Ухвала

від 06.02.2025 по справі 159/8139/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/8139/24

Провадження № 2/159/336/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Лесика В.О.,

за участю секретарясудових засідань Посполітак Г.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Черняка В.В., Клімук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Садівничого масиву «Білий налив» про визнання незаконним та скасування рішення про припинення постачання електроенергії та визнання недійсним та скасування постанови загальних зборів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати п.3.1 рішення ради масиву «Білий налив» про припинення постачання електроенергії власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 20.03.2023 та зобов`язати відповідача здійснити негайне підключення електроенергії власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 ; визнати загальні збори уповноважених від садоводів садівничого масиву «Білий налив» від 22.02.2020 та прийняте на них рішення, оформлене Постановою №1 недійсним.

24.01.2025 представник відповідача Садівничого масиву «Білий налив» Черняк В.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у даній справі.

Мотивуючи його тим, що у даній справі виник спір з приводу порушення прав позивача, як учасника Садівничого товариства «Білий налив», оскільки на його думку при проведенні загальних зборів не було дотримано чинного законодавства та статуту товариства. У зв`язку з цим позивач просить визнати недійсними рішення (постанову) загальних зборів Садівничого товариства «Білий налив».

Таким чином, позов стосується захисту права позивача на участь у діяльності органу правління садівничого товариства, порядку скликання загальних зборів членів Садівничого товариства «Білий налив» та правомочності їх рішень.

Отже, у цій праві об`єктом спору є рішення загальних зборів Садівничого товариства, оформленні протоколами. За своїм змістом правовідносини виникли щодо розпорядження корпоративними правами, їх реалізації та поновлення, а тому розгляд спору належить до юрисдикції господарського суду згідно з п.3 ч.1 ст.20 ГПК України.

На думку представника відповідача, оскільки садівниче товариство є господарською організацією, а спір виник у межах господарських правовідносин з управління діяльності садівничого товариства, а саме у зв`язку з порушенням прав члена садівничого товариства щодо можливості брати участь в управлінні, а тому розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції.

За таких обставин просив суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 України закрити провадження у даній цивільній справі, оскільки ця справа не підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

У ході розгляду справи позивач заперечив щодо задоволення такого клопотання та наполягав на продовженні розгляду справи, при цьому не навівши будь-яких аргументів та підстав заперечення на подане клопотання.

Представники відповідача ОСОБА_3 та Клімук Н.А. заявлене клопотання про закриття провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України підтримали з підстав викладених у клопотанні.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся із вказаним вище позовом до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

19 грудня 2024 року ухвалою суду провадження у даній цивільній справі відкрито, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представники відповідача Садівничого масиву «Білий налив» Черняк В.В. та Клімук Н.А., вважаючи, що дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, подали до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки заявлені ОСОБА_2 вимоги не підлягають розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із п. п. 1, 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч. ч. 1, 3 ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є, зокрема, суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У ст. 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у цивільній справі № 361/1478/17 за позовом фізичної особи до Масиву садівничих товариств Ялинка та голови правління товариства про визнання недійсним рішення конференції та зобов`язання вчинити дії виклала правовий висновок та роз`яснила, що при визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань: за змістом ч. ч. 1-3 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом ст. ст. 83, 85, 86 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарською діяльністю згідно із ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (ст. 3 ГК України).

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (ст. 2, ч. 6 ст. 3 ГК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у цивільній справі № 695/2665/16-ц за позовом фізичних осіб до Об`єднаного садівничого товариства Славутич про визнання такими, що не відбулися, загальних зборів садівничого товариства, визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів садівничого товариства, виклала у справі правовий висновок та роз`яснила, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства, а правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає саме Закон України Про кооперацію.

За визначеннями ст. 2 Закону № 1087-IV кооператив юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

За змістом ст. 6 Закону № 1087-IV кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У ст. 8 Закону України Про кооперацію передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно із ст. 12 Закону № 1087-IV основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм, корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією, інші правомочності передбачені законом і статутами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу, незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами (у тому числі учасником, який вибув) та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Садівниче товариство Білий Налив є юридичною особою, зареєстрованою 20 липня 2005 року; організаційно-правова форма садівниче товариство; види діяльності комплексне обслуговування об`єктів (основний). Таким чином, відповідач СТ Білий Наливє господарською організацією юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_2 заявлено вимоги про визнання незаконним та скасувати п.3.1 рішення ради масиву «Білий налив» про припинення постачання електроенергії власнику земельної ділянки №425 ОСОБА_2 від 20.03.2023 та зобов`язати відповідача здійснити негайне підключення електроенергії власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 ; визнати загальні збори уповноважених від садоводів Садівничого масиву «Білий налив» від 22.02.2020 та прийняте на них рішення, оформлене Постановою №1 недійсним.

Виходячи із заявлених позовних вимог, із урахуванням питань, що розглядалися 22 лютого 2020 року на загальних зборах СТ Білий Налив, та прийняті на них рішення, які фактично оскаржується позивачем ОСОБА_2 , та враховуючи зазначені норми законодавства, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, слід дійти висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_2 вимоги у цій частині стосуються діяльності та управління СТ Білий Налив, тобто вони є корпоративним, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України підлягають розгляду у цій частині господарським судом.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, враховуючи норми законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, правові висновки, викладені Верховним Судом у подібних справах, суд дійшов висновку, що розгляд даної цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Садівничого масиву «Білий налив» про визнання незаконним та скасування рішення про припинення постачання електроенергії та визнання недійсним та скасування постанови загальних зборів, належить до компетенції господарського суду та мають розглядатися судом у порядку господарського судочинства.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про закриття судом провадження у даній цивільній справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а провадження у цій справі на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підлягає закриттю, оскільки цивільна справа за вказаним вище позовом ОСОБА_2 розгляду судом у порядку цивільного судочинства не підлягає.

Згідно із ч. 1. ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 81, 89, 182, 197, 259, 260, 263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представників відповідача задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Садівничого масиву «Білий налив» про визнання незаконним та скасування рішення про припинення постачання електроенергії та визнання недійсним і скасування постанови загальних зборів в частині прийнятого рішення оформленого постановою №1.

Роз`яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 07.02.2025.

Головуючий: В.О.Лесик