Постанова

від 06.02.2025 по справі 160/9307/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/9307/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (суддя Сидоренко Д.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСТАЛЬ-ЕНЕРГО» до Енергетичної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСТАЛЬ-ЕНЕРГО» звернулось до суду із адміністративним позовом до Енергетичної митниці Державної митної служби України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA903020/2024/000005/1 від 16.01.2024;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903020/2024/000034.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов укладеного договору було розпочато процедуру митного оформлення товару (електричної енергії). Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмову в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вказаним рішенням митний орган скоригував митну вартість за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст.64 МК України. Джерелом інформації для даного рішення стала наявна в митному органів інформація за фактом митних оформлень іншою особою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника зводяться до того, що судом першої інстанції неповно досліджені усі обставини справи в їх сукупності. Судом, визнаючи дії митниці в спірних правовідносинах протиправними, неповно проаналізовано норми Митного кодексу України у їх взаємозв`язку між собою, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (зокрема, стаття 57 Митного кодексу України (далі МК України), статті 55, 60 МК України та Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Також, судом проігноровано той факт, що в ході проведення консультації встановлено, що у декларанта та у митного органу відсутня цінова інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень статті 59 МК України. Водночас, у митниці та у декларанта наявна цінова інформація щодо митної вартості подібного товару оформленого у митному відношенні. Отже, в результаті проведеної консультації, шляхом послідовного використання можливості застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за другорядни методом, відповідно до положень статті 60 МК України з врахуванням норм статті 61 МК України. Отже, під час консультації декларант та митний орган обмінюються інформацією з метою вибору другорядного методу визначення митної вартості товару за наявною інформацією.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОСТАЛЬ-ЕНЕРГО» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 16.06.2011, про що внесено запис №12241020000052621.

Основний вид діяльності: 35.14 Торгівля електроенергією

Інші види діяльності: 35.12 Передача електроенергії, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

01.11.2024 між CASORI S.R.L. (Румунія)(продавець) та ТОВ «ДНІПРОСТАЛЬ-ЕНЕРГО» (покупець) було укладено Щомісячну угоду про постачання №2 на грудень 2023 до Індивідуального договору №01/11-2023-САS до Генеральної Угоди про поставку та прийом електроенергії, якою погоджено зокрема:

1. орієнтовна вартість електроенергії, що постачається продавцем покупцю по контракту приймається сторонами та становить 3628800 євро.

2. фактична ціна за 1 Мвт/год електроенергії, що постачається продавцем покупцю у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 відповідно до цього Індивідуального договору становить 180 євро.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСТАЛЬ-ЕНЕРГО» було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» договір доручення № 21/0052 від 15.12.2020. Відповідно до умов якого ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» виступає у якості Повіреного, а ТОВ «ДНІПРОСТАЛЬ- ЕНЕРГО» у якості Довірителя.

Відповідно до п. 1.1 укладеного Договору, Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується за винагороду, від імені та за рахунок Довірителя виконувати ряд юридично значимих дій, зокрема: оформляти вантажні митні декларації в митних органах України та інші документи необхідні для митного оформлення вантажу (товару).

ТОВ «ДНІПРОСТАЛЬ-ЕНЕРГО», у рамках Європейської федерації енерготрейдерів, підписало Загальну угоду про доставку та приймання електроенергії з румунською Компанією «CASORI S.R.L.,» згідно умов котрої ТОВ «ДНІПРОСТАЛЬ-ЕНЕРГО» є Покупцем, а «CASORI S.R.L.,» - Продавцем.

Ціна електроенергії, що постачається за вказаною угодою вказується у відповідних угодах. Щомісячною угодою про постачання № 2 від 30.11.2023 Сторони погодили орієнтовну вартість електроенергії та період поставки.

Загальна вартість електричної енергії котра була поставлена у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 рік становить 274 663,30 євро.

На виконання умов укладеного Договору доручення № 21/0052 від 15.12.2020 ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» розпочало процедуру митного оформлення товару (електричної енергії), а саме: було заповнено та подано в електронному вигляді декларацію 24UA903020000585U0. У вказаній декларації, серед іншого, ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» зазначило наступне:

1. Кількість декларуємої електроенергії складає 3 077 тисяч кіловат;

2. Загальна сума в іноземній валюті ( євро) складає 274 663,30;

Вартість однієї тисячі кіловат складає 89,26 євро за одну тисячу кіловат. Розраховується шляхом ділення загальної суми 274 663,30 на загальну кількість З 077 = 0,08 за кіловат або 89,26 за тисячу кіловат.

Разом із митною декларацією МД 0540 декларантом ТОВ «ДНІПРОСТАЛЬ-ЕНЕРГО» подані наступні документи, що зазначаються у графі 44:

0380 Рахунок-фактура (інвойс) від 01.01.2024 № CAS-1-01/24;

0862 Декларація про походження товару від 01.01.2024 № CAS-1-01/24;

1300 Митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA903020000514U9.001 від 15.01.2024;

1703 Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA903020/2024/000031 від 15.01.2024;

3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару від 31.12.2023;

4100 Загальна угода про доставку та приймання електроенергії від 01.11.2023

4103 Індивідуальний договір №01/11-2023-CAS (Щомісячна угода 2) від 30.11.2023;

4203 Доповнення до внутрішнього договору (контракту) (додаткова угода № 3) від 11.12.2023;

4207 Договір про надання послуг митного брокера № 21/0052 від 15.12.2020;

9000 Інші некласифіковані документи Довідка 01/2432 від 12.01.2024;

9102 Акт приймання-передачі електроенергії № 2 від 31.12.2023;

9610 Копія митної декларації країни відправлення 24ROBU1400E0005465 від 12.01.2024.

В порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до частини 5 статті 54, частин 1 і 4 статті 337, статті 320 Митного кодексу України встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену Загальною угодою про доставку та приймання електроенергії від 01.11.2023 та Індивідуального договору (Щомісячна угода про постачання №2) від 30.11.2023 №01/11-2023-CAS, а саме:

- декларантом заявлено митну вартість товару визначену за першим методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до норм статті 58 Митного кодексу України. Частиною 2 пункту 2 статті 52 МКУ передбачено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Однак, декларантом не надано до митного оформлення документально підтверджених даних щодо числового значення заявленої митної вартості товару та не надано документально підтверджених відомостей щодо котирування, що не дає змоги митниці перевірити відповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини 2.2 статті 52 Митного кодексу України зазначено, що декларант зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару:

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) в наданому до митного оформлення рахунку - фактурі від 01.01.2024 № CAS-1-01/24 містяться числові розбіжності);

- інформацію біржових організацій про вартість товару.

Також, повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості.

16.01.2024 декларантом надано додаткові документи та повідомлено, що надати інші додаткові документи немає можливості.

З урахуванням норм частини 6 статті 255 МКУ, термін для надання додаткових документів припиняється 16.01.2024, та відповідно митницею приймається рішення з врахуванням документів, наданих до митного оформлення станом на 16.01.2024 (15 год. 52 хв.), час отримання повідомлення від декларанта).

Отже, митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товару з урахуванням документів, наданих до митного оформлення до 16.01.2024 (15 год. 52 хв.), та за результатом їх розгляду встановлено, що на даний момент декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за ціною угоди, не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості та надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:

- згідно зі статтею 49 МКУ митна вартість товару базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Умовами Індивідуального договору (Щомісячна угода про постачання №2) від 30.11.2023 №01/11-2023-CAS (пункт 5) передбачена оплата товару у відповідності до інвойсу. В наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (invoice/cjstoms invoice) від 01.01.2024 № CAS-1-01/24 зазначена ціна EUR/MWh, яка не відповідає загальній вартості оцінюваного товару у рахунку-фактурі (invoice/customs invoice), а також не зазначено умови оплати за оцінюваний товар та посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) згідно якого здійснюється постачання оцінюваного товару.

У наданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 31.12.2023 №б/н (виписка по особовому рахунку за період з 01.12.2023 по 31.12.2023) сума про сплату оцінюваного товару складає 264 082,65 EUR (згідно inv.CAS 0075 від 30.11.2023; CAS 0078 від 08.11.2023; CAS 0081 від 11.12.2023; CAS 0088 від 14.12.2023; CAS 0091 від 18.12.2023; CAS 0094 від 21.12.2023; CAS 0099 від 26.12.2023; CAS 0101 від 27,12.2023 на обсяг 2827 MWh-до митного оформлення не надавались), але відповідно до рахунку-фактури (invoice/customs invoice) від 01.01.2024 № CAS-1-01/24 сума до сплати складає 274 663,30 EUR та обсяг 3077 MWh.

Також на вимогу митного органу декларантом не надано інформацію біржових організацій про вартість електроенергії за грудень 2023 року.

Отже, з урахуванням зазначеного, на даний момент декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість, що базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та не надано усіх документів відповідно до частини 2 статті 53 МКУ.

Отже, в результаті проведеної консультації, шляхом послідовного використання можливості застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за другорядним методом, відповідно до положень статті 60 МК України з врахуванням норм статті 61 МК України. При коригуванні за основу взято митну вартість 97,7863 Євро/тис. кВт/год. подібного товару оформленого у митному відношенні за МД від 15.01.2024 №24UA903020000559U2.

Незгода позивача зі вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів стала підставою для звернення до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, щоістять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових органів.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу положень частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

В той же час, норми МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі № 21-498а15 та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17, від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення №UA903020/2024/000005/1 від 16.01.2024 про коригування митної вартості товарів є встановлення відповідачем того, що відповідно до умов Індивідуального договору №2 (пункт 2) передбачена фактична ціна за 1 МВт/год електроенергії, що постачається Продавцем Покупцю у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 року становить 180 євро (тобто за 1 МЕГА Вт/годину ціна 180 євро), а у наданих до митного оформлення інвойсів від 01.01.2024 № CAS-1-01/24 (далі-інвойс № CAS-1-01/24) який було надано 15.01.2024 ціна становить 121,460677 євро за 1 МВт/ год, а у додатково наданому на вимогу митного органу 16.01.2024 інвойс CAS-1-01/24 ціна вже становить 89,26334 євро за 1 МВт/ год.

Відтак, у відповідача були обґрунтовані підстави для витребування у позивача додаткових документів.

Однак, в результаті проведеної консультації, шляхом послідовного використання можливості застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за другорядним методом, відповідно до положень статті 60 МК України з врахуванням норм статті 61 МК України. При коригуванні за основу взято митну вартість 97,7863 Євро/тис. кВт/год. подібного товару оформленого у митному відношенні за МД від 15.01.2024 №24UA903020000559U2.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17, від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак не зробив цього.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17, вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Натомість, як встановлено судами, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Водночас, апелянтом не підтверджено належними, допустимими доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах, розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

З огляду на вищезазначене, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів. Ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. Факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Враховуючи зазначені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, або підстав вважати що вони містять розбіжності та в них наявні ознаки підробки.

Поданих позивачем документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товару і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч. 1 ст. 53 МК України.

Відомості надані позивачем стосовно митної вартості товару є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач у оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені вище, тому оскаржуване рішення митниці не можуть вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів №UA903020/2024/000005/1 від 16.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903020/2024/000034

У відповідності з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач вказаного обов`язку не виконав.

Щодо доводів відповідача про не з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, у їх взаємозв`язку, надання переваги одним доказам над іншими, залишення доказів відповідача поза увагою, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Так, в апеляційній скарзі відповідач не зазначає, які саме обставини справи суд першої інстанції не з`ясував, які докази залишив поза увагою та яким не надав перевагу.

Водночас оскаржене судове рішення містить оцінку доказів наданих сторонами до суду. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що «відповідач не надав суду жодного доказу, якій би спростував зміст поданих декларантом документів».

Щодо інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, серед яких посилання на те, що суд врахував виключно позицію позивача, та які зводяться до незгоди з судовим рішенням, слід зазначити, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування доводів сторін, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду щодо протиправності оскарженого рішення та картки відмови відповідача.

У справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «…Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду…».

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров