Постанова

від 05.02.2025 по справі 822/1856/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 822/1856/17

адміністративне провадження № К/990/38450/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Юзини О.В.,

представника Позивача: Константін А.В.,

представника Відповідача: Казарець О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В"

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року (суддя Божук Д.А.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року (судді: Смілянець Е. С., Драчук Т. О., Полотнянко Ю.П.)

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В"

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" (далі також - Позивач, ТОВ "Агро-Юг В") звернулося до суду із адміністративним позовом в якому, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Хмельницькій області, далі також - Відповідач, ГУ ДПС) від 14 червня 2017 року №0003751402 в частині нарахування основного платежу в розмірі 3 485 186,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 3 009 835,75 грн.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Хмельницький окружний адміністративний суд своєю постановою від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, позов задовольнив.

Верховний Суд постановою від 23 лютого 2024 року частково задовольнив касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області: скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року; справу № 822/1856/17 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 8 березня 2024 року замінив Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 2 липня 2024 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що:

- Позивач не надав суду відомостей про те, що обсяг його активів після отримання послуг зі зберігання (приймання) зернових від ТОВ "Маркет Інвест Плюс" за Договором зберігання № 15/06-2016-1 від 15 червня 2016 (далі також - Договір № 15/06-2016-1) чи протягом певного періоду часу після цього був збільшений. Доказів розширення об`ємів зерна у 2016 році, як і доказів отримання у 2016 році сільськогосподарської продукції за рахунок придбання по договорах контрактації сільськогосподарської продукції з аграрними підприємствами Позивачем також не надано. Тобто, відповіді на основне ключове питання, яке наразі постало перед судом: "в чому полягає економічна обґрунтованість та ділова мета укладеного правочину?" - Позивачем надано не було;

- Позивачем не доведено належними та допустимими доказами його намір отримання позитивного економічного ефекту від спірної господарської операції, як і логічного взаємозв`язку понесених ним витрат на придбання послуг зі зберігання (приймання) зернових за вартістю, що значно перевищує договірні розцінки, що узгодженні на дату укладення такого договору з ТОВ "Агротек ХПП";

- операція між Позивачем та його контрагентом, яка оформлена Договором № 15/06-2016-1, не була фактично здійснена, позаяк наявні докази не містять усіх необхідних відомостей про таку господарську операцію, що б надавали їм юридичну силу первинних документів. А самим Позивачем не надано належно оформлених документів, зокрема, і тих, які б посвідчували мету, об`єктивну необхідність та економічну доцільність отриманих послуг;

- ТОВ "Агротек-ХПП" у податкових накладних №10 від 29 квітня 2016 року та №8 від 29 червня 2016 року зазначена номенклатура послуги по сушці кукурудзи урожаю 2016, одиниця виміру грн, кількість 1; послуги по прийманню кукурудзи урожаю 2016, одиниця виміру грн., кількість 1), яка не відповідає додатку №1 до договору №1 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 29 квітня 2016 року, призначенню платежу, вказаного в платіжних дорученнях на перерахування коштів від 29 квітня 2016 року №1129 та від 29 червня 2016 року №1583 та напрямку здійснення платежу, вказаному в рахунках-фактурах на оплату;

- допущена продавцем ТОВ "Агротек-ХПП" помилка в обов`язкових реквізитах податкових накладних від 29 квітня 2016 року №10 та від 29 червня 2016 року №8, а саме в частині реквізиту "опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг" та "ціна постачання без врахування податку" не дає змоги ідентифікувати зміст наданих продавцем послуг, їх обсяг та ціну.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставою касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень допущено порушення норм процесуального права, оскільки належним чином не було досліджено всі обставини справи, не взято до уваги пояснення надані Позивачем з приводу обставин, на які звернув Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд.

Покликається, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано:

- частину восьму статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) без урахування наступного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених в постанові Великої палати Верховного суду від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19: "платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце.";

- пункт 198.6 статті 198, пункт 201.11 статті 201Податкового кодексу України (далі також - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в пунктах 77-79 Постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2024 року по справі №160/10727/22, який полягає в наступному: " 77. Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

78. Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.

79. Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, земельних ділянок тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину."

Зазначає, що оскільки податкові накладні від 29 квітня 2016 року №10 та від 29 червня 2016 року №8, в яких встановлено наявність помилок в обов`язкових реквізитах, були виписані ТОВ "АГРОТЕК-ХПП", а не ТОВ "АГРО Юг-В", останній не повинен нести відповідальність за можливі недоліки в оформленні документів, допущені контрагентом.

Наголошує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може відповідати за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо). При цьому вказує, що відповідно до правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Зазначає, що ділова мета укладення Договору №15/06-2016-1 зумовлена прогнозованим надходженням від підприємств агрохолдингу "МРІЯ" зернових культур за договорами контрактації сільськогосподарської продукції ТОВ "Агро-ЮГ В", а тому необхідні були додаткові виробничі потужності для зберігання зернових. Зауважує, що прогнозував значне зростання вартості послуг зі зберігання зерна у 2017, 2018, 2019 роках у зв`язку зі збільшенням попиту на послуги, пов`язані зі збереженням зернових, та обмеженою пропозицією таких послуг у регіоні, що підтверджується документами, долученими до матеріалів справи у вигляді листів планових закупівель.

Вказує, що представник Відповідача не змогла надати пояснення щодо способу встановлення непридатності взятого в суборенду складського приміщення TOB "Маркет Інвест Плюс". При цьому зазначає, що вказане приміщення повністю відповідало санітарним та технічним вимогам для зберігання сільськогосподарської продукції. "Вибиті вікна", про які зазначали ревізори, є звичайними вентиляційними отворами, які забезпечують притоки повітря до приміщення, що попереджає виникнення сирості та як наслідок плісняви на продукції.

2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції представник Відповідача посилається на помилковість тверджень Позивача про те, що суди прийшли до висновку про нереальність господарських операцій між ним та TOB «Агротек ХПП», оскільки відповідні висновки відсутні, як в рішеннях судів попередніх інстанцій, так і в акті перевірки.

Вказує, що висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, не є релевантним до спірних правовідносин, оскільки в цій справі встановлено завищення податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних та розрахунках коригування до них, складених постачальником з порушенням порядку заповнення обов`язкових реквізитів, що заважало ідентифікувати здійснені операції, їх зміст та суму, що мало вплив на розмір податку, що підлягає перерахуванню до держбюджету або спрямовується на спецрахунок суб`єкта спеціального режиму оподаткування. Водночас у справі №160/3364/19 висновки зроблено в контексті спірного порушення, яке полягало у не доведенні фактичного здійснення спірних операцій, що позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди.

Наголошує, що з рішення суду апеляційної інстанції вбачається, щоб в ньому суд взагалі не посилався на частину восьму статті 9 Закону № 996-XIV та пункт 198.6 статті 198, пункт 201.11 статті 201 ПК України.

Зазначає, що помилки в реквізитах в податкових накладних від 29 квітня 2016 року №10 та від 29 червня 2016 року №8 є істотними, оскільки впливають на суми визначення розміру податку, що підлягає перерахуванню до державного бюджету або спрямовується на спеціальний рахунок суб`єкта спеціального режиму оподаткування.

Вказуючи на нерелеватність висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 160/10727/22, посилається на те, що вказана постанова ухвалена у справі за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, які загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. У той час, як Позивачем в касаційній скарзі не вказано в чому саме полягає подібність спірних правовідносин в обох справах.

Покликається на те, що в акті перевірки зазначено, що за результатами проведеного огляду території за адресою Волочиський район, с.Війтівці, вул. Героїв України, 21 встановлено, що приміщення старого елеватора TOB "Агротек ХПП", яке було передано в оренду TOB "Маркет Інвест Плюс", стоїть одноосібно на зазначеній території, з побитими віконними шибками. Тобто, є непридатним для використання за призначенням. Для того, щоб зрозуміти, що вікна в приміщенні побиті, не потрібно залучати жодних спеціалістів з спеціальними знаннями. Відсутність скла на вікнах в елеваторі не могло б забезпечити збереження, сушку зерна, як це визначено умовами договору між сторонами.

Стверджує, що не підтверджено жодними доказами збільшення обсягів зернових у 2016 році, які Позивач мав би десь зберігати в подальшому. Договори контрактації сільськогосподарської продукції, на які посилається Позивач, в 2016 році вже не діяли, оскільки втратили чинність та розрахунок за ними не проводився. Весь обсяг власно вирощених зернових культур Позивач зберігав на елеваторі ТОВ "Агротек ХПП", з яким мав сталі зв`язки. Збільшення площі оброблюваних для посіву земельних ділянок у 2016 році у Позивача теж не відбулось, що вбачається з даних його податкової та статистичної звітності, які є в матеріалах цієї справи.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

ГУ ДПС провело перевірку ТОВ "Агро-Юг В", за результатами якої складено акт від 28 квітня 2017 року №0442/22-01-14-01/32461564, яким, зокрема, встановлено порушення пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України, у зв`язку з чим Позивачем занижено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягала сплаті до бюджету сільгоспвиробниками у 2016 році на суму 3 485 186 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України Позивач занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 3 034 166 грн за операціями, що не є господарською діяльністю платника податку, за якими був сформований податковий кредит за попередньою оплатою на адресу ТОВ "Маркет Інвест Плюс".

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ "Агро-Юг В" укладено договір від 15 червня 2016 року №15/06-2016-1 з ТОВ "Маркет Інвест Плюс", предметом якого є надання послуг по прийманню, збереженню сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи, сої).

Відповідно до умов договору ТОВ "Маркет Інвест Плюс" зобов`язується за плату надати послуги по прийманню, відповідальному зберіганню сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи) врожаю 2016-2018 років, яка передається замовником, на складах, що знаходяться за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, с. Війтівці, вул. Героїв України, 21 (колишня Радянська, 21).

ТОВ "Маркет Інвест Плюс" виставлялись рахунки на передоплату послуг, на підставі яких Позивачем у періоді з 01 червня по 31 вересня 2016 перераховано ТОВ "Маркет Інвест Плюс" авансові платежі в загальній сумі 18 205 000 грн, в тому числі ПДВ 3 034 166 грн.

ТОВ "Маркет Інвест Плюс" частково повернені ТОВ "Агро-Юг В" авансові платежі в сумі 2 806 000 грн.

Станом на 31 грудня 2016 року у Позивача перед ТОВ "Маркет Інвест Плюс" рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 15 399 000 грн.

Також перевіркою встановлено, що між ТОВ "Агро-Юг В" та ТОВ "Маркет Інвест Плюс" не відбулось жодної господарської операції, передбаченої Договором №15/06-2016-1, лише відбулось перерахування авансових платежів.

Крім того, керівником та бухгалтером ТОВ "Маркет Інвест Плюс" є одна і та сама особа - громадянин ОСОБА_1 .. Відповідно до рапорту УПМ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 13 квітня 2017 року громадянина ОСОБА_1 підтвердив, що працює на ЛМКП "Львівтеплоенерго" та одночасно є директором ТОВ "Маркет інвест плюс", однак не зміг пояснити в який спосіб він суміщає ці дві посади.

Основні засоби у ТОВ "Маркет Інвест Плюс" згідно із фінансовим звітом малого підприємництва за 2016 рік у ТОВ "Маркет Інвест Плюс" відсутні, працівники відсутні.

Як констатували суди попередніх інстанцій, ця інформація свідчить, що Договір №15/06-2016-1, предметом якого є надання послуг з прийманню, збереженню с/г продукції (пшениці, кукурудзи, сої), укладений формально, оскільки у ТОВ "Маркет Інвест Плюс" були відсутні виробничі та трудові ресурси для здійснення постачання послуг в таких обсягах.

Під час перевірки Позивачем не надано відомостей про нові земельні ділянки у 2016 році, які у період укладання договору із ТОВ "Маркет Інвест Плюс" знаходились в процесі переоформлення договорів оренди земельних ділянок.

Позивач пояснював укладення договору на зберігання зернових з TOB "Маркет Інвест Плюс" розширенням об`єму зерна, яке планувалося отримати від вирощування на збільшених с/г площах та за рахунок придбання за договорами контрактації сільськогосподарської продукції з підприємствами агрохолдингу "Мрія".

Однак, ТОВ "Агро-Юг В" на момент укладення з TOB "Маркет Інвест Плюс" Договору №15/06-2016-1 (фактично у період завершення весняно-польових робіт (посіву, тощо), було обізнане про відсутність збільшення об`єму зерна, яке планувалося отримати у 2016 році.

Перевіркою встановлено, що основним зберігачем сільськогосподарської продукції для ТОВ "Агро-Юг В" є ТОВ "Агротек ХПП", згідно з договорами складського зберігання №1 від 29 квітня 2016 року.

Позивачем не надано доказів розумної економічної причини (ділової мети) перерахування ТОВ "Маркет Інвест Плюс" авансових платежів в сумі 18 205 000 грн та укладання з останнім договору на придбання послуги із зберігання (приймання) зернових за вартістю, що значно перевищує ціни на такі ж послуги, узгоджені на дату укладення такого договору, з іншим суб`єктом - TOB "Агротек ХПП", враховуючи також, що виробничих потужностей ТОВ "Агротек ХПП" повністю вистачало для зберігання усього обсягу сільськогосподарської продукції, вирощеної Позивачем у 2016.

Крім того, як вважав Відповідач у акті перевірки, ТОВ "Агро-Юг В" до складу податкового кредиту включило суми ПДВ в загальній сумі 1 747 333 грн за податковими накладними, складеними постачальником ТОВ "Агротек-ХПП" з порушенням заповнення обов`язкових реквізитів, які заважають ідентифікувати здійснені операції, їх зміст та суму, а саме:

- 29 квітня 2016 року № 10 на суму 7 500 000 грн, в т.ч. ПДВ 1 250 000 грн (послуги по сушці кукурудзи урожаю 2016, одиниця виміру грн, код 2454, кількість-1, за ціною без ПДВ 6 250 000 грн);

- від 29 червня 2016 року № 8 на суму 8 000 000 грн, в т.ч. ПДВ 1 333 333 грн (послуги по прийманню кукурудзи урожаю 2016, одиниця виміру грн, код 2454, кількість - 1, за ціною без ПДВ 6 666 666,67 грн).

Оскільки перевіркою не підтверджено правомірність формування Позивачем податкового кредиту у квітні 2016 року та у червні 2016 року за рахунок податкових накладних, складених ТОВ "Агротек-ХПП" із порушенням вимог статті 201 ПК України, Відповідач вважав, що немає підстав для проведення коригування податкового кредиту відповідно до розрахунків коригування, складених до таких податкових накладних.

За результатами такої перевірки Відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 14 червня 2017 року №0003751402, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість загальну суму 6 714 414,25 грн, в тому числі: за основним платежем - 3 660 700 грн, та 3 053 714,25 грн - штрафні санкції.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, заслухавши представників Позивача та Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судове рішення апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Справа вже перебувала на розгляді в суді касаційної інстанції, і як було вже зазначено, Верховний Суд постановою від 23 лютого 2024 року її направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

4.1.1. Щодо фінансово-господарських правовідносин між Позивачем та ТОВ "Маркет Інвест Плюс"

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ "Маркет Інвест Плюс" вважав, що судами попередніх інстанцій не враховані доводи контролюючого органу про специфіку сільськогосподарських операцій в аспекті:

- відсутності у ТОВ "Маркет Інвест Плюс" потужностей для здійснення зберігання сільськогосподарської продукції у великих обсягах;

- здійснення лише перерахування на користь ТОВ "Маркет Інвест Плюс" авансових платежів на загальну суму 18 205 000,00 грн (в т.ч. ПДВ в сумі 3 034 166,00 грн), які частково повернуто в сумі 2 806 000,00 грн. У 2017 році залишок неповернутих платежів складав приблизно 1500 грн;

- підтвердження формальності укладеного між Позивачем та ТОВ "Маркет Інвест" договору від 15 червня 2016 року №15/06-2016-1 відсутністю в останнього виробничих та трудових ресурсів для здійснення постачання послуг у великих обсягах (зберігання зернових у загальній кількості 37000 тон, у тому числі: пшениці, кукурудзи - 7000 тон, 10000; сої - 20 000 тон (додатки 1, 2/2 до договору);

- ненадання Позивачем доказів розумної економічної причини (ділової мети) укладання договору з ТОВ "Маркет Інвест Плюс", яке орендує у ТОВ "Агротек ХПП" (старий) елеватор (потужностями 20000 тон, який технічно не спроможний забезпечити зберігання 37000 тон. А також ненадання на виконання вимог підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України доказів економічної мети укладання договору із ТОВ "Маркет Інвест Плюс" на придбання послуги із зберігання (приймання) зернових за вартістю, що значно перевищує договірні розцінки, що узгоджені на дату укладення такого договору з іншим контрагентом ТОВ "Агротек ХПП" в частині приймання та зберігання зерна.

На виконання вимог частини п`ятої статті 353 КАС України суди попередніх інстанцій врахували висновки та мотиви направлення справи Верховний Судом на новий розгляд і зазначили таке.

Твердження Відповідача про порушення Позивачем підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України ґрунтуються на тому, що останній занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 3 034 166 грн за операціями з ТОВ "Маркет Інвест», які не були обумовлені господарською діяльністю.

В контексті цього слід зазначити, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №360/4169/21.

При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18.

У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд також зазначив про те, що правове регулювання, запроваджене підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не може полягати у наданні певної вигоди третім особам.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 січня 2023 року у справі № 826/11054/15.

Суди попередні інстанцій під час нового розгляду справи встановили, що між Позивачем та ТОВ "Маркет Інвест Плюс" укладено договір від 15 червня 2016 року №15/06-2016-1, предметом якого є надання послуг по прийманню, збереженню сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи, сої).

У періоді з 1 червня 2016 року по 31 вересня 2016 Позивачем на підставі рахунків на передоплату послуг, виставлених за вказаним договором, перераховано ТОВ "Маркет Інвест Плюс" авансові платежі в загальній сумі 18 205 000 грн, в т.ч. ПДВ - 3 034 166 грн.

Авансові платежі були частково повернуті Позивачу (в сумі 2 806 000 грн) та станом на 31 грудня 2016 року дебіторська заборгованість по ТОВ "Маркет Інвест Плюс" становила 15 399 000 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції констатували, що перевіркою встановлено, що як станом на час її проведення, так і до її закінчення ТОВ "Маркет Інвест Плюс" не надало послуг ТОВ "Агро-Юг В" за вищевказаним договором. Відбулось лише перерахування авансових платежів, які були частково повернуті в сумі 2 806 000 грн.

Вказані авансові платежі здійснені ТОВ "Агро-Юг В" на рахунок ТОВ "Маркет Інвест Плюс", як встановлено судами передніх інстанцій, повернені у 2017 році. Залишок неповернутих платежів склав приблизно 1500,00 грн.

При цьому, відповідно до обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, у ТОВ «Маркет Інвест Плюс» були відсутні виробничі та трудові ресурси для здійснення постачання послуг в таких обсягах, а директор останнього не зміг пояснити спосіб виконання ним відповідних функцій.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, Позивач не надав доказів розумної економічної причини (ділової мети) перерахування ТОВ "Маркет Інвест Плюс" авансових платежів в сумі 18 205 000 грн та укладення з останнім договору на придбання послуги зі зберігання (приймання) зернових за вартістю, що значно перевищує ціни на такі ж послуги, узгоджені на дату укладення такого договору, з іншим суб`єктом - TOB "Агротек ХПП", враховуючи також, що виробничих потужностей ТОВ "Агротек ХПП" повністю вистачало для зберігання усього обсягу сільськогосподарської продукції, вирощеної Позивачем у 2016.

Також судами попередніх інстанцій констатовано, що згідно з умовами Договору №15/06-2016-1 з додатками до нього виконавець приймає на зберігання зернових в загальній кількості - 37 000 тон (пшениця, кукурудза - 7 000 тон, 10 000 тон; соя - 20 000 тон). Водночас згідно з поясненнями, наданими директором Позивача під час перевірки, TOB "Маркет Інвест Плюс" орендувало у TOB "Агротек ХПП" старий елеватор виробничою потужністю 20 000 тон.

За наведеного суди першої та апеляційної інстанцій погодились з твердженням Відповідача, що TOB "Маркет Інвест Плюс", який орендує у TOB "Агротек ХПП" елеватор потужностями 20000 тон, не зміг би технічно забезпечити зберігання зернових Позивача в кількості 37 000 тон, як те передбачено умовами Договору №15/06-2016-1.

На виконання вимог Верховного Суду судом першої інстанції було запропоновано Позивачу надати письмові пояснення та докази на їх підтвердження, зокрема, щодо економічної мети укладення договору з ТОВ "Маркет Інвест Плюс".

В наданих до суду заявах Позивач вказав, що ділова мета та економічний ефект від спірної операції ним був досягнутий, оскільки було створено умови для приросту активів підприємства та їх вартості, а також створено умови для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені твердження не були підтверджені жодними доказами. Так, Позивач не надав суду відомостей про те, що обсяг його активів після отримання послуг зі зберігання (приймання) зернових від ТОВ "Маркет Інвест Плюс" чи протягом певного періоду часу після цього був збільшений, як і не надав доказів розширення об`ємів зерна у 2016 році та отримання у 2016 році сільськогосподарської продукції за рахунок придбання за договорами контрактації сільськогосподарської продукції з аграрними підприємствами.

Таким чином, суди резюмували, що відповіді на основне ключове питання, яке постало перед судом: "в чому полягає економічна обґрунтованість та ділова мета укладеного правочину?" - Позивачем надано не було.

Враховуючи наведене за наслідками досліджених матеріалів справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Позивач не довів належними та допустимими доказами його намір отримати позитивний економічний ефект від спірної господарської операції з ТОВ "Маркет Інвест Плюс", як і логічного взаємозв`язку понесених ним витрат на придбання послуг зі зберігання (приймання) зернових за вартістю, що значно перевищують договірні розцінки, що узгодженні на дату укладення такого договору з ТОВ "Агротек ХПП".

Позивачем інших доводів на підтвердження наявності ділової мети укладення Договору №15/06-2016-1, крім тих, оцінку яким було надано, та які було спростовано судами попередніх інстанцій в касаційній скарзі наведено не було.

З огляду на наведене вище в сукупності в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі, Верховний Суд, враховуючи доводи касаційної скарги, не знаходить підстав аби не погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, в частині того, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами його намір отримання позитивного економічного ефекту від господарської операції за Договором №15/06-2016-1, як і логічного взаємозв`язку понесених ним витрат на придбання послуг зі зберігання (приймання) зернових за вартістю, що значно перевищують договірні розцінки, що узгодженні на дату укладення такого договору з ТОВ "Агротек ХПП".

4.1.2. Щодо податкових накладних, виписаних ТОВ "Агротек-ХПП"

Направляючи справу на новий розгляд в частині висновків, що стосуються цих податкових накладних, Верховний Суд вказав, що відносно операцій з ТОВ "Агротек ХПП, судами не надано оцінку доводам контролюючого органу, що допущена продавцем ТОВ "Агротек ХПП" помилка в обов`язкових реквізитах податкових накладних від 29 квітня 2016 року № 10 та № 8, а саме в частині реквізиту - "опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість/обсяг" та "ціна постачання без врахування податку" не дає змоги ідентифікувати зміст наданих продавцем послуг, їх обсяг та ціну враховуючи недоліки в цих складових в розрізі укладеного договору із контрагентом, а подальша правомірність та правильність відображення у бухгалтерському обліку відповідного виду культур впливає на розмір податку, що підлягає перерахуванню до державного бюджету або спрямовується на спеціальний рахунок суб`єкта спеціального режиму оподаткування. Крім того, матеріали справи не містять рахунків від 29 квітня 2016 року № АТ-0000086, № АТ-0000087, №АТ-0000089, від 29 червня 2016 року № АТ-0000090, № АТ-0000091, якими, за висновками судів попередніх інстанцій, підтверджено реальність виконання укладеного договору із ТОВ "Агротек ХПП".

Відповідно до підпунктів "е", "є" пункту 201.1 статті 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках, зокрема, такі обов`язкові реквізити: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства передбачений вимогами статті 209 ПК України, пунктом 209.2 статті 209 якої передбачено, що позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Як зазначили суди, перевіркою встановлено, що за фактом отримання від ТОВ "Агро-Юг В" коштів ТОВ "Агротек-ХПП" складено податкові накладні:

- від 29 квітня 2016 року № 10 на суму 7 500 000 грн, в т.ч. ПДВ 1 250 000 грн (послуги по сушці кукурудзи урожаю 2016, одиниця виміру гр., код 2454, кількість 1, за ціною без ПДВ 6 250 000 грн);

- від 29 червня 2016 року № 8 на суму 8 000 000 грн, в т.ч. ПДВ 1 333 333 грн (послуги по прийманню кукурудзи урожаю 2016, одиниця виміру гр., код 2454, кількість 1, за ціною без ПДВ 6 666 666,67 грн).

За змістом встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, згідно з додатком №1 до договору №1 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна, укладеного між Позивачем та ТОВ "Агротек-ХПП" від 29 квітня 2016 року, зерновий склад приймає на зберігання: пшеницю (одиниця виміру - т, кількість - 20 000,000), ячмінь (одиниця виміру - т, кількість - 20 000,000), сою (одиниця виміру - т, кількість - 20 000,000) та кукурудзу (одиниця виміру - т, кількість - 20 000,000). А відповідно до платіжних доручень від 29 квітня 2016 №1129 року та від 29 червня 2017 року №1583 призначення платежу - передоплата за послуги згідно з договором зберігання №1 від 29 квітня 2016 року.

При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що в податкових накладних від 29 квітня 2016 року №10 та від 29 червня 2016 року №8, виписаних ТОВ "Агротек-ХПП", зазначена номенклатура: "послуги по сушці кукурудзи урожаю 2016, одиниця виміру - грн, кількість 1; послуги по прийманню кукурудзи урожаю 2016, одиниця виміру - гр., кількість 1", що не відповідає додатку №1 до договору №1 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 29 квітня 2016 року. Крім того, номенклатура товару вказана в зазначених податкових накладних не відповідає призначенню платежу, вказаному в платіжних дорученнях на перерахування коштів від 29 квітня 2016 року №1129 та від 29 червня 2016 року №1583, та напрямку здійснення платежу, вказану в рахунках-фактурах на оплату.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши докази та встановивши обставини щодо суті помилок в податкових накладних констатували, що допущені ТОВ "Агротек-ХПП" помилки в обов`язкових реквізитах податкових накладних від 29 квітня 2016 року №10 та від 29 червня 2016 року №8, а саме в частині реквізиту - "опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг" та "ціна постачання без врахування податку" не дають змоги ідентифікувати зміст наданих продавцем послуг, їх обсяг та ціну.

В касаційній скарзі Позивач посилається на те, що ймовірні допущення помилок ТОВ "АГРОТЕХ ХПП" в податкових накладних від 29 квітня 2016 року №10 та від 29 червня 2016 №8 в частині реквізиту - "опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість/обсяг" та "ціна постачання без врахування податку", з огляду практику Великої Палати Верховного Суду, та з урахуванням інших документів складених на виконання договору, не повинно обмежувати Позивача у використанні вказаного документу для формування даних податкового обліку, оскільки не ТОВ "Агро-Юг В" складало вказані документи. При цьому зазначає, що всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла.

Доводів, у взаємозв`язку з належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, які б спростовували висновок судів попередніх інстанцій про те, що допущені ТОВ "Агротек-ХПП" помилки в обов`язкових реквізитах податкових накладних від 29 квітня 2016 року №10 та від 29 червня 2016 року №8 не дають змоги ідентифікувати зміст наданих продавцем послуг, їх обсяг та ціну Позивачем, в касаційній скарзі не наведено.

Узагальнюючи наведене вище у контексті змісту доводів Позивача, наведених у касаційній скарзі, що стосуються операцій між Позивачем та ТОВ "Агротек-ХПП", ТОВ "Маркет Інвест Плюс", Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційне провадження у справах залежить від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад адміністративного судочинства, закріплених у частині третій статті 2 КАС України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Доводи Позивача, як ті, що стосуються податкових наслідків взаємовідносин Позивача з ТОВ "Маркет Інвест Плюс" так і ті, що стосуються обставин складення ТОВ "Агротек-ХПП" податкових накладних та відображення Позивачем на їх підставі податкового кредиту, фактично зводяться до незгоди з мотивами судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів, додаткової перевірки доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі. Проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд апеляційної інстанції при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 341 КАС України, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Як підтверджується змістом касаційної скарги, підставою оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України: застосування судом апеляційної інстанції норм права у подібних правовідносинах без врахування висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19 та у постаново Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі №160/10727/22.

Аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року по справі №160/3364/19 Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі №160/10727/22 не дає підстави вважати, що такі рішення були ухвалені за однакових фактичних обставин справи, установлених судами.

Так, предметом дослідження в зазначених справах була реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачами та їх контрагентами щодо придбання товарів та послуг.

Разом із тим, нарахування зобов`язань на підставі податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0003751402, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, обумовлене висновками Відповідача, з якими погодились суди попередніх інстанцій, про те, що:

- Позивач мав нарахувати податкові зобов`язання за операціями з ТОВ "Маркет Інвест Плюс", що не обумовленні господарською діяльністю платника податку;

- Позивач включив до складу податкового кредиту 1 747 333 грн на підставі податкових накланих, виписаних ТОВ "Агротек-ХПП", з неправильним заповненням обов`язкових реквізитів, щоі заважає ідентифікувати здійснені операції, їх зміст та суму.

Питання щодо реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Агротек-ХПП" не ставилось Відповідачем та судами не досліджувалось.

В частині наслідків операцій з ТОВ "Маркет Інвест Плюс", хоча Відповідачем і покладено в основу доводів акту перевірки факти, які на його думку, можуть свідчити про відсутність можливості фактичного здійснення фінансово-господарських правовідносин між Позивачем, водночас, як встановлено судами, станом на момент проведення перевірки ТОВ "Маркет Інвест Плюс" не надало Позивачу жодних послуг за Договором №15/06-2016-1. Крім того, встановлюючи порушення Позивачем "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, Відповідач виходив з проведення Позивачем попередньої оплати на користь ТОВ "Маркет Інвест Плюс" за відсутності її спрямованості на придбання послуг, які будуть використані в господарській діяльності та економічної необґрунтованості придбання послуг за Договором №15/06-2016-1.

Наведене свідчить про те, що за змістовим та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі, яка розглядається, та у справах №160/3364/19 та №160/10727/22 є істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

Цитуючи у касаційній скарзі абзаци з текстів постанов Верховного Суду Позивач посилається на висновки, які пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

З урахуванням цього посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

В обсязі встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, та з огляду на висновки та мотиви, з яких справа направлялась на новий розгляд судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3, 195, 341, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Повний текст постанови виготовлено 6 лютого 2025 року.