Ухвала

від 07.02.2025 по справі 642/314/25

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

07.02.2025

Справа № 642/314/25

Провадження № 1-кс/642/210/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 р. м. Харків

Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024222030000107 від 20.08.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження за №42024222030000107 від 20.08.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

При цьому посилався на те, що в провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222030000107 від 20.08.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснюючи адвокатську діяльність згідно свідоцтва № 446 від 27.12.2005 року, виданого на підставі рішення № 11 від 27.12.2005 Ради адвокатів Полтавської області, маючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме Лікарсько-консультативної комісії та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою оформлення останньому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, вчинила злочин за наступних обставин.

Так, 04.12.2024 близько 12.00 ОСОБА_5 перебувала у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою адвокатську діяльність, куди зайшов з метою консультації та отримання юридичних послуг ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якого виникла необхідність отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з тяжким захворюваннями його матері. В ході розмови у ОСОБА_5 виник прямий злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 для себе та третіх осіб в розмірі 3000 (трьох тисяч) доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_5 під час розмови діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, звернулась до ОСОБА_6 з вимогою про необхідність надання їй неправомірної вигоди для себе та третіх осіб у вигляді грошових коштів в розмірі 3 000 (трьох тисяч) доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, в розумінні ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме посадовими особами закладів охорони здоров`я. В тому числі серед яких КНП Роганської селищної ради «Центр первинної медичної допомоги № 4» Харківського району, щодо надання останніми документальних матеріалів, необхідних для успішного проходження медичного обстеження, проходження стаціонарного лікування, отримання необхідних висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі на ім`я матері останнього, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що передбачено ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому ОСОБА_5 переслідуючи корисливу мету одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди для себе та третіх осіб у сумі 3000 (трьох тисяч) доларів США, створила умови, за яких останній вимушений буде надати їй неправомірну вигоду. Так, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_6 , що без надання зазначеної грошової суми для передачі в подальшому третім особам і без її допомоги ОСОБА_6 самостійно не буде мати змоги отримати необхідні медичні висновки та оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Продовжуючи вимагати грошові кошти ОСОБА_5 повторно висловила погрози ОСОБА_6 , що у разі відмови вищезазначені документи йому ніхто не складе та не видасть, одночасно додавши, що вказані грошові кошти необхідно надати ОСОБА_5 за вчинення вищезазначених дій, за результатами яких у ОСОБА_6 буде можливість отримати необхідні медичні висновки та оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Для приховання своєї протиправної діяльності під виглядом нібито законної адвокатської діяльності ОСОБА_5 надала ОСОБА_6 для підписання договір про надання правничої (правової) допомоги, повідомивши, що це не пов`язано з оформленням вищезазначених документів і він необхідний для того, щоб ніхто не задавав ніяких запитань.

Надалі ОСОБА_5 висунула вимогу останньому про необхідність надання їй частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1500 (однієї тисячі п`ятисот) доларів США до 09.12.2024 за здійснення впливу на прийняття рішення посадовими особами КНП Романської селищної ради «Центр первинної медичної допомоги № 4» Харківського району при наданні зазначених документів і оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки ОСОБА_6 в іншому випадку без допомоги ОСОБА_5 самостійно не буде мати змоги отримати необхідні медичні висновки та оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а іншу частину надати пізніше.

В подальшому ОСОБА_5 09.12.2024 о 14.00 год. зустрілась із ОСОБА_6 у своєму офісі, де остання здійснює свою адвокатську діяльність, за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи умисно, з корисливих мотивів, одержала від останнього для себе та третіх осіб грошові кошти у сумі 1500 (однієї тисячі п`ятисот) доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Продовжуючи вчиняти протиправні дії 27.12.2024 о 12.00 ОСОБА_5 зустрілась з останнім у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , якому передала висновок № 661 від 23.12.2024 лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медичної допомоги № 4 Харківського району» та висновок № 661/А про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, які видані на ім`я матері останнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомила, що частина документів вже готова. Після цього ОСОБА_5 висунула вимогу про необхідність надання їй другої частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1500 (однієї тисячі п`ятисот) доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення посадовими особам ІНФОРМАЦІЯ_2 при оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

22.01.2025 о 16.10 ОСОБА_5 зустрілась з ОСОБА_8 у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , повторно висунула вимогу про необхідність надання їй неправомірної вигоди у вигляді решти грошових коштів у сумі 1300 (однієї тисячі трьохсот) доларів США (за винятком «знижки» у розмірі 200 (двохсот) доларів США) за здійснення впливу на прийняття рішення посадовими особами вищезазначеної установи при оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки в іншому випадку ОСОБА_6 без її допомоги самостійно не буде мати змоги оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та цього ж дня отримала вказану суму грошових коштів від ОСОБА_6

22.01.2025 о 23 год. 42 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно вимог ст.ст. 36, 42, 276-278, 480, 481 КПК України 23.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Крім того встановлено, що ОСОБА_5 до протиправної діяльності, залучила ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , для надання допомоги за грошову винагороду для виготовлення та видачі медичної документації необхідної для отримання права на відтермінування від військового призову, який працює юристом в КНП Мереф`янської міської ради «Мереф`янська Центральна районна лікарня».

Також, на виконання доручення процесуального керівника надійшли додаткові матеріали від Управління СБУ в Харківській області, відповідно до яких встановлено, що особою про яку зазначає свідок та яка причетна до вказаної протиправної діяльності є: ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

За клопотання процесуального керівника 21.01.2025 року слідчим суддею Ленінського районного суду м. Харкова винесено ухвалу з дозволом на проведення обшуку транспортного засобу Lexus ES 300H, VIN: НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно даних з бази даних НАІС, власником транспортного засобу є ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

22.01.2025 року слідчим СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області в ході проведення обшуку вилучено транспортний засіб Lexus ES 300H, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно даних з бази даних НАІС, власником транспортного засобу є ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Органом досудового розслідування встановлено, що вищезазначене майно імовірно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та повинно бути використано для проведення подальших слідчих (розшукових) дій, має значення для подальшого встановлення кола осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про накладення арешту, зазначив, що можливо цій особі буде повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні, а відповідно до санкції ч. 3 ст. 369-2 КК України, необхідно забезпечити арешт цього майна з метою його подальшої конфіскації. Джерелом коштів для придбання вказаного автомобіля можливо становить протиправна діяльність ОСОБА_10 , який процесуального статусу не має, з автомобіля нічого не вилучалося.

Представник власника майна ОСОБА_10 , адвокат ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав клопотання необґрунтованим, оскільки ОСОБА_10 має статус свідка, з зазначеного автомобіля будь-яких документів, коштів виявлено та вилучено не було. Прокурором не додано будь-яких доказів чи документів, що ОСОБА_10 займався протиправною діяльністю та використовував цей автомобіль у протиправній діяльності. Підставою для накладення арешту є збереження майна, або воно зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, прокурор зазначає лише про ймовірність таких слідів. При цьому часу на перевірку щодо встановлення слідів було достатньо, автомобіль був залишений на зберігання ОСОБА_10 , тобто на час його огляду та вилучення не було ризиків щодо пошкодження, знищення чи спотворення вказаного майна. Частина третя ст. 369-2 КК України не передбачає спеціальної конфіскації, а щодо конфіскації ОСОБА_10 не має статусу підозрюваного. Автомобіль належить ОСОБА_10 та придбаний ним приблизно за рік до вказаної події.

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Водночас слідчий суддя згідно зі ст. 3 КПК здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.

У відповідності до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч. 6 ст. 236 КК України слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.

Згідно з. ч. 7 ст. 236 КК України при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Так, згідно положень ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурором не доведено, яким чином вищезазначене майно імовірно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та повинно бути використано для проведення подальших слідчих (розшукових) дій, має значення для подальшого встановлення кола осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Під час вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя має враховувати, що таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, а встановлені в ході судового розгляду обставини кримінального провадження вимагають вжиття такого заходу забезпечення як арешт з метою запобігання ризику безповоротної втрати цього майна.

Оцінюючи доцільність застосування такого заходу забезпечення як арешт майна, слідчий суддя враховує, що на теперішній час ОСОБА_10 не має жодного процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні, а в ході обшуку автомобіля нічого не було знайдено та вилучено.

Правовою підставою для арешту зазначеного у клопотанні прокурора майна є п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК - арешт з метою збереження речових доказів.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

Тобто, вилучене майно, а саме автомобіль марки Lexus ES 300H, придбаний 27.01.2023р. відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , не відповідає вищезазначеним критеріям.

Такий арешт пов`язаний звтручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права особи,оскільки воно не є необхідним іпропорційним до законної мети, що переслідується - суспільної потреби у розслідуванні кримінальних правопорушень.

Окрім того, таке втручання стосується майна, яке не має значення для досудового розслідування, що вказує на неспіврозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку, що накладення арешту на вилучений автомобіль марки Lexus ES 300H, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ,може призвести до неспіврозмірного втручання у правомочності власника майна ОСОБА_10 , який не є підозрюваним у цьому провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 132, 170, 171, 173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенніклопотання прокурораНовобаварської окружноїпрокуратури м.Харкова проарешт майнав рамкахкримінального провадження№ 42024222030000107від 20.08.2024за ознакамискладу кримінальногоправопорушення,передбаченого,ч.3ст.369-2КК України,а самеавтомобіля марки LexusES300H,VIN: НОМЕР_1 ,державний номернийзнак НОМЕР_2 , згідно даних з бази даних НАІС, власником якого є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 07.02.2025р.

Слідчий суддя ОСОБА_1