Постанова

від 28.01.2025 по справі 336/1710/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.01.2025 Справа № 336/1710/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/1710/23 Головуючий у І інстанції: Звєздова Н.С.

Провадження №22-ц/807/264/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі представника адвоката Балики Павла Олександровича та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнювала, до ОСОБА_1 , ТОВ «ФІТНЕКСТ» про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 13.06.2015 до 28.07.2022 сторони перебували у шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей.

Під час перебування в шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у спільну сумісну власність подружжя, але оформили на ім`я відповідача таке майно:

земельну ділянку площею 0,0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163, придбану на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2021, реєстровий № 112, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Козиряцькою О.В.;

автомобіль TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 ,

автомобіль NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ,

автомобіль марки BMW 316I 1600, 1997 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 ,

автомобіль марки ММВЗ МИНСК 3115 123 1980 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_7 ; автомобіля марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 ,

автомобіль марки TOYOTA модель CELICA, 1995 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_10 , номер кузова НОМЕР_11 ;

ОСОБА_2 також зазначала, що під час перебування у шлюбі, ОСОБА_1 за спільні сумісні кошти подружжя придбав та оформив у власність ТОВ «ФІТНЕКСТ» нежитлове приміщення підвалу літ А-3, А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно перебуває фактичному володінні та користуванні відповідача, який відмовляється від його поділу в добровільному порядку.

Посилаючись на означені обставини, з урахуванням уточненого позову від 23.05.2023, ОСОБА_2 просила суд розподілити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, набуте за час шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 таким чином:

- визнати легковий автомобіль ТОYОТА модель Prius, 2013 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

- стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна легкового автомобіля ТОYОТА модель Prius, 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі - 196 616 грн.

- визнати легковий автомобіль NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошовукомпенсаціювартості1/2частиниспільного майна - автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 у розмірі - 192533 грн.

- визнати земельну ділянку площею 0,0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошовукомпенсаціювартості1/2частиниспільного майна - земельної ділянки площею 0,0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 у розмірі - 19393 грн.

- визнати нежитлове приміщення підвалу літ. A-З, А-5, загальною площею 409, 4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частини нежитлового приміщення підвалу літ. A-З, А- 5, загальною площею 409, 4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі - 2 240 258 грн.

- визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW 3161 1600, 1997 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 .

- визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки ММВЗ МИНСК 3115 123, 1980 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_7 ;

- визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки TOYOTA модель CELICA, 1995 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_10 , номер кузова НОМЕР_11 ;

- визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 .

Також просила стягнути на її користь судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано легковий автомобіль TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини легкового автомобіля TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 196 616 грн.

Визнано легковий автомобіль NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини легкового автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 у розмірі 192533,50 грн.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки ММВЗ МИНСК 3115 123 1980 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_7 .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки TOYOTA модель CELICA, 1995 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_10 .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW 3161 1600, 1997 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_5 .

Визнано земельну ділянку площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини земельної ділянки площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 у розмірі 19 393 грн.

Визнано нежитлове приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 2 240 258 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 14494,76 грн.

Частково не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката БаликиП.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування матеріального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 жовтня 2024 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в частині таких позовних вимог:

стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсацію вартості 1/2 частини легкового автомобіля ТОУОТЛ модель РКШЗ, 2013 року випуску синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 196 616 грн.

стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини легкового автомобіля №ЗЗА№ модель ^ЕАР, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 у розмірі 192533,50 грн.

визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки ММВЗ МИНСК3115 123 1980 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_7 .

визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки №ЗЗА№ модель ^ЕАР, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_8 ,номер кузова НОМЕР_12 .

визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВМШ 31611600, 1997 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_5 .

втягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини земельної ділянки площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163 у розмірі 19 393 грн. 00 коп.

визнання нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1

втягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 2 240 258 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника адвоката Балики П.О. зазначає, щовін ніколи не заперечував проти справедливого поділу спільного майна подружжя. Так, він визнає позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки, автомобіля TOYOTA PRIUS, 2013 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2 , автомобіля NISSAN LEAF, 2013 року випуску, ДНЗ НОМЕР_3 , тому в цій частині рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 жовтня 2024 року він не оскаржує.

Не погоджуючись із рішенням Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжявід 25жовтня 2024рокув частині визнання нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнення компенсації частини вартості цього приміщення, ТОВ «ФІТНЕКСТ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 жовтня 2024 року в цій частині та відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ТОВ «ФІТНЕКС» є власником нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власностіТОВ «ФІТНЕКС»на зазначененежитлове приміщеннязахищено презумпцієюправомірності нотаріальнопосвідченого договорукупівлі-продажувід 09.07.2021.Жодних законних підстав для визнання зазначеного нежитлового приміщення спільним майном подружжя не існує.

Судом порушено ст. 41 Конституції України, ст. 204 ЦК України та протиправно позбавлено ТОВ «ФІТНЕКС» права власності на нежитлове приміщення шляхом задоволення вимоги про визнання його спільним майном подружжя.

У відзивіна апеляційнускаргу ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката БаликиП.О. ОСОБА_2 в особі представника адвоката Сімонець Є.О. заперечує проти її доводів, вказує, що відповідач не спростував презумпції спільності майна подружжя, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФІТНЕКС» ОСОБА_2 в особі представника адвоката Сімонець Є.О. заперечує проти доводів товариства, вважає його належним відповідачем у справі. Посилаючись на правові позиції ВС, зазначає про правомірність вимоги щодо стягнення компенсації вартості частки вартості майна товариства відповідно до частки другого з подружжя у статутному фонді. Просить апеляційну скаргу ТОВ «ФІТНЕКС» залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Також заявила орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу, яких вона зазначала під час розгляду справи в апеляційному судів, в розмірі 4500 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Вертелецький М.О. наполягали на задоволенні апеляційних скарг, скасуванні оскаржуваного рішення та відмові в задоволенні оскаржуваних позовних вимог.

ОСОБА_2 та її представник адвокат Сімонець Є.О. заперечували про ти задоволення апеляційних скарг, просили залишити їх без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «ФІТНЕКС» слід задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Балики П.О. задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України,кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з презумпції спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно, якої відповідач не спростував.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції в цілому правильним тільки в частині, що стосується поділу автомобілів та земельної ділянки та стягнення з відповідача частини їх вартості. Однак вважає помилковим визначення суми стягнення вартості легкового автомобіля ТОYОТА модель Prius, 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , з огляду на таке.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що сторони зареєстрували шлюб 13 червня 2015 року у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис за № 523 (т.1, а.с. 27).

Під час перебування у шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.28-29).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2022 року у справі № 336/1601/22 шлюб між сторонами розірвано (т.1, а.с.30).

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони придбали таке майно:

- автомобіль TOYOTA модель PRIUS, 2013 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобіль NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 ;

- автомобіль марки BMW 316I 1600, 1997 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_5 ;

- автомобіль марки ММВЗ МИНСК 3115 123 1980 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_7 ;

- автомобіль марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_8 ;

- автомобіль марки TOYOTA модель CELICA, 1995 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_10 ;

- автомобіль марки NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_8

Вказане підтверджується інформацією з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області про зареєстровані транспортні засоби на ім`я ОСОБА_1 (т.3, а.с.39-42)

29.01.2021 подружжя придбало земельну ділянку площею 0.0704 га, кадастровий номер 2310100000:07:042:0163, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 32)

На підставі Договору купівлі-продажу від 09 липня 2021 року, реєстровий №5216, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ», засновником та кінцевим бенефіціаром якого є відповідач ОСОБА_1 , придбало у власність спірне нежитлове приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409, 4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . (т.2, а.с. 164-165)

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВ «ФІТНЕКСТ» за ідентифікаційним номером юридичної особи 44251220, є ОСОБА_1 (Т.1, а.с.33, 40, Т.2. а.с. 25)

Одним із центральних елементів механізму правового регулювання майнових відносин подружжя є презумпція спільного майна подружжя. Тягар доказування того, що презумпція є хибною, покладається на особу, яка заявляє про інший, ніж встановлено презумпцією, порядок речей.

Законним режимом майна подружжя є режим спільної власності, який діє, якщо шлюбним договором не встановлені інші правила. Так, відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спільною сумісною власністю подружжя можуть бути будь-які види майна,

за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені

з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Так, частиною другою статті 60 СК України встановлена презумпція, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільності майна подружжя означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Відповідно до статті 60 СК України воно вважається таким, що належить подружжю.

Зі змісту частини другої статті 60 СК України вбачається, що для застосування презумпції спільності майна подружжя у судовому процесі необхідно встановити наявність між жінкою та чоловіком зареєстрованого у належному порядку шлюбу та факт придбання майна під час перебування їх у шлюбі. Отже, той, хто вважає, що певна річ є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, має підтвердити таке:а)факт перебування жінки та чоловіка у шлюбі протягом певного часу;б)час придбання спірного майна.

Оскільки презумпція спільної сумісної власності подружжя належить

до спростовних, то зацікавлена особа може довести, що майно було придбано

у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява про те, що річ була придбана на її кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишається непохитною.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власності дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Таким чином, у разі виникнення спору у суді має доводитися не факт належності майна до спільної власності, а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно.

Частиною першою, другою статті 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із частиноюпершоюстатті 70 СК Українивразі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України, частини першої статті 70 СК України у разіподілу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Оскільки у цій справі не встановлено наявності домовленості між колишнім подружжям щодо спільного майна, то такий поділ здійснюється судом.

При вирішенні спору про поділ майна подружжя слід виходити з презумпції рівності часток подружжя у набутому ним майні.

Відповідно до частини третьої статті 372 ЦК Україниу разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина, чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускаються лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України.

Таким чином, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (чч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Норми законодавства України щодо способів та порядку поділу спільної сумісної власності подружжя покликані у тому числі створити ефективний механізм охорони прав співвласника, право на частку якого припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено набуття автомобілів подружжям під час шлюбу, відповідач не спростував презумпції спільного сумісного майна подружжя, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 обґрунтовано просила компенсувати їй вартість належної частини їх вартості, відсутні підстави для відмови в задоволенні позову в цій частині. Доводи апеляційної скарги про обов`язковість згоди ОСОБА_1 на компенсацію колишній дружині вартості цього майна, якої він не надав, є неспроможними, оскільки таке майно залишається у його власності, а ОСОБА_2 і є тим одним із подружжя, якому присуджується така частка в розумінні ст. 71 СК України за її згодою.

Однак колегія суддів вважає за необхідне змінити розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості частки легкового автомобіля ТОYОТА модель Prius, 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та вартості автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , врахувавши експертну оцінку, здійснену за результатом фактичного огляду цих транспортних засобів.

Так, на підтвердження вартості автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ОСОБА_2 надала звіт з оцінки майна, метою висновку якого було визначення ринкової вартості транспортного засобу (т. 1 а.с. 94-106), з якого вбачається, що його здійснено на основі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, у зв`язку з неможливістю представити його на огляд, без врахування факторів, що впливають на процент вартості КТЗ, експерт враховував інформацію з інтернетплатформи продажу аналогічних автомобілів.

Відповідно до висновків експерта, здійснених на виконання Договору на проведення транспортно-товарознавчої експертизи КТЗ судовим експертом, укладеним 04.08.2023 судовим експертом транспортно-товарознавцем ОСОБА_5 та ОСОБА_1 їх здійснено на підставі фактичного огляду транспортних засобів, що на думку апеляційного суду є більш точним відображенням дійсної ринкової вартості автомобілів для проведення досліджень експерту представлено: для огляду КТЗ, свідоцтва про реєстрацію ТЗ.

Так, згідно з Висновком експерта з транспортно-товарозначої експертизи щодо визначення вартості КТЗ № 10/08 від 10.08.2023, ринкова вартість автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 на дату оцінки, з урахуванням технічного стану складає 166028,56 грн (т. 3 а.с. 99-100).

Оскільки, ОСОБА_2 має право на частину вартості цього автомобіля, вартість компенсації її частки складає 83014,28 грн.

Відповідно до Висновку експерта з транспортно-товарозначої експертизи щодо визначення вартості КТЗ №12/08 від 12.08.2023, вартість КТЗ автомобіля ТОYОТА модель Prius, 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на дату оцінки, з урахуванням технічного стану складає 179458,04 грн (т. 3 а.с. 100-102).

Отже, вартість компенсації його частки, що належить ОСОБА_2 , складає 89729,02 грн.

З урахуваннямвикладеного,колегія суддівдоходить висновкупро необхідністьзміни рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 жовтня 2024 року в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини спільного майна - легкового автомобіля ТОYОТА модель Prius, 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зменшивши суму до 89729,02 та в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , грошової компенсації вартості 1/2 частини спільного майна автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , зменшивши суму до 83014,28.

Щодо вимоги про визнання нежитлового приміщення підвалу літ. A-З, А-5, загальною площею 409, 4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнення на користь позивача його вартості, колегія суддів зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 має право на компенсацію половини вартості внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства, бо такий внесок здійснений за час шлюбу за рахунок спільних сумісних коштів. Однак спірне нежитлове приміщення, хоч і куплене в період шлюбу, не може бути визнане спільною сумісною власністю подружжя, оскільки його власником є товариство з обмеженою відповідальністю.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, «Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України (п. 74)

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом ізаконом(абзац четвертий частини другоїстатті 148 ЦК України у вказаній редакції) (п. 75).

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції) (п. 76).

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства (п. 77)

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває правовимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі (п. 78)

Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина перша статті 149 ЦК України у вказаній редакції) (п. 79).

Томупомилковим є висновокапеляційного суду про можливістьзадоволення вимогипро виплату частинивартості внесеного одним з подружжя вкладу у статутний капітал товариства.Позивачкаможе вимагативиплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталівизначену на дату пред`явлення позовних вимог (п. 80)»

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства» власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості частки того з подружжя, хто здійснив внесок, в разі поділу майна подружжя, тобто особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. При цьому інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі, а не на визнання такого внеску спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 має право вимагати виплати їй вартості частки ОСОБА_1 у статутному капіталі, проте вона заявила вимогу про визнання нежитлового приміщення спільною сумісною власністю подружжя, та стягнення компенсації його частини, які суд першої інстанції задовольнив, не врахувавши, що воно є власністю ТОВ «ФІТНЕКСТ».

Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів доходить висновку скасування рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 жовтня 2024 року в частині визнання спільною сумісою вланістю подружжя нежитлового приміщення підвалу літ. А-3, А-5, загальною площею 409.4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставіст. 376 ЦПК України, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки новою постановою апеляційний суд частково задовольняє позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , що складає 7,25 % від загальних позовних вимог, вона має право на відшкодування їй судового збору, сплаченого за подання позову, в розмірі 1050,79 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів задовольнила в частині 92,75 % від його вимог, тому він має право на компенсацію йому 8422,17 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Так як апеляційний повністюсуд задовольняєапеляційну скаргу ТОВ «ФІТНЕКСТ», товариство має право на компенсацію йому судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, в розмірі 9080,51 грн, які слід стягнути з позивача.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 7371,38 грн судового збору (8422,17 грн 1050,79 грн).

Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Балики Павла Олександровича задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 жовтня 2024 року змінити:

в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , грошової компенсації вартості 1/2 частини спільного майна - легкового автомобіля ТОYОТА модель Prius, 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зменшивши суму до 89729 (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 02 копійки,

та в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , грошової компенсації вартості 1/2 частини спільного майна автомобіля NISSAN модель LEAF, 2013 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , зменшивши суму до 83014 (вісімдесят три тисячі чотирнадцять) гривень 28 копійок.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 жовтня 2024 року в частині визнання нежитлового приміщення підвалу літ. A-З, А-5, загальною площею 409, 4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнення вартості його 1/2 частини скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В інший частині рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7371 (сім тисяч триста сімдесят одна) гривня 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТНЕКСТ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 9080 (дев`ять тисяч вісімдесят) гривень 51 копійка.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постановаскладена 07лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: