Постанова

від 06.02.2025 по справі 120/13381/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 120/13381/23

адміністративне провадження № К/990/539/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Загороднюка А.Г., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (суддя Віятик Н. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року (судді Біла Л. М., Гонтарук В. М., Моніч Б. С.) у справі № 120/13381/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період: з 04 серпня по 30 жовтня 2022 року, з 10 листопада по 01 грудня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період: 04 серпня по 30 жовтня 2022 року, з 10 листопада по 01 грудня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що в період з 04 серпня по 30 жовтня 2022 року, з 10 листопада по 01 грудня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується наданою довідкою.

3. Таким чином, позивач вважає, що він набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за вказаний ним період.

4. На переконання ОСОБА_1 , протиправною є бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5. Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 серпня 2022 року № 435 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

6. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року № 318 позивач у період з 04 серпня по 30 жовтня 2022 року та з 10 листопада по 01 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; м. Новогродівка, Покровського району, Донецької області.

7. Підставами для видачі такої довідки вказано: наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 листопада 2022 року № 102; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27 листопада 2022 року № 114; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 грудня 2022 року № 122.

8. Позивач, вважаючи, що має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за періоди його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в період з 04 серпня по 30 жовтня 2022 року та з 10 листопада по 01 грудня 2022 року, що підтверджується відповідною довідкою військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року № 318, звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

9. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

10. Суд першої інстанції установив, що виплата військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.

11. Вінницький окружний адміністративний суд урахував, що довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії не відноситься до переліку документів, визначених телеграмою Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217 та окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, які б могли вважатися належними доказами участі позивача у бойових діях та заходах.

12. Суд першої інстанції також зазначив, що наведена в цій довідці інформація в будь-якому разі не може повністю охоплювати весь спірний період, а саме з 04 серпня по 30 жовтня 2022 року та з 10 листопада по 01 грудня 2022 року, та ставить під сумнів можливість безперервного виконання позивачем бойових завдань, на що безпідставно посилається позивач. Крім того, визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому Постановою № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди. Будь-яких інших доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у спірний період позивачем надано не було.

13. Отже, Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскільки участь позивача в спірний період у бойових діях або заходах в районі ведення бойових дій визначених телеграмою Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217 та окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 не підтверджена жодним доказом, визначеним цими телеграмою та окремим дорученням, тому у відповідача були відсутні законні підстави для винесення наказів про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн на місяць за спірні періоди.

14. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що відрядження військовослужбовця до районів ведення бойових дій не можна ототожнювати із безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки, жодних документів про участь позивача у здійсненні таких заходів матеріали справи не містять.

15. Суд апеляційної інстанції указав, що в даному випадку, надана позивачем довідка не може бути доказом безпосередньої участі останнього в бойових діях або відповідних заходах, оскільки вона не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Ця довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

16. Сьомий апеляційний адміністративний суд також зазначив, що підставою для видачі довідки від 16 січня 2023 року № 318 є накази командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Разом із тим, відповідно до довідки військової частини від 22 липня 2023 року № 0989/10/2486 за період з серпня 2022 року по грудень 2023 року позивач отримував винагороду відповідно до Постанови № 168 з розрахунку 30 000 грн на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у відповідних діях та заходах.

17. За висновками суду апеляційної інстанції позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини його безпосередньої участі у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів в означений ним період, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав.

18. Отже, Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн на місяць за спірні періоди.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

19. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ОСОБА_1 - адвокат Мандрик В. В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що судові рішення не гуртуються на засадах верховенства права, є незаконними та необґрунтованими, а також не відповідають завданню адміністративного судочинства.

20. Скаржник указав, що суди не до кінця врахували, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. На думку скаржника, у вимірі обставин цієї справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати які завдання/заходи і де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. Скаржник вважає, що завданням суду в цій справі є з`ясування того, чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

21. На переконання скаржника, судом першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги, що проблеми, які виникають під час створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходах не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, у тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.

22. Скаржник вважає, що оскільки обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, судом першої інстанції було безпідставно встановлено для позивача надзвичайні та заздалегідь недосяжні стандарти доказування, що призводить до порушення права на справедливий суд, установленого частиною першою статті 2 КАС України.

23. Отже, на думку скаржника, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суди першої та апеляційної інстанцій: не дослідили об`єктивно весь комплекс доказів, необхідний для підтвердження або спростування правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача; не виконали вимог процесуального закону щодо всебічного й повного дослідження доказів; не надали відповідей на всі ключові аргументи сторін, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

24. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року й постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

25. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 зазначила, що подана позивачем касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави зазначені в цій скарзі щодо скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі № 120/13381/23 є безпідставними та необґрунтованими.

26. Натомість рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України, ураховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень та правильним застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому повно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх у своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, які надавались суду.

27. На переконання військової частини НОМЕР_1 , довідка від 16 січня 2023 року № 318 не може бути належним доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

28. Військова частина НОМЕР_1 також указала, що в період з серпня по грудень 2022 року позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою № 168 з розрахунку 30 000 грн у повному обсязі. Водночас додаткова винагорода з розрахунку 100 000 грн позивачу не виплачувалась, оскільки він не приймав участь у бойових діях у цей період.

29. У зв`язку із викладеним військова частина НОМЕР_1 просить касаційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

30. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі № 120/13381/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, та витребував справу № 120/13381/23 із Вінницького окружного адміністративного суду.

31. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2025 року справу № 120/13381/23 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

32. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

33. Згідно із частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх

34. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

35. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , військовослужбовець Збройних Сил України (далі - ЗСУ) у складі військової частини НОМЕР_1 , просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 грн за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у спірний період.

36. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).

38. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

39. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

40. За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).

41. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

42. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

43. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта цієї статті).

44. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.

45. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни, зокрема, у пункті 1 абзаці першому слова «додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць». Також постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

46. Ключовим у цій справі є питання підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди за періоди з 04 серпня по 30 жовтня 2022 року, з 10 листопада по 01 грудня 2022 року.

47. Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.

48. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

49. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

50. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

51. Таким чином, окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

52. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, вказав про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, від 23 червня 2022 року № 912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

53. У той же час Верховний Суд указав, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.

54. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 200/5172/23.

55. Разом з тим у пункті 1 Окремого доручення надано визначення, що слід розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів», зокрема виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

56. У пункті 3 Окремого доручення зазначено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т. ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

57. Абзацом третім пункту 3 Окремого доручення наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

58. Абзацом 1 пункту 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

59. Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення).

60. Як установлено судами попередніх інстанцій у підтвердження позовних вимог та права на виплату додаткової винагороди, позивач надав, зокрема, довідку військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року № 318 відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно в періоди з 04 серпня по 30 жовтня 2022 року та з 10 листопада по 01 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; м. Новогродівка, Покровського району, Донецької області (а. с. 35).

61. Підставами для видачі такої довідки вказано: наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20 серпня 2022 року № 52; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 листопада 2022 року № 102; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27 листопада 2022 року № 114; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 грудня 2022 року № 122.

62. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій указували на недоведеність позивачем обставин його безпосередньої участі за періоди з 04 серпня по 30 жовтня 2022 року та з 10 листопада по 01 грудня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які б давали підстави для виплати за цей період додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

63. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на те, що він ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи.

64. Як убачається з Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 серпня 2022 року № 435, ОСОБА_1 призваного 04 серпня 2022 року на посаду водія відділення управління взводу управління командира батареї реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 04 серпня 2022 року справи на посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою шпк «Солдат», ВОС - 790037А.

65. Судами попередніх інстанцій не було повною мірою з`ясовано обставини щодо виконуваних позивачем завдань за відповідною посадою водія відділення управління взводу управління командира батареї реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи та місця їх виконання. Зокрема, не встановлено, які саме завдання виконував позивач, на якому напрямку, а також чим це підтверджується.

66. До того ж судами попередніх інстанцій не витребувано та не надано оцінку наказам командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20 серпня 2022 року № 52, від 08 листопада 2022 року № 102 та від 27 листопада 2022 року № 114, які були підставою для видачі довідки від 16 січня 2023 року № 318 (участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України). Крім того суди не встановили які саме завдання та на якій території виконував ОСОБА_1 на підставі вказаних наказів, ураховуючи, що позивач був водієм відділення управління взводу управління командира батареї реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи. У вимірі цієї справи Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що сам факт дислокації служби позивача у спірні періоди в АДРЕСА_1 не виключає можливість виконання позивачем (у даному випадку водія відділення управління взводу управління командира батареї реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи) відповідних завдань які у свою чергу є підставою для отримання останнім додаткової винагороди пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

67. Це має принципове значення, оскільки відповідно до пункту 1 Постанови № 168 право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн виникає виключно за умови виконання бойових або інших завдань, прямо передбачених законодавством. Якщо позивач проходив військову службу, але, за твердженням відповідача, не виконував таких завдань, необхідно встановити: які саме завдання він виконував у спірний період, де саме проходив службу та чи наявні належні докази, що підтверджують характер і місце виконання цих завдань.

68. Відсутність чітких висновків щодо цих обставин унеможливлює об`єктивну оцінку правомірності дій відповідача стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди. Ретельне дослідження всіх доказів у справі дозволить виключити можливість ухвалення неправомірного рішення та забезпечить справедливість у питанні виплати винагороди військовослужбовцям, які дійсно брали участь у виконанні завдань, передбачених законодавством.

69. Верховний Суд наголошує, що ці зауваження не свідчать про неправомірність дій або рішень відповідача. Натомість суд акцентує увагу на необхідності ретельного з`ясування фактичних обставин справи для забезпечення справедливого та законного розгляду спору. Встановлення зазначених обставин є ключовим для визначення, чи існували підстави для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у спірний період.

70. Для повного та об`єктивного розгляду справи необхідно дослідити всі обставини, пов`язані із характером виконуваних позивачем завдань, місцем проходження служби та наявністю відповідних доказів. Лише після цього можливо зробити обґрунтований висновок щодо правомірності дій відповідача.

71. Верховний Суд застосував аналогічний підхід при розгляді справ № 480/1745/23, № 240/8480/23, № 560/13291/22, № 620/5386/23 та № 200/5172/23 у подібних правовідносинах.

72. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

73. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали з`ясувати: 1) які завдання / заходи і 2) де виконував / здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

74. Ураховуючи наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Водночас суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

76. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

77. На підставі частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

78. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В. В. підлягає задоволенню частково із скасуванням судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та направленням справи на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити частково.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року скасувати, а справу № 120/13381/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний А.Г. Загороднюк В.Е. Мацедонська