Ухвала

від 05.02.2025 по справі 300/1129/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа №300/1129/24

адміністративне провадження №К/990/2954/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року

у справі №300/1129/24

за позовом Державної інспекції архітектури та містобудування України

до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Обслуговуючого кооперативу "ЖБК" "Спілка Забудівників 9"

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Державна інспекція архітектури та містобудування України звернулася до адміністративного суду з позовом до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Обслуговуючого кооперативу "ЖБК" "Спілка Забудівників 9", в якому просила:

- визнати протиправними та незаконними дії Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 18 серпня 2021 року, реєстраційний №ЄДЕССБ ІФ012210817427 на об`єкті "Нове будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення (ІІ черга будівництва) на вул. Височана, 18 в м. Івано-Франківську, корпус 32";

- визнати протиправними та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 18 серпня 2021 року, реєстраційний №ЄДЕССБ ІФ012210817427 на об`єкті "Нове будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення (ІІ черга будівництва) на вул. Височана, 18 в м. Івано-Франківську, корпус 32".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Державна інспекція архітектури та містобудування України 22 січня 2025 року звернулася з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.

На обґрунтування поважності підстав пропуску строку скаржник зазначає, що копія постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року надійшла в електронний кабінет Державної інспекції архітектури та містобудування України через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 20 грудня 2024 року (п`ятниця) о 23:28, що підтверджується карткою руху документа. Крім того, позивач зазначає, що 21 та 22 грудня 2024 року є вихідними днями (субота та неділя), а тому наступним робочим днем є саме 23 грудня 2024 року. Таким чином, касаційну скаргу подано в межах тридцятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Надаючи оцінку наведеним позивачем доводам щодо поважності підстав пропуску строку Судом з`ясовано наступне.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року була ухвалена в порядку письмового провадження та набрала законної сили з моменту її прийняття.

Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 18 січня 2025 року, в той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду заявником подано 22 січня 2025 року, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.

Відповідно до картки руху документа, електронна копія постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року надійшла в електронний кабінет Державної інспекції архітектури та містобудування України 20 грудня 2024 року (п`ятниця) о 23:28.

Згідно з абзацом 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

21 та 22 грудня 2024 року були вихідними днями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що фактичною датою отримання копії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року слід вважати 23 грудня 2024 року.

Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини 4 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), статті 11 Закону України "Про будівельні норми" від 05 листопада 2009 року №1704-VI (далі - Закон №1704-VI), частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13 квітня 2011 року №466 (далі - постанова КМУ №466), абзацу другого пункту 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року №45 (далі - Порядок №45), пункту 7.3.19 ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2016 року № 287 (далі - ДБН В.1.1-7:2016), пунктів 1.2, 6.1.28, ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року №104 (далі - ДБН Б.2.2-12:2019), пункту 4.13 ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення." (далі - ДБН В.2.2-15-2005) та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 квітня 2020 року у справі №640/18866/18, від 18 грудня 2023 року у справі №640/19905/21.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначає, що при ухваленні рішення судами першої і апеляційної інстанцій необґрунтовано зазначено, що згідно абзацу другого пункту 9 Порядку №45, проектна документація, у складі якої відповідно до завдання на проектування можуть бути передбачені черги та пускові комплекси, розробляється на об`єкт будівництва в цілому. Вказує, що проектна документація стадії "Проект" або "Робочий проект" може розроблятись на окрему чергу та бути затвердженою у встановленому порядку, якщо зазначене передбачено завданням на проектування та знайшло відображення у схваленій у встановленому порядку попередній стадії проектування: техніко-економічне обґрунтування, техніко-економічний розрахунок або "Ескізний проект". Проектні рішення щодо можливості автономного функціонування черг та пускових комплексів мають бути відображені у всіх розділах проектної документації.

Таким чином, позивач вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що містобудівні умови та обмеження не встановлюють обов`язку поділу на черги, або пускові комплекси об`єкту на стадії проектування, можливість такого поділу є правом замовника будівництва за погодженням із проектною організацією.

Разом з тим, відповідно до наданої для отримання дозволу на початок будівельних робіт проектної документації та експертного звіту, будівництво передбачено без розділення об`єкта будівництва на черги чи пускові комплекси. При цьому, з назви містобудівних умов та обмежень "Нове будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями господарського призначення (ІІ черга будівництва) на вул. Височана, 18 у м. Івано-Франківську " вбачається, що містобудівні умови та обмеження видавались саме на ІІ чергу будівництва.

У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 квітня 2020 року у справі №640/18866/18, зазначено, що містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Водночас, позивач вважає, що судами при винесені оскаржуваних рішень невірно встановлено, що відповідно до наявних матеріалів, висота будинку становить 37,50 метрів, поверховість 12, тобто без порушення гранично допустимої висоти будівлі, оскільки проектною документацією, яка була додана для отримання дозволу на виконання будівельних робіт передбачено будівництво житлового будинку висотою 40,25 метри, чим порушено вимоги пункту 1 містобудівних умов та обмежень, якими визначено граничну допустиму висоту будівлі - 39 метрів.

Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2023 року у справі №640/19905/21 зазначив, що самі містобудівні умови та обмеження визначають комплекс вимог та планувальних обмежень для розробки проєкту майбутнього об`єкта будівництва та в подальшому, за необхідності, перевірка такого проєкту здійснюватиметься уповноваженими суб`єктами владних повноважень саме на відповідність його вимогам містобудівним умовам та обмеженням.

Звертає увагу суду, що в матеріалах проекту відсутні згадки про облаштування майданчиків, наявність яких передбачена вимогами пункту 2 містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Нове будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями господарського призначення (ІІ черга будівництва) на вул. Височана, 18 у м. Івано-Франківську", зокрема на кресленні генплану, майданчики відсутні як в умовних позначеннях так і в експлікації (відомості) до генплану.

Згідно наданих матеріалів для отримання дозволу на початок будівельних робіт, проектом передбачено влаштування в проектному житловому будинку, умовна висота якого перевищує 26,5 метра, сходові клітки типу СК-1, чим порушено вимоги пункту 7.3.19 ДБН В.1.1-7:2016, та вимоги пункту 6 містобудівних умов та обмежень.

Так, згідно показників та одиниці їх вимірювання: загальна площа будинку - 4916,7 квадратних метрів, загальна площа квартир - 4476,3 квадратних метрів, загальна площа вбудованих нежитлових приміщень сходові клітки, коридори, в тому числі гаражі-стоянки легкового авто - 440,1 квадратних метрів. Тобто, в запроектованому будинку житлові приміщення розташовані на 1-12 поверхах. Нежитлові приміщення не передбачені. Таким чином, на думку позивача, цільове призначення земельної ділянки не відповідає намірам забудови, що є підставою для відмови у видачі дозволу на початок виконання будівельних робіт.

Крім того, позивач вважає, що на момент видачі дозволу на початок будівельних робіт, замовником будівництва, в порядку визначеному діючим законодавством, не отримано позитивного експертного звіту щодо розгляду проектної документації на будівництво, у зв`язку з чим у видачі дозволу повинно було бути відмовлено відповідно до частини 4 статті 37 Закону №3038-VI.

У касаційній скарзі Державна інспекція архітектури та містобудування України просить Верховний Суд скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень частини 4 статті 37 Закону №3038-VI, статті 11 Закону №1704-VI, частини п`ятої статті 20 ЗК України, пункту 30 постанови КМУ №466, абзацу другого пункту 9 Порядку №45, пункту 7.3.19 ДБН В.1.1-7:2016, пунктів 1.2, 6.1.28, ДБН Б.2.2-12:2019, пункту 4.13 ДБН В.2.2-15-2005 та перевірки необхідності застосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 квітня 2020 року у справі №640/18866/18, від 18 грудня 2023 року у справі №640/19905/21.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати поважними наведені Державною інспекцією архітектури та містобудування України підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №300/1129/24.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №300/1129/24 за позовом Державної інспекції архітектури та містобудування України до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Обслуговуючого кооперативу "ЖБК" "Спілка Забудівників 9" про визнання протиправними дій та скасування рішення.

3. Витребувати з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу №300/1129/24.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді О.П. Стародуб

С.М. Чиркін