Рішення

від 07.02.2025 по справі 903/951/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2025 року Справа № 903/951/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

до відповідача: Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради

про стягнення 4 873 489,32 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибули;

від відповідач: не прибули;

Встановив: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут звернувся з позовом до Комунального підприємства Ковельводоканал та просить суд стягнути 3 613 190, 01 грн. заборгованості в т.ч. 3 602 141, 34 грн. - основної заборгованості, 10 692, 26 грн. - 3% річних та 356, 41 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань згідно договору №23-24/207-465/23 від 27.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії.

Ухвалою суду від 13.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.12.2024.

28.11.2024 від Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№01-75/7862/24 від 28.11.2024.

02.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за вх. №01-75/7898/24.

06.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заяву про збільшення розміру позовних вимог за вх.№ 01-74/1652/24 від 06.12.2024 у якій просить суд здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме: стягнути з Комунального підприємства «КОВЕЛЬВОДОКАНАЛ» Ковельської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» заборгованість у розмірі 5 375 980,84 грн, з яких: 5 354 632,86 грн основної заборгованості, 20 659,34 грн 3 % річних, 688,64 грн - пені.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відкладено підготовче засідання на 13.01.2025.

10.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заяву за вх.№01-74/53/25 від 10.01.2025 у якій просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з КП «Ковельводоканал» Ковельської міської ради основної заборгованості у розмірі 502 491, 52 грн. та здійснювати подальший розгляд справи за такими позовними вимогами стягнути з Комунального підприємства «КОВЕЛЬВОДОКАНАЛ» Ковельської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» заборгованість у розмірі 4 873 489, 32 грн, з яких: 4 852 141, 34 грн основної заборгованості; 20 659, 34 грн 3 % річних, 688,64 грн пені. Крім того, просить суд у відповідності до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення 502 491, 52 грн основної заборгованості, розглянути питання про повернення судового збору у розмірі 6 029, 90 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2025 постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про збільшення розміру позовних вимог за вх.№ 01-74/1652/24 від 06.12.2024 задоволити, закрити провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства «Ковельводоканал» основного боргу у розмірі 502 491, 52 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6029, 90 грн., що сплачений у розмірі 14 821, 02 грн. згідно платіжної інструкції №1865 від 03.10.2024, у розмірі 28 537, 26 грн. згідно платіжної інструкції №2126 від 08.11.2024 та у розмірі 21 153, 49 грн. згідно платіжної інструкції №2312 від 04.12.2024, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.02.2025.

04.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заяву за вх.№01-87/330/25 від 04.02.2025 у якій товариство просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з КП «Ковельводоканал» Ковельської міської ради основної заборгованості у розмірі 2 052 141,34 грн. та здійснювати подальший розгляд справи за такими позовними вимогами стягнути з Комунального підприємства «КОВЕЛЬВОДОКАНАЛ» Ковельської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» заборгованість у розмірі 2 821 347,98 грн. заборгованості в т.ч. 2 800 000,00 грн. - основної заборгованості, 688,64 грн. пені, 20 659, 34 грн 3 % річних. Крім того, просить суд у відповідності до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення 2 052 141,34 грн. основної заборгованості, розглянути питання про повернення судового збору у розмірі 24 625,69 грн.

05.02.2025 від Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява за вх. №01-87/340/25 від 05.02.2025 про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати суми основного боргу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за вх.№01-75/524/25 від 05.02.2025.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання за вх. №01-87/340/25 від 05.02.2025 в якому просить розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до законодавства, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, учасники справи, мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.

27 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (Постачальник) та Комунальним підприємством «КОВЕЛЬВОДОКАНАЛ» Ковельської міської ради (Споживач) укладено Договір №23-24/207-465/23 про постачання електричної енергії споживачу.

У відповідності до п. 2.1. договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк від 01.01.2024 до 31.12.2024 (п. 3.1. договору).

Відповідно до п.п. 5.1-5.4. договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Загальна сума цього Договору встановлюється залежно від кількості переданої електричної енергії та її ціни згідно Актів приймання-передачі, але не може бути більшою 30 202 812 гри. 00 коп. з врахуванням ПДВ 5 033 802,00 грн.

Сума даного договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені в залежності від реального фінансування видатків.

Розрахунковим періодом згідно умов Договору є календарний місяць; споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та виставлення постачальником рахунку на оплату, у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі електричної енергії (пункти 5.7., 5.9. договору).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 6.2.1. договору).

Цей Договір укладається на строк до 31.12.2024. Даний Договір діє з 01.01.2024 до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором (п.п. 12.1., 12.9. договору).

У відповідності до п. 4.13. ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі, на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, затвердженого Постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 року.

Положеннями п. 4.14. ПРРЕЕ передбачено, що платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу; платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно; платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

Споживач у відповідності п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а також за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

На виконання умов договору позивачем забезпечило постачання електричної енергії для потреб об`єктів відповідача у період липня-вересня місяців 2024 року на загальну суму 5 354 632,86 грн., що підтверджується сформованими актами приймання-передачі реалізованої електричної енергії та рахунками на оплату, а саме: актом №526-0031000/7/Ф1 від 31 липня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за липень 2024 року в обсязі 298 501 кВт/год на суму 1 767 758,75 грн. (рахунком ПЕЕ №526-0031000/7/Ф1 від 1 серпня 2024), актом №526-0031000/8/Ф1 від 31 серпня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за серпень 2024 року в обсязі 309 751 кВт/год на суму 1 834 382,59 грн. (рахунком ПЕЕ №526-0031000/8/Ф1 від 1 вересня 2024), актом від 30 вересня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за вересень 2024 року в обсязі 295 923 кВт/год на суму 1 752 491,52 грн. (рахунком ПЕЕ №526-0031000/9/Ф1 від 1 жовтня 2024).

Комунальне підприємство Ковельводоканал Ковельської міської ради взяті на себе згідно договору від 27.12.2023 №23-24/207-465/23 зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеної електричної енергії (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконувало, вартість отриманої та спожитої електричної енергії своєчасно не оплачувало, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість по оплаті послуг з розподілу електричної енергії.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «ВЕЗ» звернулось до відповідача з претензією №1726 від 30.10.2024 з вимогою щодо оплати існуючої заборгованості за фактично використану електроенергію.

КП «Ковельводоканал» надало відповідь на претензію №1502 від 04.11.2024, зі змісту якої вбачається, що відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов`язань за укладеним договором та намагатиметься здійснити повні розрахунки.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторонами у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені Договором.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сума заборгованості 4 852 141,34 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована відповідачем.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 852 141,34 грн. основної заборгованості (на момент пред`явлення позову до суду та на час відкриття судом провадження у справі) були обґрунтованими та підставними.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та після відкриття судом провадження у справі було сплачено 2 052 141,34 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними інструкціями №64 від 16.01.2025 на суму 500 000,00 грн., №71 від 20.01.2025 на суму 500 000,00 грн., №85 від 22.01.2025 на суму 300 000,00 грн., №91 від 24.01.2025 на суму 317 758,75 грн., №95 від 27.01.2025 на суму 34 382,59 грн., №110 від 29.01.2025 на суму 200 000,00 грн., №125 від 31.01.2025 на суму 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом та після відкриття судом провадження у даній справі сплатив частково суму основного боргу у розмірі 2 052 141,34 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", внаслідок закриття провадження у справі №903/951/24 в частині стягнення 2 052 141,34 грн. заборгованості у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 24 625,69 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 2 800 000,00 грн. залишку основного боргу.

Разом з цим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 688,64 грн. пені та 20 659, 34 грн 3 % річних.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Сторони встановили, що розмір відповідальності споживача за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим Договором становить 0,1 (нуль цілих одна десята) процента річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим Договором

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строків виконання своїх зобов`язань за договором, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 688,64 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 18.09.2024 по 03.12.2024 (по кожному акту окремо, враховуючи дату підписання актів та строк на оплату - 30 робочих днів).

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 688,64 грн. пені, перевіривши методику нарахування пені, суд встановив, що пеня нарахована позивачем є підставна та підлягає до задоволення в сумі 688,64 грн.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 20 659,34 грн. 3% річних за період з 18.09.2024 по 03.12.2024 (по кожному акту окремо).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

З врахуванням викладеного, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 33 856,18 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 130, 191, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 2 052 141,34 грн. основної заборгованості закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов задоволити.

3. Стягнути з Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради (м. Ковель, вул. Геологів, 2, код ЄДРПОУ 05500871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) 2 821 347,98 грн. заборгованості в т.ч. 2 800 000,00 грн. - основної заборгованості, 688,64 грн. пені, 20 659, 34 грн 3 % річних та 33 856,18 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (43026, місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 24 625,69 грн., що сплачений у розмірі 14 821, 02 грн. згідно платіжної інструкції №1865 від 03.10.2024, у розмірі 28 537, 26 грн. згідно платіжної інструкції №2126 від 08.11.2024 та у розмірі 21 153, 49 грн. згідно платіжної інструкції №2312 від 04.12.2024.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В. М. Дем`як