Постанова від 18.03.2025 по справі 159/8139/24

Справа № 159/8139/24 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В. О. Провадження № 22-ц/802/383/25 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Черняк О. В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до садівничого масиву «Білий налив» про визнання незаконним та скасування рішення про припинення постачання електроенергії та визнання недійсним та скасування постанови загальних зборів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати п.3.1 рішення ради масиву «Білий налив» про припинення постачання електроенергії власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 20.03.2023 та зобов`язати відповідача здійснити негайне підключення електроенергії власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; визнати загальні збори уповноважених від садоводів садівничого масиву «Білий налив» від 22.02.2020 та прийняте на них рішення, оформлене постановою №1 недійсним.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2025 року клопотання представників відповідача задоволено.

Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого масиву «Білий налив» про визнання незаконним та скасування рішення про припинення постачання електроенергії та визнання недійсним і скасування постанови загальних зборів в частині прийнятого рішення, оформленого постановою №1.

Роз`яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скарг,у в якій вважає ухвалу незаконною, оскільки відмова у розгляді справи за суттю порушує його право на доступ до правосуддя, закриття провадження у справі фактично позбавляє його можливості захистити свої права, покликаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу скасувати, а справу повернути для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

В судому засіданні позивач ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених у ній.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 24.01.2025 представник відповідача Садівничого масиву «Білий налив» Черняк В. В. подав до суду клопотання про закриття провадження у даній справі, мотивуючи його тим, що у даній справі виник спір з приводу порушення прав позивача, як учасника Садівничого товариства «Білий налив», оскільки на його думку при проведенні загальних зборів не було дотримано чинного законодавства та статуту товариства. У зв`язку з цим позивач просить визнати недійсними рішення (постанову) загальних зборів Садівничого товариства «Білий налив».

Таким чином, позов стосується захисту права позивача на участь у діяльності органу правління садівничого товариства, порядку скликання загальних зборів членів Садівничого товариства «Білий налив» та правомочності їх рішень.

Отже, у цій справі об`єктом спору є рішення загальних зборів Садівничого товариства, оформленні протоколами. За своїм змістом правовідносини виникли щодо розпорядження корпоративними правами, їх реалізації та поновлення, а тому розгляд спору належить до юрисдикції господарського суду згідно з п.3 ч.1 ст.20 ГПК України.

На думку представника відповідача, оскільки садівниче товариство є господарською організацією, а спір виник у межах господарських правовідносин з управління діяльності садівничого товариства, а саме у зв`язку з порушенням прав члена садівничого товариства щодо можливості брати участь в управлінні, а тому розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції.

За таких обставин просив суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 України закрити провадження у даній цивільній справі, оскільки ця справа не підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Садівниче товариство «Білий Налив» є юридичною особою, зареєстрованою 20 липня 2005 року; організаційно-правова форма садівниче товариство; види діяльності комплексне обслуговування об`єктів (основний). Таким чином, відповідач СТ «Білий Налив» є господарською організацією юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання незаконним та скасування п.3.1 рішення ради масиву «Білий налив» про припинення постачання електроенергії власнику земельної ділянки №425 ОСОБА_1 від 20.03.2023 та зобов`язати відповідача здійснити негайне підключення електроенергії власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; визнати загальні збори уповноважених від садоводів Садівничого масиву «Білий налив» від 22.02.2020 та прийняте на них рішення, оформлене Постановою №1 недійсним.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що із заявлених позовних вимог, із урахуванням питань, що розглядалися 22 лютого 2020 року на загальних зборах СТ «Білий Налив», та прийнятих на них рішень, які фактично оскаржується позивачем ОСОБА_1 , та враховуючи зазначені норми законодавства, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, слід дійти висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги у цій частині стосуються діяльності та управління СТ «Білий Налив», тобто вони є корпоративним, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України підлягають розгляду у цій частині господарським судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У ст. 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у цивільній справі № 361/1478/17 за позовом фізичної особи до Масиву садівничих товариств «Ялинка» та голови правління товариства про визнання недійсним рішення конференції та зобов`язання вчинити дії виклала правовий висновок та роз`яснила, що при визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань: за змістом ч. ч. 1-3 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом ст. ст. 83, 85, 86 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарською діяльністю згідно із ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (ст. 3 ГК України).

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (ст. 2, ч. 6 ст. 3 ГК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у цивільній справі № 695/2665/16-ц за позовом фізичних осіб до Об`єднаного садівничого товариства Славутич про визнання такими, що не відбулися, загальних зборів садівничого товариства, визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів садівничого товариства, виклала у справі правовий висновок та роз`яснила, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства, а правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає саме Закон України Про кооперацію.

За визначеннями ст. 2 Закону № 1087-IV кооператив юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

За змістом ст. 6 Закону № 1087-IV кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У ст. 8 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно із ст. 12 Закону № 1087-IV основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм, корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією, інші правомочності передбачені законом і статутами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу, незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами (у тому числі учасником, який вибув) та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення загальних зборів учасників (членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У справі, яка переглядається, об`єктом спору є загальні збори членів СМ «Білий налив», проведені 22 лютого 2022 року та прийняте на них рішення, оформлене протоколом № 2 про припинення постачання електроенергії власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який є членом товариства, яке спричинило виникнення і тривання спірних правовідносин. Причому це рішення ґрунтується на іншому рішенні загальних зборів садівничого масиву «Білий налив» від 22.02.2020 року, яке також оскаржується позивачем.

Спірні правовідносини стосуються прав учасників справи, пов`язаних із діяльністю та управлінням господарською організацією, вирішується загальними зборами, щодо можливості члена кооперативу брати участь в управлінні цією організацією, права голосу на загальних зборах, права користування послугами кооперативу, пов`язаними з членством у ньому, в тому числі постачання електроенергії власникам земельних ділянок кооперативу.

Тобто, за своїм змістом правовідносини виникли щодо розпорядження корпоративними правами, а отже розгляд цього спору належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Основним мотивом і підставою позову у цій справі є посилання позивача на незаконність прийнятих рішень які розглядалися 22 лютого 2020 року на загальних зборах СТ «Білий Налив».

Позовні вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління СТ «Білий Налив».

Виходячи з наведеного, враховуючи норми законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, правові висновки, викладені Верховним Судом у подібних справах, суд дійшов висновку, що розгляд даної цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Садівничого масиву «Білий налив» про визнання незаконним та скасування рішення про припинення постачання електроенергії та визнання недійсним та скасування постанови загальних зборів, належить до компетенції господарського суду та мають розглядатися судом у порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням чинного законодавства, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням норм цивільного процесуального права, а тому підстав для її скасування, як просив заявник у поданій апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2025 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний тест постанови складено 24 березня 2025 року.

Головуючий

Судді :