Рішення

від 07.02.2025 по справі 487/8164/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/8164/24

Провадження № 2/487/478/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2025 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючої судді Скоринчук К.М., за участю секретаря судового засідання Карбівничої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Миколаївська універсальна товарно-сировинна біржа про визнання угоди дійсною,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа державний нотаріус П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання договору купівлі-продажу дійсним. Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.12.2000 ОСОБА_5 чоловік позивача, уклав з ОСОБА_2 через Миколаївську універсальну товарно-сировинну Біржу Договір №2939-Л купівлі-продажу нерухомого майна квартири за адресою : АДРЕСА_1 . Квартира була придбана за 1 700 грн., які були отримані продавцем до підписання договору купівлі-продажу. Сторони домовилися про всі істотні умови договору, При цьому були виконані всі умови угоди, крім нотаріального посвідчення договору: Продавець отримала гроші і передала всі документи і ключі від квартири. Договір був зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача - ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина. Приватним нотаріусом ММНО Миколаївської області Власовою С.Я. за заявою позивача заведено спадкову справу. 11.09.2024 позивач отримала постанову приватного нотаріуса ММНО Миколаївської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу квартири було укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме нотаріально не посвідчений. Оскільки позивач за цих умов не може отримати свідоцтво про право на спадщину, вона звернулася до суду з даним позовом.

05 листопада 2024 року постановлено ухвалу про залишення позову без руху та надано строк для усунення недоліків.

15 листопада 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Виклик відповідача здійснювався в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У призначене судове засідання 18.12.2024 відповідач та представник третьої особи не з`явились.

У призначене судове засідання 15.01.2025 представник позивача адвокат Українець С.В., яка діє на підставі ордера серія ВЕ №1129437 від 30.08.204 та договору б/н від 12.08.2024, не з`явилася за станом здоров`я про що надала суду заяву, просила розгляд справи відкласти.

Відповідач та представник третьої особи не з`явись.

У призначене судове засідання 07.02.2025 представник позивача не з`явилась. Подала заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити позовні вимоги та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, який з урахуванням вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання повторно не з`явився. Відзив не подав.

Третя особа - Миколаївська універсальна товарно-сировинна біржа, явку свого представника не забезпечила. Будь-яких заяв, клопотань, заперечень суду не подано.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280, ст. 281 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

Ураховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України

Дослідивши письмові матеріали справи та надавши оцінку наявним доказам, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правиламист. 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5ст. 81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 07.12.2000 чоловік позивачки ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_2 через Миколаївську універсальну товарно-сировинну Біржу Договір №2939-Л купівлі-продажу нерухомого майна квартири за адресою : АДРЕСА_1 . Згідно з умовами згаданого договору, продавець свідчив, що вказана квартира на момент підписання договору нікому іншому не продана, не подарована і в спорі і під забороною, арештом не перебуває. Квартира була придбана за 1 700 грн., які були отримані продавцем до підписання договору купівлі-продажу. Договір №2939-Л купівлі-продажу нерухомого майна квартири за адресою : АДРЕСА_1 , укладений між сторонами, відбувся, оскільки вони домовилися про всі істотні умови договору, що відображено в підписаному нами договорі купівлі-продажу нерухомого майна і при цьому були виконані всі умови угоди. Продавець отримала гроші і передала всі документи і ключі від квартири. Надалі договір був зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що є відповідний запис № 18608 від 14.12.2000 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 мій чоловік ОСОБА_5 помер та підтверджується витребуваною судом інформацією (довідкою КП «ММ БТІ» Миколаївської міської ради №139 від 24.01.2025). Однак, сторони нотаріально не посвідчили договір.

Після смерті чоловіка позивачки відкрилася спадщина. Приватним нотаріусом ММНО Миколаївської області Власовою С.Я. за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 15/2024, номер у спадковому реєстрі 72353332.

Однак, 11.09.2024 позивач отримала постанову приватного нотаріуса ММНО Миколаївської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки договір купівлі-продажу квартири що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 було укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме не посвідчений нотаріально.

За цих обставин позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину та розпоряджатися спадковим майном.

Відповідно дост. 5 ЦК України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

При цьому, п. 4 Прикінцевих іперехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, правовідносини щодо купівлі-продажу спірного майна виникли у 2000 році, тому для їх врегулювання слід застосовувати нормиЦК УРСРв редакції 1963 року.

Так,статтею 47 ЦК УРСРвизначено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другоюстатті 48 цього кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно змістустатті 15 Закону України «Про товарну біржу», чинній на час укладення угоди, яка предметом розгляду у даній справі:

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. ( Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2932-XII ( 2932-12 ) від 26.01.93 )

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

З аналізу вказаної статті та наданого позивачем договору купівлі-продажу є очевидним, що договір укладено з дотриманням вимог ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу». Продавець зазначена членом біржі, біржова операція являла собою купівлю-продаж, договір зареєстровано на біржі у той же день. Отже, договір купівлі-продажу у відповідності до вимог ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» вважався укладеним.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зіст. 47 ЦК УРСРтягне недійсність договору.

Також увказаному роз`ясненнізвертається увагана те,що угоди,зареєстровані набіржі,не прирівнюютьсядо нотаріальнопосвідчених.

Згідно зістаттею 224 ЦК УРСРза договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті45, статті47 ЦК УРСРнедодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другоюстатті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСРпередбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та втратила чинність 06.11.2009) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другоїстатті 47 ЦКза вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями101,102,105,114,226 ЦК).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другоїстатті 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що її чоловіком було здійснено реєстрацію права власності на житловий будинок у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, а на даний час здійснити нотаріальне посвідчення договору неможливо в зв`язку із його смертю, тому просить визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.

Відповідно до частини другоїстатті 47 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Судом встановлено, що між сторонами правочину мав місце договір купівлі-продажу нерухомого майна, який не був нотаріально посвідчений, як того вимагає частина першастатті 227 ЦК УРСР, але він був письмо укладений, зареєстрований Миколаївською універсальноютоварно-сировинноюбіржею та у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації. Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки оформляючи його на біржі були ознайомлені із застереженням в договорі про те, що нотаріальному посвідченню договір не підлягає.

Наразі позивач позбавлена можливості належно оформити спадкові права і причиною тому послугувало не неналежне виконання сторонами умов укладеного договору, а нечіткість вимог законодавства, що призвело до хибної думки учасників договору щодо відсутності законодавчої необхідності його нотаріального посвідчення. З 2000 року і до дня смерті покупець користувався придбаною нерухомістю, як і його дружина позивач у справі, право власності на яку було зареєстровано в БТІ. Однак, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу створює перешкоди для позивача у реалізації її законних прав на оформлення права власності в порядку спадкування. А тому її права підлягають захисту.

За цих обставин суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями10,13,18,76-81,89,259,263-265,268,280-283,352,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовнівимоги ОСОБА_1 .

Визнати дійсним договір №2939-Л купівлі-продажу нерухомого майна від 07.12.2000 квартири за адресою : АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 через Миколаївську універсальну Товарно-сировинну Біржу та зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 18608 від 14.12.2000.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду в порядку ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку - до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачеві, який не з`явився в судове засідання, направити копію заочного рішення в порядку, передбаченомустаттею 272ЦПК України

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3

Третя особа: Миколаївська універсальна Товарно-сировинна біржа, адреса: 54004, м. Миколаїв, пр. Миру, 36 ЄДРПОУ 23401641.

Суддя: К.М. Скоринчук