Постанова

від 29.01.2025 по справі 932/5458/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1414/25 Справа № 932/5458/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Гвоздєва М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційні скаргиДепартаменту житловогогосподарства Дніпровськоїміської радита Дніпровськоїміської ради на рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від 22 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа Комунальне підприємство Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради, про визнання рішення неправомірним, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом, пред`явленим до Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, визначивши третьою особою КП Жилсервіс-5 ДМР, на предмет визнання неправомірнимрішення Департаментужитлового господарстваДніпровської міськоїради увигляді листа№3/16-232від 24січня 2023року провідмову ОСОБА_1 у приватизаціїжитлового приміщення(кімнати)828за адресою: АДРЕСА_1 ;визнання за ОСОБА_1 права наприватизацію житловогоприміщення (кімнати)828,за адресою: АДРЕСА_1 ;зобов`язанняДепартамент житловогогосподарства Дніпровськоїміської радивчинити дії,направленні наприватизацію ОСОБА_1 житлового приміщення(кімнати)828,за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 з 27 грудня 1996 року зареєстрована та проживає в житловому приміщенні АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання громадян, зареєстрованих у жилому приміщенні (кімнаті, кімнатах) гуртожитку № 1960 від 09 грудня 2022 року, за відомостями КП «Жилсервіс-5» ДМР.

24 жовтня 1998 року нею отримано (мовою оригіналу): «Корешок ордера на занятие жилой площади в общежитии строительной организации, предприятий учебных заведений Украины № 543, выданный Днепропетровским домостроительным комбинатом РСЗУ «Наш дом», которым предоставляется жилая площадь в общежитии по договору. Общежитие находится в доме данной организации по АДРЕСА_3 ».

23 грудня 2021 року, нa підставі розпорядження Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 15 грудня 2021 року № 737, Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради видано ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра серія УП № 251 на право зайняття жилої площі 16,9 кв.м. в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , строком на постійне проживання. 10 жовтня 2022 року між КП «Жилесервіс-5» ДМР в особі директора Файфера С.М., що діє на підставі розпорядження Дніпровського міського голови № 3-4/12рк від 04 грудня 2020 рок, з одного боку і громадянкою ОСОБА_1 , з іншого боку, згідно з нормами Цивільного та Житлового кодексів України, Постанови Ради Міністрів УPCP від 03 червня 1986 року №208 «Про затвердження примірного положення про гуртожитки» на підставі ордера на житлове приміщення від 23 грудня 2021 року серія УП № 251, укладено типовий договір № 3-167228 найму житлового приміщення у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Згідно з п. 1.1. Договору Наймодавець надає Наймачу і членам його родини у користування житлове приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . З метою набуття права власності на вищевказане приміщення у визначеному законом порядку, вона звернулась до відповідача і надала повний пакет документів для приватизації житлового приміщення (кімнати) № 828.

24 січня 2023 poкy вона отримала відповідь Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/16-232, в якій зазначалося, що їй відмовлено у приватизації займаної кімнати, оскільки своїм правом на безоплатну приватизацію вона вже скористалася за адресою: АДРЕСА_4 . Позивач вважає, що відмова є неправомірною, оскільки нею не було повністю використано право на приватизацію.

Рішенням Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від 22 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа КП «Жилсервіс-5» ДМР, про визнання рішення неправомірним, зобов`язання вчинити дії задоволено в повному обсязі.

Визнано неправомірним рішення Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у вигляді листа № 3/16-232 від 24 січня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у приватизації житлового приміщення (кімнати) 828, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення (кімнати) 828, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради вчинити дії, направленні на приватизацію ОСОБА_1 житлового приміщення (кімнати) 828, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 2147,20 грн.

Стягнуто з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 2147,20 грн(а.с. 148-154 Том І).

Рішення суду мотивовано тим, що позивач використала своє право на приватизацію державного житлового фонду не у повному розмірі, норми якого передбачені положеннями ст. 5 ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду від 19 червня 1992 року. При цьому, за офіційним тлумаченням Конституційним Судом України зазначеної норми Закону, викладеного у рішенні від 10 червня 2010 року за №15-рп/2010, зазначено, що приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною. Також відзначено, що за перевищення встановленої ст. 5 зазначеного Закону санітарної норми площі, позивач не позбавлений права на приватизацію та повне використання житлових чеків разом із доплатою за таку площу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент житлового господарства ДМР та Дніпровська міська рада у жовтні 2024 року подали апеляційні скарги (а.с. 161-168, 190-197 Том І), посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував невідповідність пакету документів позивача, який вона подала для вчинення дій з приватизації, що передбачено п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року за №396. Також суд першої інстанції не з`ясував, що питання передачі у власність громадян державного житлового фонду відбувається на підставі проєкту рішень виконавчого комітету міської ради, який до участі у справі залучений не був. Крім цього, суд першої інстанції не визначив, який саме розмір площі залишився недоприватизованим позивачем та в якому розмірі житлові чеки позивача були не використані.

Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у січні 2025 року подала відзив на апеляційні скарги, в якому зазначила, що судом першої інстанції в рішенні визначено загальну площу квартири АДРЕСА_5 як 68,76 кв.м., яка була приватизована чотирма особами, включаючи позивача. Натомість, за нормами законодавства загальна площа на чотирьох осіб, встановлена для приватизації для кожного та на сім`ю в загальному розмірі складала 94 кв.м., що є значно більшою площею, ніж приватизувала позивач та її сім`я, що і надає позивачеві право на доприватизацію в іншій квартирі з реалізації невикористаних житлових чеків для безоплатної приватизації.

Позивач також наголошує, що за усталеною судовою практикою саме Департамент житлового господарства є відповідачем за аналогічними спорами, а не виконавчий комітет міської ради.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав доведеним, що позивач у повному обсязі не реалізувала своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, яке передбачено ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", тому має право використати залишки житлових чеків для приватизації іншого житлового приміщення державного житлового фонду, наймачем якого є позивач. Також, приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду Українивід 10.06.2010року №15-рп щодо офіційного тлумачення ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", суд вважав доцільним задовольнити позовні вимоги у частині визнання за позивачем права на приватизацію житлового приміщення - кімнати гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , та визнання неправомірною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_2 .

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_2 з 27 грудня 1996 року зареєстрована та проживає в житловому приміщенні АДРЕСА_2 . Місце реєстрації позивача підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання громадян, зареєстрованих у жилому приміщенні (кімнаті, кімнатах) гуртожитку № 1960 від 09 грудня 2022 року, за відомостями КП «Жилсервіс-5» ДМР.

24 жовтня 1998 року позивачем отримано (мовою оригіналу): «Корешок ордера на занятие жилой площади в общежитии строительной организации, предприятий учебных заведений Украины № 543, выданный Днепропетровским домостроительным комбинатом РСЗУ «Наш дом», которым предоставляется жилая площадь в общежитии по договору. Общежитие находится в доме данной организации по АДРЕСА_3 ».

23 грудня 2021 року, нa підставі розпорядження Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 15 грудня 2021 року № 737, Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_1 видано ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра серія УП № 251 на право зайняття жилої площі 16,9 кв.м. в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , строком - на постійне проживання.

10 жовтня 2022 року між КП «Жилсервіс-5» ДМР в особі директора ОСОБА_3 , що діє на підставі розпорядження Дніпровського міського голови № 3-4/12рк від 04 грудня 2020 року (далі - Наймодавець), з одного боку і громадянкою ОСОБА_1 (надалі - Наймач), з іншого боку, згідно з нормами Цивільного та Житлового кодексів України, Постанови Ради Міністрів УPCP від 03 червня 1986 року №208 «Про затвердження примірного положення про гуртожитки» на підставі ордера на житлове приміщення від 23 грудня 2021 року серія УП № 251, укладено типовий договір № 3-167228 найму житлового приміщення у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Згідно з п. 1.1. Договору Наймодавець надає Наймачу і членам його родини у користування житлове приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 .

З метою набуття права власності на вищевказане приміщення у визначеному законом порядку позивач звернулася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради і надала повний пакет документів для приватизації житлового приміщення (кімнати) № 828.

24 січня 2023 року позивач отримала відповідь Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/16-232, якою позивачеві відмовлено у приватизації займаної кімнати, оскільки своїм правом на безоплатну приватизацію вона вже скористалася за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно довідки КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» № 6749 від 08 вересня 2022 року, яка була надана позивачем до пакету документів та направлена на розгляд відповідача, в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_4 , містяться відомості про право власності на частину квартири, яке було зареєстровано за гр. ОСОБА_4 (ПІБ надано російською мовою згідно правовстановчого документу) на підставі свідоцтва про право власності від 12 січня 1995 року, виданого Виробничим об`єднанням «Південний машинобудівний завод» згідно з розпорядженням № 27/95, та записано в реєстрову книгу № 143п за реєстровим № 94.

На підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 1995 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Якушевою Г.С. за реєстровим № l1290, право власності нa вищевказане нерухоме майно перейшло до іншої особи. Вказане також підтверджується листом КП «ДМБТІ» від 24 листопада 2023 року №12517, наданого на ухвалу суду.

Судом першої інстанції також встановлено, що іншого житла на території України у позивача, окрім займаної кімнати АДРЕСА_2 , немає.

Відповідно довідки КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» № 12159 від 15 листопада 2023 року за адресою: АДРЕСА_4 первинна реєстрація права власності була проведена за фізичними особами у кількості чотирьох осіб (одна з яких позивач). Загальна площа квартири 68,76 кв.м.

Враховуючи, що при приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_4 у власність позивача і кожного члена її сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, позивач не позбавлений права на приватизацію займаної ним кімнати в гуртожитку в межах санітарної норми, та в решті із використанням житлового чеку або з часткової доплатою.

Згідно зі ст.345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Норми ст.3 Закону України"Проприватизацію державногожитлового фонду" встановлюють, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Відповідно до рішення Конституційного Суду Українивід 10.06.2010року №15-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла) в аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року № 2482-XII, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо:

- громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;

- у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла;

- у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду;

- весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків).

Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4, пункт 2 статті 5 Закону) або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Таким чином, тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону.

Положення пункту 5 статті 5 ЗаконуУкраїни від 19 червня1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площів кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленоїсанітарноїнорми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Саме таке тлумачення норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, висловлене в рішенні Конституційного Суду Українивід 10червня 2010року №15-рп/2010 за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» (справа про безоплатну приватизацію житла).

Аналогічного висновку дійшли і Верховний Суд України в своїй постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 та Верховний Суд в своїй постанові від 19 червня 2019 року по справі № 338/347/16-ц.

Отже, колегія суддів наголошує, що, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин, застосувавши норми матеріального права, які такі правовідносини регулюються, а також в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін у справі, обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Доводи апеляційних скарг щодо не повного пакету документів, поданого позивачем для здійснення дій щодо приватизації спірного житла, а також і доводи про незалучення до участі у справі виконком міської ради, який ухвалює проєкт рішень для приватизації державного житлового фонду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до порушення саме відповідачами встановленої процедури та порядку прийняття і розгляду документів поданих на приватизацію житла позивачем.

Так, у відповідності до п.22 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року за №396, орган приватизації, у разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує проект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках.

Додатком до рішення органу приватизації (рішення органу місцевого самоврядування) затверджується розрахунок вартості надлишкової загальної площі квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі, що приватизується. При створенні органу з оформлення документів ця робота виконується вказаним органом (крім оформлення рішення).

Колегія суддів відзначає, що зазначене свідчить про те, що особисто орган приватизації, яким у даній справі є Департамент житлового господарства, у разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат та оформляє відповідні розрахунки, які і є підставою для видання розпорядження щодо такої кімнати в гуртожитку, однак, такі дії відповідачем здійснено не було, з чого суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про зобов`язання вчинити дії з розгляду поданих документів позивачем.

Доводи про залучення виконкому міської ради, який виносить рішення щодо приватизації, колегія суддів не приймає до уваги, адже дані правовідносини не дійшли того етапу розгляду документів, поданих позивачем, щоб безпосередньо стосувалось обов`язку та інтересу виконкому міської ради.

Інші доводи скаржників є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Скаржники не скористалися наданими їм правами, не обґрунтували свої доводи апеляційних скарг, не надали суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від 22 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї проголошення,але можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна