до контракту, подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, вірно обрано метод визначення митної вартості товару.

При вирішенні спору, суд апеляційної інстанції враховує позиції Верховного Суду, зокрема, викладені у постановах від 14.11.2019 року у справі № 809/33/17, від 25.02.2021 року у справі № 815/6799/17, від 02.03.2021 року у справі № 809/857/17, від 12.03.2021 року у справі № 826/16699/16, 05.03.2021 року у справі № 823/1461/17, від 17.05.2022 року у справі № 814/1916/17, від 29.06.2022 року у справі № 1.380.2019.001524, від 21.06.2022 року у справі № 820/6811/16, від 08.06.2022 року у справі № 380/1197/20.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Новий розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення апеляційної скарги. Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року в справі №160/24841/24 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова