Постанова

від 05.02.2025 по справі 160/18093/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 160/18093/24

адміністративне провадження № К/990/44121/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Юзини О.В.,

представник Позивача: не з`явився,

представника Відповідача: Кривошеї К.О.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУБНИК»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (суддя Рянська В.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року (судді: Шлай А.В. (доповідач), Головко О.В., Круговий О.О.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУБНИК»

до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУБНИК" (далі також - Позивач, ТОВ «Трубник») 5 липня 2024 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - ГУ ДПС, Відповідач), в якому, з урахуванням поданих 22 липня 2024 року уточнень, просило:

1) визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС:

від 21 липня 2022 року № 7091302/13446223 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 21 лютого 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - ЄРПН);

від 20 жовтня 2022 року № 7486000/13446223 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 12 вересня 2022 року в ЄРПН;

від 21 жовтня 2022 року № 7491477/13446223 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 22 вересня 2022 року в ЄРПН;

2) зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 1 від 21 лютого 2022 року, № 1 від 12 вересня 2022 року, №3 від 22 вересня 2022 року в ЄРПН датами їх направлення.

1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою dsl 10 липня 2024 року позовну заяву залишив без руху, зокрема, з тих підстав, що Позивач пропустив строк звернення до суду без заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог цієї ухвали Позивач подав заяву, в якій вказав, що:

- не використовував процедуру адміністративного оскарження рішення комісії ГУ ДПС від 21 жовтня 2022 року № 7491477/13446223, тому для його оскарження підлягає застосуванню шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), який сплинув на час звернення до суду;

- з початку введення воєнного стану і до жовтня 2022 року керівник ТОВ «ТРУБНИК» проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказ про оголошення простою на підприємстві не видавався. У зв`язку з відсутністю керівника та введенням воєнного стану підприємство працювало у складних умовах;

- протягом 2022-2023 років керівник, який є уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за подання податкової звітності, підписання документів, адресованих контролюючому органу та іншим державним органам, підприємствам, установам, організаціям від імені ТОВ «ТРУБНИК», з метою виконання своїх обов`язків систематично перебував у відрядженнях у містах Києві, Запоріжжі, Кривому Розі, Ужгороді та по Дніпропетровській області, також перебував у щорічних відпустках;

- інші працівники не мали повноважень на звернення до суду в інтересах ТОВ «ТРУБНИК». У зв`язку з безпековою ситуацією у м. Дніпрі та Дніпропетровській області, численними повітряними тривогами, нестабільною роботою інтернет-провайдерів, відключенням електропостачання, зокрема, у м. Дніпрі та м. Новомосковську у період з осені 2022 року до весни 2023 року (протягом строку, встановленого для оскарження рішень), адміністративний персонал переважно працював дистанційно;

- підприємство, з огляду на постійні відрядження керівника та відсутність у штаті юриста, не мало можливості подати позов протягом встановленого строку. Договір про надання правової допомоги було укладено лише у листопаді 2023 року;

- первинно Позивач звернувся до суду 5 грудня 2023 року, однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року у справі № 160/32011/23 позовну заяву було повернуто. Повторно позовну заяву подано до суду 29 січня 2024 року, проте ухвалою від 6 травня 2024 року її залишено без розгляду. Після цього представник Позивача подала позовну заяву до суду 5 липня 2024 року з огляду на відключення електропостачання у м. Дніпрі та Дніпропетровській області, перебування представника Позивача у відрядженні в м. Яремче та у відпустці у м. Києві протягом кількох тижнів;

- повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду матиме негативний вплив на діяльність підприємства, у тому числі подальшу співпрацю з контрагентом, за господарськими операціями, з яким було складено податкові накладні, та призведе до неможливості скористатися податковим кредитом за вказаними податковими накладними.

Надавши оцінку наведеним Позивачем доводам поважності причин пропуску строку звернення до суду, Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 29 липня 2024 року, якою:

- визнав неповажними вказані ТОВ «ТРУБНИК» підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою;

- повернув позовну заяву ТОВ «ТРУБНИК».

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції указав, що:

- за результатами розгляду скарги прийняті рішення про залишення скарг без задоволення, а тому тримісячний строк оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 7091302/13446223 від 21 липня 2022 року тривав до 21 січня 2023 року, рішення № 7486000/13446223 від 20 жовтня 2022 року - до 11 лютого 2023 року;

- Позивач не застосовував процедуру адміністративного оскарження рішення комісії № 7491477/13446223 від 21 жовтня 2022 року, а тому шестимісячний строк для звернення до суду з позовом щодо його оскарження тривав до 21 квітня 2023 року;

- первинно Позивач звернувся до суду з такими ж позовними вимогами 5 грудня 2023 року. Ухвалою від 11 грудня 2023 року у справі № 160/32011/23 було визнано неповажними підстави пропуску ТОВ «ТРУБНИК» строку звернення до суду, позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 8 січня 2024 року позовну заяву було повернуто;

- 29 січня 2024 року ТОВ «ТРУБНИК» вдруге звернулося до суду з позовом, де було визначено аналогічний зміст позовних вимог; ухвалою суду від 6 травня 2024 року у справі № 160/2626/24 зазначений позов залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України;

- судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом строку, який був об`єктивно необхідним для подання позовної заяви до суду;

- періодичне перебування представника Позивача та директора ТОВ «ТРУБНИК» у відрядженнях та відпустках не є обставиною, що перешкоджає зверненню до суду з позовною заявою. Крім того, переривання строку звернення до суду КАС України не передбачено.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "ТРУБНИК" залишив без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року змінив, зазначивши в її мотивувальній частині процесуальну підставу - пункт 9 частини 4 статті 169 КАС України. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції указав, що суд першої інстанції врахував обставини та обґрунтовано відмовив ТОВ "ТРУБНИК" у поновленні строку звернення до суду, оскільки про наявність жодних інших обставин, які перешкоджали вчасному зверненні до суду, аніж ті, оцінку яким вже надано судом у справах №160/32011/23, №160/2626/24, ТОВ "ТРУБНИК" не повідомило.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Позивач стверджує, що позиція судів попередніх інстанцій є надмірно формальною та упередженою щодо нього та його доводів, а ухвала суду від 29 липня 2024 року та постанова суду від 15 жовтня 2024 року порушують одну з основних засад судочинства - доступ до правосуддя. Це, на його думку, є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилаючись на ті ж обставини, що наводились у поданій до суду першої інстанції заяві, Позивач стверджує, що пропуск строку звернення до суду зумовлений наслідками воєнного стану, запровадженого в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року через військову агресію рф. Вплив цих обставин Позивача, його діяльність та можливість своєчасного звернення до суду, на його думку, є підставою для поновлення строку.

У касаційній скарзі Позивач покликається на висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 10 січня 2023 року №640/3489/21, від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.

Наводить Позивач також і судову практику Європейського Суду з прав людини в контексті доступу до суду.

Вважає, що суди у цій справі вдалися до надмірного формалізму при вирішенні питання про поновлення строку на звернення до суду, упередженості щодо Позивача та його доводів, якими він обґрунтовував свою позицію, адже він не зловживав своїми правами, а дійсно викладав всі обставини в тих реаліях, в яких вони відбулись, враховуючи неможливість подання позову у визначений законом строк через військову агресію рф та введення у зв`язку із цим воєнного стану в Україні, а також конкретні фактичні обставини, з урахуванням їх деталізації, пов`язані із зазначеною військовою агресією, взаємозв`язок чого детально був доведений Позивачем до судів попередніх інстанцій, що унеможливило своєчасне звернення підприємства за захистом власних прав та інтересів.

Наводить також Позивач і низку ухвал судів першої інстанції в контексті поновлення строку звернення до суду.

Від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні за його відсутності.

2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач вважає оскаржувані судові рішення обґрунтованими і законними, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач наводить судову практику Верховного Суду щодо строку звернення до суду та вважає, що була надана правильна юридична оцінка доводам Позивача щодо поважності пропуску строку звернення до суду з позовом.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника Відповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частина перша статті 122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частинами першою, другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) виснувала, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006119 сформульовано правовий висновок щодо строків звернення до суду у справах про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору.

За сформульованим у вказаній справі висновком строк звернення до суду у таких справах визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач не заперечує щодо застосовності цих висновків до спірних правовідносин і не наводить доводів, які б вказували про неправильний обрахунок строку звернення до суду.

Як установили суди попередніх інстанцій й не заперечується Позивачем:

- з урахуванням залишення рішень № 7091302/13446223, № 7486000/13446223, оскаржених у адміністративному порядку, без змін на підставі рішень Державної податкової служби України від 21 жовтня 2022 року та від 11 листопада 2022 року, тримісячний строк на оскарження таких рішень про відмову у реєстрації податкових накладних завершився у січні та лютому 2023 року;

- Позивач не застосовував процедуру адміністративного оскарження рішення № 7491477/13446223 від 21 жовтня 2022 року, а тому шестимісячний строк для звернення до суду з позовом щодо його оскарження тривав до 21 квітня 2023 року.

Тобто фактично Позивач погоджується з тим, що він пропустив строк звернення до суду з цим позовом, проте наполягає на тому, що строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, тому він підлягає поновленню. Враховуючи викладене, при касаційному перегляді правовій оцінці підлягають обставини дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання щодо поважності наведених ТОВ «Трубник» причин пропуску строку звернення до суду.

Так, частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У цій справі Позивач доводив як судам попередніх інстанцій, так і касаційному суду, що пропуск ним строку звернення до суду, зумовлений поважними причинами, які, якщо їх узагальнити, зводяться до наступного:

- введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року призвело до мобілізації директора Позивача, дистанційної роботи працівників;

- з огляду на постійні відрядження керівника та відсутність у штаті юриста ТОВ «Трубник» не мало можливості подати позов протягом встановленого строку. Договір про надання правової допомоги було укладено лише у листопаді 2023 року;

- після повернення та залишення без розгляду судом попередньо поданих позовів представник Позивача подала позовну заяву до суду 5 липня 2024 року, з огляду на відключення електропостачання у м. Дніпрі та Дніпропетровській області, перебування представника Позивача у відрядженні в м. Яремче та у відпустці у м. Києві протягом кількох тижнів.

Перевіривши наведене скаржником обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду в контексті наданої оцінки судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції вважає його таким, що ґрунтується як на неправильному тлумаченні норм процесуального права, так і на суб`єктивному ставленні Позивача до наведених ним обставин. Відповідні доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі Позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки, на що правильно вказали суди попередніх інстанцій.

Позивач звернувся до суду з цим позовом у справі №160/18093/24 про оскарження таких рішень Відповідача 5 липня 2024 року.

У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Позивач вже до цього реалізовував своє право на звернення до суду з такими ж позовними вимогами двічі.

Так, ухвалою від 11 грудня 2023 року у справі № 160/32011/23 було визнано неповажними підстави пропуску ТОВ «ТРУБНИК» строку звернення до суду, позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 8 січня 2024 року було повернуто позовну заяву.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ця ухвала у справі № 160/32011/23 переглянута в апеляційному порядку й Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 7 березня 2024 року її залишив без змін та указав, що:

- щодо доводів про перебування директора ТОВ «ТРУБНИК» у лавах ЗСУ до жовтня 2022 року, то суд апеляційної інстанції зауважує, що з жовтня 2022 року до 5 грудня 2023 року (дата звернення до суду з цим позовом) минуло більше року, а тому ці обставини не можуть бути підставою для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом;

-у період, визначений Законом як строк для оскарження рішень, директор ТОВ «ТРУБНИК» вже більше як три місяці не перебував у лавах ЗСУ, а тому посилання Позивача на зазначені обставини як підстави для поновлення йому строку звернення до суду з цим позовом є безпідставними;

- не можуть бути підставою для поновлення Позивачу строку звернення до суду з цим позовом посилання на систематичні відрядження керівника Туртукова О.І. у період 2022-2023 років, оскільки робота підприємства у разі відрядження керівника є організацією роботи самого Позивача та залежить виключно від нього.

Суд окремо звертає увагу на те, що судові рішення у справі № 160/32011/23, відповідно до даних автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», Позивач у касаційному порядку не оскаржив, тому рішення набрало законної сили.

Отже, суд касаційної інстанції у межах цього касаційного провадження не може перевіряти юридичну правильність та обґрунтованість таких висновків.

29 січня 2024 року ТОВ «ТРУБНИК» вдруге звернулося до суду з позовом, де було визначено аналогічний зміст позовних вимог. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 6 травня 2024 року у справі № 160/2626/24 позов залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України з посиланням на не виконання Позивачем вимог ухвали суду про залишення позову без руху та не подання заяви щодо пропуску строку звернення до суду. Це рішення суду першої інстанції, як підтверджується даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, Позивач не оскаржував.

Зважаючи на наведене вище, як обґрунтовано указав суд апеляційної інстанції, про наявність жодних інших обставин, які перешкоджали вчасному зверненні до суду, ніж ті, оцінку яким вже надано судом у справах №160/32011/23, №160/2626/24, ТОВ "ТРУБНИК" не повідомило.

Так, дійсно, відповідно до усталених підходів Верховного Суду у постановах (справи №640/3489/21, №500/1912/22), на які покликається Позивач у касаційній скарзі:

- при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини;

- при застосуванні процесуальних норм (зокрема щодо дотримання строку звернення до суду) слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В аспекті наведених у касаційній скарзі аргументів доцільно зазначити, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 4 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.

У вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Отже, за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, лише ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У цій справі Позивач, як правильно визначились суди першої та апеляційної інстанцій, фактично не навів належних обґрунтувань, окрім тих, які аналізувались судом у справах №160/32011/23, №160/2626/24 за попередніми його позовами, щодо того, яким чином введення на території України воєнного стану вплинуло на неможливість своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Фактично зміст касаційної скарги, якщо його узагальнити, свідчить про незгоду із судовими рішеннями у справах №160/32011/23, №160/2626/24.

Суд повторно зауважує, що судові рішення у справі №160/32011/23 Позивач не оскаржив у касаційному порядку, а ухвалу у справі №160/2626/24 - не оскаржив до суду апеляційної інстанції, а подав третій позов з аналогічним змістом позовних вимог. Саме тому Суд не може надавати оцінку доводам Позивача в контексті поважності пропуску строку звернення до суду, що аналізувалися у тих справах.

Наведений підхід щодо застосування норм процесуального права відповідає позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №160/18651/22.

Необхідно відзначити й те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 990/330/23 зауважила, що хоча частина восьма статті 169 КАС і передбачає право повторного звернення до адміністративного суду у разі повернення позовної заяви, але разом з тим це не виключає необхідності дотримання встановленого законом порядку відповідного звернення. Тож, якщо позов подано з пропуском встановленого законом строку звернення до суду, позивач має обґрунтувати поважність причин, з яких строк був пропущений (у тому числі, якщо це стосується поведінки учасника справи чи його представника, яка передувала відповідному зверненню) з підтвердженням підстав для поновлення строку належними доказами, а суд першої інстанції, у свою чергу, з`ясувати, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення з позовом поважними.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 815/4960/17 Верховний Суд зазначив, що право особи повторно звернутися з позовом після його повернення, що визначено нормами КАС України, не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленому законом. Сама по собі та обставина, що повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права на звернення до суду у будь-який момент після повернення вперше поданої позовної заяви без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Сукупність обставин у цій справі, встановлених судами попередніх інстанцій і не спростованих Позивачем у визначений процесуальним законодавством спосіб, а також судова практика Верховного Суду (у тому числі тієї, що Позивач навів у касаційній скарзі) вказує на те, що ТОВ «Трубник» у спірний період не вчинило усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову.

Доводи Позивача про те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду, фактично зводяться до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів, додаткової перевірки доказів щодо встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, що зумовили пропуск строку звернення до суду. Проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 341 КАС України, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Доводи Позивача про те, що суди вдалися до надмірного формалізму при вирішенні питання про поновлення строку на звернення до суду, упередженості щодо Позивача та його тверджень, якими він обґрунтовував свою позицію, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду касаційної скарги, а тому жодним чином не обґрунтовують та не підтверджують поважність підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Підсумовуючи наведене у сукупності, суд касаційної інстанцій погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду, а тому немає підстав вважати, що суди попередніх інстанцій у цій справі неправильно застосували норми матеріального права чи порушили норми процесуального права.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не навів порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 344, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУБНИК» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Повний текст постанови складено 6 лютого 2025 року.