Постанова

від 03.02.2025 по справі 926/2873/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. Справа №926/2873/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.М. Кравчук

О.С. Скрипчук,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Екоресурс»</a> б/н та дати (вх. № 01-05/3627/24 від 16.12.2024 року)

на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.12.2024 року (суддя М.О.Гурин; повний текст ухвали складено 10.12.2024 року)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Екоресурс»</a> про забезпечення позову

у справі № 926/2873/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Екоресурс»</a>(надалі ТзОВ «ВК Екоресурс»)

до відповідача: Путильської селищної ради

про визнання бездіяльності протиправною та визнання договору оренди земельної ділянки укладеним,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (в режимі відеоконференції): не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

12.11.2024 року ТзОВ «ВК Екоресурс» звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Путильської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та визнання договору оренди земельної ділянки укладеним в редакції, запропонованій позивачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що селищна рада зволікала з виконанням власного рішення про передачу позивачу земельної ділянки загальною площею 0,2532 га, кадастровий номер 7323555100:01:010:1002 і станом на момент звернення з даним позовом до суду відповідачем не підписано договір оренди.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

09.12.2024 року ТзОВ «ВК Екоресурс» звернулось до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що після звернення позивача до суду відповідач з метою унеможливити виконання рішення суду має намір поділити сформовану земельну ділянку, яка є предметом спірного договору оренди, на дві різні земельні ділянки. Просить заборонити Путильській селищній раді приймати рішення щодо поділу земельної ділянки, площею 0,2532 га, кадастровий номер 7323555100:01:010:1002.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10.12.2024 року у справі №926/2873/24 відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «ВК Екоресурс» про забезпечення позову з тих підстав, що даний предмет спору не полягає у вирішенні питання про наявність чи відсутність прав та підстав у органу місцевого самоврядування на прийняття рішень щодо поділу земельної ділянки; предметом позову не є оскарження рішення органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що в разі поділу земельної ділянки площею 0,2532 га, кадастровий номер7323555100:01:010:1002 на дві інші земельні ділянки з присвоєнням цим ділянкам різних кадастрових номерів неможливим буде укладення договору оренди, а відтак у разі такого поділу позивач не зможе ефективно захистити свої права в даному спорі. Просить скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.12.2024 року у справі №926/2873/24 та ухвалити нове рішення, яким забезпечити позов ТзОВ «ВК Екоресурс».

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою. Зокрема зазначає, що даний предмет спору не полягає у вирішенні питання про наявність чи відсутність прав та підстав у органу місцевого самоврядування на прийняття рішень щодо поділу земельної ділянки, предметом позову не є оскарження рішення органу місцевого самоврядування. Вказує на те, що ст. 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок. Заявляє, що ТзОВ «ВК Екоресурс» на даний час не є користувачем земельної ділянки загальною площею 0,2532 га, кадастровий номер 7323555100:01:010:1002. Також зазначає, що відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та рішенням 37-ї позачергової сесії VIII скликання від 14.11.2024 року № 1382/37-24 Путильської селищної ради було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Розгляд клопотання

27.01.2025 року через систему «Електронний суд» відповідач подав клопотання (вх.№01-04/736/25 від 27.01.2025 року) про приєднання доказів до матеріалів справи.

Порадившись, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання, враховуючи таке.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З аналізу наведеної норми випливає, що процесуальним законом встановлено загальне правило, за яким апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, які були подані в суді першої інстанції. Прийняття додаткових доказів можливе лише у виняткових випадках в тому разі, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, у поданому клопотанні не зазначено про причини, які унеможливили подання відповідних доказів під час розгляду заяви в суді першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання.

Позивач та відповідач не забезпечили участі представників у судовому засіданні. Про причини неявки не повідомили.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення учасників справи з датою, часом та місцем розгляду справи №926/2873/24, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.01.2025 року призначено судове засідання у справі № 926/2873/24 в межах розумного строку на 03.02.2025 року о 12 год. 30 хв.

03.01.2025 року вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача, що підтверджується довідками відповідального працівника.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності позивача та відповідача.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2024 року у cправі № 922/5184/23 висловив таку правову позицію.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оскільки в цьому випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, тому має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

У справі № 926/2873/24 предметом спору, з яким позивач звернувся до суду, є визнання протиправною бездіяльності Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, яка полягає в невиконанні рішення Путильської селищної ради №1024/30-23 від 05.10.2023 та визнання укладеним між сторонами договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2532 га, кадастровий номер 7323555100:01:010:1002 в редакції, запропонованій позивачем.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції правильно зазначив про те, що даний предмет спору не полягає у вирішенні питання про наявність чи відсутність прав та підстав у органу місцевого самоврядування на прийняття рішень щодо поділу земельної ділянки та предметом позову не є оскарження рішення органу місцевого самоврядування.

Аналізуючи статтю 136 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову, натомість заходи забезпечення позову, які просить вжити представник позивача не пов`язані з предметом спору в цій справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Законодавством України у сфері земельних правовідносин передбачено право сільських, селищних, міських рад розпоряджатися землями комунальної власності, територіальних громад. Задоволення вказаної заяви про забезпечення позову може призвести до порушення права Путильської селищної ради, як органу місцевого самоврядування, на прийняття рішень в межах компетенції, визначеної законом.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала місцевого господарського суду постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, є законною та обґрунтованою. Висновки, наведені в оскаржуваній ухвалі, не спростовуються доводами скаржника.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу ухвали господарського суду Чернівецької області від 10.12.2024 року у справі № 926/2873/24.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу у відповідності до з`ясованих обставин, що мають значення для справи та норм процесуального права. Така ухвала є законною та обґрунтованою, а відтак її необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишаються за скаржником відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Екоресурс»</a> б/н та дати (вх. № 01-05/3627/24 від 16.12.2024 року) залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.12.2024 року у справі № 926/2873/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяН.М. Кравчук

СуддяО.С. Скрипчук