Рішення

від 27.01.2025 по справі 174/1244/24

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/1244/24

п/с 2/174/58/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в склад:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря - Троцько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

третя особа - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, треті особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом.

В обґрунтуванні вимог посилається на те, що 27.04.2012 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина - ОСОБА_5 . Враховуючи те, що сімейне життя між сторонами не склалося, 20.05.2021 року рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області шлюб між ними було розірвано.

Надалі, дитина - ОСОБА_5 почав проживати разом з матір`ю, паралельно спілкуючись з батьком, проводячи з ним спільний час та отримуючи від нього належне виховання та фінансову допомогу.

Починаючи з квітня 2022 року позивач перебуває на військовій службі в лавах ЗСУ. Після того, як відповідачу стало відомо про це, остання звернулася до суду та отримала судовий наказ від 10.11.2023 року про стягнення аліментів з позивача на свою користь на утримання дитини ОСОБА_5 , починаючи з 30.10.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Надалі вказаний судовий наказ подано відповідачем на примусове виконання до Верхньодніпровського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області ПМУМЮ (м. Одеса) та 28.11.2023 року відкрите виконавче провадження.

У той час, коли позивач перебував на військовій службі, дитина проживала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Але, 16.03.2024 року відбулися обставини, що і стали однією з підстав для звернення із вказаною позовною заявою до суду - застосування фізичної сили ОСОБА_4 щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 та внаслідок чого, 17.03.2024 року бабуся ОСОБА_5 - ОСОБА_2 звернулася із заявою про вчинення злочину до відділення поліції № 4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Як наслідок, 18.03.2024 року відкрите кримінальне провадження № 12024046150000017 за попередньою кваліфікацією: ч. 1 ст. 125 КК України. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень встановлюється. Під час проведення допиту працівниками поліції, ОСОБА_5 виклав обставини, за яких йому було спричинено матір`ю тілесні ушкодження, а також повідомив, що з матір`ю у нього виникають конфлікти систематично та остання неодноразово наносила йому тілесні ушкодження.

Кримінальне провадження у справі закрито за заявою ОСОБА_2 , з підстав того, що у разі його не закриття, відповідач погрожувала скоїти самогубство.

Побиття матір`ю своєї дитини залишило відбиток у поведінці дитини та її відношення до відповідача.

Так, 19.07.2024 року директором, класним керівником та практичним психологом Вільногірського ліцею № 4, де навчається ОСОБА_6 , надано психолого-педагогічно характеристику останнього, де зазначено, що після конфлікту з матір`ю, з березня ОСОБА_5 проживає з рідною бабусею. Мати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , так і не змогла налагодити стосунки з сином, не прислухалася до порад працівників служби у справах дітей, практичного психолога закладу освіти, класного керівника. ОСОБА_5 має поведінкові розлади через підвищену тривожність, конфліктні стосунки з матір`ю, і все це негативно впливає на його стосунки з ровесниками. Дитина потребує психолого-педагогічної підтримки та дієвого соціального супроводу Служби у справах дітей.

Після того, як відповідач застосувала фізичну силу до своєї дитини - ОСОБА_5 , останній з березня 2024 року почав проживати разом зі своїм батьком та бабусею за адресою: АДРЕСА_2 .

За місцем мешкання позивача, для проживання, виховання, утримання малолітнього ОСОБА_5 створено належні умови, основні потреби дитини задоволено.

Із урахуванням наведених обставин, позивач та його представник, вбачають за належне наголосити на тому, що задля забезпечення належних умов проживання, нормального розвитку дитини, ОСОБА_5 краще проживати з батьком. Позивач має постійний та стабільний дохід, гарно зарекомендував себе як військовослужбовець та отримав бойові винагороди.

Тим часом, відповідач періодично застосовує до дитини фізичну силу, не приділяє йому достатньої уваги. Відповідно до отриманих усних показань свідків, відповідач зловживає алкогольними напоями, заборгувала кошти банківським установам та мікрофінансовим організаціям, офіційно непрацевлаштована та не має доходу, що унеможливлює утримання дитини матір`ю. Фактично, останні пів року живе за рахунок аліментів, які продовжують надходити їй на рахунок на утримання дитини і це із урахуванням того, що дитина з матір`ю не проживає. Мати навіть не намагається використовувати дані кошти за їх метою та використовує їх не за призначенням.

У свою чергу, дитина заявляє бажання проживати зі своїм батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина дає зрозуміти, що вона не хоче проживати разом із матір`ю враховуючи те, що остання постійно застосовує до хлопчика фізичну силу, що є неприпустимим.

Враховуючи те, що позивач є військовослужбовцем то йому інколи доводиться тимчасово від`їжджати з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 з метою виконання військового обов`язку. У той час, коли позивач тимчасово відсутній, вихованням ОСОБА_5 займається бабуся - ОСОБА_2 . У період відсутності батька, бабуся слідкує за онуком, спілкується з ним, гуляє та забезпечує усім необхідним за рахунок грошових коштів, які надаються позивачем.

З підстав викладених вище, просять визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його місцем реєстрації або проживання, а на час відсутності за місцем реєстрації або проживання ОСОБА_3 у зв`язку з виконанням ним військового обов`язку, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з бабусею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем реєстрації або проживання батька.

Також, заявлено вимогу про припинення стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 з підстав того, що з березня 2024 року дитина не проживає разом з відповідачем та відповідно до висновків служби у справах дітей Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, відповідачем не підтверджено цільове використання аліментів на малолітнього ОСОБА_5 відповідно до суми коштів, сплачених на дитину. Одержувач аліментів не забезпечує потреб дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. Також службою у справах дітей встановлено, що дитина не проживає разом з матір`ю і ОСОБА_4 підтвердила, що не надає коштів дитині.

Просять про визнання виконавчого документу (на підставі якого здійснюються стягнення аліментів) таким, що не підлягає виконанню задля подальшого закінчення виконавчого провадження відповідно до положень статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04.10.2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, в якій він просив зупинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 , відмовлено.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання.

Клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

Позивач ОСОБА_3 в судове не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, позов підтримав просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала повністю.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти визначення місця проживання дитини із нею, однак погодилась, що на час перебування батька на службі онук буде проживати із нею, як і зараз.

Представник третьої особи ОСОБА_15., в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як органу опіки та піклування.

Суд, допитавши свідків, з`ясувавши думку дитини в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 02.10.2012 (т. 1, а.с. 13).

Відповідно до копії рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.05.2021 року, яке набрало законної сили 22.06.2021 року, шлюб між сторонами розірвано (т. 1, а.с. 14, 15).

Відповідно до копії судового наказу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області у справі № 174/1052/23 від 10.11.2023 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.10.2023 року і до досягнення дитиною повноліття (т. 1, а.с. 16).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_4 від 17.11.2023 року, Державним виконавцем Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 28.11.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73441985 на виконання судового наказу № 174/1052/23 виданого 13.11.2023 року (т. 1, а.с. 17, 18).

Відповідно до копій звітів про здійснення відрахування та виплати від 10.07.2024 року та від 09.08.2024 року із заробітної плати ОСОБА_3 здійснюються утримання аліментів (т. 1, а.с. 19, 20).

Відповідно до копій висновків за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину, складених 15.03.2024 року та 11.09.2024 року спеціалістами Служби у справах дітей Вільногірської міської ради Дніпропетровської області встановлено, що розмір сплачених на дитину аліментів, перевищує два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. Матір`ю, ОСОБА_4 не підтверджено цільове використання аліментів на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до суми коштів, сплачених на дитину (т. 1, а.с. 21, 42).

Позивач перебуває на військовій службі, має сталий дохід та сплачує аліменти на утримання дитини, за місцем несення служби характеризується позитивно (том 1, а.с. 19, 20, 40, 41, 48, 51).

Факт грубого поводження та спричинення тілесних ушкоджень відповідачем малолітньому ОСОБА_5 підтверджено копією довідки з медичного закладу від 16.03.2024 року, копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копією постанови про призначення судово-медичної експертизи від 18.03.2024 року, копією протоколу допиту малолітнього потерпілого від 18.03.2024 року (т. 1, а.с. 23-27).

Відповідно до копії акту № 2051 від 14.08.2024 р., складеного депутатом Вільногірської міської ради Новіковою О.О. вбачається, що в присутності свідків було проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що малолітній ОСОБА_5 дійсно з березня 2024 року проживає з батьком ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 35).

Факт проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_3 та бабою ОСОБА_2 також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , копією акта № 135 обстеження умов проживання від 30.07.2024 року, копією заяви ОСОБА_3 до Служби у справах дітей Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 23.08.2024 року про надання висновку про визначення місця проживання дитини з ним (т. 1, а.с. 31-33, 36).

Відповідно по психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_5 , встановлено, що останній навчається у Вільногірському ліцеї № 4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області. Після конфлікту з матір`ю, який стався у лютому, з березня він проживає з ріднею бабусею. Мати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , так і не змогла налагодити стосунки з сином, не прислухалася до порад працівників служби у справах дітей, практичного психолога закладу освіти, класного керівника. На телефонні дзвінки класного керівника упродовж березня-червня матір не відповідала, тільки на повідомлення у вайбері. Проживаючи з бабусею, ОСОБА_12 забезпечений всім необхідним. Учителі відзначають, що хлопчик більш відповідально почав ставитись до роботи під час уроків та виконання домашніх завдань. Тому за результатами річного оцінювання значно покращив показники навчання. Бабуся постійно на зв`язку з класним керівником, вона цікавиться успішністю внука, підтримує його у навчанні та саморозвитку, хвилюється про його емоційно-психологічний стан на відміну від матері, яка налаштована вороже і взагалі не робить ніяких спроб подолати прірву у стосунках з рідною дитиною. ОСОБА_5 має поведінкові розлади через підвищену тривожність, конфліктні стосунки з матір`ю, і це все негативно впливає на його стосунки з ровесниками. Дитина потребує психолого-педагогічної підтримки та дієвого соціального супроводу Служби у справах дітей (т. 1, а.с. 37).

Відповідно до копії висновку практичного психолога про роботу з учнем, який знаходиться у складних життєвих обставинах, ОСОБА_13 знаходився на супроводі практичного психолога ліцею, в якому навчається. Аналіз та корекція емоційного стану хлопчика велась 3 місяці, зокрема з березня по кінець червня. За цей період було опрацьовано емоційний стан ОСОБА_7 . За наслідками спостереження, встановлено, що ОСОБА_12 має нестабільний психоемоційний стан та потребує втручання спеціалістів. Родині ОСОБА_14 рекомендовано звернутися до сімейного психотерапевта задля допомоги дитині у переживанні довготривалих обставин та налагодження стосунків (т. 1, а.с. 38).

Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 52).

Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а також за даною адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , що підтверджується відміткою в паспорті, виданому на її ім`я (т. 1, а.с. 52зв, 56зв).

Факт того, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 53).

Відповідно до інформації на запит суду, ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 106).

Приватним акціонерним товариством «Підприємство з експлуатації електричних мереж» «Центральна енергетична компанія» (далі - ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК») листом за № 10122024 від 10.12.2024 повідомлено, що між ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та ОСОБА_4 укладений Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір). 20.11.2024 працівниками ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» було проведено відключення за адресою: АДРЕСА_5 , побутовий споживач ОСОБА_4 , про що було складено Акт б/н на відключення електроустановок споживача (т. 1, а.с. 138зв-139, 153, 154).

ТОВ «ДЕП» 07.01.2025 року повідомлено, що забогованість за адресою: АДРЕСА_5 виникла за період з 01.05.2024 р. по 07.01.2025 р. Заборгованість станом на 07.01.2025 р. за спожиту електричну енергію складає 2300 грн. 20 коп., а також за особовим рахунком № НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 було припинено постачання електричної енергії 20.11.2024 р. і станом на сьогодні знаходиться у відключеному стані та надоно Витяг з особового рахунку споживача (т. 1, а.с. 173-177).

ТОВ «Українське бюро кредитних історій» 07.01.2025 року надано кредитний звіт, актуальний на 07.01.2025, та з якого вбачається що ОСОБА_4 має наступні фінансові зобов`язання: загальна сума кредитів - 163 700,00 грн.; загальна сума відкритих лімітів - 244 619,87 грн.; загальна поточна заборгованість - 458 639,32 грн.,; загальна поточна прострочена заборгованість - 427 663,06 грн. (т. 1, а.с. 180-226).

Представником третьої особи, виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як органу опіки та піклування, 15.01.2025 року надано копію рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 23.10.2024 року № 468/0/7-24, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 235-237).

АТ КБ «ПриватБанк» надано Виписку за договором № б/н за період з 01.01.2023-31.12.2024 по рахунку ОСОБА_4 , з якої вбачається рух коштів по картковому рахунку та станом на 13.12.2024 року баланс по карті складає: 0,00 грн. За період з 01.01.2023-31.12.2024 витрати по рахунку становлять 1 047 005,80 грн., надходження на рахунок становлять 1 046 945,80 грн. (т. 2, а.с. 1- 41).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 17.01.2025 року надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2023 року по 3 квартал 2024 року з яких вбачається, що джерелом доходу ОСОБА_4 є виграші та призи, отримані від: ТОВ «ГЕЙМДЕВ» у травні 2024 року у розмірі 42 899,00 грн.; від ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ» у червні 2024 року у розмірі 30 847,00 грн., у липні 2024 року у розмірі 582,00 грн. Інші джерела доходу відсутні (т. 2, а.с. 49, 50).

Відділенням поліції № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 21.01.2025 року надано матеріали, що внесені до Журналу Єдиного Обліку ВП № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за № 1899 від 07.06.2024 року, № 2012 від 15.06.2024 року, якими підтверджено факт звернення ОСОБА_2 до поліції відносно ОСОБА_4 , а також факт проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком, ОСОБА_3 , та бабою ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 52-66).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , кожна окремо, пояснили, що вони є сусідами, малолітній ОСОБА_5 дійсно проживає з батьком ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_2 . З батьком у дитини хороші відносини, свідки бачать їх разом.

ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що бажає проживати із батьком та бабою, ставлення до нього хороше, змінювати місце проживання не бажає, а отже з матір`ю проживати не бажає.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Щодо вимоги про визначення місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його місцем реєстрації або проживання, а на час відсутності за місцем реєстрації або проживання ОСОБА_3 у зв`язку з виконанням ним військового обов`язку, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з бабусею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем реєстрації або проживання батька.

Встановивши, що батько не проживає разом з дитиною, оскільки перебуває на військовій службі, а приїжджає тільки на вихідні, а малолітньою дитиною опікується баба дитини ОСОБА_5 з урахуванням наявності очевидних випадків протиправної поведінки з боку матері щодо дитини, суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 356/417/17 (провадження № 61-19152св20), про те, що дитина може бути передана бабі/дідові у разі її відібрання у батьків без позбавлення їх батьківських прав, проте з таким позовом має право звернутися орган опіки та піклування, а також суд може вирішити таке питання під час вирішення спору між батьками про визначення місця проживання дитини у разі, якщо встановить, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку.

Суд вважає, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, підстави для задоволення позову батька в частині визначення місця проживання з ним на теперішній час відсутні, оскільки у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, визначення місця проживання дитини із батьком, який фактично відсутній за місцем мешкання (є військовослужбовцем) не буде відповідати інтересам дитини й визнання позову матір`ю в цій частині суперечить саме інтересам дитини.

При цьому, враховуючі конкретні обставини справи, а також те, що баба дитини із позовом у порядку ст. 258 СК України, не зверталась, вона не набула право на позов про визначення місця проживання онука разом з нею, оскільки не є законним представником дитини, який мав би право звернутись до суду із позовом про визначення місця проживання, але при цьому під час розгляду справи про визначення місця проживання дитини судом встановлено, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, тому суд вважає за необхідне передати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабі ОСОБА_2 з якою він проживає на час розгляду справи.

Питання про призначення її опікуном дитини судом не вирішується.

Щодо вимоги про припинення стягнення аліментів.

З аналізу статей 267-271СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Встановлені в процесі судового розгляду обставини щодо не проживання дитини із матір`ю на користь якої позивачем сплачуються аліменти, не підтвердження відповідачем цільового використання аліментів на малолітнього ОСОБА_5 відповідно до суми коштів, сплачених на дитину, є істотними для звільнення позивача від сплати аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

У зв'язку із зазначеним, з урахуванням предмета цього спору в частині припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання дитини, враховуючи визнання позову відповідачем, що в даному випадку не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема дитини, яка з матір`ю не проживає, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в цій частині і припинення стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина. Припинення стягнення аліментів на користь відповідача буде сприяти забезпеченню інтересів дитини.

Щодо вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, то вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Законодавцем визначено підстави припинення обов`язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення (ст. 273 СК України).

Аналіз вказаної норми закону свідчить, що у зв`язку зі зміною обставин, які мають істотне значення, платник аліментів у порядку визначеному законом, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, має право на звільнення його від обов`язку щодо сплати аліментів.

З огляду на положення ст. 432 ЦПК України наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки, навівши обставини, які вказують на припинення у нього обов`язку щодо сплати аліментів на утримання сина, що був визначений судовим наказом, ОСОБА_3 обґрунтовано заявив вимогу про припинення стягнення з нього аліментів, яка задоволена судом.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в сумі 2 422,40 грн. В іншій частині - віднести на рахунок позивача, який при зверненні з позовом до суду сплатив судовий збір.

Щодо витрат на правову допомогу, то представником позивача до закінчення судових дебатів у справі зроблена заява про надання доказів витрат на правову допомогу понесених позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, треті особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Передати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Припинити стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі судового наказу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області у справі № 174/1052/23 від 10.11.2023, виданого 13.11.2023 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області з моменту набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , в сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 06.02.2025.

Суддя І.А. Ілюшик